11 квітня 2023 року Верховна Рада прийняла Закон (проєкт № 7632) «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від cплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно».
Прийнятий Закон:
передбачив можливість застосування наказу Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 у цілях визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією;
урегулював механізм адміністрування пільг з плати за землю, мінімального податкового зобов’язання та єдиного податку 4 групи для земель, що перебувають в консервації або засмічених вибухонебезпечними предметами, через отримання відповідних даних через Державний земельний кадастр;
для земель, що потенційно засмічені вибухонебезпечними предметами та знаходяться на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, надано можливість отримання відповідних податкових пільг через рішення органів місцевого самоврядування. Для цього до них мають звернутись платники податків із відповідною заявою, у межах якої вони мають вказати кадастрові номери таких ділянок;
створив механізм надання пільг для зруйнованої нерухомості чи такої, що потребує капітального ремонту, на підставі даних Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України;
надав право ОМС надати пільги із сплати податку на нерухоме майно для нерухомості, що потребує поточного ремонту;
вирішив питання щодо звільнення від подання звітності про майновий стан на доходи осіб, що отримували доходи у формі матеріальної допомоги від іноземних держав або іноземних благодійних організацій;
уже існуючі пільги щодо землі поширив також і на єдиний податок групи. Окрім того, якщо 30 % земельного банку товаровиробників, що були платниками четвертої групи до 24.02.2022 р., припадає на території воєнних дій чи окуповані території, то ліміт обсяг с/г виробництва для них зменшено до 50 % (це положення стосуватиметься і показників 2022 року).
За повідомленням пресслужби Апарату Верховної Ради
Далее
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 звернула увагу на те, що формулювання приписів статей 140, 141 і 143 ЗК України частково дублюються, а стаття 143 ЗК України має назву «Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку», тобто поєднує підстави припинення у судовому порядку як права власності, так і права користування земельною ділянкою.
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані забезпечувати використання останніх за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 91, пункт «а» частини першої статті 96 ЗК України). Аналогічний обов’язок визначений в абзаці десятому статті 35 Закону «Про охорону земель».
Цільове призначення земельної ділянки — використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункти «а» і «ж» частини першої статті 19 ЗК України).
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення (абзац другий частини першої статті 20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, — сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, — районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (абзаци перший — четвертий, шостий — сьомий частини третьої статті 20 ЗК України).
З огляду на вказані приписи і власник, і користувач земельної ділянки зобов’язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання. Такий обов’язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки. Зміна цільового призначення приватної земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України, на іншу може здійснюватися на підставі замовленого власником проєкту землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Враховуючи те, що встановлені законом обмеження зміни цільового призначення земельних ділянок однаково стосуються як її користувачів, так і власників, немає підстав вважати, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням зумовлює для її землекористувача припинення права користування, але не тягне таких наслідків для власника земельної ділянки. Інакше кажучи, негативний наслідок самовільного її використання не за цільовим призначенням, зокрема у вигляді припинення права, на якому особа володіє земельною ділянкою, стосується як користувача, так і власника за додержання критеріїв правомірного втручання у його право мирного володіння цим майном.
З огляду на викладене необґрунтованим є аргумент касаційної скарги про те, що використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням і неусунення допущених порушень могло бути підставою лише для примусового припинення права користування нею.
Верховний Суд у складі об’єднаної судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, звернув увагу на висновок Верховного Суду України, викладений у рішенні від 18 серпня 2010 року у справі № 6-21895св09, про те, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням і неусунення допущених порушень може бути підставою лише для примусового припинення права користування земельною ділянкою. Цей висновок застосував суд першої інстанції у справі № 477/2330/18.
Вирішення виключної правової проблеми передбачає не тільки забезпечення розвитку права, а й формування єдиної правозастосовної практики (частина п’ята статті 403 ЦПК України, частина п’ята статті 302 ГПК України, частина п’ята статті 346 КАС України, частина п’ята статті 434-1 КПК України). Отже, результат вирішення виключної правової проблеми має бути таким, щоби практика застосування відповідних положень закону була єдиною незалежно від того, за правилами якого судочинства розглянула справу Велика Палата Верховного Суду. Якщо остання, вирішуючи виключну правову проблему, сформулювала висновок стосовно застосування норми права, який є протилежним до раніше сформульованого колегією суддів, палатою або об’єднаною палатою того касаційного суду, який передав справу, Велика Палата Верховного Суду зобов’язана у постанові вказати про відповідний відступ.
З огляду на висновок, який Велика Палата Верховного Суду з урахуванням попередньої практики цього суду сформулювала у постанові, вона відступає від висновку Верховного Суду України у справі № 6-21895св09, про те, що право власності на земельну ділянку може бути припинене тільки з підстав, визначених у статті 140 ЗК України, а використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень може мати наслідком лише примусове припинення права користування земельною ділянкою. Велика Палата Верховного Суду вважає, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку як права власності, так і права користування нею (пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що заявлена на підставі пункту «а» частини першої статті 143 ЗК України вимога про припинення права власності скаржника на спірну земельну ділянку по суті є вимогою про припинення правовідношення, яка з огляду на підстави позову є ефективною у спірних правовідносинах. Задоволення цієї вимоги має наслідком виникнення у відповідача обов’язку повернути спірну земельну ділянку.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець надав роз’яснення, на яку грошову допомогу мають право рідні військовополоненого.
За полоненими військовослужбовцями, відповідно до законодавства України, зберігаються виплати грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші його види з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, а також додаткова винагорода в розмірі до 100 тисяч грн пропорційно участі у бойових діях чи здійсненні заходів з відсічі та стримуванні збройної агресії.
Грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців у такій послідовності:
1. Дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності – повнолітнім дітям, які проживають разом із військовослужбовцем;
2. Законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства, незалежно від їхнього віку);
3. Особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі й не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на її одержання.
Як зазначається, виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручники, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їхньою заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
Так, подані документи командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає впродовж 15 днів і ухвалює рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
«Якщо у виплаті грошового забезпечення відмовляють, обов’язково мають бути зазначені підстави, чому. Якщо таке рішення ухвалили через те, що документи були подані не в повному обсязі, заявник має право повторно звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті», – йдеться в повідомленні.
Як зазначається, рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено в судовому порядку.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
На засіданні 3 квітня Комітет ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти законопроєкт №8009 «Про внесення змін до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо розширення підстав звільнення з військової служби деяких категорій громадян в період воєнного стану» за основу та в цілому. Про це повідомила прес-служба Апарату ВР.
Законопроєктом пропонується встановити додаткову підставу для звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовцям чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час дії воєнного стану.
«Раніше Парламентом було ухвалено законопроєкт, який передбачає, що не підлягають призову особи, близькі яких загинули чи пропали безвісти під час російсько-української війни. Однак, не враховано всіх категорій громадян, тому задля відновлення принципу справедливості, пропонується аналогічним чином врахувати інтереси військовослужбовців та забезпечити їм право на звільнення з військової служби», — йдеться в повідомленні.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Українці, у яких у володінні є земля, та постійні землекористувачі – фізичні та юридичні особи мають сплачувати за неї податок. Ставки податку визначають органи місцевого самоврядування.
Детальніше про особливості формування земельного податку розповів завідувач сектору «Рахівське бюро правової допомоги» Василь Савуляк.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка яких зроблена, встановлюється в розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки:
Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проводилася, встановлюється у розмірі:
Кому не потрібно сплачувати податок за земельну ділянку
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання в рамках граничних норм:
Нарахування земельного податку провадиться податковими органами (за місцем розташування земельної ділянки) індивідуально для кожної фізичної особи на підставі даних Державного земельного кадастру.
Хто звільняється від сплати земельного податку під час воєнного стану
Через повномасштабне вторгнення Росії Верховна Рада внесла зміни в Податковий кодекс, які вступили в силу з 17 березня 2022 року.
Згідно з ними, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, в якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується і не сплачується плата за земельні ділянки (земельні частки (паї), розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і перебувають у власності чи користуванні, або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як забруднені вибухонебезпечними предметами та/або на яких є фортифікаційні споруди.
Список територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, затверджує Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Далее
Державне підприємство «Національні інформаційні системи» повідомило, що оновило програмне забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП), а саме: внесено зміни до назви деяких видів документів, додано нові типи документів та закриті існуючі документи.
Зазначені доопрацювання проведено згідно з внесеними Міністерством юстиції змінами до Словника типів документів, поданих для державної реєстрації речових прав, обтяжень таких прав, затвердженого наказом Мін’юсту від 22 грудня 2021 року № 4576/5.
Перелік змін:
1. Вид документа «Договори (угоди) щодо нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва» перейменовано на «Договори (угоди) щодо об’єкта речових прав» та внесено зміни переліку значень, що містяться у випадаючому переліку поля «Тип документа», що відноситься до цієї категорії, а саме:
Додано нові значення:
— «шлюбний договір»
— «договір про виділ у натурі частки зі спільного майна»
— «договір про поділ спільного майна»
— «договір про виділ майна зі складу майна подружжя»
Закрито значення:
— «договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна»
— «договір про поділ нерухомого спільного майна»
— «договір про виділ нерухомого майна зі складу майна подружжя»
2. Вид документа «Свідоцтва, видані щодо нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва» перейменовано на «Свідоцтва, видані щодо об’єкта речових прав».
3. Вид документа «Документи, пов’язані з набуттям права власності на об’єкт будівництва, закінчений будівництвом об’єкт» перейменовано на «Документи, пов’язані з набуттям права власності на об’єкт речових прав у результаті здійснення нового будівництва чи реконструкції».
4. Вид документа «Документи, пов’язані з набуттям права власності на закінчений будівництвом об’єкт у результаті інвестиційної діяльності чи діяльності кооперативу» перейменовано на «Документи, пов’язані з набуттям права власності на об’єкт речових прав у результаті інвестиційної діяльності чи діяльності кооперативу».
5. Вид документа «Документи, пов’язані з набуттям права власності правонаступниками юридичних осіб, засновниками (учасниками) юридичних осіб» перейменовано на «Документи, пов’язані з набуттям речових прав правонаступниками юридичних осіб, засновниками (учасниками) юридичних осіб» та в цій категорії внесено зміни до випадаючого переліку поля Тип документа, а саме:
Додано нове значення:
— «рішення про передачу майна, речових прав на майно як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо)»
Закрито значення:
— «рішення про передачу майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо)»
6. До переліку значень поля Тип документа, що відноситься до Виду документа «Документи, пов’язані з довірчою власністю як способом забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором», внесено такі зміни:
Додано нове значення:
— «акт приймання-передачі об’єкта довірчої власності»
Закрито значення:
— «акт приймання-передачі нерухомого об’єкта довірчої власності»
7. До переліку значень поля Тип документа, що відноситься до Виду документа «Інші документи для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав», внесено такі зміни:
Додано нові значення:
— «рішення Фонду державного майна України про включення об’єкта речового права до переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації»
— «рішення державного органу приватизації про приватизацію об’єкта речового права»
— «рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості)»
— «рішення органу місцевого самоврядування щодо об’єкта речового права»
— «документ від підприємства бюро технічної інвентаризації, що містить відомості про зареєстроване право власності на паперовому носії інформації до 1 січня 2013 р.»
— «заява власника (співвласників) про знищення об’єкта речового права»
— «заява власника (співвласників) про відмову від права власності на об’єкт речових прав»
Закрито значення:
— «рішення Фонду державного майна України про включення нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва до переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації»
— «рішення державного органу приватизації про приватизацію нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва»
— «рішення органу місцевого самоврядування щодо нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва».
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
31 березня набрав чинності Закон України «Про медіа», який наближає національне законодавство до Директиви 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіапослуги. Про це повідомила пресслужба МКІП.
Так, закон є однією із головних вимог Європейської комісії для набуття Україною кандидатства в члени ЄС. 30 серпня Верховна Рада ухвалила документ у першому читанні, а 13 грудня закон був підтриманий у цілому.
З набранням чинності новим законом втрачають чинність низка чинних законів України, постанов Верховної Ради та інших нормативно-правових актів, зокрема:
1. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
2. Закон України «Про телебачення і радіомовлення».
3. Закон України «Про інформаційні агентства».
4. Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
5. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».
6. Закон України «Про захист суспільної моралі».
У міністерстві зазначили, що імплементація закону відбуватиметься поступово в кілька етапів до 2031 року. Щодо певних положень визначені окремі строки.
З детальним роз’ясненням Нацради з питань телебачення і радіомовлення з найважливіших питань щодо впровадження Закону «Про медіа» можна ознайомитися за посиланням.
Далее
Хто може брати участь?
Добровільну участь у пенсійному страхуванні можуть брати як застраховані, так і не застраховані особи старші 16 років. Також передбачена можливість сплати страхових внесків на користь третіх осіб.
Умовами добровільної участі є:
Як скористатися?
Необхідно укласти Договір з Пенсійним фондом України, сплатити внески – за себе, або на користь іншої особи.
Договір укладається в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України шляхом приєднання до Типового договору про добровільну сплату страхових внесків. Для цього потрібно авторизуватись за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП), Дія.Підпису або системи GOV.ID.
Хто визначає розмір внесків та термін їх сплати?
Людина самостійно визначає, скільки часу бажає сплачувати внески після укладання Договору, періодичність сплати страхових внесків та їх розмір.
Як звітувати про сплачені кошти?
Сплачені внески обліковуються автоматично після надходження коштів на рахунок Фонду. Інформація про сплату внесків не потребує подачі жодних звітів.
Повідомлення про сплату надійде в особистий кабінет застрахованої особи, на користь якої сплачено внески, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Які переваги?
Сплачені внески – це набутий страховий стаж або збільшена заробітна плата для майбутньої пенсії.
Як це працюватиме?
Суми сплачених страхових внесків зараховуються за місяць, у якому надійшли кошти на рахунок Пенсійного фонду України. Цей місяць буде зараховано до страхового стажу та за нього буде враховано заробітну плату – для незастрахованих осіб, а для застрахованих – буде збільшено зарплату для обчислення пенсії.
Якщо по Договору за певний місяць сплачено, наприклад, 2 тисячі гривень, то для застрахованої особи місячний заробіток, який буде враховано при обчисленні пенсії, збільшиться більш як на 9 тисяч гривень.
Фактично кожні 100 гривень добровільно сплаченого внеску збільшують місячну зарплату, яка буде врахована для призначення пенсії, майже на 455 гривень.
Якщо з урахуванням добровільно сплачених страхових внесків та фактично сплаченого роботодавцем за застраховану особу єдиного внеску заробітна плата перевищить за відповідний місяць максимальну величину, з якої сплачуються страхові внески, частина страхових внесків зарахується в рахунок наступного місяця.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
17 березня 2023 року Президент підписав Закон (проєкт № 7198) «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».
Нагадаємо, відповідний Закон прийнято на засіданні Парламенту 23 лютого (детальніше).
Голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, очільниця політичної партії «Слуга Народу» Олена Шуляк повідомила, що вже в травні люди почнуть отримувати перші компенсації.
Спеціальні комісії при органах місцевого самоврядування перевірятимуть заяви протягом 30 днів з моменту їхнього надходження.
«Комісія має прийняти документи від особи, перевірити право власності. Якщо документів немає, комісія має право згідно із законом звертатися до інших органів влади, щоб витребувати документи та допомогти їх зібрати. Коли є правоустановчі документи, є вартість на компенсацію, комісія організовує технічне обстеження для підтвердження, що будинок повністю зруйнований і не підлягає відновленню, або можна робити поточний ремонт», — пояснила Олена Шуляк.
Вона додала, що на ці процедури комісія має визначений час: 30 днів з моменту надходження заяви на компенсацію до моменту, коли виписується сертифікат. Тому в областях, де найбільше пошкоджень житла, на комісії буде найбільше навантаження.
Також Олена Шуляк нагадала, що подавати заяву можна не лише через «Дію» та ЦНАПи.
«Є можливість допомогти зібрати такі заяви на компенсацію людям і через нотаріусів. Будуть залучатися до цього процесу і Центри соціального захисту. Комісія буде тут більше організаційним штабом», — зазначила вона.
Комісія не зможе проводити технічне обстеження чи впливати на черговість надання компенсацій.
«Ми розуміємо, що суми у 17 мільярдів недостатньо. Сподіваємося на допомогу і від міжнародних партнерів, коли буде працювати прозорий і чесний механізм. Денис Шмигаль запевнив, що є певні кошти на відновлення у цьому році, а 35 млрд грн прибутку НБУ також будуть направлені до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії рф», — резюмувала Олена Шуляк.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Фахівці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначили, що відповідно до Закону «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
— виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
— судові накази;
— ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
— виконавчих написів нотаріусів;
— посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
— постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
— постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
— рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
— рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
— рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
— рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
