Опубликовано director 19 Янв 2022 в Новости | Нет комментариев
Міністерство економіки України оприлюднило проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо реформування законодавства у сфері соціальних відпусток)».
Нормами проекту забезпечується індивідуальне право кожного з батьків дитини на безперешкодне (не обмежене зовнішніми обставинами) отримання соціальних відпусток.
Необхідність використання такого права, період реалізації (одночасне використання відпустки чи іншим чином) визначається за погодженням між батьками дитини, на їх розсуд.
У проекті акта наведено визначення терміну «одинакська мати»/«самотній батько», якими слід користуватися при застосуванні норм законодавства про працю та переліку категорій осіб, які слід до них віднести.
Проектом пропонується передбачити право на відпустку з догляду за дитиною «законних представників дитини, разом з якою вона проживає» замість неоднозначного терміна «інші родичі дитини».
Перелік законних представників дитини відображено у Цивільному Кодексі України.
Законопроектом визначається право бабусі, дідуся або законного представника дитини на відпустку з догляду за дитиною, яка є сиротою, позбавлена батьківського піклування та/або мати чи батько якої є самотнім.
Також законопроектом регламентовано порядок та умови надання (компенсації при звільненні батьківської відпустки, конкретизовано та розмежовано підстави її надання, наведено визначення спірних термінів.
З метою імплементації норм підпункту 2 пункту 3 розділу II Директиви Ради 2010/18/ЄС проектом акта транспоновано положення про завчасне повідомлення роботодавця батьками дитини про намір взяти таку відпустку.
Джерело: www.me.gov.ua
Далее
Опубликовано director 18 Янв 2022 в Новости | Нет комментариев
Зміни, що внесені до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», дозволяють керівнику контролюючого органу чи його заступнику приймати рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків без звернення до суду.
Про це повідомляє Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.
Застосування позасудової процедури стягнення застосовуватиметься до податкового боргу, що виник в результаті несплати платником податків самостійно задекларованих грошових (податкових) зобов’язань, які є узгодженими, не підлягають оскарженню та повинні бути самостійно сплаченими платником або погашеними за допомогою органу стягнення.
Так, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу якщо: податковий борг виник в результаті несплати самостійно задекларованих платником податків сум (без обмежень по сумі); борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов’язання; у разі відсутності чи наявності у меншій сумі непогашеного зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково чи надміру сплачених ним грошових зобов’язань або бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Тобто, у випадку наявності непогашеного зобов’язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу приймається контролюючим органом в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов’язання держави.
Однак, стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, що виник в результаті несплати донарахованих за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов’язань, здійснюється, як і раніше, на підставі рішення суду.
Джерело: https://if.tax.gov.ua
Далее
Опубликовано director 14 Янв 2022 в Главная | Нет комментариев
Створення громадського об’єднання, як і участь у ньому – є правом, гарантованим Конституцією України.
Відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання», а власне статті 1, ГО – добровільне об’єднання фізичних та юридичних осіб приватного права, що створюється для здійснення захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації — 14 років, юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об’єднання зі статусом юридичної особи.
Кількість засновників громадського об’єднання не може бути меншою, ніж дві особи.
Обмеження!
Засновниками громадської спілки не можуть бути юридичні особи приватного права, єдиним засновником яких є одна і та сама особа.
Засновником громадської спілки не може бути юридична особа приватного права, якщо засновник (власник істотної участі) цієї юридичної особи внесений до переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, або щодо яких застосовано міжнародні санкції.Засновником громадської організації не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.
Засновники громадського об’єднання на своїх перших зборах вирішують питання щодо реєстрації, назви та переліку цілей, які будуть зазначатися в статуті та визнавати напрями діяльності.
Утворення громадського об’єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом
Важливо:
Утворення і діяльність громадських об’єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються.
Громадські об’єднання не можуть мати воєнізованих формувань.
ГО може створюватися як зі статусом юридичної особи, так і без нього. Громадське об’єднання з відповідним статусом має певні привілеї, а саме:
— Право створювати відокремлені підрозділи;
— Вести підприємницьку діяльність та отримувати прибуток;
— Засновувати ЗМІ
— Та інше.
Громадське об’єднання підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів.
ГО як юридичні особи можуть бути прибутковими та неприбутковими. Статус прибутковості присвоюється з моменту реєстрації.
«Неприбутковість» потрібно буде встановити шляхом подання відповідної заяви до територіального відділу ДПС.
ГО без статусу юридичної особи звільнені від подання податкової, фінансової та статистичної звітності й не мають сплачувати податки, проте, коло прав й повноважень в протирічь суттєво обмежено.
Юридична Компанія – Лєгал допоможе зареєструвати громадське об’єднання.
З питань консультації й для уточнення додаткових питань звертайтесь за адресою: м. Одеса, Адміральській проспект 25, офіс 9.
Наші телефони:
+380977547948. +380681242585
Далее
Опубликовано director 13 Янв 2022 в Новости | Нет комментариев
У зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати зростає розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, — оскільки Податковим кодексом передбачена загальна ставка податку не більше ніж 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
У 2022 році її розмір становитиме 97,50 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Податківці нагадали, що податком на нерухомість обкладається площа, що знаходиться у власності фізичної особи та перевищує для квартири 60,0 кв. м і 120,0 кв. м для приватного будинку.
Далее
Опубликовано director 13 Янв 2022 в Новости | Нет комментариев
Уряд направив на розгляд Парламенту законопроєкт “Про внесення змін до Закону України “Про імміграцію”.
Про це повідомляє Департамент комунікації МВС України.
Проєкт закону передбачає удосконалення механізмів надання дозволу на імміграцію, зокрема, спрощення процедури надання дозволу на імміграцію іноземним висококваліфікованим IT–спеціалістам. Насамперед зменшується строк розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію з одного року до 6 місяців.
Законодавча ініціатива удосконалює процедури відмови в наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.
Також передбачено:
- посилення заходів протидії нелегальній міграції стосовно осіб, яким відмовлено у видачі дозволу на імміграцію або скасовано такий дозвіл;
- отримання біометричних даних заявників при подачі документів;
- удосконалення квотного принципу надання дозволу на імміграцію;
- запровадження нової підстави надання дозволу на імміграцію для осіб, які проживали на території понад 5 років;
- забезпечення законодавчого регулювання питання відмови у наданні дозволу на імміграцію особам, які мають намір легалізуватись на території України на підставі фіктивних шлюбів.
Далее
Опубликовано director 13 Янв 2022 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Позивач просив суд визнати недійсним шлюб батька, який помер, оскільки, відповідно до висновку комплексної судово-психіатричної експертизи, на час його укладення батько страждав на хронічний психічний розлад, не усвідомлював сповна значення своїх дій і не міг керувати ними.
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що: експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність батька позивача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, як це передбачено ст. 225 ЦК України; висновок підготовлено в рамках кримінального провадження, а дозволу слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування до матеріалів справи не долучено; суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про застосування позовної давності тому, що відмовлено в задоволенні позову по суті.
Апеляційний суд залишив рішення без змін, вказавши, що висновок експертизи міг бути підставою для визнання шлюбу недійсним, однак є недопустимим доказом, оскільки в матеріалах справи немає дозволу слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення як передчасні та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.
У СК України закріплено три види недійсності шлюбу, який: а) є недійсним у силу вказівки закону (ст. 39); б) визнається недійсним за рішенням суду (ст. 40); в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41).
Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права (ст. 24 СК України). Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, у результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними.
Шлюб визнається судом недійсним, якщо особа саме в момент реєстрації шлюбу страждала на психічний розлад, тобто коли її хворобливий психічний стан не є хронічним. Якщо ж особа була визнана недієздатною у зв’язку з тим, що внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 ЦК України), шлюб із такою особою є недійсним у силу прямої вказівки закону (ч. 3 ст. 39 СК України).
У ч. 3 ст. 40 СК України передбачена можливість конвалідації шлюбу: коли відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю, шлюб не може бути визнаний недійсним.
Статтею 42 СК України визначено, хто може зверзвернутися з позовом про визнання шлюбу недійсним, тому вона стосується лише двох видів недійсного шлюбу, передбачених статтями 40 і 41 СК України. Шлюб, який є недійсним (ст. 39 СК України), не потребує звернення до суду, оскільки його недійсність визначається законом.
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають, зокрема, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу. Тобто в разі пред’явлення позову особою, яка вважає, що були порушені її права, слід установити, у чому полягає таке порушення.
До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується.
Для використання як доказу висновку експертизи, підготовленого й отриманого позивачем у рамках кримінального провадження, окремого дозволу слідчого не потрібно, він стосується предмета доказування у цій справі.
Крім того, суди не врахували, що шлюб не є правочином і до нього не застосовуються відповідні конструкції ЦК України.
Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19 (провадження № 61-17134св20) за посиланням.
Далее
Опубликовано director 12 Янв 2022 в Новости | Нет комментариев
Народні депутати пропонують зобов’язати Кабінет міністрів погоджувати з Радою національної безпеки та оборони питання про запровадження карантину на території, яка розташована у межах більш ніж 6 областей.
У Верховній Раді зареєстровано проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання запровадження карантину (№6508).
Цим документом у законі «Про захист населення від інфекційних хвороб» пропонується передбачити, що встановлення карантину на території, яка розташована у межах більш ніж шести областей (у тому числі міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим), запроваджується за погодженням із Радою національної безпеки і оборони України.
Карантин встановлюється на строк, що не перевищує двох місяців.
У разі несприятливої епідемічної ситуації Кабінет Міністрів України ухвалює рішення про продовження карантину.
Поряд з цим в законі залишаються чинними норми про те, що карантин запроваджується, а також продовжується та скасовується Кабміном. Питання про встановлення карантину порушує перед урядом Міністерство охорони здоров’я за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Серед іншого, також законопроектом пропонується передбачити, що протиепідемічні заходи можуть включати особливі умови і режим пересування населення та ведення господарської діяльності; підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів); особливі умови в’їзду та виїзду з території, на якій запроваджено карантин; особливі умови і режим пасажирських перевезень; особливі умови і режим відвідування закладів освіти.
Законопроект розроблений «з метою врегулювання питання запровадження карантину та покращення взаємодії органів державної влади в умовах глобальних викликів, пандемій та епідемій».
Джерело: iportal.rada.gov.ua
Далее
Опубликовано director 12 Янв 2022 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу. Проте за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №279/6459/14-ц від 19-го лютого 2020 року.
«Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна», — йдеться у матеріалах справи.
До суду першої інстанції жінка звернулася з позовом до чоловіка, у якому просила визнати спільним сумісне майно.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з квітня 2005 вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірваний у листопаді 2014 року. Під час перебування у шлюбі сторонами було набуто рухоме майно, згоди щодо поділу якого ними досягнуто не було, а тому позивач просила задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
Судом першої інстанції було визнано право власності дружини на частину автівки. Це рішення було вмотивоване тим, що за час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти придбали авто.
Апеляційну скаргу дружини суд задовольнив повністю. Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову жінки про поділ торговельного контейнера скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення. Було визнано спільним сумісне майно подружжя та поділено торговельні металеві контейнери.
У касаційній скарзі чоловік просив скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірне майно було придбано ним за власні кошти. Крім того, майно фізичної особи-підприємця не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Верховний Суд встановив, що майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
«Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя», — йдеться у матеріалах справи.
ВС зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували набуття спірного майна за рахунок коштів відповідача як підприємця, тобто за його особисті кошти, розмір цих коштів та джерело їх походження.
За таких обставин, доводи касаційної скарги чоловіка про те, що спірне майно, набуте за його особисті кошти, є необґрунтованими, оскільки останній презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно не спростував. Тож його касаційну скаргу ВС залишив без задоволення.
Джерело: https://sud.ua
Далее
Опубликовано director 11 Янв 2022 в Новости | Нет комментариев
З 16 січня набуває чинності норма закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» про видання державною мовою друкованих засобів масової інформації. Про це йдеться у тексті закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», передають Українськi Новини.
16 січня набуває чинності стаття 25 закону, яка регламентує використання державної мови у галузі друкованих засобів масової інформації.
Відповідно до закону, з 16 січня всі друковані ЗМІ загальнодержавної та регіональної сфер поширення в Україні мають видаватися державною мовою.
Друковані засоби масової інформації можуть видаватися іншими мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою. Усі мовні версії повинні видаватися під однаковою назвою, відповідати один одному за змістом, обсягом та способом друку, а їх випуски повинні мати однакову нумерацію порядкових номерів та видаватися в один день.
При цьому ці вимоги не поширюються на друковані засоби масової інформації, які видаються виключно кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою.
Проте, згідно зі статтею 25 закону, у кожному місці розповсюдження друкованих засобів масової інформації друковані засоби масової інформації державною мовою повинні становити не менше 50 відсотків.
Як повідомлялось раніше, з 16 липня набула чинності норма закону про обов’язкове видання 50% книг українською мовою, про проведення концертів, шоу-програм, культурних та розважальних заходів та про демонстрацію фільмів українською мовою.
Далее
Опубликовано director 11 Янв 2022 в Новости | Нет комментариев
Головний державний санітарний лікар Ігор Кузін затвердив нові протиепідемічні заходи щодо роботи аеропортів на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протиепідемічні заходи для організації роботи авіакомпаній України на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідну постанову № 25 було прийнято 31 грудня 2021 року.
Визнано такою, що втратила чинність, постанову головного державного санітарного лікаря України від 18 листопада 2021 року № 19 «Про затвердження протиепідемічних заходів при роботі аеропортів та авіакомпаній України на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Протиепідемічні заходи щодо роботи аеропортів
Перед початком роботи проводиться температурний скринінг усім працівникам аеропорту. Працівники з наявними ознаками респіраторного захворювання або підвищення температури тіла понад 37,2° C не допускаються до роботи.
Робота працівників аеропорту має бути організована із дотриманням вимог фізичного дистанціювання (підтримання дистанції не менше одного метра) або із застосуванням фізичних бар’єрів (наприклад, прозорі екрани), та з використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або маски, в тому числі виготовленої самостійно.
Не рекомендовано використовувати пилососи на всіх етапах прибирання до проведення дезінфекції.
Вхід до терміналу
Перед входами в термінали слід забезпечити дотримання фізичного дистанціювання (не менше одного метра), у тому числі шляхом нанесення тимчасового маркування.
Пасажири та супроводжуючі не допускаються до терміналу без засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або масок, в тому числі виготовлених самостійно, надягнених так, щоб вони покривали рот та ніс.
У приміщенні терміналу засіб індивідуального захисту дозволено знімати лише під час огляду співробітниками аеропорту та проходження процедури ідентифікації, а також у випадках прийому їжі та/або напоїв.
Слід інформувати пасажирів про введені обмеження в роботі аеропорту, можливість придбання масок і спиртовмісних антисептиків для рук, про необхідність дотримуватись фізичного дистанціювання, правил гігієни рук, респіраторної гігієни і етикету кашлю.
Реєстрація
Перед стійками реєстрації слід забезпечити тимчасове маркування для дотримання фізичного дистанціювання не менше одного метра.
Обробку стійок реєстрації дезінфекційними засобами необхідно проводити після кожного рейсу.
Слід забезпечити наявність стійок для самостійної електронної реєстрації пасажирів та їх обробку дезінфекційними засобами мінімум кожні три години.
Рекомендувати авіакомпаніям максимально впровадити електронну реєстрацію пасажирів для зменшення контактів та тривалості перебування в аеропорту.
Забезпечити екранування робочих місць реєстраторів.
Відстань між робочими місцями за стійками реєстрації необхідно організувати з дотриманням вимог фізичного дистанціювання не менше одного метра.
Вихід на телетрап
Нанести перед трапом маркування для дотримання фізичного дистанціювання не менше одного метра.
Трапи по можливості розділити на «приліт» і «виліт» та після кожного рейсу забезпечити протирання поручнів трапу спиртовмісним або іншим дезінфікуючим засобом для експрес-дезінфекції.
Експлуатація автобусів
За можливості, слід використовувати ближні стоянки для літаків, щоб пасажири мали можливість дістатись до (з) літака пішки.
При використанні автобусів забезпечити заповнення в межах кількості місць, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу.
Дозволити вхід до автобусу лише пасажирам у респіраторах або масках, в тому числі виготовлених самостійно, надягнених так, щоб були покриті ніс і рот.
Громадське харчування
Робота закладів громадського харчування на території аеропорту має відбуватись з дотриманням протиепідемічних заходів в закладах громадського харчування на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 6 жовтня 2021 року № 13.
Протиепідемічні заходи для організації роботи авіакомпаній України
Салон повітряного судна рекомендовано умовно розділити на зони:
чиста зона — зона для екіпажу (одягання засобів індивідуального захисту), перебування екіпажу та зберігання засобів індивідуального захисту (слід зберігати у визначеному місці);
буферна (туалет для екіпажу) — для зняття, дезінфекції та зберігання використаних членами екіпажу засобів індивідуального захисту;
зона ризику — салон для пасажирів;
зона ізоляції для пасажирів з симптомами, характерними для коронавірусної хвороби (COVID-19), — два ряди у хвостовій частині салону, а також, якщо це можливо, окремий найближчий туалет для них.
Питну воду на борт завантажувати в фасованій тарі та надавати пасажирам за потреби.
Заборонити на борту видачу преси та рекламної продукції.
Необхідно інформувати пасажирів про обмеження, які діють на борту (заборона знімання маски протягом всього періоду перебування на повітряному судні (окрім випадків прийому їжі та/або напоїв, а також у випадку використання кисневої маски), відведення для пасажирів окремої туалетної кімнати, необхідності дотримання респіраторної гігієни і етикету кашлю, можливості звернення до бортпровідника для отримання питної води тощо).
Для кожного члена екіпажу слід чітко визначити обов’язки, зону обслуговування, змінність. Всі робочі місця повинні бути забезпечені спиртовмісними антисептиками для рук (які, за необхідності, можна використовувати з метою експрес-дезінфекції поверхонь), промаркованим м’яким і твердим інвентарем та одноразовими паперовими рушниками.
При виконанні посадових обов’язків в салоні для пасажирів члени екіпажу повинні використовувати засіб індивідуального захисту так, щоб були покриті рот і ніс, дотримуватись правил гігієни рук. Харчування членів екіпажу не обмежується.
Регулярне прибирання повітряного судна з використанням дезінфікуючих засобів після кожного рейсу здійснюється клінінговими компаніями, дезінфекція повітряного судна — визначеними дезінфекційними бригадами після кожного випадку виявлення хворого на COVID-19 пасажира або члена екіпажу.
Харчування в літаку організовується шляхом роздачі/продажу використання продуктів харчування, розфасованих в окремі порції.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
