Коли суд відмовить у стягненні заборгованості за житлово-комунальні послуги, розгляднемо актуальну судову практику.
1. Постанова КЦС ВС від 02.07.2020 у справі № 731/347/17.
За змістом пункту 10 (що відсилає до п. 15 Правил) Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, виконавець і споживач мають право відмовитися від врахування показань засобів обліку (за їх наявності) лише у разі їх несправності, що не підлягає усуненню. З моменту виявлення такої несправності плата за спожиті послуги вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.
У даній справі, на думку КП, заборгованість виникла у зв`язку з тим, що споживач оплачував послуги з водопостачання та водовідведення за показниками неопломбованих лічильників, а не за нормативами (нормами) споживання.
За наданим КП «Господар» розрахунком сума заборгованості відповідача за спожиті послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 20.07.2016 по 20.07.2017 становила 668,04 грн, на суму заборгованості нараховано 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати.
Але суд встановив, що у складеному 05.05.2016 представниками КП «Господар» акті не було зафіксовано у виявлених у квартирі засобів обліку несправностей, що не підлягають усуненню. Крім того, КП «Господар» не повідомляв про виявлення таких несправностей споживача. Оскільки КП «Господар» не довів наявності несправностей, що не підлягають усуненню в роботі лічильників, установлених у квартирі відповідача, то підстави для сплати відповідачем за надані послуги водопостачання та водовідведення згідно з нормативами (нормами) споживання відсутні.
2. Постанова КЦС ВС від 25.06.2020 у справі № 520/16591/16-ц .
Заборгованість за надані житлово-комунальні послуги підлягають стягненню у межах трирічного строку позовної давності.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (ч. 1 ст. 509 ЦК).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.11.2017 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Будівельник-4» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з грудня 2013 р. по грудень 2015 р. — витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки із позовом до суду за захистом порушеного права позивач звернувся у грудні 2016 р. і просив стягнути заборгованість за період з січня 2013 р. по грудень 2015 р., але відповідач подала заяву про застосування строку позовної давності, то заборгованість за надані житлово-комунальні послуги підлягають стягненню у межах трирічного строку позовної давності, а саме: за період з грудня 2013 р. по грудень 2015 р.
Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки відповідачем, як власником квартири, не дотримано обов`язку з утримання належної їй квартири та оплати житлово-комунальних послуг, проте з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності, поданої відповідачем, заборгованість за надані житлово-комунальні послуги підлягають стягненню у межах трирічного строку позовної давності.
Непроживання відповідача у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації у цій квартирі не звільняє власника квартири від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які були надані ЖБК.
3. Постанова КЦС ВС від 12.06.2020 у справі № 712/8733/17.
У разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то суб`єктом правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов`язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише відповідно до ст. 156 ЖК УРСР.
Відповідно до ст.ст. 156, 162 ЖК УРСР саме власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Встановлено, що ОСОБА_1 (відповідач у даній справі) є споживачем комунальних послуг з теплопостачання, які надаються позивачем Комунальним підприємством теплових мереж, у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Питання видачі судових наказів стосувалося особи ОСОБА_2, який не є боржником перед Комунальним підприємством теплових мереж, а тому апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що переривання строку позовної давності у цій справі не було.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 13.09.2017 з ОСОБА_1 на користь Комунальним підприємством теплових мереж стягнено заборгованість за спожиту теплову енергію, інфляційні втрати, 3 % річних.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки з позовом у цій справі Комунальне підприємство теплових мереж звернулося до суду у липні 2017 року, строк позовної давності для позивача щодо частини позовних вимог, які можуть бути задоволені судом, розпочався у липні 2014 році.
Що стосується доводів Комунального підприємства теплових мереж про сплату ОСОБА_1 у липні 2011 року та у вересні 2012 року вартості житлово-комунальних послуг у рахунок погашення заборгованості як підстави для переривання строку позовної давності, то за положеннями ст. 264 ЦК перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу (див. постанову ВСУ від 05.07.2017 № 6-3030цс16).
4. Постанова ВС/ВП № 757/45133/15-ц від 08.05.2018
Нові власники нерухомості не зобов’язані сплачувати борги попередніх власників за комунальні послуги.
В обґрунтування своєї позиції ВП вказала, що відповідно до пункту 6.18 Правил користування електричною енергією у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов’язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Постачальник електричної енергії зобов’язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) — передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. За умови одночасного розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем, виплати всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, та звернення нового споживача щодо укладення договору про постачання електричної енергії в межах одного розрахункового періоду припинення електропостачання об’єкта не здійснюється.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов’язаний здійснювати оплату спожитої на таких об’єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів, після розірвання договорів зі споживачем, який звільняє приміщення.
Тобто зобов’язання з розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем покладені на сторони такого договору і новий власник, який виявив бажання стати споживачем електричної енергії, не наділений ні повноваженнями вчиняти дії, направлені на розірвання договору про постачання електричної енергії, стороною якого він не був, ні нести будь-яких обов’язків у правовідносинах, які виникли між іншими суб’єктами.
