Постанова ВП ВС від 25.02.2021 № 160/8128/18 (К/9901/34074/19):
Суддя-доповідач: Гусак М. Б.
ПК України встановлено обов`язок сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу (метану), який належить до вуглеводнів
Ключові тези:
Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» (далі — ПАТ «Криворіжгаз») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 16 жовтня 2018 року № 0007754615.Cпірними у цій справі є питання наявності/відсутності обов`язку сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу (метану), а також застосування при нарахуванні екологічного податку величин, розрахованих згідно з Методиками, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 року за №570/789).
Ураховуючи наведене, судова палата вважає необхідним відступити від правової позиції Верховного Суду, викладеної у його постанові від 13 січня 2021 року у справі № 824/1033/18-а. Ця правова позиція є наслідком відступлення з порушенням порядку, встановленого статтями 346-347, та всупереч приписам частини п`ятої статті 242 КАС України від раніше висловленої Верховним Судом. Водночас вона не відповідає і сутності правового регулювання спірних правовідносин, встановленого чинним законодавством, належну правову кваліфікацію якому дано у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа №520/9364/18). Також судова палата знаходить обов`язковим, зокрема сформувати висновок про те, що ПК України встановлено обов`язок сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу (метану), який належить до вуглеводнів.Ураховуючи наведене, суди у цій справі дійшли помилкового висновку, що викиди метану не підлягають оподаткуванню відповідно до статті 243 ПК України.Далее
Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц зазначила, що закон не пов’язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов’язанням, забезпеченим порукою.
Таким чином, ВП ВС відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов’язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов’язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.
Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення — характер та обсяг прав і обов’язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов’язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов’язання продовжує існувати.
Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов’язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов’язку, зокрема у таких випадках:
— кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
— особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов’язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов’язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов’язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.
Джерело: https://sud.ua/
Далее
19 марта 2021 года вступил в силу приказ Минфина от 14 декабря 2020 года № 766 «Об утверждении Изменений в Положение о регистрации физических лиц в Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов» (дальше — Приказ № 766), зарегистрированный в Минюсте 19.02.2021 под № 215/35837.
Об этом сообщила пресс-служба Государственной налоговой службы.
Данным приказом утверждены Изменения в Положение о регистрации физических лиц в Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов, утвержденное приказом Минфина от 29 сентября 2017 года № 822, зарегистрированное в Министерстве юстиции 25 октября 2017 года под № 1306/31174, в части:
— регистрации ребенка в Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов при государственной регистрации его рождения;
— регистрации физических лиц от 14 до 18 лет в Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов во время оформления паспорта гражданина Украины впервые;
— регистрации иностранцев или лиц без гражданства в Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов с целью приобретения статуса электронного резидентства Украины и доступа к электронным услугам, предоставляемым в Украине;
— внесения в информационную базу Государственного реестра физических лиц — плательщиков налогов информации об уникальном номере записи в Едином государственном демографическом реестре на основании данных распорядителя такого реестра.
Также предусмотрено, что при проведении регистрации, внесении изменений, получении карточки налогоплательщика или сведений из Государственного реестра можно применять отображение в электронном виде информации, содержащейся в паспорте гражданина Украины в форме карточки (е-паспорт), информации, содержащейся в свидетельстве о рождении (е-свидетельство о рождении), информации о зарегистрированном месте проживания, содержащейся в Едином государственном демографическом реестре, и информации, содержащейся в справке, которая подтверждает факт внутреннего перемещения и постановки на учет внутренне перемещенного лица.
Контролирующие органы проводят такие процедуры при условии наличия технических средств, предназначенных для установления достоверности отображений в электронной форме информации, содержащейся в паспорте гражданина Украины в форме карточки, информации, содержащейся в свидетельстве о рождении, и информации о зарегистрированном месте проживания / постановки на учет внутренне перемещенного лица.
Кроме того, Приказом № 766 определено, что подтверждением достоверности регистрационного номера учетной карточки налогоплательщика является документ, удостоверяющий регистрацию лица в Государственном реестре физических лиц — плательщиков налогов (карточка налогоплательщика), или данные о регистрационном номере учетной карточки налогоплательщика из Государственного реестра, внесенные в паспорт гражданина Украины или свидетельство о рождении.
Лицо по собственному выбору предъявляет один из указанных документов для предоставления данных о регистрационном номере учетной карточки налогоплательщика.
Человек может предъявить копию документа, удостоверяющего регистрацию лица в Государственном реестре, в том числе и в электронном виде, при условии наличия у получателя информации технической возможности осуществить проверку соответствия регистрационных данных физического лица данным Государственного реестра физических лиц — плательщиков налогов в электронной форме, в частности средствами Портала «Дія».
Источник: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Головне управління ДПС у м. Києві нагадує, що 30 березня 2021 року є граничним терміном сплати податкових зобов’язань за лютий 2021 року.
Так, 30 березня 2021 року спливає термін сплати податкових зобов’язань з таких податків та зборів:
податку на додану вартість;
акцизного податку;
плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (крім громадян);
рентної плати за:
— користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини;
— користування радіочастотним ресурсом України;
— транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України;
— транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.
Далее
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 1840/2493/18 та встановив, що державний виконавець має право звертатися до осіб, в розпорядженні яких перебуває майно чи кошти божника, та на відповідний запит отримати у такий спосіб необхідні відомості про майно боржника.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «А» звернулось до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило:
На обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ є протиправними, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено право та не встановлено обов’язку вимагати державним виконавцем інформації про рахунки боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника у особи, яка не є стороною виконавчого провадження та не залучалася до проведення виконавчих дій. Крім того, оскаржувані дії вчинені державним виконавцем в період зупинення виконавчих дій на підставі ухвали Верховного Суду.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, адміністративний позов задоволено частково.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що дії службової особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, старшого державного виконавця щодо направлення ТОВ «А» вимоги про надання інформації та виклику посадових осіб ТОВ «А» для надання пояснень були вчинені всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушені законні інтереси позивача.
Висновок Верховного Суду
Розглядаючи справу, ВС зазначив, що державний виконавець має право звертатися до осіб, в розпорядженні яких перебуває майно чи кошти божника, та на відповідний запит отримати у таких осіб необхідні відомості про майно боржника.
При цьому, не зважаючи на те, що позивач не є учасником чи стороною виконавчого провадження, державний виконавець має право відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» звернутись до нього з вимогою щодо надання інформації, яка необхідна йому для подальшого здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження.
Верховний Суд зауважив, що відповідач, складаючи та направляючи на адресу позивача вказаний запит, діяв з метою розшуку майна боржника на виконання вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» адже законодавцем не визначено іншого алгоритму дій державного виконавця, аніж направлення запиту у випадку необхідності з`ясування місцезнаходження майна боржника в осіб, які не є сторонами у виконавчому провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4 листопада 2020 року у справі № 2540/2622/18 та від 10 грудня 2020 року у справі № 1840/3705/18, і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від них.
Отже, оскільки предметом вимоги відповідача було витребування інформації щодо договорів купівлі-продажу, укладених між ПАТ «К», яка є боржником у виконавчому провадженні, та ТОВ «А», тому державний виконавець мав право надіслати позивачу вимогу про витребування у останнього відповідних відомостей та відповідно викликати посадових осіб ТОВ «А» для надання пояснень у разі невиконання вказаної вимоги державного виконавця, згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, на думку ВС суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку, що державний виконавець не може звернутись до осіб, в розпорядженні яких перебуває майно чи кошти боржника, та на запит отримати у такий спосіб відповідні відомості про майно боржника.
Отже, рішення Сумського окружного адміністративного суду та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду підлягають скасуванню у частині визнання протиправними дії службової особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ щодо направлення ТОВ «А» вимоги про надання інформації та виклику посадових осіб ТОВ «А» для надання пояснень, із прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Джерело: https://sud.ua
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що з 10 грудня 2020 року запроваджено механізм прощення фінансових санкцій за умови сплати основної суми податкового боргу протягом шести місяців від набрання чинності закону платникам податків фізичним і юридичним особам окремих категорій (пункт 2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
Звертаємо увагу, що Порядок оформлення та подання платниками заяв для участі у процедурі, визначеній пунктом 23 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України (з доповненнями Законом №1072 від 10.12.2020 року).
Згідно з пунктом 23 штрафні санкції і пеня, що залишилися несплаченими на дату повної сплати основної суми податкового боргу, підлягають списанню у порядку, визначеному для списання безнадійного податкового боргу, за заявою платника податків.
До заяви платник має додати докази виконання ним вимог пункту 23 з 01.11.2020 по дату подання заяви (включно).
Заява платником має бути подана датою не раніше дати набрання чинності пунктом 23 (10.12.2020) та не пізніше дати закінчення шестимісячного строку, що надається платнику для сплати основної суми податкового боргу, який обліковувався станом на 01.11.2020 (09.06.2021).
Разом з тим, платнику надається право виконати вимоги пункту 23 протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
З метою надання платникам податків можливості скористатися процедурою, передбаченою пунктом 23, лише по одному чи декількох обраних ним платежах та у межах достатньої суми коштів, яку має платник податків, заяви платником податків мають подаватися по кожному з платежів окремо.
При цьому участь у процедурі, визначеній пунктом 23, приймають лише платежі, по яких законодавством та податковим обліком передбачається нарахування та сплата поточних податкових зобов’язань (по деклараціях, розрахунках, по сумі донарахувань з основної суми платежу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями).
Неподаткові платежі, а також платежі, за якими передбачається нарахування лише штрафних (фінансових) санкцій та/або пені та не передбачається нарахування податкових зобов’язань, не приймають участі у процедурі, визначеній пунктом 23.
Заяви подаються платником до Головного управління ДПС за місцем адміністрування відповідного платежу. У разі, коли платник податків має намір скористатися процедурою, визначеною пунктом 23, по декількох платежах, які адмініструються у різних Головних управліннях ДПС, він має подати заяви до кожного такого головного управління ДПС окремо.
Заяви, оформлені платниками без зазначення необхідної інформації, та/або без урахування наведених вище вимог, задоволенню не підлягають.
Роды в Украине с 1 апреля начнут оплачивать по-новому. Тарифы поднимутся почти на 10 тысяч гривен. Больницы получат от государства почти на 2 тысячи гривен больше для оказания медицинской помощи во время родов.
Детали сообщили в сюжете «Сніданок 1+1» на телеканале ТСН.
Роды в Украине
Повышенные выплаты от государства коснутся не только тарификации медицинской помощи на роды, но и на услуги медиков по уходу за новорожденными детками. На недоношенных младенцев весом до полутора килограмм будет выделяться до 130 тысяч гривен. На новорожденных с весом более полутора килограмм – до 25 тысяч гривен.
Все расходы по медицинской помощи роженицам и новорожденным покрывает государство в тех медучреждениях, которые заключили договор с НСЗУ.
Стоимость родов в Украине:
Обычные роды – 10 382 гривен
Для недоношенных малышей с весом до 1,5 кг – 113 725 гривен
Для недоношенных малышей свыше 1,5 кг – 25 115 гривен
Ведение беременности
Также изменится с 1 апреля и введение беременности. Будет предусмотрен отдельный пакет, который также будет оплачиваться НСЗУ, а женщины смогут получать такую помощь бесплатно.
В этот пакет будет входить: взятие на учет, разработка индивидуального плана ведения беременности, необходимые анализы и инструментальные обследования, занятия в специальной школе, консультации и ведение послеродового периода.
Про це інформує пресслужба МОЗ, передає Укрінформ.
«Так, згідно з цими змінами, масковий режим не передбачений у парках і скверах, як це помилково зазначили у своїх новинах деякі ЗМІ. Водночас носіння масок є обов’язковим у закладах охорони здоров’я та освіти, підземних переходах, зупинках громадського транспорту та інших територіях загального користування за неможливості дотримання фізичної дистанції не менше як 1 метр», — йдеться у повідомленні.
В Украине изменили правила выдачи автомобильных номерных знаков. Об этом сообщает пресс-служба Главного сервисного центра МВД.
«Министерством внутренних дел Украины принят приказ от 2 марта 2021 № 166, который вступает в силу с момента опубликования. Он устанавливает единые образцы государственных номерных знаков транспортных средств и требования к ним. В частности, определены правила применения, типы и основные размеры государственных номерных знаков, установленные требования к информационному содержанию и технических характеристик», — говорится в сообщении.
Основным нововведением, вводится, является изменение определения административно-территориальной принадлежности транспортного средства, а именно не по месту прописки владельца, как было до сих пор, а по месту осуществления регистрации (перерегистрации) транспортного средства. То есть, каждый сервисный центр МВД будет выдавать на транспортные средства, независимо от места прописки владельца, номерные знаки только своей области.
Указанные требования не распространяются на номерные знаки, которые граждане оставили на платном хранении в сервисном центре МВД.
Такое нововведение позволяет оптимизировать процесс обеспечения сервисных центров МВД номерными знаками, а также избежать лишних материальных затрат на изготовление и логистических расходов на доставку и хранение в сервисных центрах МВД номерных знаков других регионов. В конечном итоге нововведение приведет к экономии бюджетных средств.
Источник: https://sud.ua
Далее
Президент України Володимир Зеленський підписав указ № 119/2021, яким затвердив Національну стратегію у сфері прав людини.
Стратегія спрямована на об’єднання суспільства у питаннях цінностей прав і свобод людини, що забезпечуються та захищаються на основі принципів рівності та недискримінації.
Документ зосереджений на розв’язанні основних системних проблем у сфері забезпечення, реалізації та захисту прав і свобод людини в умовах нових викликів, що постали перед суспільством.
Передбачено, що його реалізація здійснюється за 27 стратегічними напрямами, серед яких, зокрема: запобігання катуванню та жорстокому поводженню з людьми; забезпечення права на справедливий суд; забезпечення свободи мирних зібрань та об’єднань; запобігання та протидія дискримінації; забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків; протидія домашньому насильству; забезпечення прав корінних народів і національних меншин; забезпечення прав дитини, екологічних прав, прав ветеранів війни, зокрема тих, хто брав участь у заходах з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України. Відновлення прав осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації частини території України; забезпечення прав осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та членів їхніх сімей; подолання негативних наслідків конфлікту, спричиненого збройною агресією Російської Федерації, тощо.
Результатом реалізації Стратегії має стати запровадження системного підходу до забезпечення прав і свобод людини, узгодженості дій органів державної влади та місцевого самоврядування, громадянського суспільства й бізнесу та створення в Україні ефективного механізму реалізації та захисту прав і свобод людини.
Також реалізація Стратегії має забезпечити прогрес у виконанні міжнародних договорів України у сфері прав людини. Зокрема Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Крім того, Стратегія сприятиме реалізації Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, а також поліпшенню позицій нашої країни в міжнародних рейтингах з прав людини.
Офіційне інтернет-представництво Президента України
Далее
