Законом №1117 внесено зміни до п. 60 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до яких нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на 01.01.2021 р. не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов’язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 Кодексу.
Водночас Законом України від 14 липня 2020 року №786 з 01.01.2021 р. постійні представництва нерезидентів виключені з кола платників податку на прибуток.
Так, абзац перший п. 133.3 ст. 133 Кодексу, згідно з яким постійні представництва до 2021 року ставали на облік у контролюючому органі, з 01.01.2021 р. викладено у новій редакції, відповідно до якої нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво.
Отже, починаючи з 2021 року взяттю на облік у контролюючих органах підлягають всі постійні представництва, які акредитовані (зареєстровані, легалізовані) на території України як відокремлені підрозділи, без реєстрації постійних представництв платниками податку на прибуток та за загальними правилами постановки на облік відокремлених підрозділів. Ті постійні представництва нерезидентів, які не акредитовані (зареєстровані, легалізовані) на території України як відокремлені підрозділи, взяттю на облік не підлягають.
Також п. 60 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу доповнено новим абзацом, згідно з яким постійні представництва нерезидентів, які були зареєстровані платниками податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) у періодах до 01.01.2021 р., залишаються платниками таких податків відповідно до вимог Кодексу до реєстрації як платники податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) відповідних нерезидентів.
Законом №1117 до 31.12.2020 р. включно передбачено визначення як платників податку на прибуток підприємств у пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу постійних представництв нерезидентів, які отримують доходи з джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, а не самих нерезидентів.
З урахуванням зазначеного постійні представництва нерезидентів перебувають на обліку як платники податку на прибуток підприємств до реєстрації як платників цього податку відповідних нерезидентів.
Нерезиденти, постійні представництва яких перебувають на обліку як платники податку на прибуток підприємств, зобов’язані протягом трьох місяців (з 01.01.2021 р. до 31.03.2021 р.) подати до контролюючих органів документи для взяття таких нерезидентів на облік як платників цього податку у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 Кодексу.
Після взяття на облік іноземної компанії як платника податку на прибуток її постійне представництво знімається з обліку як платник податку на прибуток і залежно від того, чи акредитоване таке постійне представництво як відокремлений підрозділ на території України, має як платник інших видів податків:
продовжувати перебувати на обліку в контролюючих органах, — у разі коли йдеться про акредитований відокремлений підрозділ нерезидента, що має код ЄДРПОУ;
бути знятим з обліку в контролюючих органах (за заявою, в установленому порядку), — у разі коли постійне представництво не акредитоване як відокремлений підрозділ нерезидента і обліковується за 9-значним реєстраційним (обліковим) номером платника податків, який присвоюється контролюючими органами.
При цьому відповідно до п. 60 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу перевірки щодо нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які здійснюють господарську діяльність на території України та які повинні були стати на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 Кодексу, та якими не були виконані вищезазначені вимоги, та щодо їх відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, що перебувають на обліку, можуть бути призначені з 01.07.2021 р. (до внесених Законом №1117 змін передбачалося, що можуть бути призначені з 01.01.2021 р.).
Водночас Законом №1117 внесено зміни до п. 141.4 ст. 141 Кодексу, відповідно до яких до 31.12.2020 р. включно обов’язок утримувати податок на прибуток підприємств при виплаті доходів нерезидентам зберігається за постійними представництвами нерезидентів, які здійснюють відповідні виплати.
Таким чином, обов’язок визначати податкові зобов’язання, подавати податкову звітність з податку на прибуток підприємств, утримувати податок з доходів із джерелом їх походження з України зберігається за постійними представництвами нерезидентів до реєстрації як платників цього податку відповідних нерезидентів.
Законом №1117 до 31.12.2020 р. включно продовжено застосування визначення терміна «постійне представництво» у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, яке застосовувалося до 23.05.2020 р. (до внесення змін Законом України від 16 січня 2020 року №466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»).
Тобто у 2020 році відповідно до пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійним представництвом є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (у межах одного проєкту або проєкту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, зі складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.
Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.
Законом №1117 до 31.12.2020 р. включно продовжено порядок визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств постійних представництв нерезидентів, встановлений у пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, який діяв до 23.05.2020 р. та полягає в такому.
Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу.
У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу.
Таким чином, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за звітний період — 2020 рік у постійних представництв нерезидентів може визначатись одним з трьох способів:
в загальному порядку, встановленому для платників — резидентів відповідно до розділу III Кодексу;
на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу;
як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених ст. 39 Кодексу.
Враховуючи викладене вище, платники податку на прибуток підприємств — постійні представництва нерезидентів, у яких об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за звітний період — 2020 рік визначатиметься на підставі складення окремого балансу фінансово-господарської діяльності або шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7, можуть використовувати форми відповідних розрахунків, які були затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2016 р. №544.
При цьому постійні представництва нерезидентів не зобов’язані у зв’язку із набуттям чинності Законом №1117 подавати уточнюючі декларації (розрахунки) за звітні періоди — півріччя та/або три квартали 2020 року, у разі якщо податкова звітність за такі періоди складена відповідно до редакції Кодексу, що діяла на момент такого складання.
Крім цього, Законом №1117 передбачається відтермінування (на один рік) змін до пп. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 Кодексу, які починають діяти з 01.01.2022 р., щодо визначення платниками податку на прибуток підприємств юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України.
За інформацією: Головного управління ДПС у Запорізькій області
Народные депутаты хотят увеличить минимальный размер алиментов. Соответствующий законопроект №3881 в первом чтении поддержали 339 народных избранников.
Законопроект вносит изменения в Семейный кодекс Украины, которым размер взыскиваемых алиментов могут увеличить более чем в полтора раза, информирует enovosty.com/news.
Предлагается законодательно закрепить минимальный размер алиментов, подлежащей взысканию на ребенка с других членов семьи и родственников не менее 50% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста. Сейчас гарантированный размер алиментов, который подлежит взысканию, составляет 30% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста.
Какой уровень выплат сейчас
50-процентный минимальный гарантированный размер алиментов на одного ребенка:
для детей до 6 лет — 960,50 грн;
для детей от 6 до 18 лет — 1197,50 грн.
100% прожиточного минимума для ребенка (если плательщик алиментов имеет достаточный заработок):
для детей до 6 лет — 1921 грн;
для детей от 6 до 18 лет — 2395 грн.
Источник: https://enovosty.com/news
Далее
Наказом ФДМУ від 12.01.2021 р. № 24 в новій редакції виклали Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку.
Порядок встановлює механізм ведення ФДМУ Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об’єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб’єктами оціночної діяльності (оцінювачами). Здійснюють це для цілей обчислення доходу платника податку — фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню.
На запити фізичних або юридичних осіб здійснюватиметься електронне визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості, розраховане модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку.
За результатом визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості сформують довідку про оціночну вартість об’єкта з автоматичним присвоєнням кожній з них унікального реєстраційного номера.
Ця довідка буде чинною впродовж 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою.
Сервіс електронних довідок про оціночну вартість буде запущено в ІІ кварталі 2021 року. Про це повідомляли в ФДМУ.
Джерело: Лігазакон
Далее
Аренда земли с водными объектами допустима при соблюдении ряда условий, которые следует включить в договоры до 2 марта 2022 года.
Сегодня, 2 марта, вступил в силу Закон № 963-IX о передаче в аренду водных объектов в комплексе с земельными участками.
Закон был принят на заседании 4 ноября 2020 года, а опубликован — 2 декабря 2020 года.
Договоры аренды водных объектов, заключенные до 2 марта 2021 года, действуют в определенные ими сроки и на ранее определенных условиях. При этом такие договоры возобновляются без проведения земельных торгов в порядке заключения договоров аренды земли.
Стороны договоров аренды водных объектов, земельных участков под водными объектами, заключенных до 2 марта 2021 года, которые не содержат условий о размере арендной платы за землю, за водный объект, обязаны определить такие условия до 2 марта 2022 года.
Разрешено передавать водоемы в пользование по договору аренды земли в комплексе с расположенным на ней водным объектом. Право аренды земельного участка под водным объектом распространяется на такой водный объект.
Типовой договор аренды утвердит Кабинет Министров. В договоре определяются:
Неотъемлемой составляющей договора является паспорт водного объекта.
Арендатор обязан не создавать препятствий в осуществлении права:
То есть доступ к водоемам нельзя закрыть.
Далее
Неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом через його зайняття іншими особами не означає втрати володіння такою нерухомістю.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 20 січня 2021 року у справі № 404/789/18.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом про виселення двох осіб.
Позов мотивований тим, що йому належить 11/40 часток житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті особи, яка також отримав житло в порядку спадкування від батька.
Позивач зазначав, що відповідачі безпідставно проживають в спірному будинку, не були членами сім’ї попереднього власника та не є членами його сім’ї. Позивач разом зі своєю багатодітною сім’єю потребує покращення житлових умов, проте внаслідок відмови відповідачів добровільно виселитись позбавлений користуватись належним йому житлом.
Відповідачі проживали у спірній квартирі ще з 1995 року.
Місцевий та апеляційний суди вирішили, що у позові слід відмовити.
Позиція ВС
ВС погодився з рішеннями попередніх судів, з огляду на таке.
При розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім’ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
Положення статті 406 ЦК у спорі між власником та колишнім членом його сім’ї з приводу захисту права власності на житлове приміщення, можуть бути застосовані за умови наявності таких підстав — якщо сервітут був встановлений, але потім припинився. Однак встановлення такого сервітуту презюмується на підставі статті 402, частини першої статті 405 ЦК.
Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.
Далее
За аналогією з державними послугами у смартфоні ми прагнемо – і обов’язково зробимо – «суд у смартфоні».
Більшість бюрократичних процедур перейдуть в онлайн, що прискорить судовий процес, мінімізує корупцію та можливості для зловживань.
Про необхідність запровадження ІТ-рішень для вирішення існуючих проблем судової системи заявив Президент Володимир Зеленський під час Всеукраїнського форуму «Україна 30. Розвиток правосуддя», передає «Закон і Бізнес».
У ході своєї доповіді він виокоремив дві основні проблеми: нестача суддів та брак доброчесних суддів.
Так, нестача нових суддів призводить до надмірного навантаження на систему та проблем з доступом до правосуддя. «Через відсутність майже третини суддів громадяни змушені місяцями, а інколи й роками очікувати на розгляд своєї справи», – зазначив він.
У цьому контексті Глава держави наголосив на важливості відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів і вдосконаленні процедури добору кандидатів до Вищої ради правосуддя.
«Це – глобальні, можна сказати, хронічні недуги, що існують роками та потребують структурних, глибоких змін. Зокрема – змін законодавчих», – наголосив Глава держави.
Нотариальная палата для использования в работе нотариусов привела основные правовые выводы Большой Палаты ВС, которые применены в практике Кассационного гражданского суда в составе Верховного Суда в спорах относительно признания односторонних сделок недействительными.
Признание доверенностей недействительными
Включенное в доверенность ничтожное условие о ее безотзывности не является основанием для признания недействительной доверенности в целом.
Доверенность, выданная на осуществление от имени собственника правомочности по передаче права владения и пользования недвижимым имуществом, в частности права заключения договоров аренды, не является доверенностью на право распоряжения недвижимым имуществом, а потому может быть удостоверена уполномоченным на это должностным лицом органа местного самоуправления и не подлежит обязательной регистрации в Едином реестре доверенностей.
Описки при указании даты удостоверения доверенности при условии соблюдения требований, установленных частями первой — третьей, пятой и шестой статьи 203 ГК, не могут быть основанием для признания спорной доверенности недействительной.
Основанием для признания доверенности недействительной на основании статьи 225 ГК может быть только абсолютная неспособность лица в момент совершения сделки понимать значение своих действий и (или) руководить ими.
Признание недействительными односторонних сделок о наследовании
Ошибка в результате собственной халатности, незнания закона или неправильного его толкования не является основанием для признания отказа от принятия наследства недействительным на основании статьи 229 ГК.
Изменение мнения относительно отказа от наследства в связи с неисполнением определенных договоренностей в дальнейшем лицом, в пользу которого осуществлен такой отказ, не может быть достаточным и обоснованным основанием для признания заявления об отказе от наследства недействительным на основании статьи 229 ГК.
Отказ от принятия наследства может быть признан судом недействительным на основании статьи 233 ГК, если он совершен лицом при наличии одновременно двух условий: 1) под воздействием тяжкого для него обстоятельства; 2) на крайне невыгодных условиях, чем вторая сторона сделки воспользовалась. Кроме того, должна быть причинно-следственная связь между тяжкими обстоятельствами и отказом от принятия наследства. Изменение мнения относительно отказа от наследства в связи со смертью в дальнейшем лица, в пользу которого осуществлен такой отказ, не может быть достаточным и обоснованным основанием для признания такого отказа недействительным.
Отсутствие у завещателя паспорта гражданина Украины не может быть основанием для признания завещания недействительным в связи с тем, что в данном случае определяющим для нотариуса было именно установление личности, обратившейся за совершением нотариального действия.
Отсутствие в завещании определенных реквизитов, не лишающее возможности установить личность наследодателя, свободу его волеизъявления, время, место совершения завещания, лицо, которое его нотариально удостоверило, и т. п., не может расцениваться как нарушение формы завещания.
Если лицо не совершило действий по принятию наследства (в установленные законом сроки не заявило о своих наследственных правах), то у него отсутствует юридическая заинтересованность в установлении завещания, составленного наследодателем в пользу другого лица, недействительным, — поскольку право на наследование ему не принадлежит в результате истечения срока на его реализацию.
Действие завещания относительно состава наследства устанавливается на момент открытия наследства. Завещание об имуществе, указанном в наследственном договоре, составленное и удостоверенное во время действия наследственного договора, который в дальнейшем был расторгнут в судебном порядке, не может быть признано недействительным на основании части второй статьи 1307 ГК.
Завещание, удостоверенное (выданное) служебным лицом (нотариусом) на временно оккупированной территории, на которой органы государственной власти, должностные и служебные лица Украины не осуществляют свои полномочия, является ничтожным.
Источник: Лигазакон
Далее
Платники єдиного податку ІІ групи ФОП за результатами календарного року мають подати податкові декларації до 02 березня 2021 року.
Головне управління ДПС у м. Києві повідомляє, що платники єдиного податку ІІ групи фізичні особи – підприємці за результатами календарного року подають податкові декларації протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року, тобто до 02 березня 2021 року.
Відповідно до п. 296.2 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку другої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій, зокрема, відображаються обсяг отриманого доходу та щомісячні авансові внески.
Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (п. 295.1 ст. 295 ПКУ).
Сплата єдиного податку платниками другої групи здійснюється за місцем податкової адреси.
Далее
У зв’язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 № 1308, територіальні органи ДПС з 01 січня 2021 року визначено органами ліцензування з оптової торгівлі підакцизними товарами.
Про це повідомляє прес-служба Головного управління ДПС у м. Києві.
Тому суб’єкти господарювання, які мають намір отримати, переоформити, внести черговий платіж за ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним мають звертатися до головних управлінь ДПС в областях та м. Києві за місцезнаходженням суб’єкта господарювання (основне місце обліку).
Джерело: yur-gazeta.com
Далее
