Основні елементи, які бере до уваги суд при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини

Суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Євген Синельников під час круглого столу  «Актуальні проблеми в справах про визначення місця проживання дитини» розповів про відповідну судову практику, повідомила прес-служба Суду.

Суддя зауважив, що в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі  № 352/2324/17 КЦС ВС зазначив, що при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини і висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин у їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, вона не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства через те, що батьки не змогли зберегти стосунки або домовитися.

Також доповідач звернув увагу на  постанову КЦС ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, в якій визначено базові елементи, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме:

• погляди дитини;

• індивідуальність дитини;

• збереження сімейного оточення і підтримання взаємин;

• піклування, захист і безпека дитини;

• вразливе становище;

• право дитини на здоров’я;

• право дитини на освіту.

При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню:

• спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто;

• стосунки між дитиною і батьками в минулому;

• бажання батьків бути опікунами;

• збереження стабільності в оточенні дитини (йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів);

• бажання дитини.

Суддя зазначив, що в умовах війни в Україні, вирішуючи такі спори, необхідно враховувати безпекові питання. Тому істотне значення має дослідження судами безпекової ситуації та обмежень, пов’язаних із проведенням бойових дій і їх наслідками. При цьому сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків, зокрема з тим, який проживає за межами України.

Він наголосив також на важливості врахування думки дитини при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Водночас згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (ст. 12 Конвенції про права дитини, ст. 171 СК України, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net