Велика палата Конституційного Суду України при розгляді конституційної скарги Андрія Дерменжи щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року №898‒IV вжила заходів щодо забезпечення цієї конституційної скарги шляхом видання забезпечувального наказу. Про це повідомляє прес-служба КСУ.
Конституційний Суд України наголошує, що суб’єкт права на конституційну скаргу звернувся до Суду з клопотанням видати забезпечувальний наказ з метою запобігання незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв’язку з виконанням остаточного судового рішення у його справі. Автор клопотання стверджує, що у разі виконання остаточного судового рішення, яким звернено стягнення на його квартиру, він та його родина фактично опиняться «на вулиці без житла та без коштів».
Відповідно до статті 78 Закону України «Про Конституційний Суд України» при розгляді конституційної скарги Велика палата Конституційного Суду України, у виняткових випадках, з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом (частина перша); підставою для забезпечення конституційної скарги є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв’язку з виконанням остаточного судового рішення (частина друга).
Конституційний Суд України наказує вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги Дерменжи А.В.
«З метою запобігання незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв’язку з виконанням остаточного судового рішення у справі Дерменжи А.В., та з огляду на винятковість випадку, що розглядається, Конституційний Суд України вважає за необхідне вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги Дерменжи А.В. шляхом видання забезпечувального наказу», — підкреслюється у виконавчому документі.
Забезпечувальний наказ встановлює заборону здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки — квартиру, що належить Дерменжи А.В. Виконання забезпечувального наказу Конституційний Суд України покладає на Міністерство юстиції України в особі міністра юстиції України.
Забезпечувальний наказ втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення або постановлення ним ухвали про закриття конституційного провадження у цій справі.
Забезпечувальний наказ направлено до Міністерства юстиції України та суб’єкту права на конституційну скаргу.
Відповідно до положень статті 62 Закону України «Про господарські товариства» (дія норми Закону у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Згідно з частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Отже, виконуючий обов’язки директора наділений повноваженнями самого директора.
Зазначення в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення інформації про те, що ОСОБА_2 є директором товариства, а не виконуючим обов’язки директора, не змінює його статусу як керівника товариства.
Оскільки саме позивач не допустив інспектора до перевірки, відносно нього і складено оскаржувану постанову.
Постанова КАС/ВС від 10.04.2019 року справа №750/12104/16-а.
Велика Палата Верховного Суду стягнула з Державного бюджету України більше 4 млн грн на користь ТОВ у якості відшкодування збитків та упущеної вигоди, понесених у зв’язку з бездіяльністю поліції, яка не повернула у повному обсязі та своєчасно вилучений товар після скасування арешту.
У відповідній постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 викладено наступний висновок щодо застосування норм права.
Питання наявності між сторонами деліктних зобов’язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Велика Палата погодилася з висновком апеляційного суду в частині невиконання державою визначеного законом обов’язку повернути майно: держава у спірних правовідносинах не надала жодних гарантій повернення майна, не встановила строку його повернення, у зв’язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов:
1) неправомірні дії цього органу,
2) наявність шкоди,
3) причинний зв’язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.
У цій справі прокурор не врахував того, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв’язку з втратою тимчасово вилученого майна, тобто, через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України, та помилково стверджував про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження як підставу для відшкодування шкоди.
Разом з тим, Велика Палата вказала на відсутність підстав відшкодування з Держбюджету затребуваних 10 млн збитків, стягнутих судом за невиконання договору поставки, оскільки майнові втрати від підприємницької діяльності, обумовлені договірними зобов’язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі (а мають бути доведені позивачем).
Цьогоріч українці будуть відзначати Великдень 28 квітня. Дата Паски знаходиться поруч з ще одним вихідним — Днем праці 1 травня.
У зв’язку з цим українці відпочиватимуть під час великодніх свят п’ять днів — з 27 квітня по 1 травня. Однак один день все ж доведеться відпрацювати.
27 квітня — субота, вихідний;
28 квітня — Пасха, вихідний;
29 квітня — понеділок, вихідний на честь Великодня;
30 квітня — вівторок, вихідний, який потрібно буде відпрацювати в суботу, 11 травня;
1 травня — День праці, вихідний.
Далее
Президент Украины Петр Порошенко заявил, что подписал Кодекс Украины по процедурам банкротства. Об этом он сказал в понедельник, трансляцию вел телеканал «112 Украина».
«Еще есть одна приятная новость: я сегодня подписал закон о банкротстве. Несмотря на то, что у нас было несколько вопросов организационного оформления, я думаю, что мы на уровне нормативных документов найдем возможность. Мы позицию ВР, комитета и я очень благодарен правительства за принципиальную позицию. Мы выполняем свои обещания», – цитирует Главу государства сайт 112.ua.
Напомним, Верховная Рада приняла Кодекс из процедур банкротства в октябре прошлого года 237 голосами народных депутатов. Согласно документу, физическое лицо сможет в Украине объявить себя банкротом.
Далее
Рада Європейського союзу затвердила нову директиву про захист авторського права в Інтернеті, яку Європарламент схвалив в березні. Про це пише «Європейська правда».
«Нові правила забезпечують адекватний захист авторів і виконавців, одночасно відкриваючи нові можливості для доступу та спільного використання захищеного авторським правом контенту в Інтернеті по всьому Європейському союзу», – йдеться в повідомленні.
Нові правила зобов’язують такі онлайн-платформи, як YouTube, Facebook і Google News, укладати ліцензійні угоди з правовласниками: музикантами, журналістами, авторами і новинними видавцями, щоб отримати можливість використовувати їх роботи онлайн.
Директива зобов’язує інтернет-платформи стежити за тим, не публікують їх користувачі контент, на який поширюється авторське право.
Директива вводить обов’язкові винятки для використання матеріалів з метою аналізу тексту і даних, онлайн-навчання і збереження і поширення культурної спадщини в Інтернеті.
Експерти вважають, що через нові правил інтернет-платформи, наприклад YouTube і Instagram змушені будуть створювати фільтри, що перешкоджають завантаженні на їх сайти матеріалів, що порушують авторське право.
Багато музикантів і митців стверджують, що нові правила забезпечать їм чесну винагороду, водночас інші кажуть, що вони знищать генерований користувачами контент.
Перш ніж директива стане частиною національного законодавства, її мають ратифікувати парламенти держав-членів ЄС.
Далее
Індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Водночас при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів cудової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку справу за позовом особи до територіального органу Пенсійного фонду України.
Особа, якій призначено та виплачується пенсія по інвалідності на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» просила зобов’язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію в розмірі, обчисленому з 80% грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах, зазначених у довідці військової частини, а також здійснити виплату суми перерахунку.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов був задоволений. Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що грошова допомога на оздоровлення, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» належать до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому мають бути враховані при обчисленні пенсії.
Переглянувши за касаційною скаргою зазначені судові рішення, Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, постанови судів попередніх інстанцій скасував у частині задоволення позову щодо врахування грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні і відмовив у задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині судові рішення залишив без змін.
Розглянувши цю справу, Верховний Суд дійшов таких правових висновків.
Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»).
Водночас Верховний Суд підтримав правову позицію Великої Палати Верховного Суду (провадження № 11-806апп18), відповідно до якої при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. При цьому факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який є вичерпним.
З наведених мотивів Суд указав на відсутність підстав для включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманих ним грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги при звільненні.
Постанова Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №638/9697/17 (адміністративне провадження № К/9901/30616/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/80930914.
* * *
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звернувся з листом до Пенсійного фонду України, у якому просив з метою запобігання порушень конституційних прав людини довести до територіальних органів ПФУ правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень вищевказаного законодавства та забезпечити їх врахування в роботі. Про результати розгляду цього листа просив повідомити до 13 травня 2019 року.
Верховний Суд нагадав, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Постанова 05 квітня 2019 року справа № 570/3742/17 провадження № 61-47457св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80980375
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, а також попередження ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виконання обов’язків з виховання доньки та покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських прав.
При цьому, апеляційний суд врахував характеристику відповідача, бажання відновити спілкування з дочкою, розуміння своєї вини в усуненні на певний проміжок часу у вихованні та розвитку дитини, бажання та намагання змінити свою поведінку та дійшов висновку про необхідність, виключно в інтересах дитини, надати можливість батькові та дочці налагодити їх родинні стосунки.
