У битві за дитину батьки іноді забувають про саму дитину, завдаючи їй своєю опікою більше шкоди, аніж користі. Якщо, вирішуючи подібні спори, держава, також забуває про інтереси неповнолітнього, це є порушенням конвенційних гарантій.
Хто і як має забезпечувати «найкращі інтереси» дитини Європейський суд з прав людини досліджував у справі «С. проти Хорватії» (№ 80117/17). Після розлучення у 2010 році рішенням суду С. залишили з матір’ю, а батько міг регулярно зустрічатися з дитиною.
Але мати звинуватила колишнього чоловіка у сексуальному насильстві над дитиною та подала заяву про зупинення контактів. Втім, оскільки ця інформація не знайшла свого підтвердження, заява була відхилена. Разом із тим, в процесі розгляду цієї заяви експертним дослідженням встановили, що жінка емоційно ображала дитину.
Використавши цей висновок в іншому судовому провадженні, у 2015 році батько отримав опіку над С. і це рішення, яке підтвердив суд апеляційної інстанції, було виконане.
Але в 2016 році, коли дитина втекла від батька і повернулася до матері, остання ініціювала третє провадження про повернення опіки.
Тоді вже соціальний центр втрутився у ситуацію та звернувся до суду з клопотанням про тимчасове розміщення дитини поза сім’єю. Але суди відхилили цей запит.
С. звернувся до ЄСПЛ. Скарги стосувалися того, що під час другого провадження про опіку та подальшого виконання рішення не був призначений спеціальний опікун ad litem для представництва та захисту інтересів дитині, що С. не мав можливості бути заслуханим в цьому провадженні, а також те, що рішення про надання батькові опіки без будь-якої підготовки чи періоду адаптації не було в найкращих інтересах дитини, як це передбачено в статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд у Страсбурзі констатував порушення Конвенції та присудив 7,5 тис. євро компенсації моральної шкоди.
