КЦС нагадав, що необхідно з’ясувати при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора

Банк звернувся до особи з позовом про стягнення кредитної заборгованості. Позивач зазначав, що позичальник, яка не виконала взятих на себе зобов`язань, померла і спадкоємцем, який прийняв спадщину після її смерті, є відповідач.

Банк направив відповідачу претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості, однак він жодних дій щодо її виконання не вчинив.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд вказав, що спадкоємці боржника є боржниками перед кредитором лише за умовами прийняття спадщини та у межах вартості майна, одержаного у спадщину. А відповідно до відповіді державної нотаріальної контори спадкова справа після смерті позичальника не заводилась.

Апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення позову. Суд зазначив, що спадкоємці несуть відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця в межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього. За наявності кількох спадкоємців кожен з них відповідає за борги спадкодавця пропорційно до одержаної ними частки у спадковому майні. Якщо до спадкоємців перейшли не ідеальні (у дробах) частки у спадщині, а реальні (чітко визначене у заповідальному розпорядженні майно), потрібна пропорція вираховується шляхом встановлення того співвідношення, у якому вартість цієї речі знаходиться із вартістю спадкової маси. Так, відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця носить частковий характер і обмежується вартістю майна, успадкованого цією особою.

Відповідно до довідки сільської ради у будинку зареєстровані, крім відповідача, також й інші особи, які, можливо, проживали на день смерті позичальника разом із нею і тому можуть нести відповідальність, передбачену статтею 1282 Цивільного кодексу України, та погасити заборгованість перед банком у рівних частинах відповідно до вартості майна, отриманого у спадок.

Касаційний цивільний суд ВС задовольнив касаційну скаргу Банку та справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК України).

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Суд роз’яснив, що за змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

ВС вказав, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Обґрунтовуючи підстави позову, Банк посилався на те, що відповідач відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті позичальника, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Суд зауважив, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, заявив про відмову від прийняття спадщини, відповідач таких доказів не подав.

А суди, вирішуючи спір по суті, не з`ясували правовий статус будинку, у якому були зареєстровані та проживали особи та інші, а саме: хто є його власником та чи увійшов цей будинок до спадкового майна.

Колегія суддів звернула увагу на те, що від з`ясування вказаних обставин залежить правильність вирішення спору по суті та визначення наявності спадкового майна у боржника.

КЦС вказав, що суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, та формально відмовили у задоволенні позову, констатувавши факт недоведеності одержання відповідачем в порядку спадкування після смерті боржника спадкового майна через відсутність даних про наявність спадкового майна та спадкоємців, які його прийняли, фактично не розглянули позов про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, залишивши спір невирішеним (постанова від 22.01.2020 у справі № 306/2000/16-ц).