Відповідно до інструкції платіжне доручення оформлюється згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Так, одним із реквізитів є «призначення платежу». Платник заповнює його таким чином, аби надати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства. Він же відповідає за дані, зазначені в цьому реквізиті.
У платіжному дорученні, яке є документом про сплату судового збору, у розділі «Призначення платежу» мають бути вказані відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується збором.
Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги) або апеляційної скарги є номер справи, у межах якої подається апеляційна скарга, та дата ухвали суду, що оскаржується.
Згідно з ч.5 ст.296 Кодексу адміністративного судочинства до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Проте є випадки, коли сторони використовують квитанції про сплату судового збору, але це було зроблено задовго до винесення рішення (навіть за кілька місяців). Або у квитанції не видно реквізитів, що перешкоджає перевірці зарахування грошей. Також досить часто судовий збір помилково сплачують на інші рахунки.
Однак судовий збір, сплачений раніше дати винесення оскаржуваного рішення, не може вважатися належним доказом його сплати за подання апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст.74 КАС обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду доказів, які не стосуються предмета доказування. Останнім є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню під час ухвалення судового рішення (ст.76 КАС).
Отже, квитанція про сплату судового збору за подання апеляційної скарги має містити інформацію про номер справи, у межах якої вона подається, та дату прийняття акта, що оскаржується. В іншому випадку квитанція не є належним доказом сплати збору в установленому порядку та розмірі.
Такі правові позиції викладені в ухвалах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №922/496/17 та від 16.01.2019 №905/1057/18.
Фонд гарантирования вкладов будет самостоятельно определять сумму, которую надлежит выплачивать вкладчикам обанкротившихся финансовых структур. А рассчитывать на возмещение смогут не только клиенты банков, но и члены кредитных союзов, а также застрахованные лица. Такие новации содержит проект закона «О системе гарантирования вкладов физических лиц», который 7 мая на своем заседании одобрила Нацкомфинуслуг.
В частности, проект предусматривает расширение системы гарантирования на страховые компании, правда, только в части страховании жизни, а также кредитные союзы. Средства для выплат клиентам таких компаний хотят аккумулировать по «банковскому» принципу – за счет взносов от компаний-участников. Причем собирать их планируют в отдельные «кубышки»: у лайфовых страховщиков будет свой фонд, у банкиров – свой, а у кредитных союзов – свой.
При этом возмещать людям вложенные средства (в случае банкротства компании) будут на сумму, которую установит сам ФГВФЛ. Такими полномочиями закон предлагает наделить Административный совет Фонда – коллегиальный орган, состоящий из 7 членов, представителей Кабмина, Нацкомфинуслуг, НБУ, Верховной Рады и директора-распорядителя.
Правда, устанавливать гарантированную сумму ниже 200 тыс. грн. он все равно не сможет – проект предусматривает, что ее можно будет только увеличить. Причем, не внося никаких изменения в действующее законодательство.
Вместе с тем, реализация таких инициатив неизбежно приведет к увеличению затрат компаний-участниц. А значит, может отразится и на стоимости их услуг. Проект документа устанавливает такие нормы отчислений для отдельных категорий финучреждений.
Для банков:
Для страховых:
Для кредитных союзов:
Во всех трех случаях Фонд может также ввести дополнительный спецсбор, если того потребует ситуация. Например, необходимость проводить выплаты вкладчикам. Кроме того, источниками финансирования Фонда могут быть доходы от инвестиционной деятельности (Фонд сможет покупать государственные бумаги), проценты по размещенным в НБУ свободным средствам, безвозвратная государственная помощь, а также другие законные источники.
Отметим, что пока документ носит статус проекта. Его нормы вступят в силу только после того, как он будет внесен в парламент и наберет минимум 226 голосов наредпов.
Далее
Вжиття заходів зустрічного забезпечення у розумінні ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України є не диспозитивним правом суду, а його обов’язком.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи
№ 753/2380/18-ц у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-38399св18).
У справі, що переглядалася, Дарницький районний суд
м. Києва ухвалою від 12 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2018 року, заяву позивача про забезпечення позову задовольнив. Крім того, апеляційний суд зазначив, що той факт, що суд першої інстанції не застосував зустрічного забезпечення, на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, на майновий стан відповідачів не впливає. При цьому суд не позбавлений можливості вирішити вказане питання за відповідним клопотанням в окремій ухвалі про зустрічне забезпечення.
Верховний Суд не погодився з таким висновком судів попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов’язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди зазначених імперативних вимог закону не врахували, не перевірили доводів відповідача про те, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України, проживає на території Російської Федерації, або майна, що знаходиться на території України, що є обов′язковою підставою для застосування зустрічного забезпечення; не встановили, чи є співмірними заходи забезпечення позову заявленим позовним вимогам, і дійшли передчасного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Посилання апеляційного суду на те, що невжиття заходів зустрічного забезпечення не порушить майнових прав відповідачів, є безпідставними, оскільки з урахуванням вимог ч. 3 ст. 154 ЦПК України вжиття заходів зустрічного забезпечення є не диспозитивним правом суду, а його обов′язком незалежно від майнового стану відповідачів.
З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81288258.
Про це йдеться у повідомленні прес-служби НБУ.
Таким чином, ліміт зріс у майже 2 рази — з 7 мільйонів євро. Такий крок у Нацбанку здійснили в межах проведення політики валютних послаблень або так званої лібералізації.
«Вільне управління отриманими в Україні прибутками – надзвичайно важливе питання для іноземних інвесторів. Збільшений ліміт у 12 млн євро на місяць фактично задовольняє потреби усіх працюючих в Україні підприємств з іноземними інвестиціями», — прокоментував рішення заступник голови Нацбанку Олег Чурій.
Він також заявив, що надалі НБУ буде працювати на те, щоб скасувати цей норматив взагалі та не обмежувати іноземних інвесторів у виводі отриманих в Україні прибутків.
У нацбанку вважають, що валютні послаблення, які почалися 7 лютого 2019 року, не мали значного впливу на фінансовий ринок України та не тиснули на курс гривні. Навіть навпаки, національна валюта продовжує суттєво зміцнюватися.
«Швидкість запровадження нових валютних послаблень залежатиме насамперед від темпів поліпшення макроекономічної ситуації та стану фінансового ринку», — додають у Нацбанку.
7 лютого набув чинності закон України про валюту та валютні операції, яким скасували понад 20 валютних обмежень. Зокрема, українцям дозволили купувати валюту через інтернет-банкінг.
Нагадаємо, що 21 червня Верховна Рада схвалила закон про валюту. За нього проголосувало 228 депутатів.
6 мая Министерство инфраструктуры Украины опубликовало проект закона, в котором предусмотрено внедрение периодической проверки транспортных средств на пригодность к эксплуатации. Фактически речь идет о возвращении техосмотра.
Документ называется «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины в сфере безопасности эксплуатации колесных транспортных средств в соответствии с требованиями Соглашения об ассоциации между Украиной с одной стороны и Европейским союзом, Европейским сообществом по атомной энергии и их государствами-членами – с другой стороны».
В законопроекте прописано, что автомобили с предусмотренным количеством пассажиров до восьми человек, которые не используются для коммерческих или хозяйственных целей, с 1 января 2022 года будут проходить проверку при регистрации или перерегистрации, при смене собственника, в случае выезда за пределы таможенного контроля Украины и в случае «изменения или модификации систем или их составляющих, влияющих на безопасность дорожного движения или окружающей природной среды».
После первой регистрации проверка на пригодность к эксплуатации предусмотрена через четыре года, затем – через каждые два года.
В министерстве отметили, что в течение месяца после публикации принимают от граждан и организаций замечания и предложения к проекту закона.
Сейчас техосмотр в Украине обязателен для грузовых автомобилей, такси, автобусов и транспортных средств, которые перевозят опасные грузы, а также легковых авто, используемых в коммерческих целях. Для остальных автомобилей обязательный техосмотр отменили в 2011 году.
Минюст приказом от 16 апреля 2019 года № 1203/5 утвердил Порядок автоматизированного ареста средств должников на счетах в банках по исполнительным производствам о взыскании алиментов. Документ вступит в силу со дня официального опубликования.
Готовность автоматизированной системы исполнительного производства к электронному информационному взаимодействию с банками должна быть обеспечена в трехмесячный срок со дня вступления в силу приказа.
До внедрения электронного взаимодействия обмен документами между государственными, частными исполнителями и банками будет осуществляться в бумажном виде средствами почтовой связи.
Автоматизированный арест будет осуществляться путем вынесения постановлений об аресте средств или о снятии ареста со средств должника в форме электронного документа и принятия их к исполнению банками.
Постановления об аресте средств будут доступны для загрузки банками в день их формирования в автоматизированной системе и наложения на них квалифицированной электронной подписи исполнителя. Каждый час информационные системы банков будут выполнять запрос о наличии постановления об аресте для его исполнения. Ответственное лицо банка будет исполнять постановления об аресте средств в порядке их поступления.
Далее
У Міністерстві внутрішніх справ нагадали, які дозвільні документи потрібно мати для виїзду дітей за кордон, пише «Укрінформ».
Зазначається, що неповнолітні українці можуть виїхати з України за наявності закордонного, дипломатичного, службового паспорта, проїзного документа дитини, або якщо вони вписані в закордонний паспорт одного з батьків та у його супроводі.
Тож у відомстві радять завчасно подбати про наявність дозвільних документів на виїзд дітей за кордон, щоб не мати проблем на кордоні.
Водночас у МВС поінформували, що виїзд з України осіб, які не досягли 16 — річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків:
1) за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
— за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та часу перебування там, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:
— якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;
— якщо у закордонному паспорті дитини або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;
— у разі пред’явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України дитині без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері); свідоцтва про народження дитини, виданого компетентним органом іноземної держави, що не містить відомостей про батька дитини, легалізованого або засвідченого апостилем, а також без будь-якого додаткового засвідчення у випадках, передбачених міжнародним договором України; довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів більше 4-х місяців;
3) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків — у разі тимчасового виїзду з України на строк до місяця із пред’явленням рішення суду або органу опіки та піклування або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб;
4) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків — у разі у разі тимчасового виїзду з України на строк до місяця та більше дитини з інвалідністю, дитини, яка має захворювання, передбачені ч. 5 ст. 157 Сімейного кодексу України, із пред’явленням: довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів більше 3 місяців; документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ (у разі, коли сума заборгованості по аліментах становить понад 3 місяці, але не більше 4 місяців).
«Виїзд з України дітей у супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та часу перебування у цій державі», — поінформували у МВС.
Далее
Кабінет Міністрів України 10 квітня 2019 року затвердив постанову № 330 «Про внесення змін до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки», нагадує Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Документ вносить зміни до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та затверджені постановою.
Передбачається, що термін продовження строку дії дозволу становить десять робочих днів з дня отримання документів.
«Якщо під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови, зокрема не дотримано вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки чи допущено виникнення аварій та/або пов’язаних з виробництвом нещасних випадків під час виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зазначених у дозволі, строк дії такого дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки», – йдеться у повідомленні.
Далее
Головне територіальне управління юстиції у Львівській області поінформувало про те, що слід вважати домашнім насильством.
«Середньостатистична сім`я, де тато Іван, мама Оксана (перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років) та двійко дітей Юрко та Марічка (відповідно 2 і 7 років) вирішили сходити в театр на виставу «Наталка-Полтавка». У піднесеному настрої, мама Оксана кладе квитки в сумку і бачить, що ремінчик сумки відірвався. І коли вона підійшла до чоловіка з проханням дати грошей на нову сумку, неочікувано у відповідь почула словесні образи на кшталт: ти безтолкова, в тебе постійно все рветься і ламається, зрештою, ти й так сидиш вдома, краще пильнуй дітей, ніж сумки викупляй та й взагалі ти нездатна навіть сама заробити собі на цю сумку», – йдеться у повідомленні.
Як наслідок такої ситуації:
це відбувалось у присутності дітей, відповідно діти були свідками домашнього насильства ( в даному випадку психологічного та економічного);
мама Оксана є особою, постраждалою від домашнього насильства;
тато Іван є кривдником, тобто особою, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
У юстиції нагадують, що домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
Далее
