Фабула судового акту: Цікаве судове рішення у якому Касаційним цивільним судом проаналізовано повноваження органів опіки та піклування в частині надання згоди на відчуження майна, у якому проживає неповнолітня особа, але при цьому ані неповнолітня особа ані її батьки не є власниками такого житла.
Слід звернути увагу читача, що сам по собі цей спір було ініційовано батьками дитини з метою уникнення від виконання кредитних зобов’язань за досить цікавою схемою…
У даній справі мати надала своєму сину довіреність на продаж належної ї квартири на підставі якої останній продав вказану нерухомість своїй колишній дружині.
У подальшому продавець (син колишньої власниці житла – своєї матері) уклав договір банківського кредиту при цьому засобом забезпечення за договором іпотеки стала саме квартира, яка була продана ним раніше своїй колишній дружині.
У зв’язку із невиконанням умов кредитного договору банком у судовому порядку було звернуто стягнення на предмет іпотеки – згадану вище квартиру.
Колишнею власницею квартири було подано позов про визнання договору-купівлі продажу квартири, укладеного між сином власниці та його колишнею дружиною нікчемним оскільки на момент продажу у квартирі проживала та була зареєстрована її малолітня онука. Проте органом опіки та піклування попередньої згоди на таку продаж надано не було внаслідок чого було порушено права неповнолітньої дитини, що згідно положень норм статей 71, 215, 224 ЦК України тягне за собою нікчемність договору.
Вказана справа розглядалась судами неодноразово проходячи усі інстанції.
Слід зазначити, що суди в цілому погоджувались із доводами позивача.
На такі судові рішення банком було подано касаційну скаргу, яка Касаційним цивільним судом була задоволена та у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи своє рішення КЦС послався на таке.
За нормами ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
З аналізу вказаних норм випливає, що вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов’язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов’язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до матеріалів справи позивач є бабою, а не матір’ю малолітньої, яка проживає як член сім’ї власника у спірній квартирі, а тому для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири згоди органу опіки і піклування не потребувалося.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім’ї власника відносяться подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником квартири (будинку), ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Таким чином, малолітня дитина мала право лише на проживання у спірній квартирі до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, який до того ж укладено з її матір’ю.
Враховуючи, що права та інтереси малолітньої дитини вчиненням оспорюваного правочину не порушені, то відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Дитина має право на проживання за місцем проживання кожного з батьків, а тому її житлові права відчуженням квартири, що належала її бабі, не порушені.
За матеріалами Протокол
Далее
У справі № 914/2907/16 ТОВ звернулося до господарського суду з позовом до страхової компанії (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Банку) про стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування на транспорті.
Місцевий господарський суд у задоволенні позову відмовив.
Північний апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду скасував та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив.
Залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування страхова компанія, з-поміж іншого, зазначила, що під час виникнення пожежі транспортним засобом керував водій, який не мав посвідчення відповідної категорії, оформленого та виданого в Україні (що є виключенням зі страхового випадку).
Проте вказані доводи визнані необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з п. 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія або посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати українське посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.
Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на українське посвідчення водія, а також видача їм українських посвідчень водія замість утраченого у зв’язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.
Оскільки Міжнародною конвенцією про дорожній рух 1968 року встановлено інші правила, ніж Положенням про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 року № 217, то суди керувалися положеннями Конвенції.
Порядком здійснення нагляду за забезпеченням руху на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 року № 204, передбачено, що нагляд здійснюється за видами транспорту та покладається на Мінтранс, Державні департаменти авіаційного, автомобільного транспорту, Держфлотінспекцію, Укрзалізницю та їх органи на місцях та проводиться у взаємодії з іншими державними органами (Державтоінспекцією, Держнаглядохоронпраці тощо), що здійснюють нагляд за безпекою руху.
Контролюючі органи відсутність документів на право керування трактором не встановили. Таким чином, водій мав належне посвідчення водія, а тому відповідні посилання страхової компанії є необґрунтованими.
Постанова КГС ВС від 8 травня 2019 року у справі № 914/2907/16 –http://reyestr.court.gov.ua/Review/81619985
Хотим поделиться с Вами ситуацией из судебной практики адвокатов «Юридической компании – ЛегаЛ»
В «Юридическую компанию – ЛегаЛ» обратился клиент, который приобрёл в собственность автомобиль. Через некоторое время после сделки автомобиль арестовали и поместили на штраф площадку.
Как выяснилось, предыдущий собственник автомобиля обратился в суд с исковым заявлением об истребовании имущества от добросовестного приобретателя и признании права собственности на транспортное средство.
Клиент нашей компании — добросовестный приобретатель. Добросовестный приобретатель – это лицо, которое при совершении сделки не знало и не могло знать об отсутствии у продавца прав на отчуждение имущества, предпринял все разумные меры, проявил осторожность и осмотрительность для выяснения правомочий продавца на отчуждение имущества.
Предыдущий собственник автомобиля, который обратился в суд с исковым заявлением, указал, что автомобиль выбыл из его собственности не по его воли. В своем исковом заявлении он ссылался, что указанный автомобиль попал в аварию, после чего собственник отдал авто своему знакомому для осуществления ремонтных услуг. Позже выяснилось, что автомобиль был несколько раз перепродан путем использования подделанной доверенности. Последним покупателем оказался наш клиент.
Согласно Конституции Украины никто не может быть противоправно лишен права собственности. Право частной собственности является нерушимым.
Согласно нормам Гражданского кодекса Украины, право собственности является нерушимым. Никто не может быть противоправно лишен этого права или ограничен в его осуществлении; лицо может быть лишено права собственности или ограничено в его осуществлении лишь в случаях и в порядке, установленных законом. Государство обеспечивает равную защиту прав всех субъектов права собственности.
Таким образом, неприкосновенность права собственности является бесспорной. Однако действующим законодательством определены случаи, когда лишение права собственности является законным и возможным.
Согласно нормам Гражданского кодекса, если имущество по возмездному договору приобретено у лица, которое не имело права его отчуждать, о чем приобретатель не знал и не мог знать (добросовестный приобретатель), собственник вправе истребовать это имущество от приобретателя.
Так же законодателем определен перечень исключительных условий, при которых имущество может быть истребовано:
1) было утеряно собственником или лицом, которому он передал имущество во владение;
2) было похищено у собственника или лица, которому он передал имущество во владение;
3) выбыло из владения собственника или лица, которому он передал имущество во владение, не по их воле другим путем.
Законопроект «Про фахову передвищу освіту», який ухвалений парламентом у першому читанні передбачає, що у коледжах і технікумах студенти отримуватимуть вже не вищу, а фахову передвищу освіту. Про це йдеться у коментарі Міністерства освіти щодо норм законопроекту.
У відомстві також зазначають, що законопроект встановлює нові механізми для управління та фінансування цих закладів.
«Цього року коледжі та технікуми востаннє проводитимуть набір на молодшого спеціаліста як на рівень вищої освіти. З 2020 року прийом відбуватиметься на рівень фахової передвищої освіти: її надаватимуть ті заклади, які наразі мають ліцензії на підготовку молодших спеціалістів або ті, що отримають нову ліцензію. Після завершення навчання студенти отримуватимуть дипломи фахових молодших бакалаврів», — зазначає генеральний директор директорату вищої освіти і освіти дорослих МОН Олег Шаров.
Для реалізації цього завдання більшість навчального часу буде відводитись на здобуття практичних знань, що мають дозволити випускнику одразу після завершення навчання мати можливість працевлаштування.
Якщо в коледжі студент здобуватиме разом із фаховою повну загальну середню освіту, для отримання атестата він має складати державну підсумкову атестацію у формі ЗНО на рівні з іншими випускниками шкіл і закладів профосвіти.
Проект закону також відкриває більше можливостей для неперервної освіти дорослих.
«Ми хочемо змінити традиційні уявлення, що у коледжі чи технікумі можуть навчатися тільки учорашні випускники шкіл. Сучасний світ швидко змінюється і деякі професії стають все менш затребуваними на ринку праці. Тому доросла людина має бути готова до неодноразової зміни фаху і, відповідно, перенавчання. Для цього знято вимогу щодо отримання безоплатної освіти за певним рівнем тільки один раз. Тобто одна людина зможе отримати кілька фахових освіт за бюджетні кошти», — додав Олег Шаров.
Серед інших новацій — заклади отримають доступ до багатоканального фінансування, їх робота орієнтуватиметься на потреби місцевого ринку праці, застосовуватимуться елементи корпоративного управління.
Далее
Якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є іншим відповідачем у справі як сторона спірного договору фізична особа.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просив визнати недійсним з моменту укладення між Кодимським районним споживчим товариством та фізичною особою договір купівлі-продажу нежитлового приміщення «Універмаг», що перебувало у колективній власності пайовиків. На думку позивача, Кодимське РайСТ здійснило продаж спірного нежитлового приміщення без згоди загальних зборів, чим порушило права пайовиків цього товариства, до яких відноситься і сам позивач.
Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок (п. 1 ст. 9 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2265-XII «Про споживчу кооперацію»). Правомочності власника майна споживчої кооперації належать не членам споживчих товариств, а самим споживчим товариствам. Натомість членам споживчих товариств належать корпоративні права, визначені ст. 167 Господарського кодексу України, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Таким чином, як корпоративні відносини розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Кодимське РайСТ є господарською організацією, частка у майні якої належить позивачу, наділеному правом участі в управлінні цим товариством, отримання певної частки прибутку та активів у разі його ліквідації та іншими правами згідно із законом та статутом названого товариства. Відтак спір члена споживчого товариства з товариством стосовно управління та розпорядження майном підпадає під ознаки корпоративного спору і має розглядатися за правилами господарської юрисдикції незалежно від обґрунтованості позовних вимог.
При розгляді такого спору по суті суд має перш за все встановити, чи порушені корпоративні права позивача, зокрема, іншою стороною спірного договору. Вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та, відповідно, підстав для задоволення позову з’ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18 (провадження № 12-4гс19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/81394399.
Фабула судового акту: КАС/ВС у постанові від 21.11.2018 у справі №813/279/16 (адміністративне провадження №К/9901/40039/18) зазначив, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Відтак вважає, що прощена сума боргу не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов’язань» від 09.04.2015 №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв’язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов’язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи, зокрема постанова від 10.05.2018, справа №802/142/17-а (адміністративне провадження №К/9901/35810/18).
Далее
Такое решение Кабмин принял 15 мая на очередном заседании. Новые изменения сделаны в соответствии с постановлением «О внесении изменений в перечень товаров, запрещенных для ввоза на таможенную территорию Украины, которые поступают из Российской Федерации», докладчиком по которому был первый вице-премьер-министр – министр экономического развития и торговли Степан Кубив.
В частности, правительство расширило перечень строительных (цементных) материалов. Если раньше в этой группе товаров действовал запрет на импорт только цементных клинкеров (полуфабрикат для производства цемента), то теперь список дополнили следующими позициями:
Как сообщают чиновники со ссылкой на данные Госстата, в 2017 году импорт цементной продукции составлял $32,95 млн., но после вступления в силу запрета на ввоз цементного клинкера объем этой продукции из РФ в 2018 году упал до $16,82 млн.
Также во время заседания правительства Кубив заявил, что наша страна планирует расширить запрет на ввоз из РФ транспортных средств, минеральных удобрений и некоторых видов промышленной продукции.Также украинская сторона намерена ввести специальные пошлины на российские товары в Украину. Общая стоимость продукции, ввоз которой Кабмин планирует запретить, составляет $510 млн. в год.
Правительство опубликовало новые правила, по которым в Украине ведут расследование несчастных случаев, связанных с производством.
Об этом пишет UBR.
В «Порядке расследования и учета несчастных случаев, профессиональных заболеваний и прочих инцидентов, связанных с профессиональной деятельностью» предусмотрено, что любые несчастные случаи, в том числе ДТП, могут быть связаны с профессиональной занятостью, даже если в таких случаях фигурируют физические лица-предприниматели (ФЛП), лица, с которыми заключен гражданско-правовой договор другой формы, кроме трудового. А также те, кто ведет самостоятельную профессиональную деятельность и т. д.
Как уточняют в Фонде социального страхования, новый порядок распространяет правила расследования несчастных случаев, заболеваний и отравлений даже на сотрудников, которые были допущены к работе без контракта. Такие случаи подлежат специальному расследованию комиссией Государственной службы Украины по вопросам труда.
В Порядок включили обязательный осмотр работников на наличие в организме пострадавшего алкоголя, наркотических средств, токсических или ядовитых веществ при расследовании несчастных случаев на производстве. Как сообщил вице-президент Конфедерации работодателей Украины Алексей Мирошниченко, раньше такой анализ был необязательным, поэтому часто не проводился.
Даже если обследование покажет, что сотрудник исполнял обязанности в состоянии алкогольного опьянения, по новым правилам несчастный случай все равно будет считается страховым, если сотрудник не был отстранен работодателем от выполнения работы. Так что ответственность за соблюдение «сухого закона» все равно частично лежит на работодателях. Как рассказали представители профсоюзов, им известны случаи, когда погибшему на производстве работнику вливали в тело алкоголь, чтобы избежать расследования и ответственности.
Расследование несчастного случая или заболевания теперь возможно только в течение трех лет со дня происшествия. Предыдущий порядок никак не ограничивал право потерпевшего или членов его семьи подать жалобы в уполномоченные органы и попросить провести расследование несчастного случая.
Кроме того, меняются сроки многих процедур. Например, специальное расследование несчастного случая теперь должно быть проведено в течение 15 рабочих дней, работодатель должен выполнить обязательное для выполнения предписание в течение 10 рабочих дней. В старом порядке сроки считались не рабочими днями, а календарными, и были 10 и 5 дней соответственно.
В порядке больше не упоминается возможность собственника компании предоставлять материальную помощь потерпевшему или его семье, которая была указана в предыдущем порядке как добровольная. С работодателя снимается обязанность компенсировать затраты по доставке и идентификации тела погибшего сотрудника.
Обновленный Порядок расследования и учета несчастных случаев и профессиональных заболеваний вступает в силу с 1 июня 2019 года.
Далее
Народні депутати вирішили боротися з трудовою міграцією. Для цього планують позбавити посередників, які надають послуги щодо працевлаштування за кордоном, можливості брати кошти з українців.
Відповідний проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подолання та упередження негативних наслідків масової трудової міграції українців за кордон» (№10272) зареєстровано у Верховній Раді.
Якщо документ набере необхідну кількість голосів під час голосування, то істотно зміниться не лише процес працевлаштування за кордоном. Зокрема, передбачається скоротити попит на робочі руки за рахунок зменшення розміру гарантованої винагороди для іноземців, біженців та осіб без громадянства. Наразі залучення іноземців можливе лише за умови виплати заробітної плати в розмірі, не меншому, ніж 10 мінімальних її значень.
Проте найбільша кількість змін стосується компаній, що допомагають працевлаштовуватися за кордоном. Зокрема, за стягнення з громадян будь-яких гонорарів, комісійних та інших винагород за посередництво в працевлаштуванні за кордоном передбачено штраф від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Винагороду такі компанії повинні отримувати виключно від роботодавця.
Голова Верховної Ради України Андрій Парубій підписав закон про забезпечення функціонування української мови як державної під час засідання парламенту, передає кореспондент УНН.
“Невідкладно підписую закон про забезпечення функціонування української мови як державної”, — наголосив Парубій.
При цьому він заявив, що невідкладно передає через Апарат ВРУ для підпису Президентові України.
Далее
