17 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №598/1708/18.
Суд установив, що Особа 1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями за Адресою 1, в якому проживає разом із дочкою-інвалідом Особою 5, Інформація 1.
Згідно з довідкою від 3.11.2017 №971 та акта обстеження земельної ділянки від 16.03.2017 №03-61/02-13, виданими Великокунинецькою сільською радою Збаразького району Тернопільської області, належний позивачу житловий будинок за Адресою 1 знаходиться на відстані 1,5 м від умовної межі (із живоплоту та сітки) з гр. Особа 6. Огорожа з метало-профілю висотою 2 м встановлена Особою 6 на земельній ділянці, що перебуває в користуванні останньої, на відстані 1,5 м від умовної межі земельної ділянки Особи 1.
Із протоколу проведення досліджень освітленості приміщення, складеного лікарем з комунальної гігієни відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень від 14.06.2017 №4 убачається, що згідно з отриманими результатами досліджень приміщень житлового будинку за Адресою 1, що належить Особі 1, рівень освітлення в житловій кімнаті — спальня відповідає вимогам ДБН В.2.5-28-2006, а в
житловій кімнаті — дитяча, не відповідає вимогам ДБН В.2.5-28-2006 <…>.
Мотиви, з яких виходить ВC, та застосовані норми права
Нормами ст.41 Конституції, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.293 Цивільного кодексу передбачено право особи на повагу до житла і приватного життя, на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду.
Стаття 8 конвенції захищає право людини до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. З урахуванням загальних принципів, передбачених практикою Європейського суду з прав людини, слід зауважити, якщо в конвенції прямо не визнається право на здорове та спокійне середовище для життя, то у випадках, коли людина безпосередньо і серйозно струбована незручностями, спричиненими іншими особами (поведінка сусідів, функціонування промислових об’єктів тощо), може виникнути питання щодо порушення ст.8 конвенції. Порушення права на повагу до житла не обмежується конкретними фізичними порушеннями, такими як несанкціоноване проникнення в будинок особи, а також включає такі посягання, які не є конкретними чи фізичними, наприклад, шум, запахи або інші форми втручання. Серйозне порушення може призвести до порушення права людини на повагу до житла, якщо це заважає користуватися зручностями свого житла. Такі порушення слід розглядати не лише в аспекті права особи на матеріальний об’єкт/простір, а і як право на отримання задоволення від користування таким об’єктом. З метою оцінки факту порушення права особи на повагу до житла слід визначити чи досягли незручності того мінімального рівня, необхідного для встановлення втручання у права особи на повагу до житла та приватного життя. Оцінка цього мінімуму є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та триваість незручностей, їх фізичні чи психічні наслідки.
Відповідно до ст.13 ЦК, при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені положеннями цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.386 ЦК, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.
Згідно зі ст.16 ЦК, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст.90 Земельного кодексу, власники ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень ст.91 ЗК, власники земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних ділянок та землекористувачів.
Згідно зі ст.103 ЗК власники та землекористувачі ділянок повинні обирати такі способи використання ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Із положень ст.319 ЦК вбачається, що власник зобов’язаний дотримуватися вимог закону, моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до положень ст.391 ЦК, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.81 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Факт низького рівня освітлення кімнати у належному позивачу будинку за Адресою 1, в якій постійно перебуває особа з інвалідністю — дочка позивачки, встановлений протоколом проведення дослідження освітлення приміщень №4, складеного лікарем з комунальної гігієни відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень.
У зв’язку з доведеним затіненням кімнати внаслідок встановлення відповідачем огорожі з металопрофілю, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що відповідач такими діями порушив правила добросусідства, така огорожа порушує права позивача, яка повністю опікується дочкою, котра є особою з інвалідністю та постійно прикута до ліжка в кімнаті, на користування зручностями свого житла, в тому числі щодо належного освітлення кімнати, що у свою чергу є порушенням ст.8 конвенції.
ЄСПЛ указав: якщо такі незручності перевищують звичайні труднощі співмешкання з сусідами (рішення у справі «Apanasewich v. Poland», п.98), вони можуть перешкоджати мирному користуванню житлом, незалежно від того, спричинені вони приватними особами, промисловою діяльністю чи державними установами (рішення у справі «Martinez v. Spain», пп.42 і 51).
Суди першої й апеляційної інстанцій встановили усі обставини, дослідили докази та надали їм правову оцінку, але неправильно застосували норми матеріального права та помилково не задовольнили позовні вимоги Особи 1 про припинення порушення правил добросусідства.
Установлені судами обставини, а також наявні в матеріалах справи докази дають підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до чч.1 та 4 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки необхідно скасувати, прийняти нову постанову про задоволення вказаних вимог.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.
Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 10.04.2019 та постанову Тернопільського апеляційного суду від 3.07.2019 скасувати.
Позов Особи 1 до Особи 3 задовольнити.
Зобов’язати Особу 3 змінити огорожу з металопрофілю на огорожу із металевої сітки висотою 2 м та довжиною 10,75 м, навпроти і по довжині житлового будинку за Адресою 1.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
На сьогоднішньому засіданні Кабінет Міністрів прийняв постанову “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 p. № 1236” (проєкт змін).
Постанова оновлює правила самоізоляції при перетині державного кордону України.
Зокрема, забороняється перетин державного кордону іноземцями та особами без громадянства без наявного поліса страхування, що покриває витрати на лікування COVID-19 та обсервацію, та негативного результату ПЛР-тесту, проведеного не більш ніж за 72 години до перетину державного кордону (крім осіб, які не досягли 12 років).
Обмеження не поширюються на осіб:
Оновлено пункт про умови самоізоляції, яка необхідна для громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, крім таких осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою:
Особа, яка підлягає самоізоляції у зв’язку з перетинанням державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них, зобов’язана встановити та активувати мобільний додаток системи «Вдома». У разі неможливості встановлення такого мобільного додатка особа підлягає обсервації.
Виключено необхідність відсутності ознак протягом 5 днів для скасування “червоного” рівня епідемічної небезпеки.
Дозволено торгівлю садивним матеріалом та діяльність з прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів.
Далее
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/16800/20 зазначив, що такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, та такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вжиті господарськими судами заходи забезпечення позову не мають правового зв’язку з предметом позовних вимог (розірвання договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі товариства; визнання недійсним акта приймання-передачі частини частки в статутному капіталі товариства; визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі товариства; визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства; скасування реєстраційних дій; визнання права власності на частку), під час розгляду яких судами буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для розірвання договору, визнання договору недійсним та скасування реєстраційних дій.
При цьому, ВС наголосив, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів.
Далее
Конституційний суд визнав неконституційним зменшення мінімального розміру пенсій для чорнобильців.
Про це написала представник Верховної ради у КСУ Ольга Совгиря у своєму Telegram, передає RegioNews.
«Конституційний суд (Другий сенат) сьогодні ухвалив перше із початку конституційної кризи рішення за конституційною скаргою щодо неконституційності окремих положень закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», — зазначила народний депутат.
Відповідно до цього документу, з 2015 року було змінено методику визначення розміру пенсій, які призначались за цим законом.
«У конституційній скарзі стверджувалось, що таким чином було суттєво зменшено гарантований державою мінімальний розмір пенсій, що свідчить про порушення зобов’язань держави щодо забезпечення соціального захисту заявників. Конституційний суд погодився із позицією скаржників», — підкреслюється у повідомленні.
Конституційна скарга перебувала на розгляді суду з вересня 2018 року.
Далее
6 квітня набрала чинності урядова постанова від 31 березня 2021 р. № 294 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342».
1. Згідно з документом вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування визначатиметься згідно з тарифом, установленим органом місцевого самоврядування відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 2 березня 2010 року № 258.
2. Інспекторам з паркування (уповноважені посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради) надано повноваження в частині контролю за дотриманням правил паркування.
3. Забороняється обладнання суб’єктами господарювання (в тому числі операторами) майданчиків для паркування на тротуарах. Обладнувати майданчики для паркування на проїзній частині автомобільних доріг мають право тільки оператори.
Операторам забороняється передавати майданчики для паркування на проїзній частині автомобільних доріг у користування іншим суб’єктам господарювання.
4. Під час розміщення майданчиків для паркування на вулицях і дорогах населених пунктів необхідно враховувати, серед іншого, і інтенсивність та склад транспортного потоку.
5. Забороняється розміщення майданчиків для паркування на вулицях з двома смугами руху завширшки менш як 6 метрів (до змін — менш як 7,5 метра).
6. Відведені майданчики для платного паркування повинні обов’язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
7. Підземні та багаторівневі спеціально обладнані майданчики для паркування повинні мати на в’їзді схему розміщення місць для паркування, в’їздів та виїздів, місць, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, у тому числі розміщення місць для безоплатного паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю).
8. На місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.
9. Водій зобов’язаний розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки.
10. Оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами:
— придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування;
— за допомогою засобів мобільного зв’язку;
— через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу;
— через автоматичний в’їзний та виїзний термінали.
Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв’язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп’ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в’їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.
Паркувальні автомати, платіжні пристрої, за допомогою яких здійснюється оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких запроваджено автоматизовану систему, повинні бути інтегровані в автоматизовану систему та передбачати наявність технічної можливості введення реєстраційного номера транспортного засобу.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
