Опубликовано director 6 Апр 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Правительство установило механизм начисления размера алиментов, определенного судом в случае их взыскания государственным, частным исполнителем, в частности, проведения индексации со следующего года после определения размера алиментов.
Соответствующее постановление № 278 от 31 марта 2021 года вступило в силу 2 апреля.
Согласно документу в случае проведения государственным, частным исполнителем индексации размера алиментов, определенного судом в твердой денежной сумме, исчисление индекса потребительских цен осуществляется нарастающим итогом, начиная со следующего года с месяца, соответствующего месяцу установления размера алиментов.
Кроме того, уточнены отдельные положения Порядка проведения индексации денежных доходов населения, которыми предусматривается урегулировать вопрос начисления индексации:
— денежного обеспечения военнослужащих, полицейских, лиц рядового и начальствующего состава, должностных лиц таможенной службы;
— денежных доходов в случае их повышения не с 1 числа месяца, пропорционально времени, отработанному до и после повышения доходов. В частности, если повышение денежного дохода произошло не с 1 числа месяца, сумма индексации определяется из расчета полного рабочего времени / количества календарных дней в месяце, а выплачивается пропорционально отработанному/служебному времени с учетом положений Порядка проведения индексации денежных доходов населения.
В Минсоцполитики сообщили, что правительственное постановление № 278 разработано для приведения указанного Порядка в соответствие с Законом «О внесении изменений в статью 71 Закона Украины «Об исполнительном производстве» относительно обязанности исполнителя проводить индексацию размера алиментов, определенного судом в твердой денежной сумме».
Источник: https://jurliga.ligazakon.net/
Далее
Опубликовано director 6 Апр 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Позивачка просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, проданої нею у 2004 році зятеві, який оформив іпотеку в банку під заставу цієї квартири. Після укладення відповідних договорів позивачка залишилася власником нерухомого майна, була зареєстрована в квартирі, проживає в ній, сплачує всі комунальні платежі. Право власності на нерухоме майно за відповідачем було зареєстроване лише у 2016 році.
Позивачка вважала договір купівлі-продажу квартири фіктивним і недійсним, оскільки він укладений всупереч її дійсній волі та загальним засадам ЦК України.
Районний суд, із рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов, оскільки оспорений договір укладено без реєстрації права власності та без передачі майна покупцеві.
Відповідач (покупець) у квартирі не проживав і не проживає, не був зареєстрований за її адресою. Всі ці обставини свідчать, що сторони на виконання договору не виконали свої зобов’язання, тобто, укладаючи договір, вони не мали наміру створювати юридичні правові наслідки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні позову, навівши таке правове обґрунтування.
Суд визнав оспорюваний договір недійсним на підставі ст. 234 ЦК України, оскільки при його укладенні воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та сторони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, на момент укладення договору у обох сторін був умисел на фіктивність таких дій.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, тому дії учасників цивільних правовідносин мають їй відповідати.
Верховний Суд зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов’язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Відповідач посилався на те, що оспорений договір відповідав волевиявленню сторін правочину. Позивачка не довела, а суди не встановили наявність умислу з певним спрямуванням волі у неї та відповідача.
Висновок суду про те, що оспорений договір не передбачав реального настання правових наслідків, обумовлених умовами правочину, не було вчинено дій, спрямованих на перехід права власності на нерухоме майно, спростовується кредитним договором із банком, за умовами якого позичальник зобов’язаний використати кредитні кошти на придбання квартири в позивачки.
Сторонами договору також погоджено передачу позичальником в іпотеку банку придбаного нерухомого майна. Позичальник зобов’язався у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу провести його державну реєстрацію.
Оспорений договір нотаріально посвідчений, зареєстрований у відповідному реєстрі. Крім того, продавець повністю отримала від покупця кошти за квартиру до підписання договору купівлі-продажу, що не спростовано.
Висновок суду про те, що договір купівлі-продажу вчинено без реєстрації права власності, не ґрунтується на законі, оскільки чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство пов’язувало виникнення права власності на майно саме з моментом реєстрації договору, а не з реєстрацією права власності на таке майно.
Постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 (провадження № 61-14079св20) буде розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://reyestr.court.gov.ua/.
Далее
Опубликовано director 6 Апр 2021 в Новости | Нет комментариев
Антимонопольний комітет України надав рекомендаційні роз’яснення від 16 березня 2021 р. № 13-рр щодо застосування положень статті 15—1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» стосовно реклами лікарських засобів.
Відповідно до якої, поширенням інформації, що вводить в оману є повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про властивості, яких лікарські засоби не мають, що може вплинути на наміри споживачів щодо їх придбання.
У роз’ясненнях висвітлено підходи Комітету щодо визначення у рекламі лікарських засобів тверджень, які потребують особливої уваги та/або підтвердження.
Комітет вважає неправомірним поширення в рекламі інформації про ті чи інші характеристики лікарського засобу, які не підтверджені належним чином, але можуть вплинути на намір споживачів придбати відповідні лікарські засоби, зокрема:
- акцентування на непідтвердженій швидкій дії (наприклад, «швидко», «негайно», «за 15 хвилин» тощо);
- перебільшення властивостей лікарського засобу («найкращий», «найбільший» та подібних за змістом), за відсутності підтверджених фактичних даних, які можуть за певних умов створити ефект порівняння та, відповідно, надати неправомірні переваги у конкуренції окремим суб’єктам господарювання;
- зазначення перебільшених або не підтверджених належним чином відомостей про фармакологічні властивості лікарського засобу та особливості його застосування, в тому числі, в комплексній терапії;
- невизначених і неконкретних характеристик якості лікарського засобу та його ціни («висока якість», «помірна ціна» тощо);
- непідтвердженого належним чином лідерства лікарського засобу («№ 1 у світі» тощо).
Відтак, під час створення або замовлення реклами лікарських засобів, Комітет рекомендує аналізувати її зміст на наявність перелічених у роз’ясненнях тверджень та за відсутності належного підтвердження уникати їх вживання.
Нагадуємо, що відповідно до статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь—які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Далее
Опубликовано director 5 Апр 2021 в Главная | Нет комментариев
Ми з порозумінням ставимось до ситуації, яка склалась під час пандемії, та розуміємо, що не в кожного із вас є можливість відвідати офіс компанії, задля отримання правової консультації із питань, що є важливими для Вас.
Тому пропонуємо скористатись наступною можливістю:
- Ви можете під даною статтею, у коментарях, викласти свою ситуацію та отримати консультацію адвоката безкоштовно;
- враховуючи, що викладеної інформації може бути замало, або потрібно буде поставити Вам додаткові питання, просимо залишати контактні телефони для звязку.
З повагою, директор компанії ЮК-Лєгал, адвокат Л.Я. Єфімова!
Далее
Опубликовано director 5 Апр 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Районний суд відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним заповіту, складеного у 2006 році, оскільки допущені при його складенні недоліки не є суттєвими та не свідчать про його нікчемність.
Апеляційний суд змінив це рішення в частині мотивів відмови у задоволенні позову, вказавши, що в силу положень ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт є нікчемним, оскільки має вади в його посвідченні, а саме попри те, що його складено машинописним текстом (друкарська машинка на завчасно підготовленому бланку), заповідачеві не було зачитано його заповідальне розпорядження вголос. Отже, такий заповіт не створює жодних правових наслідків, а тому визнання його недійсним є неефективним способом захисту порушених прав позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Обов’язок посадових осіб органу місцевого самоврядування зазначати в заповіті перед його підписанням про прочитання заповіту заповідачем уголос (у випадку складення такого заповіту відповідною посадовою особою зі слів заповідача) введено з набранням 2 грудня 2011 року чинності Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, який не діяв станом на момент посвідчення заповіту.
Інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, у редакції, чинній на момент складання заповіту, зокрема, у п. 33 передбачала посвідчення посадовою особою виконавчого комітету заповітів дієздатних громадян, складених відповідно до вимог ЦК України і особисто поданих ними посадовій особі виконавчого комітету.
Тобто вказаною Інструкцією не передбачалось повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Такі посадові особи лише посвідчували заповіти, що особисто подавались і складались дієздатними громадянами, які зверталися до виконавчого комітету за вчиненням відповідної нотаріальної дії.
Оспорюваний заповіт, складений у письмовій формі із зазначенням дати та часу, особисто підписаний заповідачем, посвідчений секретарем сільської ради як уповноваженою на вчинення такої нотаріальної дії особою органу місцевого самоврядування.
Текст заповідального розпорядження складено від першої особи, що свідчить про складання заповіту особисто заповідачем. Заповіт власноручно підписано заповідачем у присутності секретаря сільської ради, який у свою чергу вчинив нотаріальну дію щодо посвідчення поданого йому заповіту, що не викликало необхідності зачитувати заповідачем вголос складений і підписаний ним заповіт, як передбачено ч. 2 ст. 1248 ЦК України.
Далее
Опубликовано director 5 Апр 2021 в Новости | Нет комментариев
Відповідь надало Головне управління ДПС у Запорізькій області
Пиво – насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відс. об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203, що належить до алкогольних напоїв (ст. 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається за заявою суб’єкта господарювання, у якій зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір отримати ліцензію.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються:
— адреса місця торгівлі,
— перелік РРО, програмних РРО, (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень РРО (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних РРО, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб’єктом господарювання зазначається:
— адреса місця торгівлі,
— і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних РРО (ст. 15 Закону № 481).
Отже, суб’єктам господарювання (у тому числі платникам єдиного податку) для здійснення роздрібної торгівлі пивом (в т.ч. виключно пивом), необхідно отримати ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з обов’язковим обладнанням місця торгівлі РРО/програмним РРО та роздрукуванням відповідних розрахункових документів (формуванням електронних розрахункових документів) встановленої форми.
При цьому, отримання окремої ліцензії на роздрібну торгівлю пивом у разі наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, не передбачено.
Далее
Опубликовано director 2 Апр 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Сумнів щодо збереження спроможності заповідача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними сам по собі не є підставою для визнання складеного у такому стані заповіту недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України
18 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Войціховський А. В., про визнання недійсним заповіту.
Суд установив, що при зверненні до нотаріальної контори ОСОБА_1 стало відомо про те, що її батько склав заповіт на користь відповідача. Відповідно до висновку експерта комплексної посмертної судово—медичної та судово—психіатричної експертизи, варто піддати сумніву збереження спроможності заповідача до здатності повноцінного усвідомлювання значення своїх дій та керування ними, через наявність органічного ураження головного мозку протягом так званого «підекспертного періоду» (з моменту надходження на стаціонарне лікування і домоменту настання смерті), зокрема і в момент складання заповіту. Дати категоричну відповідь про наявність указаних вище психічних розладів у підекспертного та про ступінь і глибину їх вираженості у заповідача не було можливим, оскільки у наданій на дослідження медичній карті стаціонарного хворого детально описані зміни його неврологічного стану за період стаціонарного лікування, а у матеріалах цивільної справи відсутні дані щодо особливостей його психічного стану після виписки із стаціонару, що могло б слугувати об’єктивними клініко—діагностичними показниками його психічної діяльності у зазначений період часу.
Рішенням районного суду позов задоволено та визнано заповіт недійсним, оскільки станом на момент складання заповіту заповідач під впливом наявних у нього захворювань, які впливали на його здатність оцінювати свої дії та адекватно їх сприймати, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із презумпції психічного здоров’я заповідача, суть якої полягає у тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, поки наявність такого розладу небуде встановлено на підставах та у порядку, передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу» та іншими законами України. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного судуз огляду на таке.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначаєпосмертну судово—психіатричну експертизу. Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або)не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку наявним доказам, встановивши відсутність належних та допустимих доказів того, що під час складання заповіту заповідач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, та ураховуючи те, що проведеною у справі експертизою не було встановлено абсолютної його неспроможності у момент складання ним заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а посилання на те, що варто піддати сумніву збереження спроможності на здатність заповідача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, саме по собі не є підставою для визнання складеного у такому стані заповіту недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним. Розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово—психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 лютого 2021року у справі No 727/9908/17—ц (провадження No 61-13574св19) можна ознайомитися за посиланнямhttps://reyestr.court.gov.ua/Review/95042185
Далее
Опубликовано director 2 Апр 2021 в Новости | Нет комментариев
Кабінет Міністрів України на своєму засіданні 01.04.2021 року схвалив проект Закону „Про внесення змін до деяких законів України щодо створення сприятливих умов для працевлаштування осіб з інвалідністю”.
„Це євроінтеграційний законопроект, який унормує в державі загальну систему рівного ставлення до осіб з інвалідністю у сфері зайнятості та професійної діяльності”, — зазначила Міністр соціальної політики Марина Лазебна.
Діючі норми Закону України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, як доведено на практиці, є недостатньо ефективними, зокрема в частині відсутності мотивації роботодавців працевлаштовувати осіб з інвалідністю.
Досвід успішних країн Європейського Союзу, в яких діє система квотування робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, доводить, що головним чинником має бути, в першу чергу, стимулюючий підхід для роботодавців.
У зв’язку з цим комплексні законодавчі ініціативи спрямовані на впровадження:
— альтернативного способу виконання встановленого законодавством нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;
— диференційованого підходу щодо працевлаштування осіб з важкою формою інвалідності;
— електронної форми звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю;
— механізмів працевлаштування осіб з інвалідністю на посадах в органах державної влади та місцевого самоврядування;
— створення рівних умов для усіх роботодавців в частині відповідальності за порушення законодавства у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю;
— інші заходи щодо реалізації ефективних, сучасних та гнучких механізмів з працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі в частині дерегуляції процесів, забезпечення універсального дизайну та розумного пристосування, стимулювання роботодавців з метою створення робочих місць, а також підвищення рівня відповідальності у разі невиконання встановленої квоти.
Таким чином пропонується осучаснити норми законодавства України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю, створивши сприятливі умови, що враховуватимуть інтереси як осіб з інвалідністю, так і роботодавців.
Дотримання балансу інтересів заінтересованих сторін у зазначеній сфері забезпечить позитивний ефект із збільшення рівня працевлаштування осіб з інвалідністю.
Далее
Опубликовано director 2 Апр 2021 в Новости | Нет комментариев
Кабинет министров планирует запустить в экспериментальном режиме получение лицензий онлайн через портал «Дія».
Соответствующий проект постановления опубликован на сайте Министерства развития экономики, торговли и сельского хозяйства.
Для участия в экспериментальном проекте были отобраны 10 самых популярный лицензий:
- посредничество в трудоустройстве за рубежом;
- розничная торговля алкогольными напитками (кроме столовых вин);
- розничная торговля табачными изделиями;
- розничная торговля топливом;
- хранения топлива;
- осуществление туроператорской деятельности;
- осуществление хозяйственной деятельности по ветеринарной практике;
- осуществление хозяйственной деятельности по обороту наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров;
- осуществление хозяйственной деятельности в сфере дошкольного образования;
- осуществление хозяйственной деятельности по медицинской практике.
В то же время, на период действия эксперимента субъекты хозяйствования будут иметь право выбора способа подачи заявления на получение перечисленных лицензий — в электронной форме или бумажной.
Эксперимент должен начаться 1 мая 2021 года и продлиться до 31 декабря 2023 года.
Источник: https://biz.censor.net/n3257206
Далее
Опубликовано director 2 Апр 2021 в Новости | Нет комментариев
В соответствии с п. 66.1 ст. 66 Налогового кодекса основаниями для внесения изменений в учетные данные налогоплательщиков являются, в частности:
информация органов государственной регистрации;
документально подтвержденная информация, которая предоставляется налогоплательщиками.
Об этом сообщило Главное управление ГНС в Николаевской области.
Внесение изменений в учетные данные налогоплательщиков осуществляется в порядке, установленном центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование и реализующим государственную финансовую политику (п. 66.2 ст. 66 НКУ).
В случае возникновения изменений в данных или внесения изменений в документы, которые подаются для постановки на учет согласно главе 6 НКУ, кроме изменений, которые вносятся в Единый государственный реестр юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований (дальше — ЕГР), и изменений, о которых налогоплательщик сообщил по основному месту учета, налогоплательщик обязан подать контролирующему органу, в котором он учитывается, уточненные документы в течение 10 календарных дней со дня внесения изменений в указанные документы (п. 66.5 ст. 66 НКУ).
В соответствии со ст. 9 Закона № 755-IV «О государственной регистрации юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований» с изменениями (дальше — Закон № 755) в ЕГР содержатся данные, в частности, и о перечне учредителей (участников) юридического лица: фамилия, имя, отчество (при наличии), дата рождения, страна гражданства, место проживания, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика (при наличии), серия и номер паспорта, если учредитель — физическое лицо; наименование, страна резидентства, местонахождение и идентификационный код, если учредитель — юридическое лицо; отметка об окончании полномочий учредителя общественного формирования в связи с государственной регистрацией.
Порядок внесения изменений в учетные данные налогоплательщиков установлен разд. ІХ Порядка учета плательщиков налогов и сборов, утвержденного приказом Министерства финансов Украины от 09.12.2011 № 1588 (дальше — Порядок).
Согласно п. 9.2 разд. IX Порядка в случае возникновения изменений в данных или внесения изменений в документы, которые подаются для постановки на учет, кроме изменений, которые вносятся в ЕГР, и изменений, о которых налогоплательщик сообщил по основному месту учета, налогоплательщик обязан в течение 10 календарных дней со дня внесения изменений в указанные документы подать в контролирующий орган уточненные документы в таком же порядке, как и при постановке на учет. Дополнительное регистрационное заявление по формам № 1-ОПП подается с отметкой «Зміни» или по форме № 1-РПП — с отметкой «Перереєстрація, зміни».
Следовательно, в отношении налогоплательщиков, сведения о которых включаются в ЕГР, информация об изменении учредителей обновляется в контролирующих органах на основании сведений, полученных от государственного регистратора, в порядке, определенном Законом № 755.
В отношении налогоплательщиков, сведения о которых не включаются в ЕГР, информация об изменении учредителей деятельности обновляется на основании уточненных документов и заявления по форме № 1-ОПП с отметкой «Зміни» или по форме № 1-РПП — с отметкой «Перереєстрація, зміни».
Источник: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
