Юридическая Компания

Опубликованоdirector

Місцева влада не контролюватиме дотримання законів про працю: прийнято Закон

Опубликовано 4 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев

Місцева влада не контролюватиме дотримання законів про працю: прийнято Закон

Верховна Рада прийняла Закон, який зменшує тиск на суб’єктів господарювання в сфері державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Про це повідомляє Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України.

Закон розмежовує державний, внутрішній та громадський контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Документ встановлює адміністративну відповідальність посадових осіб органів державного нагляду за винесення приписів, розпоряджень, податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень про накладення фінансових стягнень, що скасовані в адміністративному чи судовому порядку у розмірі від 147 550 грн до 227 000 грн, а також граничні строки накладання ними фінансових штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення.

Більш детально урегульовані підстави для притягнення до відповідальності за недопущення до проведення перевірки, створення перешкод у її проведені посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Також закон позбавляє органи місцевого самоврядування повноважень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про працю та зайнятість населення та надає їм виключно повноваження ініціювання проведення перевірок у зазначених сферах відповідними державними органами.

Проект Закону зареєстровано за №0958.

Джерело: https://yur-gazeta.com

Далее

В Украине введут новый вид военной службы

Опубликовано 4 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев

В Украине введут новый вид военной службы

Комитет ВР по вопросам национальной безопасности, обороны и разведки рекомендовал парламенту принять в целом проект закона о внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования отдельных вопросов исполнения воинской обязанности и ведения воинского учета.

Об этом сообщает «Я и Закон» со ссылкой на пресс-службу парламента.

Напомним, что законопроект № 3553 был подан ещё в мае 2020 года Президентом Украины Владимиром Зеленским.

Согласно документу, в Украине хотят создать вместо военных комиссариатов территориальные центры комплектования и социальной поддержки.

Также парламенту предлагают ввести военную службу по призыву лиц из числа резервистов в особый период. Таким призывникам будут предоставлены трудовые, образовательные и социально-правовые гарантии.

Законопроект предусматривает совершенствование порядка осуществления воинского учета призывников и военнообязанных, в том числе введение воинского учета резервистов, определение органов его ведения и их полномочий.

Кроме того, парламенту предлагают ввести новый размер штрафов за нарушение воинского долга призывниками и военнообязанными.

Далее

Електронна система моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої освіти- проєкт МОН

Опубликовано 3 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев

Електронна система моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої освіти- проєкт МОН

Міністерство освіти і науки у 2021 році планує запустити електронну систему моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої освіти.

«Найголовнішим на цьому етапі є узгодження порядку обміну інформацією між Пенсійним фондом та Міністерством освіти і науки. Наразі вже підготовлені проєкти наказу МОН та постанови ПФУ. Після реєстрації цих документів у Мін’юсті ми зможемо синхронізувати інформацію Єдиної державної електронної бази з питань освіти та Пенсійного фонду й розпочати тестування системи», – повідомив міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.

Він також наголосив, що система моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої освіти є необхідним елементом для аналізу та схвалення подальших рішень щодо розвитку системи вищої освіти України. Окрім того, показник працевлаштування необхідний для вдосконалення формули розподілу фінансування вищих навчальних закладів.

Джерело: https://suspilne.media

Далее

Повноваження суду щодо захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб : КГС ВС

Опубликовано 3 Мар 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Повноваження суду щодо захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб : КГС ВС

У справі № 908/1833/19 Підприємство звернулося з позовом до суду про визнання неправомірними дій Товариства щодо проведення перерахунку обсягу та вартості спожитої активної електроенергії, плати за послуги з розподілу електроенергії, плати за послуги з компенсації за перетікання реактивної електроенергії, в результаті яких у позивача виникло зобов’язання з їх оплати на загальну суму 812 703,20 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду, позов задоволено.

Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу відповідача, а постанову апеляційного господарського суду – без змін, звернувши увагу на обраний позивачем спосіб захисту та його ефективність у розрізі спірних правовідносин.

Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з’ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з’ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення / невизнання / оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У цьому випадку суди попередніх інстанцій з дотриманням норм матеріального та процесуального права захистили порушене право позивача в обраний ним спосіб захисту з огляду на те, що:

– згідно з п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником;

– відповідно до п. 7.11 зазначених Правил на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов’язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Наявність такого попередження відповідача про припинення (обмеження) електропостачання (розподіл) електричної енергії у зв’язку із заборгованістю за спірний період (проти існування якої позивач заперечував) і стала підставою для звернення Підприємства з відповідним позовом до суду.

Постанова КГС ВС від 28 січня 2021 року у справі № 908/1833/19.

 

Далее

Визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у постійних представництв нерезидентів

Опубликовано 3 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев

Визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у постійних представництв нерезидентів

Законом №1117 внесено зміни до п. 60 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до яких нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на 01.01.2021 р. не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов’язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 Кодексу.

Водночас Законом України від 14 липня 2020 року №786 з 01.01.2021 р. постійні представництва нерезидентів виключені з кола платників податку на прибуток.

Так, абзац перший п. 133.3 ст. 133 Кодексу, згідно з яким постійні представництва до 2021 року ставали на облік у контролюючому органі, з 01.01.2021 р. викладено у новій редакції, відповідно до якої нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво.

Отже, починаючи з 2021 року взяттю на облік у контролюючих органах підлягають всі постійні представництва, які акредитовані (зареєстровані, легалізовані) на території України як відокремлені підрозділи, без реєстрації постійних представництв платниками податку на прибуток та за загальними правилами постановки на облік відокремлених підрозділів. Ті постійні представництва нерезидентів, які не акредитовані (зареєстровані, легалізовані) на території України як відокремлені підрозділи, взяттю на облік не підлягають.

Також п. 60 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу доповнено новим абзацом, згідно з яким постійні представництва нерезидентів, які були зареєстровані платниками податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) у періодах до 01.01.2021 р., залишаються платниками таких податків відповідно до вимог Кодексу до реєстрації як платники податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) відповідних нерезидентів.

Законом №1117 до 31.12.2020 р. включно передбачено визначення як платників податку на прибуток підприємств у пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу постійних представництв нерезидентів, які отримують доходи з джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, а не самих нерезидентів.

З урахуванням зазначеного постійні представництва нерезидентів перебувають на обліку як платники податку на прибуток підприємств до реєстрації як платників цього податку відповідних нерезидентів.

Нерезиденти, постійні представництва яких перебувають на обліку як платники податку на прибуток підприємств, зобов’язані протягом трьох місяців (з 01.01.2021 р. до 31.03.2021 р.) подати до контролюючих органів документи для взяття таких нерезидентів на облік як платників цього податку у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 Кодексу.

Після взяття на облік іноземної компанії як платника податку на прибуток її постійне представництво знімається з обліку як платник податку на прибуток і залежно від того, чи акредитоване таке постійне представництво як відокремлений підрозділ на території України, має як платник інших видів податків:

продовжувати перебувати на обліку в контролюючих органах, — у разі коли йдеться про акредитований відокремлений підрозділ нерезидента, що має код ЄДРПОУ;

бути знятим з обліку в контролюючих органах (за заявою, в установленому порядку), — у разі коли постійне представництво не акредитоване як відокремлений підрозділ нерезидента і обліковується за 9-значним реєстраційним (обліковим) номером платника податків, який присвоюється контролюючими органами.

При цьому відповідно до п. 60 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу перевірки щодо нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які здійснюють господарську діяльність на території України та які повинні були стати на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 Кодексу, та якими не були виконані вищезазначені вимоги, та щодо їх відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, що перебувають на обліку, можуть бути призначені з 01.07.2021 р. (до внесених Законом №1117 змін передбачалося, що можуть бути призначені з 01.01.2021 р.).

Водночас Законом №1117 внесено зміни до п. 141.4 ст. 141 Кодексу, відповідно до яких до 31.12.2020 р. включно обов’язок утримувати податок на прибуток підприємств при виплаті доходів нерезидентам зберігається за постійними представництвами нерезидентів, які здійснюють відповідні виплати.

Таким чином, обов’язок визначати податкові зобов’язання, подавати податкову звітність з податку на прибуток підприємств, утримувати податок з доходів із джерелом їх походження з України зберігається за постійними представництвами нерезидентів до реєстрації як платників цього податку відповідних нерезидентів.

Законом №1117 до 31.12.2020 р. включно продовжено застосування визначення терміна «постійне представництво» у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, яке застосовувалося до 23.05.2020 р. (до внесення змін Законом України від 16 січня 2020 року №466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»).

Тобто у 2020 році відповідно до пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійним представництвом є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (у межах одного проєкту або проєкту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, зі складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Законом №1117 до 31.12.2020 р. включно продовжено порядок визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств постійних представництв нерезидентів, встановлений у пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, який діяв до 23.05.2020 р. та полягає в такому.

Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу.

Таким чином, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за звітний період — 2020 рік у постійних представництв нерезидентів може визначатись одним з трьох способів:

в загальному порядку, встановленому для платників — резидентів відповідно до розділу III Кодексу;

на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу;

як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу.

Враховуючи викладене вище, платники податку на прибуток підприємств — постійні представництва нерезидентів, у яких об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за звітний період — 2020 рік визначатиметься на підставі складення окремого балансу фінансово-господарської діяльності або шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7, можуть використовувати форми відповідних розрахунків, які були затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2016 р. №544.

При цьому постійні представництва нерезидентів не зобов’язані у зв’язку із набуттям чинності Законом №1117 подавати уточнюючі декларації (розрахунки) за звітні періоди — півріччя та/або три квартали 2020 року, у разі якщо податкова звітність за такі періоди складена відповідно до редакції Кодексу, що діяла на момент такого складання.

Крім цього, Законом №1117 передбачається відтермінування (на один рік) змін до пп. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 Кодексу, які починають діяти з 01.01.2022 р., щодо визначення платниками податку на прибуток підприємств юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України.

 За інформацією: Головного управління ДПС у Запорізькій області

Далее

Народные депутаты хотят увеличить минимальный размер алиментов

Опубликовано 3 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев

Народные депутаты хотят увеличить минимальный размер алиментов

Народные депутаты хотят увеличить минимальный размер алиментов. Соответствующий законопроект №3881 в первом чтении поддержали 339 народных избранников.

Законопроект вносит изменения в Семейный кодекс Украины, которым размер взыскиваемых алиментов могут увеличить более чем в полтора раза, информирует enovosty.com/news.

Предлагается законодательно закрепить минимальный размер алиментов, подлежащей взысканию на ребенка с других членов семьи и родственников не менее 50% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста. Сейчас гарантированный размер алиментов, который подлежит взысканию, составляет 30% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста.

Какой уровень выплат сейчас
50-процентный минимальный гарантированный размер алиментов на одного ребенка:

для детей до 6 лет — 960,50 грн;
для детей от 6 до 18 лет — 1197,50 грн.
100% прожиточного минимума для ребенка (если плательщик алиментов имеет достаточный заработок):

для детей до 6 лет — 1921 грн;
для детей от 6 до 18 лет — 2395 грн.

Источник: https://enovosty.com/news

Далее

Изменения для прийома детей в детский сад

Опубликовано 3 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев

Изменения для прийома детей в детский сад
 Верховная Рада приняла в первом чтении законопроект №4604 «О внесении изменений в Закон Украины «О дошкольном образовании» относительно обеспечения территориальной доступности дошкольного образования», которым закрепляется возможность зачисления детей в ближайший к дому детсад.
  Законопроектом предлагается дополнить Закон «О дошкольном образовании» статьей 14-2, которой предусмотреть, что в детские сады в первую очередь зачисляются все дети, место жительства которых на территории обслуживания соответствующего детского сада подтверждено, а также дети, которые являются родными (усыновленными) братьями и/или сестрами детей, которые есть в этом детсаду или детей работников этого детского сада.
Во вторую очередь зачисляются дети, которые не живут на территории, где расположен этот детсад. В случае, если в детском саду не будет хватать мест для детей, которые имеют право на зачисление в первую очередь, их родителям должен быть предложен перечень детских садов, максимально доступных и приближенных к месту их жительства, а также содействовать зачислению детей в выбранные их родителями детские сады.
Источник: https://kontrakty.ua
Далее

Порядок формування електронних довідок про оціночну вартість об’єкта нерухомості затверджено

Опубликовано 3 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев

Порядок формування електронних довідок про оціночну вартість об’єкта нерухомості затверджено

Наказом ФДМУ від 12.01.2021 р. № 24 в новій редакції виклали Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку.

Порядок встановлює механізм ведення ФДМУ Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об’єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб’єктами оціночної діяльності (оцінювачами). Здійснюють це для цілей обчислення доходу платника податку — фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню.

На запити фізичних або юридичних осіб здійснюватиметься електронне визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості, розраховане модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку.

За результатом визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості сформують довідку про оціночну вартість об’єкта з автоматичним присвоєнням кожній з них унікального реєстраційного номера.

Ця довідка буде чинною впродовж 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою.

Сервіс електронних довідок про оціночну вартість буде запущено в ІІ кварталі 2021 року. Про це повідомляли в ФДМУ.

Джерело: Лігазакон

Далее

Аренда земли с водными объектами допустима при каких условиях: закон вступил в силу

Опубликовано 2 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев

Аренда земли с водными объектами допустима при каких условиях: закон вступил в силу

Аренда земли с водными объектами допустима при соблюдении ряда условий, которые следует включить в договоры до 2 марта 2022 года.

Сегодня, 2 марта, вступил в силу Закон № 963-IX о передаче в аренду водных объектов в комплексе с земельными участками.

Закон  был принят на заседании 4 ноября 2020 года, а опубликован — 2 декабря 2020 года.

Договоры аренды водных объектов, заключенные до 2 марта 2021 года, действуют в определенные ими сроки и на ранее определенных условиях. При этом такие договоры возобновляются без проведения земельных торгов в порядке заключения договоров аренды земли.

Стороны договоров аренды водных объектов, земельных участков под водными объектами, заключенных до 2 марта 2021 года, которые не содержат условий о размере арендной платы за землю, за водный объект, обязаны определить такие условия до 2 марта 2022 года.

Разрешено передавать водоемы в пользование по договору аренды земли в комплексе с расположенным на ней водным объектом. Право аренды земельного участка под водным объектом распространяется на такой водный объект.

Типовой договор аренды утвердит Кабинет Министров. В договоре определяются:

  • условия использования водных объектов;
  • размер арендной платы за водный объект;
  • срок действия договора аренды;
  • объем и площадь водного объекта (водного пространства), в том числе рыбохозяйственного технологического водоема;
  • перечень гидротехнических сооружений, линейных сооружений, мостовых переходов, объектов инфраструктуры, расположенных на земельном участке (при наличии), их характеристики и состояние;
  • обязательства арендатора осуществлять мероприятия по охране и улучшению экологического состояния водного объекта, эксплуатации водохранилищ и прудов в соответствии с режимами работы;
  • необходимость оформления права пользования гидротехническими сооружениями и права специального водопользования.

Неотъемлемой составляющей договора является паспорт водного объекта.

Арендатор обязан не создавать препятствий в осуществлении права:

  • общего водопользования (кроме случаев, определенных законом);
  • специального водопользования в соответствии с выданными разрешениями.

То есть доступ к водоемам нельзя закрыть.

Далее

Чи можна виселити з житла співмешканця попереднього власника — ВС

Опубликовано 2 Мар 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Чи можна виселити з житла співмешканця попереднього власника — ВС

Неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом через його зайняття іншими особами не означає втрати володіння такою нерухомістю.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 20 січня 2021 року у справі № 404/789/18.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом про виселення двох осіб.

Позов мотивований тим, що йому належить 11/40 часток житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті особи, яка також отримав житло в порядку спадкування від батька.

Позивач зазначав, що відповідачі безпідставно проживають в спірному будинку, не були членами сім’ї попереднього власника та не є членами його сім’ї. Позивач разом зі своєю багатодітною сім’єю потребує покращення житлових умов, проте внаслідок відмови відповідачів добровільно виселитись позбавлений користуватись належним йому житлом.

Відповідачі проживали у спірній квартирі ще з 1995 року.

Місцевий та апеляційний суди вирішили, що у позові слід відмовити.

Позиція ВС

ВС погодився з рішеннями попередніх судів, з огляду на таке.

При розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім’ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

Положення статті 406 ЦК у спорі між власником та колишнім членом його сім’ї з приводу захисту права власності на житлове приміщення, можуть бути застосовані за умови наявності таких підстав — якщо сервітут був встановлений, але потім припинився. Однак встановлення такого сервітуту презюмується на підставі статті 402, частини першої статті 405 ЦК.

Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.

Далее