Якщо у Вас виникла потреба у розірванні шлюбу із іноземним громадянином, дана стаття Вам буде корисна для визначення підсудності справи.
Правові норми.
Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки одна сторона наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу (стаття 55 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
В силу вимог ст.55 Закону України «Про міжнародне приватне право», право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу.
Тобто, якщо особа, що виявила бажання розірвати шлюб, є громадянином України, то Ваш особистий законом — законодавство України.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 (нині ч.2 ст. 28) Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно п. 4 Листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом», — Справи про визнання шлюбу недійсним, про розірвання шлюбу між одним з подружжя — громадянином України та другим із подружжя незалежно від його громадянства, які проживають за межами України, підсудні судам України.
Відповідно ст. 28 ЦПК України визначена підсудність справ за вибором позивача.
Витрати платників податку на оплату вартості товарів (робіт, послуг), які оплачуються нерезидентам, розташованим на території офшорних зон, включаються до складу витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).
Обов’язок доведення обставини офшорного статусу контрагента покладається на контролюючий орган.
2 1січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30січня 2017 року й ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05вересня 2017 року у справі No805/4691/16-а (провадження No К/9901/4525/17) за позовом Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним і скасування податков ого повідомлення-рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Донецький окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.
Суди попередніх інстанцій застосували положення податкового законодавства в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, з урахуванням якого дійшли висновку про недоведеність безпосереднього розташування контрагентів-нерезидентів у державах, які включені до офшорних зон, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23лютого 2011 року No 143-р «Про віднесення держав до переліку офшорних зон».
Відповідач у касаційній скарзі посилався на те, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій надано неналежну правову оцінку обставинам щодо знаходження контрагентів позивача, зареєстрованих у Великій Британії, на території офшорних зон.
Відповідач вважав, що позивачем в порушення вимог пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України занижені витрати, що враховуються при визначенні об’єктаоподаткування. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення– без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Витрати платників податку на оплату вартості товарів (робіт, послуг), які оплачуються нерезидентам, розташованим на території офшорних зон, включаються доскладу витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).
Обов’язок доведення обставини офшорного статусу контрагента покладається на контролюючий орган. У разі виникнення спору між платником податків і державою суд не може відмовити в захисті лише через сумніви в правомірності дій особи. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати «сумніви» інакше, як неспроможність фіскального органу переконливо довести обґрунтованість і правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов’язку. Недоведення державним органом обґрунтованості та законності висновків, покладних в основу прийняття оскаржуваних рішень, має стати підставою для надання захисту платнику податків, якщо вчинене ним, на думку державного органу, порушення не було переконливо доведене перед судом. Відповідач у справі недовів обґрунтованості та відповідності нормам чинного законодавства висновків щодо допущення позивачем порушень чинного податкового законодавства. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що порушення, яке було передумовою прийняття оскаржуваного індивідуального акта, не було доведене відповідачем перед судом.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21січня 2021року у справі No805/4691/16-аможна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94328318.
Прощена (анульована) сума основного боргу за кредитним договором є додатковим благом і належить до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 13січня 2021року у справі No 815/3071/18 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94129661.
В Україні за образу вчителя ВР планує передбачити відповідальність у вигляді штрафу, максимальна сума якого складе 5100 гривень.
Законопроєкт № 2279 «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення захисту педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників» зареєстровано ще в жовтні 2019 року, у лютому 2020 року повернуто на доопрацювання.
В пояснювальній записці мова йде про наступне: 18 грудня 2018 року Верховною Радою України були прийняті зміни до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу, яким було введено до чинного законодавства України поняття «булінгу» та запроваджена адміністративна відповідальність за цькування в закладах освіти.
У той же час слід зазначити, що відповідно до прийнятого закону запроваджувалась відповідальність, за вчинення булінгу лише учасниками освітнього процесу стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу. Таким чином, якщо булінг (цькування) відбувається зі сторони батьків або інших осіб по відношенню до педагогічних, науково-педагогічних працівників, відповідальність за такі дії не передбачена.
Окремо неврегульованою проблемою є перебування на території закладів освіти осіб у нетверезому стані та навіть розпивання на цій території алкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів.
Таким чином, існує гостра потреба визначити на законодавчому рівні заходи щодо посилення захисту педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників від погроз, образ, переслідування, фізичного насильства, встановлення додаткових гарантій щодо поваги до особистості, честі та гідності вчителя, науковця, викладача, справедливого і шанобливого ставлення до них з боку учасників освітнього процесу та інших осіб, а також встановлення адміністративної відповідальності за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у закладах освіти.
Законопроектом пропонується встановити додаткові гарантії педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам щодо поваги до особистості, честі та гідності, справедливого і шанобливого ставлення до них з боку учасників освітнього процесу та інших осіб, запровадити адміністративну відповідальність за вчинення щодо таких осіб погроз, образ, переслідування, фізичного насильства.
Також законопроектом пропонується встановити адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у закладах освіти.
Далее
15 березня 2021 року розпочали свою роботу нові окружні прокуратури.
В оновлених відомствах працюватимуть прокурори, які успішно пройшли атестацію і довели свою професійну компетентність та доброчесність.
Перелік та територіальна юрисдикція окружних прокуратур визначені наказами Генерального прокурора. В системі органів прокуратури функціонуватиме 181 (193 із врахуванням окупованих територій) окружна прокуратура та 30 спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах окружних). Вони замінять 155 (178 із врахуванням окупованих територій) місцевих прокуратур та 30 військових прокуратур гарнізонів.
«Нові окружні прокуратури сформовані за новим більш ефективним принципом – розробляючи їх модель, ми враховували результати функціонально-організаційного аналізу, проведеного за підтримки Ради Європи. При збільшенні кількості окружних прокуратур, водночас зменшилась кількість відділів та адміністративних посад. Серед призначених керівниками прокуратур – 100% успішно пройшли атестацію в рамках нашої реформи. Ми завершуємо великий етап кадрового очищення та трансформації органів прокуратури і зосереджуємось на розвитку задля ефективності інституції та довіри до неї суспільства», — заявила Генеральний прокурор Ірина Венедіктова.
.jpg)
При визначенні кількості окружних прокуратур та їх територіального розташування у межах областей в першу чергу враховувались результати діяльності органів прокуратури з реалізації передбачених законодавством функцій і повноважень, у тому числі безпосередній зв’язок із судовою системою та ефективна взаємодія з іншими правоохоронними органами, обсяг навантаження на прокурорів, кількість населення адміністративно-територіальних одиниць, стан злочинності на відповідній території, а також особливості транспортної інфраструктури.
Джерело: офіс генерального прокурора
Далее
Головне управління ДПС у м. Києві інформує, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі Податкового кодексу України (далі – ПКУ) чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом встановлених ПКУ строків, то з 01 січня 2021 року, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, встановленого п. 124.1 ст.124 ПКУ:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов’язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Діяння, передбачені пунктом 124.1 статті 124, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.2 ст.124 ПКУ).
Діяння, передбачені пунктом 124.2 статті 124, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.3 ст.124 ПКУ).
До 01 січня 2021 року відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань передбачалась п. 126.1 ст.126 ПКУ в інших розмірах.
Звертаємо увагу, що відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Довідково: встановлена п. 124.1 ст.124 ПКУ відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань застосовується з 01 січня 2021 року у зв’язку зі змінами, внесеними Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Далее
Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX, який Верховна Рада ухвалила 16 лютого 2021 року.
Про це повідомляє офіційне інтернет-представництво Президента України.
Закон посилює відповідальність за порушення правил дорожнього руху. Зокрема, збільшено штрафи за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, а також за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право водіння.
Також посилюється адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин.
Крім того, посилено відповідальність за керування транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння.
Також документ дає змогу поліцейським використовувати засоби відеозапису, з обов’язковим долученням таких матеріалів до протоколу про адміністративне правопорушення.
Законом передбачається можливість зупинки транспортного засобу поліцейським для огляду водіїв з використанням спецзасобів для перевірки на стан сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Далее
Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської конвенції)» № 1256-IX, ухвалений Верховною Радою 18 лютого 2021 року.
Про це повідомляє офіційне інтернет-представництво Президента України.
Цей закон закріплює в українському законодавстві визначення поняття «дитяча порнографія» та встановлює кримінальну відповідальність за вчинення дій сексуального характеру, домагання осіб, які не досягли 16-річного віку, за виготовлення та використання дитячої порнографії, за відвідування або проведення заходів сексуального характеру за участю неповнолітньої особи, а також за втягнення дитини до участі в таких заходах.
Згідно з документом, кримінальне правопорушення, вчинене стосовно малолітніх або неповнолітніх, має бути розслідуване невідкладно й розглянуте в суді першочергово.
Також законом запроваджується особливий механізм захисту дітей, які постраждали від сексуального насильства або стали його свідками.
Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та насильства (Ланцаротську конвенцію) ратифіковано Законом України від 10 лютого 2012 року. Її цілями є запобігання сексуальній експлуатації та насильству стосовно дітей, боротьба з цими явищами, сприяння національній та міжнародній співпраці у вказаній сфері, захист прав дітей, які стали жертвами такого насильства.
Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Далее
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє керівників підприємств, які вирішили через певні обставини припинити діяльність про можливість проведення даної процедури без проведення додаткової позапланової перевірки.
Не є новиною, що частина суб’єктів господарювання, на жаль, через ряд об’єктивних обставин фактично не здійснюють господарську діяльність значний проміжок часу та зацікавлені, щоб процедура припинення пройшла швидко.
Для цього існує ряд критеріїв, дотримання яких це зможе зробити реальністю.
По-перше, при прийнятті такого рішення повинно бути у повному обсязі проведено ряд процедур, а саме: закриті рахунки у банківських установах, надана у повному обсязі податкова звітність, погашені можливі наявні борги перед бюджетом, складено ліквідаційний баланс.
А найголовнішим критерієм для прийняття рішення щодо необхідності (або її відсутності) проведення позапланової перевірки суб’єкта господарювання у зв’язку з припиненням є наявність (або відсутність) ризикових факторів у його діяльності.
Рішення про проведення документальної перевірки платника податків приймається за результатами ґрунтовного аналізу всієї наявної в органах ДПС стосовно нього податкової інформації про ризики в його діяльності щодо приховування об’єктів оподаткування, несплати ним податкових зобов’язань.
Довідково: з початку року без проведення перевірок вже було припинено діяльність 84 суб’єктів господарювання.
У Постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розяснив нюанси забезпечення позову таких як арешт та заборона на вчинення певних дій.
Забезпечення позову — це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Арешт майна — це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суди дійшли обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження квартири.
Верховний Суд зазначає, що заборона на відчуження квартири, щодо якої між сторонами виник спір, не є позбавленням права власності АТ «ПУМБ».
Відповідно до частин першої, другої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Вжиття заходів зустрічного забезпечення за ініціативою суду за відсутності заяви, є правом суду, а не обов`язком.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.
Далее
