Опубликовано director 2 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
Аренда земли с водными объектами допустима при соблюдении ряда условий, которые следует включить в договоры до 2 марта 2022 года.
Сегодня, 2 марта, вступил в силу Закон № 963-IX о передаче в аренду водных объектов в комплексе с земельными участками.
Закон был принят на заседании 4 ноября 2020 года, а опубликован — 2 декабря 2020 года.
Договоры аренды водных объектов, заключенные до 2 марта 2021 года, действуют в определенные ими сроки и на ранее определенных условиях. При этом такие договоры возобновляются без проведения земельных торгов в порядке заключения договоров аренды земли.
Стороны договоров аренды водных объектов, земельных участков под водными объектами, заключенных до 2 марта 2021 года, которые не содержат условий о размере арендной платы за землю, за водный объект, обязаны определить такие условия до 2 марта 2022 года.
Разрешено передавать водоемы в пользование по договору аренды земли в комплексе с расположенным на ней водным объектом. Право аренды земельного участка под водным объектом распространяется на такой водный объект.
Типовой договор аренды утвердит Кабинет Министров. В договоре определяются:
- условия использования водных объектов;
- размер арендной платы за водный объект;
- срок действия договора аренды;
- объем и площадь водного объекта (водного пространства), в том числе рыбохозяйственного технологического водоема;
- перечень гидротехнических сооружений, линейных сооружений, мостовых переходов, объектов инфраструктуры, расположенных на земельном участке (при наличии), их характеристики и состояние;
- обязательства арендатора осуществлять мероприятия по охране и улучшению экологического состояния водного объекта, эксплуатации водохранилищ и прудов в соответствии с режимами работы;
- необходимость оформления права пользования гидротехническими сооружениями и права специального водопользования.
Неотъемлемой составляющей договора является паспорт водного объекта.
Арендатор обязан не создавать препятствий в осуществлении права:
- общего водопользования (кроме случаев, определенных законом);
- специального водопользования в соответствии с выданными разрешениями.
То есть доступ к водоемам нельзя закрыть.
Далее
Опубликовано director 2 Мар 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом через його зайняття іншими особами не означає втрати володіння такою нерухомістю.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 20 січня 2021 року у справі № 404/789/18.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом про виселення двох осіб.
Позов мотивований тим, що йому належить 11/40 часток житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті особи, яка також отримав житло в порядку спадкування від батька.
Позивач зазначав, що відповідачі безпідставно проживають в спірному будинку, не були членами сім’ї попереднього власника та не є членами його сім’ї. Позивач разом зі своєю багатодітною сім’єю потребує покращення житлових умов, проте внаслідок відмови відповідачів добровільно виселитись позбавлений користуватись належним йому житлом.
Відповідачі проживали у спірній квартирі ще з 1995 року.
Місцевий та апеляційний суди вирішили, що у позові слід відмовити.
Позиція ВС
ВС погодився з рішеннями попередніх судів, з огляду на таке.
При розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім’ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
Положення статті 406 ЦК у спорі між власником та колишнім членом його сім’ї з приводу захисту права власності на житлове приміщення, можуть бути застосовані за умови наявності таких підстав — якщо сервітут був встановлений, але потім припинився. Однак встановлення такого сервітуту презюмується на підставі статті 402, частини першої статті 405 ЦК.
Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.
Далее
Опубликовано director 1 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
За аналогією з державними послугами у смартфоні ми прагнемо – і обов’язково зробимо – «суд у смартфоні».
Більшість бюрократичних процедур перейдуть в онлайн, що прискорить судовий процес, мінімізує корупцію та можливості для зловживань.
Про необхідність запровадження ІТ-рішень для вирішення існуючих проблем судової системи заявив Президент Володимир Зеленський під час Всеукраїнського форуму «Україна 30. Розвиток правосуддя», передає «Закон і Бізнес».
У ході своєї доповіді він виокоремив дві основні проблеми: нестача суддів та брак доброчесних суддів.
Так, нестача нових суддів призводить до надмірного навантаження на систему та проблем з доступом до правосуддя. «Через відсутність майже третини суддів громадяни змушені місяцями, а інколи й роками очікувати на розгляд своєї справи», – зазначив він.
У цьому контексті Глава держави наголосив на важливості відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів і вдосконаленні процедури добору кандидатів до Вищої ради правосуддя.
«Це – глобальні, можна сказати, хронічні недуги, що існують роками та потребують структурних, глибоких змін. Зокрема – змін законодавчих», – наголосив Глава держави.
Далее
Опубликовано director 1 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
Нотариальная палата для использования в работе нотариусов привела основные правовые выводы Большой Палаты ВС, которые применены в практике Кассационного гражданского суда в составе Верховного Суда в спорах относительно признания односторонних сделок недействительными.
Признание доверенностей недействительными
Включенное в доверенность ничтожное условие о ее безотзывности не является основанием для признания недействительной доверенности в целом.
Доверенность, выданная на осуществление от имени собственника правомочности по передаче права владения и пользования недвижимым имуществом, в частности права заключения договоров аренды, не является доверенностью на право распоряжения недвижимым имуществом, а потому может быть удостоверена уполномоченным на это должностным лицом органа местного самоуправления и не подлежит обязательной регистрации в Едином реестре доверенностей.
Описки при указании даты удостоверения доверенности при условии соблюдения требований, установленных частями первой — третьей, пятой и шестой статьи 203 ГК, не могут быть основанием для признания спорной доверенности недействительной.
Основанием для признания доверенности недействительной на основании статьи 225 ГК может быть только абсолютная неспособность лица в момент совершения сделки понимать значение своих действий и (или) руководить ими.
Признание недействительными односторонних сделок о наследовании
Ошибка в результате собственной халатности, незнания закона или неправильного его толкования не является основанием для признания отказа от принятия наследства недействительным на основании статьи 229 ГК.
Изменение мнения относительно отказа от наследства в связи с неисполнением определенных договоренностей в дальнейшем лицом, в пользу которого осуществлен такой отказ, не может быть достаточным и обоснованным основанием для признания заявления об отказе от наследства недействительным на основании статьи 229 ГК.
Отказ от принятия наследства может быть признан судом недействительным на основании статьи 233 ГК, если он совершен лицом при наличии одновременно двух условий: 1) под воздействием тяжкого для него обстоятельства; 2) на крайне невыгодных условиях, чем вторая сторона сделки воспользовалась. Кроме того, должна быть причинно-следственная связь между тяжкими обстоятельствами и отказом от принятия наследства. Изменение мнения относительно отказа от наследства в связи со смертью в дальнейшем лица, в пользу которого осуществлен такой отказ, не может быть достаточным и обоснованным основанием для признания такого отказа недействительным.
Отсутствие у завещателя паспорта гражданина Украины не может быть основанием для признания завещания недействительным в связи с тем, что в данном случае определяющим для нотариуса было именно установление личности, обратившейся за совершением нотариального действия.
Отсутствие в завещании определенных реквизитов, не лишающее возможности установить личность наследодателя, свободу его волеизъявления, время, место совершения завещания, лицо, которое его нотариально удостоверило, и т. п., не может расцениваться как нарушение формы завещания.
Если лицо не совершило действий по принятию наследства (в установленные законом сроки не заявило о своих наследственных правах), то у него отсутствует юридическая заинтересованность в установлении завещания, составленного наследодателем в пользу другого лица, недействительным, — поскольку право на наследование ему не принадлежит в результате истечения срока на его реализацию.
Действие завещания относительно состава наследства устанавливается на момент открытия наследства. Завещание об имуществе, указанном в наследственном договоре, составленное и удостоверенное во время действия наследственного договора, который в дальнейшем был расторгнут в судебном порядке, не может быть признано недействительным на основании части второй статьи 1307 ГК.
Завещание, удостоверенное (выданное) служебным лицом (нотариусом) на временно оккупированной территории, на которой органы государственной власти, должностные и служебные лица Украины не осуществляют свои полномочия, является ничтожным.
Источник: Лигазакон
Далее
Опубликовано director 1 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
Платники єдиного податку ІІ групи ФОП за результатами календарного року мають подати податкові декларації до 02 березня 2021 року.
Головне управління ДПС у м. Києві повідомляє, що платники єдиного податку ІІ групи фізичні особи – підприємці за результатами календарного року подають податкові декларації протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року, тобто до 02 березня 2021 року.
Відповідно до п. 296.2 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку другої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій, зокрема, відображаються обсяг отриманого доходу та щомісячні авансові внески.
Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (п. 295.1 ст. 295 ПКУ).
Сплата єдиного податку платниками другої групи здійснюється за місцем податкової адреси.
Далее
Опубликовано director 1 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
У зв’язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 № 1308, територіальні органи ДПС з 01 січня 2021 року визначено органами ліцензування з оптової торгівлі підакцизними товарами.
Про це повідомляє прес-служба Головного управління ДПС у м. Києві.
Тому суб’єкти господарювання, які мають намір отримати, переоформити, внести черговий платіж за ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним мають звертатися до головних управлінь ДПС в областях та м. Києві за місцезнаходженням суб’єкта господарювання (основне місце обліку).
Джерело: yur-gazeta.com
Далее
Опубликовано director 26 Фев 2021 в Главная | Нет комментариев
В житті виникають ситуації, коли при звільненні працівника, роботодавець не виплачує грошові кошти, що підлягають виплаті у день звільнення. Як відстояти свої права та отримати кошти, що належать працівнику, а також як отримати компенсацію за недобросовісність роботодавця, далі.
Що передбачено законодавством.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти баланс між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок, та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Розрахунок розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має розраховуватись відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Далее
Опубликовано director 26 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Відповідно до п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Зокрема, за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі (п. 52.3 ст. 52 ПКУ).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).
Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ та його податкової адреси.
Пунктом 53.1 ст. 53 ПКУ визначено, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов’язку сплати податкового зобов’язання, визначеного ПКУ.
Згідно з п. 53.2 ст. 53 ПКУ платник податків може оскаржити до суду, зокрема, надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом, зокрема, індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Отже, індивідуальна податкова консультація, надана платнику податків у паперовій або електронній формі, має індивідуальний характер і може застосовуватись виключно таким платником податків з дня її надання до моменту її зміни або скасування.
Далее
Опубликовано director 26 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Головне управління ДПС у м. Києві повідомляє, що з 01 січня 2021 року платниками єдиного податку IІ-ІІІ груп можуть бути фізичні особи – підприємці (далі – ФОП), які надають в оренду:
- земельні ділянки, загальна площа яких не перевищує 0,2 гектара;
- житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких не перевищує 400 квадратних метрів (до 01 січня 2021 року було 100 квадратних метрів);
- нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких не перевищує 900 квадратних метрів (до 01 січня 2021 року було 300 квадратних метрів).
Водночас застосовувати спрощену систему оподаткування можуть особи, у яких граничний обсяг доходу на 2021 рік не перевищує:
- для ФОП ІІ групи – 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня податкового року, а саме – 5004000,00 грн (абз.2 п.291.4 ст.291 ПКУ);
- для ФОП ІІІ групи – 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня податкового року, а саме – 7002000,00 грн (абз.3 п.291.4 ст.291 ПКУ).
Зазначені зміни внесено до пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України Законом України від 17 грудня 2020 року №1117-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування», який набрав чинності з 01 січня 2021 року.
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее
Опубликовано director 25 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Представлен портал Национальной инфраструктуры геопространственных данных (НИГД). Об этом сообщила пресс-служба Минцифры.
Отмечается, что платформу запускают в рамках земельной реформы.
«НИГД — это система, которая объединяет на картографической основе данные разного типа: о земле, воде, лесах, природных ресурсах, инфраструктуре, коммуникациях. Украинцы получат доступ к данным на национальном, региональном и местном уровнях», — говорится в сообщении.
В министерстве рассказали, что на портале размещается более 500 наборов данных различного типа, а машиночитаемые наборы данных будут автоматически выгружаться на Единый государственный вебпортал открытых данных.
«Все данные в системе интегрируются в режиме онлайн. Например, если где-то вносятся изменения в градостроительную документацию или обновляются местные ортофотопланы — это мгновенно будет в доступе на национальном геопортале НИГД», — добавляют в Минцифре.
К пилотному проекту присоединились шесть городов Украины: Белая Церковь, Житомир, Львов, Мариуполь, Николаев и Полтава. А также Харьковская и Львовская области, 75 объединенных территориальных общин из разных регионов Украины. В дальнейшем предполагается участие всех городов и общин страны. Ожидается принятие необходимых нормативно-правовых документов для полноценного запуска платформы на национальном уровне.
По материалам: Лигазакон
Далее
