Юридическая Компания
ЛегаЛ

Опубликованоdirector

ВП ВС: якщо особі призначено пенсію по втраті годувальника, вона не втрачає право на пенсію за віком і не повинна сплачувати єдиний внесок

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВП ВС: якщо особі призначено пенсію по втраті годувальника, вона не втрачає право на пенсію за віком і не повинна сплачувати єдиний внесок

Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 21 квітня 2015 року у справі № 805/949/14 (№ 21-90а15) та від 26 травня 2015 року у справі № 818/2082/14 (№ 21-228а15), згідно з якими положення ч. 4 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

За приписами ч. 4 ст. 4 цього Закону особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що якщо фізична особа – підприємець мала право на пенсію за віком, але вибрала пенсію у зв’язку з втратою годувальника, то така фізична особа – підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов’язане з певним віком.

Отже, в ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено пільги для всіх суб’єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, чи то на пільгових умовах, чи вона набула певного віку відповідно до ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, що звільняється від сплати єдиного внеску.

Тож у випадку, якщо особі призначено пенсію в разі втрати годувальника, вона не втрачає право на пенсію за віком, а лише користується правом, передбаченим ст. 37 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою члени сім’ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію, та не повинна сплачувати єдиний внесок.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17 (провадження № 11-1379апп18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81573958.

Далее

Найактуальніші постанови Верховного Суду щодо скасування постанов про накладання штрафу органами Держпраці.

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Найактуальніші постанови Верховного Суду щодо скасування постанов про накладання штрафу органами Держпраці.
І. Верховний Суд зазначив, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 265 КЗпП України, Порядку проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, затвердженого наказом Мінсоціполітики від 02.07.2012 року №390 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ №509 від 17.07.2013 року. Натомість про необхідність застосування вимог частини 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не в компетенції Держпраці.

Вищенаведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року, яка була ухвалена у справі № 818/584/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72532221.

ІІ. Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами — підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2,4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно п. 29 Порядку № 295 накладення штрафу на підставі абзацу 4 частини 2 ст.265 КЗпП України (недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці) накладається незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 р. по справі № 697/2073/17, від 12.04.2018 р. № 816/2325/16.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72965403.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/73355617.

ІІІ. Правова позиція Верховного Суду, щодо правомірного застосування до позивача штрафу за допущення до роботи працівників без укладання трудових договорів.
Дана правова позиція повністю узгоджується з постановою Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №813/1170/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72288032.

IV. Верховний Суд відрізнив цивільні відносини від трудових, і зазначив, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір — це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Вищенаведена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 820/1432/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75148848.

V. Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 29 Постанови № 295, заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Тобто, виконання вимог припису не може бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб’єкта господарювання фінансові санкції, і не звільняє її від обов’язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, відповідно до ч. 7 ст. 265 КЗпП України.
Отже, вказаними нормами, покладено одночасно обов’язок на суб’єкта господарювання, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення.
Вищенаведена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № К/9901/2769/18 (697/2073/17).

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72965403.

VI. Верховний Суд зазначив, що використання найманих працівників, без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, що свідчить про порушення норм трудового законодавства.

Вищенаведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 року та постанові Вищого адміністративного суду України від 17.05.2012 року №К-37554/09

VII. Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 (справа №127/21595/16-ц) дійшов висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73902480.

 
 
Далее

Украинскому бизнесу разрешили активнее использовать временную таможенную декларацию

Опубликовано 13 мая 2019 в Без рубрики | Нет комментариев

Украинскому бизнесу разрешили активнее использовать временную таможенную декларацию

 Кабмин утвердил постановление №344, которым расширил перечень оснований для ее применения в случаях, когда таможенный орган не признает заявленную таможенную стоимость товаров в соответствии с частью третьей статьи 54 Таможенного кодекса.

В отделе налогового и юридического консультирования KPMG в Украине проанализировали документ, и выделили главные проблемы и новации:

Нужно было урегулировать вопрос завершения таможенного оформления объемов природного газа, ввезенного на таможенную территорию Украины, по которым не оформлены акты приема-передачи в связи с тем, что часть товаров была перемещена на временно оккупированную территорию Украины.

Отныне: таможенное оформление такого газа будет осуществляться без предоставления актов приема-передачи. А именно на основании справки, предоставленной перевозчиком, которая подтверждает количество транспортируемого газа.

Требовалось определить способ реализации прав органа доходов и сборов вместе с отказом в таможенном оформлении товаров по временной таможенной декларации предоставлять декларанту или уполномоченному им лицу расчет размера финансовой гарантии, достаточной для уплаты таможенных платежей.

Отныне: механизм определения стоимостных значений максимально близких к показателям гарантированной стоимости, необходимых для расчета максимальных платежей, установлен исключительно из-за отказа в таможенном оформлении и расчета в карточке отказа, без принятия решения о корректировке таможенной стоимости.

Необходимо было обеспечить возможность декларанта или уполномоченного им лица подавать с целью уплаты таможенных платежей в случаях, предусмотренных международными договорами Украины, согласие на обязательность которых предоставлена Верховной Радой, дополнительной декларации и оформления ее таможенным органом.

Введение вышеупомянутых изменений будет способствовать совершенствованию и упрощению таможенного оформления на территории Украины.

Далее

Рада собирается рассмотреть законопроект, запрещающий выкладку табачных изделий на витринах киосков и магазинов.

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

Рада собирается рассмотреть законопроект, запрещающий выкладку табачных изделий на витринах киосков и магазинов.

На сессионной неделе 13-17 мая Верховная Рада собирается рассмотреть законопроект, запрещающий выкладку табачных изделий на витринах киосков и магазинов.

Об этом сообщается на сайте Национальной организации розничной торговли (НОРТ), передает БизнесЦензор.

Народные депутаты в очередной раз планируют рассмотреть законопроект №4030а, который получил позитивную рекомендацию парламентского комитета по вопросам охраны здоровья.

Проект закона ужесточает правила, ограничивающие курение в общественных местах, устанавливает размеры штрафов за их нарушение, а также, среди прочего — вводит запрет на раскладку табачных изделий в местах розничной торговли.

По расчетам Министерства финансов, которые проводились еще в 2016 году, потери государственного и местных бюджетов в случае принятия законопроекта тогда могли составить почти 4 млрд гривен. Учитывая рост ставок акциза, в 2019 эта сумма будет еще больше.

Минэкономики также обращало внимание, что предложенные изменения будут стимулировать антиконкурентное перераспределение торговли сигарет в пользу супермаркетов и гипермаркетов, а также приведут к росту нелегальной торговли табачными изделиями.

По подсчетам Национальной организации розничной торговли, принятие законопроекта может привести к ликвидации более 7 тысяч киосков, которые торгуют сигаретами. Затраты на переоборудование каждой торговой точки составят в среднем 20 тысяч гривен.

По данным Государственной фискальной службы за 2018 году четыре табачных компании Украины вошли в ТОП-10 крупнейших налогоплательщиков страны, поэтому в случае принятия закона серьезные недопоступления следует ожидать не только по табачному акцизу, но также и по НДС, розничному акцизу, налогу на прибыль.

Серьезные потери могут быть и по единому налогу, который платят частные предприниматели и представители малого бизнеса.

Ранее против принятия законопроекта выступили в Ассоциации городов Украины и в Американской торговой палате. Так, в Ассоциации городов Украины оценили потенциальные потери местных громад от принятия законопроекта на уровне 858 млн. грн. в год.

Согласно официальным выводам Главного научно-экспертного управления Верховной Рады, «законопроект не может быть принят в предложенном виде». В частности эксперты упомянули низкий уровень юридической техники при подготовке законопроекта, размытость формулировок, некорректные ссылки на Рамочную конвенцию по борьбе с табаком (РКБТ содержит намного меньше запретов, чем предлагают депутаты).

В мире насчитывается лишь 18 стран, где действует полный запрет на выкладку табачных изделий на витринах – в том числе в России, Кении, Намибии, а также Тринидаде и Тобаго. В Евросоюзе подобный запрет действует лишь в 4 из 28 стран ЕС.

Далее

Держпраці звертає увагу роботодавців на найбільш поширені випадки порушення законодавства про працю

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

Держпраці звертає увагу роботодавців на найбільш поширені випадки порушення законодавства про працю
 В рамках забезпечення об’єкта відвідування та його працівників інформацією та консультаціями щодо найбільш ефективних способів дотримання законодавства про працю Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.17 № 295 (далі – Порядок), з метою запобігання надмірного тиску на суб’єктів господарювання за рахунок можливих фінансових санкцій при здійсненні інспекційного відвідування, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі – ГУ Держпраці) звертає увагу роботодавців на найбільш поширені випадки порушення законодавства про працю.
Серед порушень законодавства про працю, виходячи з практики проведення інспекційних відвідувань, не останнє місце займають порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
ГУ Держпраці зосереджує увагу суб’єктів господарювання на визначенні поняття державних мінімальних гарантій в оплаті праці та відповідальності за їх порушення.
Слід перш за все наголосити, що мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не лише мінімальна заробітна плата, але й норми і гарантії в оплаті праці, які передбачені частиною 1 статті 12 Закону України «Про оплату праці», а саме: 1) норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо. 2) гарантії в оплаті праці для працівників – оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів, тощо. 3) гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо.
Відповідно до Закону України «Про оплату праці», при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Окрему увагу суб’єктів господарювання звертаємо на необхідності нарахування та виплати індексації заробітної плати, яка також є державною мінімальною гарантією в оплаті праці та підлягає обов’язковому проведенню у встановленому законодавством порядку. Закликаємо роботодавців неухильно дотримуватися вимог законодавства про оплату праці в частині виплати заробітної плати не нижче мінімального встановленого розміру. За недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці передбачено застосування щодо суб’єкта господарювання штрафної санкції у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, наразі ця сума складає 41 730 грн.(!) і це, зауважте, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення!
Чи не занадто дороге «задоволення» не зважати на необхідності проведення індексації ?! ГУ Держпраці закликає роботодавців переглянути всі складові нарахування заробітної плати працівникам своїм підприємств, здійснити у разі необхідності відповідні донарахування працівникам з метою упередження штрафів за порушення державних мінімальних гарантій в оплаті праці, оскільки якщо вищезазначені порушення виявить інспектор праці під час інспекційного відвідування, а роботодавець їх виправить, заходи щодо притягнення до відповідальності за такі порушення будуть вжиті незалежно від факту їх усунення в ході інспекційного відвідування чи після нього у відповідності до вимог п. 29 вищезазначеного Порядку.
ГУ Держпраці додатково наголошує, що з метою недопущення порушень трудового законодавства, інспекторами праці щомісячно здійснюються відвідування інформаційного характеру, під час яких роботодавців та працівників інформують про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю.
Підводячи підсумок, вкотре наголошуємо суб’єктам господарювання на тому, що упередження порушень, їх виправлення та дотримання законодавства про працю – є запорукою успіху підприємства. Бажаємо всім роботодавцям порозуміння з Держпрацею шляхом вдосконалення власних знань, та, як наслідок, недопущення порушень законодавства про працю!
за матеріалами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні

Далее

ВП ВС: Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із нього, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об’єкта оцінки

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

ВП ВС: Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із нього, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об’єкта оцінки

ВП ВС: Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із нього, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об’єкта оцінки, з урахуванням усього майна товариства (ВП ВС, справа № 925/1165/14, 24.04.18)

Фабула судового акта: Свого часу Верховний Суд України сформував правову позицію, відповідно до якої «вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення)» і що висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і Вищий господарський суд України, про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, визначається виключно із дійсної (ринкової вартості) об’єкта оцінки, з урахуванням загальної концепції визначення ринкової вартості об’єктів нерухомого майна, без урахування іншого майна товариства, є необґрунтованими  (постанова від 18 листопада 2014 року в справі №910/10168/13).

В справі, що пропонується увазі читачів Велика Палата Верховного Суду від наведеної правової позиції  відступила і зазначила, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (ст. 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

В цій справі при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій, врахувавши висновки комплексно-комісійної судової будівельно-технічної експертизи, дійшли висновку, що частка майна з урахуванням дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів товариства та за вирахуванням його зобов’язань,  що належить до сплати позивачеві у зв’язку з його виходом з товариства, складає 2 085 800,00 грн.

Далее

Що варто знати подружжю про зміну документів після одруження, — роз’яснення суду

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

Що варто знати подружжю про зміну документів після одруження, — роз’яснення суду

Хмільницький міськрайонний суд роз’яснив, що варто знати подружжю про зміну документів після одруження.

Стаття 35 Сімейного кодексу України дає право вибору прізвища, яким можуть скористатися громадяни, котрі вступають у шлюб:

залишити своє прізвище;

взяти прізвище нареченого/нареченої;

до свого прізвища додати прізвище нареченого/нареченої.

Обов’язковому обміну підлягають український паспорт, ідентифікаційний код (ІПН), паспорт для виїзду за кордон і водійське посвідчення (права).

Крім вищевказаного списку, є ряд документів, в які теж необхідно внести зміни: трудова книжка; дані в реєстрі виборців; дисконтні та членські карти; медичні картки і страховий поліс; реєстрація та страхування автомобіля; банківські договори, картки та рахунки; заповіт; реєстраційні документи підприємця і студентський, читацький квитки і залікова книжка.

Далее

С 1 мая вступили в силу новые Правила предоставления услуг по обращению с бытовыми отходами

Опубликовано 10 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

С 1 мая вступили в силу новые Правила предоставления услуг по обращению с бытовыми отходами

С 1 мая вступили в силу новые Правила предоставления услуг по обращению с бытовыми отходами, утвержденные постановлением Кабмина №318 от 27 марта 2019 года.

Если раньше услуга называлась «вывоз бытовых отходов», то теперь во всех официальных документах название заменено на «обращение с бытовыми отходами». Такое изменение формулировки связано с попыткой изменить ситуацию с бытовыми отходами, в которых Украина уже буквально утопает.
В соответствии с законом Украины «Об отходах», в понятие «обращение с отходами» вкладывается не просто их вывоз на полигон, а «действия, направленные на предупреждение образованию отходов, их сбор, перевозка, сортировка, хранение, обработка, переработка, утилизация, удаление, обезвреживание и захоронение». Соответственно, если раньше от «мусорщиков», обслуживающих жилые дома, требовалось только освободить придомовую территорию от накопившихся отходов, то теперь предполагается привлекать к обслуживанию домов компании, которые смогут обеспечить также утилизацию или переработку.
Новая редакция Закона о жилкомуслугах, который введен в действие с 1 мая 2019 года, гласит, что «услуги по обращению с бытовыми отходами – это услуги по вывезению, переработке и захоронению бытовых отходов». Закон также обязывает компании, которые хотят участвовать в конкурсах на предоставление услуг по обращению с бытовыми отходами, подкреплять свои возможности договорами с компаниями, которые занимаются переработкой и/или захоронением бытовых отходов (ст. 35-1).
При этом во время конкурсов на предоставление услуг по обращению с бытовыми отходами местные власти должны «отдавать предпочтение тем предложениям, которые предусматривают большую степень переработки или утилизации бытовых отходов». Это прямое требование закона «Об отходах», информирует enovosty.com/news.

Сортировать мусор – теперь обязанность каждого
Однако новая редакция Закона о жилищно-коммунальных услугах накладывает дополнительные обязательства не только на компании по вывозу мусора, но и на потребителей их услуг, то есть на всех украинцев.
Если раньше законодательство рассматривало раздельный сбор отходов как один из способов, то теперь в законе четко записано: «Собственники или съемщики, пользователи, в том числе арендатора, источников образования бытовых отходов… обеспечивают раздельный сбор бытовых отходов».
Понятно, что новшества не вступят в силу сразу и на всей территории Украины. Однако предполагается, что переход к новым правилам должен произойти после переоформления договоров на вывоз мусора в соответствии с новыми требованиями закона. Такие договоры управляющие организации или ОСМД должны перезаключить с каждым исполнителем услуги, в том числе и с «мусорными» компаниями, в течение года, то есть до 1 мая 2020 года.
В договоре нового образца о предоставлении услуг по обращению с отходами, который тоже утвержден постановлением КМУ №318, предусматривается, что исполнитель должен вывозить твердые, крупногабаритные, ремонтные отходы и жидкие (из выгребных ям). В том числе он должен технологически правильно вывозить содержимое контейнеров для раздельного сбора мусора.
Как известно, сегодня бывает, что содержимое контейнеров для раздельного сбора мусора вывозится вперемешку с неотсортированными отходами или не вывозится вовсе. Теперь ситуация с раздельным сбором мусора должна улучшиться.
Таких контейнеров, кстати, может появиться гораздо больше видов, чем можно увидеть во дворах домов сейчас. В договоре можно предусмотреть раздельный сбор отходов из полимеров (пластик, полиэтилен), из стекла, бумаги, цветных металлов и другого вторсырья. Также может быть предусмотрен отдельно вывоз органических (пищевых) и опасных отходов (лампочки, батарейки и пр.).
Контейнеры для раздельного сбора отходов могут быть собственностью многоквартирного дома, а могут предоставляться в пользование организацией, которая занимается вывозом мусора.
Кстати, в типовом договоре предусмотрена возможность для украинцев не платить за вывоз мусора, если они не проживают в помещении более 30 дней.

Источник: 04868.com.ua

Далее

ВС: вимоги про визнання рішення спортивної федерації не відносяться до компетенції судового розгляду

Опубликовано 10 мая 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС: вимоги про визнання рішення спортивної федерації не відносяться до компетенції судового розгляду

Позивач звернувся до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення Президії Федерації баскетболу України (Всеукраїнської громадської організації зі статусом юридичної особи, що діє на підставі статуту), яким його як суддю було довічно дискваліфіковано від будь-яких змагань, що проводяться під егідою ФБУ.

Окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.

Розглянувши касаційну скаргу позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ФБУ відповідно до чинного законодавства не наділена повноваженнями на виконання окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень, а тому спірні правовідносини не мають публічно-правового характеру.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) юрисдикція адміністративних судів не поширюється, зокрема, на справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позов про визнання протиправним і скасування рішення ФБУ не може бути розглянутий у судовому порядку адміністративним судом (у тому числі в судовому порядку будь-якої юрисдикції).

Водночас відповідно до «Положення про дисциплінарні санкції ФБУ» рішення, прийняте за результатом розгляду скарги про дисциплінарне правопорушення, може бути оскаржене зацікавленою стороною в Спортивному арбітражному суді в м. Лозанні.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16 (провадження № 11-1125апп18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81014006.

Далее

С 3 июня для получение наличных в банке необходимо будет предоставлять подтверждающие документы

Опубликовано 10 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

С 3 июня для получение наличных в банке необходимо будет предоставлять подтверждающие документы

 

С 3 июня 2019 года вступают в силу изменения в Инструкцию о ведении кассовых операций банками Украины, внесенные Постановлением Национального банка № 62 от 18.04.2019 года. Основные изменения касаются осуществления наличных расчетов клиентами банков – субъектами хозяйствования и кассового обслуживания с использованием электронной цифровой подписи (ЭЦП). Prostopravo расскажет подробнее.

Снятие наличных на основании подтверждающих документов

Регулятор усиливает надзор за осуществлением субъектами хозяйствования наличных операций.

Так, согласно изменениям в Инструкцию о ведении кассовых операций (далее – Инструкция) банк (филиал, отделение) на выполнение требований законодательства Украины о предотвращении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, финансированию терроризма и финансированию распространения оружия массового уничтожения, с учетом риск-ориентированного подхода должен обеспечить принятие мер, направленных на изучение клиентов — субъектов хозяйствования, которые осуществляют кассовые операции для дальнейшего осуществления наличных расчетов, с целью опровержения или подтверждения подозрений в осуществлении клиентом финансовых операций, которые содержат признаки фиктивности.

Банк (филиал, отделение), применяя риск-ориентированный подход, должен обеспечить получение от клиента — предприятия подтверждающих документов, на основании которых осуществляются наличные расчеты.

Такими документами могут быть:

  • закупочный акт;
  • закупочная ведомость;
  • налоговый расчет сумм дохода, начисленного (уплаченного) в пользу физических лиц, и сумм удержанного с них налога,
  • кредитный договор;
  • договор поставки;
  • договор транспортировки;
  • договор хранения.

Очевидно, что такой перечень не является исчерпывающим, а скорее примерным. Главное, чтобы субъект хозяйствования мог подтвердить необходимость получения наличных в кассе банка для проведения той или иной хозяйственной операции.

Также Нацбанк не ограничивает суммы операции, при которой могут потребоваться подтверждающие документы. Теоретически банки могут требовать подтверждающие документы при снятии любой сумы наличных.

Обращаем также внимание, что требование касается исключительно субъектов хозяйствования (юридических лиц или физических лиц-предпринимателей), в кассовом обслуживании физических лиц- непредпринимателей ничего не изменится.

Использование при кассовом обслуживании электронной цифровой подписи и печати

Банк (филиал, отделение) вправе осуществлять кассовое обслуживание клиентов с использованием электронной подписи и / или электронной печати.

Работник банка, которому предоставлено право подписи кассовых документов, обязан использовать квалифицированный ЭЦП. Банк (филиал, отделение) вправе использовать квалифицированную электронную печать банка или усовершенствованную электронную печать.

Клиент банка, который является юридическим лицом или физическим лицом-предпринимателем, имеет право использовать квалифицированную ЭЦП/квалифицированную электронную печать или усовершенствованную ЭЦП/усовершенствованную электронную печать.

Физическое лицо имеет право использовать квалифицированную ЭЦП или усовершенствованную ЭЦП, или простую ЭЦП.

Использование усовершенствованной ЭЦП, усовершенствованной электронной печати и простой ЭЦП осуществляется на договорных началах по технологии, определенной банком, и в соответствии с требованиями Законов Украины «Об электронных документах и ​​электронном документообороте», «Об электронных доверительных услугах» и нормативно-правовых актов Национального банка по вопросам применения электронной подписи и электронной печати в банковской системе Украины.

Квалифицированная ЭЦП работника банка (филиала, отделения), которому предоставлено право подписи кассовых документов и ЭЦП плательщика/получателя являются обязательными реквизитами электронного кассового документа.

Банк (филиал, отделение) несет ответственность за организацию применения ЭЦП, если иное не установлено законодательством Украины. Создание и хранение электронных документов в банковской системе осуществляется с обеспечением возможности проверки их целостности и подлинности.

Если кассовое обслуживание клиентов осуществляется с использованием усовершенствованной ЭЦП, усовершенствованной электронной печати или простой ЭЦП, то договор на кассовое обслуживание должен содержать условия и порядок (процедуру) признания участниками электронного взаимодействия электронных документов с использованием соответствующей усовершенствованной ЭЦП/усовершенствованной электронной печати банка /простой ЭЦП.

Договор должен также содержать условия о распределении рисков убытков, которые могут быть причинены банку, клиенту и третьим лицам в случае использования простой ЭЦП, усовершенствованной ЭЦП или усовершенствованной электронной печати соответственно.

Банк (филиал, отделение) определяет ответственных работников, которым предоставляется право подписывать кассовые документы с использованием квалифицированных ЭЦП и/или использовать электронную печать банка, обеспечивает проверку и подтверждение ЭЦП/электронной печати на кассовых документах в соответствии с требованиями Закона Украины «Об электронных доверительных услугах» и нормативно-правовых актов Национального банка по вопросам применения ЭЦП и электронной печати в банковской системе Украины и определяет систему хранения электронных кассовых документов, а также систему контроля за выполнением кассовых операций.

Банк (филиал, отделение) в случае использования электронного документооборота на договорных условиях с клиентом выдает из операционной кассы наличные в национальной валюте по заявлению на выдачу наличных с текущего счета юридического лица, обособленного подразделения, а также физического лица — предпринимателя. Банк (филиал, отделение) выдает из операционной кассы наличные по денежному чеку (или заявлению на выдачу наличных) — юридическим лицам, их обособленным подразделениям, а также физическим лицам-предпринимателям.

При использовании заявления на выдачу наличных юридическое лицо, его обособленное подразделение, а также физическое лицо-предприниматель должны представить банку (филиала, отделению) доверенность в виде электронного документа средствами дистанционного обслуживания на каждое заявление на выдачу наличных или единовременно на осуществление следующих операций:

  • юридическим лицом на уполномоченное лицо, если оно не внесено в карточку с образцами подписей как лицо с правом первой или второй подписи;
  • физическим лицом-предпринимателем в случае предоставления полномочий другому лицу.
Далее