Хтось тільки збирається у відпустку, а хтось уже повернувся.
Адвокат Юридичної компанії-Лєгал, Єфімова Л.Я., сьогодні підготувала для Вас інформативну статтю про те, які обов’язки несе туристична компанія перед замовником послугів, та, чи можливо вимагати компенсування збитків, моральної шкоди за послуги, неналежної якості.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов’язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов’язується оплатити його.
У відповідності до положень Закону, туристичним продуктом є попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо); готельна послуга — дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов’язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.
Важливо! Не всі туристичні агентства надають до підпису договір, але при цьому замовник послуг-турист здійснює переказ коштів на рахунок агентства та отримує на електронну адресу пам’ятку туриста, ваучер, квитки, тощо.
В даному випадку законодавець роз’яснює наступне: відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (статті 902 ЦК України).
Як вбачається із наведеного, — якщо договір про надання туристичних послуг не надавався, однак туристичне агентство отримало грошові кошти від замовника послугів- туриста для оформлення туристичної подорожі до певного місця призначення і обіцяло надати всі необхідні документи, то між сторонами виникли договірні відносини, за виконання яких кожний із вказаних суб’єктів несе певну відповідальність.
Сезон відпусток у розпалі. Як правило, відпустка планується заздалегідь, виділяється час, бронюється готель, купуються квитки, путівки, тощо.
Але при цьому є юридичні тонкощі, щодо оформлення проїзних документів для подорожей за кордон, а тим більше для подорожей із дітьми.
У своїй роботі, адвокати Юридичної компанії-Лєгал зіткнулись із тим, що не повне інформування туристичної агенції щодо вимог до документів для подорожі за кордон із дитиною призвели до втрачених коштів та зіпсованої відпустки.
У зв’язку із чим, ми вирішили підготувати для Вас дану статтю, в якій розповісти про всі законодавчі вимоги щодо подорожі за кордон із неповнолітньою дитиною.
Статтею 313 Цивільного кодексу України, передбачено право дитини, яка досягла шістнадцяти років, на вільний самостійний виїзд за межі країни.
Однак, незалежно від мети подорожі (лікування чи оздоровлення за кордоном, туристична екскурсія, поїздка до родичів тощо), діти до 16 років мають право на виїзд за кордон тільки за згодою батьків і в їх супроводі або разом з особами, які уповноважені батьками дитини.
Якщо дитина перетинає кордон в супроводі одного з батьків, то потрібен нотаріально посвідчений дозвіл другого з батьків. Документ обов’язково повинен містити маршрут прямування (назва країни) і часові рамки запланованої поїздки.
Нотаріальна згода батьків на вивезення дітей за кордон є юридичним документом, що запобігає незаконному вивезенню (викраденню) дітей з України.
Дозвіл батька (матері) на перетин дитиною кордону потрібен тільки громадянам України. Діти, які мають громадянство інших держав, виїжджають з України без пред’явлення нотаріально посвідченого дозволу.
Для оформлення такого дозволу, нотаріусу потрібно надати такі документи:
— оригінали паспортів, ІПН батьків,
— ІПН та свідоцтво про народження дитини;
— Інформацію про подорож.
Форма дозволу на перетин дитиною кордону залежить від того, хто супроводжує дитину в подорожі. Якщо донька або син виїжджає з країни в супроводі близьких родичів (бабусі, дідуся, дядьки, тітки, брата, сестри), такий дозвіл раніше повинен був надаватися і батьком, і матір’ю.
Тепер виїзд дитини за кордон на строк до 1 місяця можливий за умови одержання згоди тільки того з батьків, з ким офіційно визначено місце проживання дитини, а також на строк понад 1 місяць, якщо другий із батьків має заборгованість із виплати аліментів.
Перетин кордону здійснюється виключно за оригіналом згоди на виїзд.
Строк дозволу для виїзд прописується індивідуально, так як період її дії безпосередньо залежить від цілей подорожі.
На законодавчому рівні передбачено оформлення батьківської згоди на кожну поїздку окремо, однак в деяких випадках (лікування, навчання, спілкування з родичами тощо) такий дозвіл може бути оформлено на декілька поїздок.
28 серпня 2018 р., набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018 р. (далі – Закон № 2475-VIII; Закон).
Отже, Закон № 2475-VIII, спрямований на посилення захисту прав дитини на належне утримання, передбачає зміну правил виїзду дитини за кордон і встановлює нові підстави, коли один із батьків може подорожувати з дитиною за межі України без згоди другого.
Покинути Україну без згоди батька (матері) на виїзд дитини за кордон можна в таких випадках:
В сегодняшней статье юристы «Юридической компании-Легал» расскажут Вам об одном из новшеств процессуального законодательства, которое введено в действие процессуальным кодексом больше года назад, но на сегодняшний день не так широко используется на практике.
Так, в начале 2018 года вступили в законную силу новые процессуальные кодексы, и было введено такое понятие, как встречное обеспечение иска и возмещение убытков причинённых обеспечением иска.
Согласно действующего ГПК Украины суд может потребовать от лица, обратившегося с заявлением об обеспечении иска, обеспечить возмещение убытков ответчика, которые могут быть вызваны обеспечением иска (встречное обеспечение).
Встречное обеспечение применяется только в случае обеспечения иска.
Встречное обеспечение это по сути гарантия возмещения возможных для ответчика убытков. Этот институт Гражданского процесса по мнению юристов и адвокатов «Юридической компании — Легал» является прогрессом для всей системы обеспечительных мер.
ВС в своем постановлении от 10.04.2019 по делу № 753/2380/18-ц указывает, что реализация мероприятий встречного обеспечения является правом суда, а не его обязанностью, за исключением случаев, предусмотренных частью третьей статьи 154 ГПК Украины, в которой указано, что суд обязан применять встречное обеспечение, если истец не имеет зарегистрированного в установленном законом порядке места жительства (пребывания) или местонахождения на территории Украины и имущества, находящегося на территории Украины, в размере, достаточном для возмещения возможных убытков ответчика, которые могут быть вызванные обеспечением иска, в случае отказа в иске; или суду представлены доказательства того, что имущественное положение истца или его действия по отчуждению имущества или другие действия могут осложнить или сделать невозможным исполнение решения суда о возмещении убытков ответчика, которые могут быть вызваны обеспечением иска, в случае отказа в иске.
Встречное обеспечение, как правило, осуществляется путем внесения на депозитный счет суда денежных средств в размере, определенном судом.
Вопросы применения встречного обеспечения решается судом в постановлении об обеспечении иска или в постановлении о встречном обеспечении иска.
Следовательно, ответчик в отношении, которого применено обеспечение иска имеет право обратиться к суду с ходатайством о встречном обеспечении.
Основная форма встречного обеспечения — денежная. Истец, в отношении которого применены меры встречного обеспечения, обязан внести на депозитный счет суда денежные средства в сумме, которая устанавливается этим же судом.
В дореволюционные времена (до 1917 г.) гражданским браком называли семейные отношения, которые не освященные таинством венчания, но зарегистрированные в ЗАГСе.
И соответственно закон защищал лишь те семейные отношения между мужчиной и женщиной, которые были освящены тайной венчания.
На основании выданного 20 февраля 1919 Декрета Совнаркома Украины законным стал признаваться брак, заключенный в органах государственной власти, а брак, который заключался по религиозному обряду, больше не создавал правовых последствий.
На сегодняшний день множество пар проживают одной семьей, но по различным причинам не хотят регистрировать свои отношения в органах ЗАГСа.
Сейчас понятие «фактические брачные отношения» распространяется на те семейные союзы, которые не признанные не только церковью, но и государством.
Семейный кодекс Украины устанавливает понятие брака, так браком является семейный союз женщины и мужчины, зарегистрированный в органе государственной регистрации актов гражданского состояния.
К сожалению, нередко, после того как проходит любовь, у бывших фактических супругов возникают некоторые неудобства по правовым вопросам. Об основном сегодня расскажут адвокаты Юридической компании-Легал.
Что делать, если в гражданском браке рожден ребенок?
Глава 12 Семейного кодекса «Определение происхождения ребенка» определяет: родители ребенка, зачатого и/или рожденного в браке, — являются супругами, факт этого подтверждается свидетельством ЗАГСа.
Ребенок, рожденный в законном браке (то есть, у родителей есть свидетельство о браке), регистрируется просто по заявлению одного из родителей. При гражданском браке этого недостаточно.
Материнство фиксируется в документе, который выдается маме при выписке из родильного дома. А для установления отцовства необходимо пройти следующие этапы.
Из этих же отношений возникает и право на алименты:
На нашу думку питання утримання повнолітніх дітей є доволі актуальним. Адже, вісімнадцять років дитині виповнилось, стягнення аліментів до повноліття припиняється і дитина залишається на утриманні того із батьків, з ким постійно проживає. Але, при цьому витрати на дитину продовжують збільшуватись, так як вашій доньці чи сину необхідно навчатись далі.
Саме на такий випадок законодавець передбачив право на утримання повнолітньої дитини. Хто може звернутись із позовом, за наявності яких обставин можливе звернення поговоримо у даній статті.
Відповідно ст. 198 Сімейного Кодексу України, — батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно ст. 199 Сімейного Кодексу України, — якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дитина.
Відповідно ст. 191 Сімейного Кодексу України, — аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.
Підсумуємо головне із наведених норм: на момент звернення до суду дитина повинна бути повнолітня, право на подання позову має як дитина, так і один із батьків з ким вона (він) проживає, дитина повинна продовжувати навчання. Зазначимо, що обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які отримують вищу освіту, не залежить від форми навчання, таке твердження відображено у висновку Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року (касаційне провадження №61-12782св18) в результаті перегляду справи №644/3610/16-ц.
Відповідно ст. 200 Сімейного кодексу України, розмір аліментів можливо визначити як у твердій грошовій сумі (при цьому зазначену суму потрібно аргументувати), так і у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
Як бачите, практично кожна правова норма посилається на матеріальну змогу сплачувати аліменти. Тому, моя порада, перед тим, як звертатись із позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, необхідно підготувати докази матеріальної забезпеченості платника аліментів. Це може бути витяг із реєстру речових прав на нерухоме майно, який наддасть інформацію про нерухомість, що перебуває у власності платника аліментів. Це може бути інформація про авто, зареєстрованих за певною особою, відомості про відкриті банківські рахунки. Хоча, останні являються банківською таємницею та можуть бути розголошені тільки за відповідним рішенням суду. Інформація щодо заробітної плати платника аліментів, тощо.
Коллектив Юридической компании-Легал поздравляет Вас с наступающим праздником Святой Троицы!
Искренне желаем Вам мира и добра в доме, крепкого здоровья, успешного решения всех проблем, завершения длительных судебных процессов, восстановления справедливости, компромиссов в спорах, Божьей благодати и гармонии в душе!
С праздником!
И напоминаем, что 17 июня — выходной день!
Ждем Вас 18.06.2019, как всегда с 9:00.
Далее
