Опубликовано director 21 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
На сьогодні криптовалюта не має визначеного правового статусу в Україні, зокрема, відсутня нормативна база для її класифікації та регулювання операцій з нею, але у ВР зареєстровано проєкти законів про правове регулювання ринку віртуальних активів в Україні.
Однак податківці надали відповідь.Дохід, отриманий фізичною особою від продажу криптовалюти включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід, якщо джерело виплати цього доходу є іноземним, або як інший дохід, якщо виплата доходу здійснюється фізичною особою – резидентом на території України.
ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПКУ об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.
При цьому податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ пов’язує сплату ним податку (п. 37.2 ст. 37 ПКУ).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розд. ІV ПКУ, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та іноземні доходи – це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
При цьому оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПКУ.
Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Так, згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 %, визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору 1,5 %, встановлену пп. 1.3 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Водночас платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок і військовий збір з таких доходів (п.п. 168.2.1п. 168.2 ст. 168 ПКУ).
Порядок подання податкової декларації визначено ст. 179 ПКУ.
На сьогодні криптовалюта не має визначеного правового статусу в Україні, зокрема, відсутня нормативна база для її класифікації та регулювання операцій з нею.
Разом з тим, з метою врегулювання правовідносин щодо обігу, зберігання, володіння, використання та проведення операцій за допомогою криптоактивів в Україні, а також визначення загальних засад функціонування та правового регулювання ринку віртуальних активів в Україні на сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано відповідні проєкти законів.
Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою від продажу криптовалюти включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід, якщо джерело виплати цього доходу є іноземним, або як інший дохід, якщо виплата доходу здійснюється фізичною особою – резидентом на території України.
При цьому оподаткуванню підлягає сума коштів, яка отримується платником податків від операцій з криптовалютою.
Слід зауважити, що питання є ситуативним, а кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.
За матеріалами ГУ ДПС у Черкаській області.
Далее
Опубликовано director 21 Июл 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді місцевого суду щодо скасування постанови Генерального прокурора про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації.
У касаційній скарзі прокурор зазначив, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм міжнародних договорів України, однак ККС ВС визнав ці доводи необґрунтованими, залишивши без зміни судові рішення попередніх інстанцій.
Як зазначено в постанові ККС ВС, ухвала суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді місцевого суду про скасування постанови прокурора про видачу (екстрадицію) особи може бути оскаржено в касаційному порядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою (ст. 591 КПК України).
При цьому неправильне застосування норми міжнародного права може мати місце у випадках, коли судом не було застосовано норми міжнародного права, яка підлягала застосуванню, або, навпаки, суд застосував норму міжнародного права, яка не підлягала застосуванню, або коли судом було надано неправильне тлумачення норми міжнародного права.
Що стосується переваги зобов’язань за міжнародними договорами України, то колегія суддів ККС ВС зазначила таке. Під час прийняття рішення про можливість екстрадиції може виникнути конфлікт зобов’язань, передбачених різними міжнародними конвенціями. Заборона на видачу особи за міжнародним правом щодо біженців і прав людини має переважну силу перед зобов’язанням провести екстрадицію. При цьому пріоритет зобов’язань з прав людини не залежить від наявності конкретних положень про це в договорі, яким установлюється зобов’язання про екстрадицію. Перевага цих зобов’язань перед зобов’язаннями за договорами про екстрадицію зумовлена їхньою правовою природою і місцем в ієрархії міжнародного правопорядку.
На відміну від договорів, що створюють винятково суб’єктивні, взаємні права та обов’язки між Державами, акти з прав людини і захисту біженців установлюють особливий правопорядок, що включає об’єктивні зобов’язання захищати права людини.
Щодо реалізації принципу невислання колегія суддів ККС ВС зазначила, що підстав уважати, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм міжнародних договорів України у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, а також порядку отримання притулку, немає.
Крім того, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвалення Генеральним прокурором постанови про видачу особи на запит іноземної держави є передчасним.
Далее
Опубликовано director 20 Июл 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Велика Палата ВС сформулювала висновок щодо правильного застосування положень трудового законодавства, а саме п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (звільнення працівника за прогул) у поєднанні з положеннями ч. 1. ст. 181 цього Кодексу (порядок надання відпустки для догляду за дитиною), у контексті обов’язковості для працівника дочекатися наказу роботодавця про таку відпустку для можливості скористатися цією соціальною гарантією.
Особа звернулася до суду з позовом до ТОВ «Амальгама люкс» щодо скасування наказу про звільнення з роботи за прогул та поновлення на роботі (справа № 487/8206/18). Свій позов позивачка обґрунтувала тим, що до закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років вона подала роботодавцеві заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, у зв’язку з потребою дитини в домашньому догляді.
Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 2 травня 2019 року в задоволенні позову відмовив. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.
КЦС ВС ухвалою від 11 листопада 2020 року справу № 487/8206/18 передав на розгляд Великої Палати ВС. Колегія суддів КЦС ВС вважає, що положення ч. 6 ст. 179 КЗпП України щодо надання жінці відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, підтвердженого медичним висновком, є імперативними для роботодавця та становлять для нього обов’язок, а не право.
Водночас у низці постанов КАС ВС (у справах № 803/1883/17, № 1740/2481/18) викладена інша правова позиція: вказується, що сам факт подання заяви про надання відпустки для догляду за дитиною без видачі відповідного наказу не є достатньою підставою для невиходу на роботу. У цьому випадку невихід працівника на роботу може бути розцінений як прогул, який є підставою для його звільнення.
Велика Палата ВС конкретизувала висновки, викладені у вищевказаних постановах КАС ВС, і зазначила, що право на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною вважається реалізованим з моменту подання працівником належним чином оформленої заяви з доданими до неї відповідними підтвердними документами, а тому незаконним є звільнення за прогул працівника, який належним чином подав таку заяву, тобто повідомив роботодавця про волевиявлення щодо отримання відпустки для догляду за дитиною та у зв’язку із цим не вийшов на роботу у вказану ним дату.
ВП ВС виходила з того, що ч. 1 ст. 181 КЗпП України визначено саме порядок надання указаних відпусток, а не права та обов’язки учасників трудових відносин у зазначеному процесі. Для реалізації права на відпустку без збереження заробітної плати працівнику необхідно підтвердити факт хвороби дитини медичним висновком, оформити своє волевиявлення у відповідній письмовій заяві та повідомити про свій намір роботодавця.
У разі дотримання цього порядку працівник вважається таким, що реалізував гарантоване державою право на отримання відпустки без збереження заробітної плати. Кадрове оформлення (видача відповідного наказу роботодавця) поданої заяви про відпустку не є юридичним фактом, з яким пов’язується виникнення у працівника права на відпустку.
Велика Палата ВС змінила постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, а в іншій частині залишила це рішення без змін.
Далее
Опубликовано director 20 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Особа, яка виявила бажання брати участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, надає до контролюючого органу за місцем проживання Заяву та документи, що підтверджують зазначені в ній відомості.
Про це зазначають у ДПС.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464) платники, які мають право на добровільну сплату ЄСВ, подають до контролюючого органу за місцем проживання відповідну Заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата ЄСВ) (далі — Заява) в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.п. 1 п. 3 розд. V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449 (далі — Інструкція № 449), особа, яка виявила бажання брати участь у системі добровільного страхування, подає до контролюючого органу за місцем проживання:
— заяву за формою згідно з додатком 3 до Інструкції № 449;
— виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
— копію документа, що посвідчує особу;
— члени особистого селянського господарства надають також документ, що підтверджує їх членство в такому господарстві.
Контролюючий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості (абз. 2 ч. 3 ст. 10 Закону № 2464).
Норми чинного законодавства не містять заперечень щодо надсилання Заяви в електронному вигляді, однак потребують надання для перевірки, одночасно із Заявою, підтверджуючих документів.
На сьогодні відсутній механізм щодо здійснення електронної перевірки достовірності інформації, поданої особою в електронній формі, зокрема перевірки достовірності документів.
Враховуючи зазначене, особа, яка виявила бажання брати участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, надає до контролюючого органу за місцем проживання Заяву та документи, що підтверджують зазначені в ній відомості.
При цьому для таких осіб можливість надіслати в електронному вигляді (у тому числі через Електронний кабінет) Заяву не передбачено.
Джерело: https://biz.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 20 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
20 липня, набула чинності постанова Національного банку, яка дозволяє юридичним і фізичним особам-підприємцям купувати валюту без зобов’язань і підтверджуючих документів, повідомляє UBR.
Тепер бізнес може набувати до 100 тис. євро в еквіваленті в день без підстав.
У НБУ вважають, що ситуація в економіці і на фінансових ринках України стабілізувалася і дозволяє знімати деякі обмеження.
«Зняття вимоги на покупку валюти під зобов’язання є нашим пріоритетом в частині продовження валютної лібералізації … Ми вирішили скасовувати цю вимогу поступово. Це дозволить оцінити вплив кожного такого кроку щодо лібералізації на стан ринку»,— прокоментував заступник голови НБУ Юрій Гелетій.
У Нацбанку прогнозують, що таке послаблення не вплине на функціонування валютного ринку України. Але воно розширить можливості бізнесу з управління ризиками і ліквідністю.
Наступні пом’якшення щодо купівлі валюти бізнесом будуть здійснюватися після аналізу поточної ситуації і за умови сприятливої ситуації.
Джерело: https://kurs.com.ua
Далее
Опубликовано director 19 Июл 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Позивачка звернулася до суду з позовом до батька про вселення та заборону чинити перешкоди у користуванні житлом.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що від народження проживала з батьками у квартирі, яку відповідач згодом приватизував, а у зв’язку з припиненням сімейних відносин між батьками вона разом із матір’ю проживала в іншому місці.
Через одноособову приватизацію відповідачем житла, що була визнана рішенням суду незаконною, позивачка тимчасово не проживала у вказаній квартирі та змогла відновити своє право на користування лише після завершення судового процесу, а саме з моменту реєстрації свого місця проживання за вказаною адресою, яке відбулося після досягнення нею повноліття.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено з огляду на те, що після досягнення 18 років гарантії збереження права на користування житлом у позивачки як повнолітньої особи припинилися, на час звернення до суду вона не вчинила жодних дій, спрямованих на реальну зміну свого місця постійного проживання, тому втратила право користування спірним майном як особа, що вибула на інше постійне місце проживання.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погодився з висновками апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, навівши такі правові висновки.
Частиною 1 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
На час вибуття зі спірного житла позивачка була малолітньою особою та особою з інвалідністю, яка самостійно не могла визначати своє місце проживання, а тому за нею збереглося право на користування житлом за місцем проживання її батька, незважаючи на факт зміни її постійного місця проживання.
Не впливає на поважність причин непроживання дитини у спірному житлі наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним у цьому випадку є забезпечення найкращих інтересів дитини.
Втрата триваючих зав’язків позивачки зі спірним житлом відбулася не через її волевиявлення, оскільки вона, будучи неповнолітньою дитиною, у зв’язку з припиненням фактичних шлюбних відносин батьків проживала з матір’ю. Після досягнення 14 років позивачка не могла скористатися своїм правом на вибір та зміну постійного місця проживання через існування судового спору, наявність у неї інвалідності та недосягнення повнолітнього віку. Водночас у позивачки зберігся намір ставитися до спірного жилого приміщення як до свого місця проживання, про що свідчить той факт, що, досягнувши повноліття, вона зареєструвала своє місце проживання у спірній квартирі. Крім того, суди встановили факт чинення перешкод відповідачем у користуванні житлом позивачці, яка намагалася вселитися у спірну квартиру та зверталася до правоохоронних органів з метою захисту порушених прав.
Далее
Опубликовано director 19 Июл 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду дійшов висновку, що ч. 4 ст. 75 Сімейного кодексу України про те, що наявність пенсії у розмірі прожиткового мінімуму є підставою для відмови у стягненні аліментів, є неконституційною.
Суд першої інстанції задовольнив позов про стягнення аліментів на утримання позивачки з її чоловіка у розмірі 1/2 частини його заробітку (доходів). Позивачка отримує пенсію по інвалідності у розмірі одного прожиткового мінімуму, проте з огляду на тяжку хворобу вона потребує багато коштів на лікування, на яке витрачається вся пенсія.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що позивачка отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує її прожитковий мінімум, тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги. Суд керувався положенням ч. 4 ст. 75 СК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір аліментів до 1/3 частини заробітку (доходів) відповідача, а також звернувся до Пленуму Верховного Суду стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ч. 4 ст. 75 СК України.
Колегія суддів зробила такі правові висновки.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Останній, зокрема, полягає у визнанні людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. 3 Конституції).
Державні органи України, у тому числі судової влади, при розгляді питань, пов’язаних із правом особи на охорону життя і здоров’я, повинні керуватися вищезазначеними положеннями Конституції України та міжнародних документів як основоположних нормативно-правових актів, у яких втілений принцип верховенства права.
Надані сторонами докази свідчать про те, що вартість лікування позивачки перебільшує розмір прожиткового мінімуму та фактичного розміру пенсії, яку вона отримує. У результаті цього право останньої на достатній життєвий рівень для себе, гарантований ст. 48 Конституції України, буде порушене і обов’язок держави щодо створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби, буде невиконаний (ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права).
Позивачка вимушена робити вибір між можливою загибеллю через відсутність відповідного лікування або достатнього харчування, що прямо порушує принцип верховенства права щодо визнання в Україні людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення прав і свобод якої є головним обов’язком держави (ст. 3 Конституції України).
Тому колегія суддів вважала, що положення ч. 4 ст. 75 СК України не відповідають нормам статей 3, 8 та 48 Конституції України, а тому Верховний Суд їх не застосував.
При цьому зміст ч. 4 ст. 75 СК України слід тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов’язок подружжя утримувати інше з подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у цій справі є подружжя, що потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до ч. 6 ст. 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до ВС для вирішення питання стосовно внесення до КСУ подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції КСУ.
Далее
Опубликовано director 16 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
15 июля Верховная Рада приняла Закон «Об особенностях предоставления электронных публичных услуг» (законопроект № 5495).
Законном введены новые термины, такие как «электронная публичная услуга», «автоматический режим предоставления электронной публичной услуги», «комплексная электронная публичная услуга», «система электронного взаимодействия электронных ресурсов», «публичная услуга», других терминов, связанных с предоставлением (получением) электронных публичных услуг, а также устанавливаются особенности их предоставления.
Ранее в Минцифры разъяснили, что основная цель режима «без бумаг» — госорганы в Украине не смогут требовать бумажные документы, справки и удостоверения, если информация есть в государственных реестрах. Вскоре больше не придется ходить за справками, стоять в очередях и делать ксерокопии. Информацию, которая нужна государству о вас, можно будет сгенерировать на портале или в приложении Дія.
«Благодаря закону Paperless мы ускоряем цифровизацию Украины и преобразование страны в цифровое государство, которое в первую очередь заботится об интересах людей. Украина уже стала государством с первыми в мире официальными электронными паспортами и самой быстрой регистрацией бизнеса. Дальше мы постепенно планируем перенос всех государственных процессов в экосистему Дії. Получить любую справку, подписать или сгенерировать документы, воспользоваться госуслугами можно будет онлайн в Дії», — указал Вице-премьер-министр Украины — Министр цифровой трансформации Михаил Федоров.
Согласно тексту законопроекта ко второму чтению, если закон для получения публичной услуги требует подачи документов и/или информации, содержащейся в национальных электронных информационных ресурсах, такие документы и/или информация не подаются, а в заявлении (обращении, запросе) о предоставлении публичной услуги указываются сведения, необходимые для предоставления публичной услуги.
В таком случае документы и/или информация, необходимые для предоставления соответствующей публичной услуги, получаются субъектом предоставления публичной услуги без участия субъекта обращения на основании поданных в заявлении (обращении, запросе) сведений путем доступа субъекта предоставления публичной услуги к соответствующим национальным электронным информационным ресурсам или в автоматическом режиме в порядке электронного информационного взаимодействия национальных электронных информационных ресурсов через систему электронного взаимодействия данных ресурсов в порядке, определенном Кабинетом Министров.
Если закон для получения публичной услуги требует подачи документов и/или информации, которая не содержится в национальных электронных информационных ресурсах, но выданы/созданы или находятся во владении и/или распоряжении субъекта предоставления публичной услуги, других государственных органов, органов местного самоуправления, государственных регистраторов, субъектов государственной регистрации, государственных и коммунальных предприятий, учреждений и организаций, такие документы и/или информация не подаются, а в заявлении (обращении, запросе) о предоставлении публичной услуги указываются сведения, необходимые для предоставления публичной услуги, или к такому заявлению прилагаются копии соответствующих документов, удостоверенные подписью субъекта обращения.
В таком случае субъект предоставления публичной услуги или программные средства соответствующего национального электронного информационного ресурса в автоматическом режиме направляют субъекту, выдавшему документ (правопреемнику или в случае его отсутствия субъекту, обеспечивающему предоставление соответствующей публичной услуги, соответствующему государственному нотариальному архиву), запрос о подтверждении выдачи такого документа и/или достоверности сведений через систему электронного взаимодействия электронных ресурсов.
Держатели национальных электронных информационных ресурсов обязаны обеспечить доступ субъектов предоставления публичных услуг к документам и/или информации, необходимой для предоставления соответствующей публичной услуги, которая содержится в соответствующих национальных электронных информационных ресурсах. Такой доступ предоставляется на безоплатной основе.
Источник: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 16 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)». Законопроєкт зареєстровано за №2351.
Положення Закону:
Заборонено:
- евтаназію як метод регулювання чисельності безпритульних тварин
- контрабанду диких тварин
- фотопослуги з дикими тваринами
- пропаганду жорстокого поводження з тваринами
- бити, вбивати, труїти і калічити безпритульних тварин
- жебракувати з тваринами
- утримання диких великих тварин в закладах громадського харчування та інших непристосованих для цього місцях
- замуровування тварин у підвальних приміщеннях
- залишати тварин в салоні автомобілю при температурі навколишнього середовища, вищій за +20ºС та нижчій за -5ºС
Посилено:
- кримінальну та адміністративну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами
- заходи щодо боротьби з браконьєрством
- права місцевих рад з питань захисту тварин від жорстокого поводження
- правила утримання собак і котів (утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи незареєстрованих собак, приведення у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в невідведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 170 до 340 грн і попередження або накладення штрафу на посадових осіб — від 340 грн до 850 грн)
Вдосконалено:
- правила поводження з тваринами в сільському господарстві, скотарстві та при отриманні продукції тваринного походження
Закон вводить:
- адміністративну відповідальність за жорстоке або безвідповідальне поводження з тваринами з 16 років (санкція передбачає штраф від 3 400 грн до 5 100 грн з конфіскацією тварини).
- кримінальну відповідальність за жорстоке або безвідповідальне поводження з тваринами з 14 років ( санкція передбачає обмеженням волі на строк від 1 до 3 років або позбавленням волі на строк від 2 до 3 років з конфіскацією тварини) Жорстоке поводження з тваринами з метою створення зображень, творів, кіно-, відео-, аудіопродукції, або збут чи поширення зображень, творів, кіно-, відео-, аудіопродукції, що пропагують жорстоке поводження з тваринами караються позбавленням волі на строк від 5 до 8років з конфіскацією тварини.
- можливість тимчасового вилучення тварин (у випадках жорсткого поводження з тваринами) поліцією до розгляду справи у суді
- конфіскацію тварин у випадках жорсткого поводження
- позбавлення права особи, яка вчинила жорстоке поводження з твариною, утримувати тварин протягом 5 років
- обов’язок проведення експертизи для встановлення причин смерті тварини.
- Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Опубликовано director 16 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Верховная Рада приняла закон №5122 «О внесении изменений в статью 21 Закона Украины «О лекарственных средствах» относительно запрета продажи лекарственных средств детям», сообщает Зеркало недели.
Документ поддержал 341 народный депутат.
Закон запрещает детям до 14 лет продавать лекарства, в том числе и дистанционно. Также запрещена доставка лекарств, если конечным потребителем является малолетний ребенок.
Также закон позволяет просить документы, если возникают сомнения, есть ли ребенку 14 лет. Если покупатель откажется подтвердить свой возраст документом, то продажа лекарств запрещена.
Источник: https://kurs.com.ua
Далее
