10 лютого 2024 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції від 4 січня 2024 року № 40/5, яким внесено зміни до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (далі — Перелік).
Зазначений Перелік визначає строки зберігання відповідних документів, звернула увагу Державна податкова служба.
З урахуванням цих змін строки зберігання документів, що зазначаються у цьому Переліку та регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, застосовуються фізичними особами — підприємцями, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (тоді як раніше це було добровільним для ФОП). При цьому строк зберігання для документів та інформації, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, для фізичних осіб — підприємців встановлюється відповідно до Податкового кодексу (далі — ПКУ) та становить 3 роки (п. 1.4 Переліку).
Також п. 2.10 Переліку визначено, що строки зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, внесків, інших обов’язкових платежів, розраховуються з дня подання податкової чи іншої звітності, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності.
Крім цього, змінилися і строки зберігання окремих конкретних документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності. Зокрема, такий строк було збільшено з 1 або 3 років до 5. При цьому для таких документів встановили застереження такого характеру:
— документи, пов’язані з предметом податкової перевірки, інспектування (ревізії) органу державного фінансового контролю та/або адміністративним чи судовим оскарженням прийнятого за її (його) результатами рішення, зберігаються не менше встановленого мінімального строку та протягом одного року після закінчення передбаченого законом строку для судового оскарження такого рішення, а у разі такого оскарження — протягом одного року з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а у разі оскарження такого судового рішення — протягом трьох місяців з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, подальше оскарження якого неможливе;
— документи, щодо яких сплинув мінімальний строк зберігання, що стосуються звітних періодів, за які більше не може проводитись податкова перевірка, інспектування (ревізія), підлягають знищенню (крім тих, що можуть бути використані для документального забезпечення процесу відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації);
— документи та інформація, на які поширюються вимоги статей 39 і 39-2 ПКУ, зберігаються не менше 7 років.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, керуючись міжнародними нормами та принципом рівності прав і обов’язків батьків, з урахуванням обставин справи, має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим із батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком.
На цьому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях, ухвалених протягом 2023 — 2024 років.
У Верховному Суді зазначили, що станом на середину лютого 2024 року немає судових рішень, що набрали законної сили, якими було б застосовано модель спільної фізичної опіки, хоча така модель тривалий час активно застосовується в країнах англо-американської правової системи та країнах Європи.
У справі, яка перебувала на розгляді Верховного Суду, батько і мати заявили зустрічні позовні вимоги про визначення місця проживання трьох неповнолітніх синів.
Суд першої інстанції визначив місце проживання старших синів із батьком, молодшого — з матір’ю.
Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, визначив місце проживання молодшого сина також з батьком.
Верховний Суд ухвалив судове рішення, яким визначив місце проживання двох молодших малолітніх дітей (старшому вже виповнилося 15 років) почергово з кожним із батьків: два тижні з батьком, два тижні з матір’ю, акцентувавши на тому, що старший має право приєднуватися до братів. Після двох тижнів той із батьків, із ким проживали діти, зобов’язаний супроводити (привезти) їх до місця проживання другого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.
Касаційний суд врахував, що сторони працюють в одному місті та проживають у передмісті Львова, позитивно характеризуються, висловлюють бажання однаковою мірою піклуватися про дітей.
Під час розгляду справи в суді касаційної інстанції було проведено три судових засідання за участю учасників справи та їх представників. Кожна зі сторін погоджувалася на встановлення почергової спільної опіки, подала проєкт мирової угоди, однак остаточної згоди щодо всіх умов сторони не дійшли.
Колегія суддів узяла до уваги пропозиції сторін, викладені в проєктах мирових угод, та погодилася з остаточним висновком органу у справах дітей щодо застосування в сімейній ситуації, з приводу якої існує спір, моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей.
Оскільки діти тривалий час проживають із батьком, вони мають відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька, виявляють більшу прихильність до нього. Однак вочевидь діти потребують і материнської турботи та любові, що має позитивно впливати на їхній розвиток. Діти, позбавлені любові, можуть перетворитися на дорослих, сповнених ненависті. Як зазначав професор Гарвардського університету, фахівець із чоловічої психології Віліам Поллак, за відсутності зв’язків із батьками (зокрема матір’ю) маленькі хлопчики, як правило, страждають мовчки, і замість сліз вони згодом можуть «заплакати кулями».
Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері в життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що разом формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.
Суд також узяв до уваги необхідність забезпечення спільного проживання братів з огляду на їхній емоційний зв’язок, взаємопідтримку та бажання проживати разом, що відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Постанова КЦС ВС від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23)
За повідомленням Верховного Суду
Далее
Як отримати компенсацію за зруйноване чи пошкоджене нерухоме майно та отримати житловий серифікат, розповіли у Координаційному центрі з надання правничої допомоги.
Житловий сертифікат на придбання об’єкта житлової нерухомості — електронний документ, що підтверджує гарантії держави щодо забезпечення фінансування придбання квартири, іншого житлового приміщення, будинку садибного типу, садового або дачного будинку (у тому числі фінансування придбання такого приміщення/будинку, що буде споруджений у майбутньому, або інвестування/фінансування його будівництва) в обсязі, що дорівнює грошовій сумі, зазначеній у такому документі.
Отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об’єкти нерухомого майна є:
1) фізичні особи — громадяни України, які є:
2) об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, управителі багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житлові) кооперативи, які здійснюють утримання відповідних будинків, особи, уповноважені співвласниками багатоквартирних будинків.
Порядок подачі заяви
Для отримання компенсації заявник подає заяву до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна, уповноваженої розглядати заяви на відповідній території.
Заява про надання компенсації подається до Комісії за вибором заявника:
1) встановлює мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії та проходить електронну ідентифікацію та автентифікацію;
2) відкриває спеціальний рахунок в одному з банків України, з яким Мінцифри укладено відповідний договір електронної інформаційної взаємодії (далі — банк), та перевіряє номер спеціального рахунка (за стандартом IBAN) для виплати компенсації;
3) обирає у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) послугу «Компенсація за знищене майно»;
4) подає у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) заяву;
5) отримує у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) автоматичне повідомлення про реєстрацію поданої заяви та про початок її розгляду;
6) забезпечує доповнення запитуваної інформації у разі надходження відповідних повідомлень у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) або додаткове подання документів.
Адміністратор центру надання адміністративних послуг, посадова особа органу соціального захисту населення або нотаріус у день звернення особи з метою подання заяви та переліку документів:
1) встановлює особу та повноваження її представника (у разі подання звернення представником);
2) заповнює заяву (з переліком документів, які додаються до заяви) засобами Порталу Дія;
3) роздруковує зареєстровану заяву, інший документ (за бажанням особи) та забезпечує її підписання отримувачем компенсації;
4) видає заявнику примірник зареєстрованої заяви із зазначенням реєстраційного номера заяви та цифрового коду.
УВАГА Подання заяв про надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна здійснюється в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), з 15 липня 2023 року.
Використання житлового сертифіката
Житловий сертифікат використовується отримувачем компенсації для фінансування придбання квартири, будинку чи іншого житла. Обсяг такого фінансування дорівнює грошовій сумі, зазначеній у житловому сертифікаті.
Якщо фактична вартість житла буде більшою, ніж вартість, яка вказана в житловому сертифікаті, отримувач компенсації самостійно сплачує таку різницю.
Житловий сертифікат може бути використаний лише його власником або його спадкоємцем та не може бути відчужений третім особам.
Отримувач компенсації не має права відчужувати (продавати/дарувати) квартиру, будинок, інше житлове приміщення, придбані (у тому числі проінвестовані/профінансовані) ним з використанням житлового сертифіката, протягом п’яти років.
Житловий сертифікат на придбання об’єкта житлової нерухомості містить таку інформацію:
Кабінетом Міністрів України прийнято зміни до Порядку надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна.
Встановлено обмеження по площі до знищених об’єктів нерухомого майна:
Надалі площа, щодо якої не була нарахована компенсація, буде використана у разі подання заяви на компенсацію коштом репарацій або інших джерел, якщо така компенсація буде передбачена нормативно-правовими актами.
Громадяни самі можуть обирати тип житла, його місце розташування, нотаріуса для оформлення угоди. У випадку нав’язування рішень щодо реалізації сертифіката, варто звертатися на гарячу лінію Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за номером (044) 351-48-00 або на спеціальну лінію НАБУ за номером 0 800 213 200.
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее
1. Можливість оскарження податкової перевірки у разі допуску контролюючого органу до перевірки
Раніше судова практика ґрунтувалася на тому, що платник податків, який допустив контролюючий орган до проведення перевірки, мав право згодом оскаржити законність її призначення. Тобто навіть при фактичному проведенні перевірки платник мав шанс скасувати її результати, апелюючи до процесуальних порушень, допущених при її призначенні.
Однак остання практика ВС свідчить про зміну підходу до цього питання. Згідно з новою позицією ВС, якщо платник допустив контролюючий орган до перевірки, він фактично визнає законність такої перевірки. Це означає, що згодом платник не може апелювати до порушень, допущених при її призначенні, як до підстави для скасування результатів перевірки (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021, справа 816/228/17).
Відтепер скасувати результати перевірки можливе лише за наявності конкретних порушень, які вплинули на:
— процес дослідження обставин контролюючим органом.
— правильність висновків, зроблених контролюючим органом за результатами перевірки.
Тобто суд відходить від практики скасування податкових перевірок через процесуальні порушення, акцентуючи на матеріальних порушеннях права, які могли мати вплив на кінцевий результат перевірки.
2. Оскарження наказу про проведення податкової перевірки при недопуску контролюючого органу
Раніше платники податків могли не допускати податкову до перевірки, ризикуючи отримати арешт майна. Проте оскарження наказу про призначення перевірки в суді зазвичай допомагало зняти цей арешт. Суб’єкти господарювання, одразу після не допуску податкової до перевірки, зверталися до суду з позовом про оскарження наказу про призначення перевірки. І в тому разі, якщо податківці зверталися до суду задля накладення арешту, платник податків надавав ухвалу про відкриття провадження у справі щодо незаконності наказу про проведення перевірки.
Однак 23 лютого 2023 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову (справа № 640/17091/21), в якій зазначив, що оскарження наказу не є спором про право, тому арешт майна платника податків можливий навіть при оскарженні наказу про перевірку.
3. Збільшення строків застосування штрафних санкцій
Як відомо, до платника податків за несвоєчасне подання податкової звітності протягом 1095 днів можуть застосовуватися штрафні санкції. Цей строк раніше обчислювався з моменту виникнення податкових зобов’язань. Наприклад, за звітний період 2017 року штраф міг накладатися до 2020 року.
Відтепер позиція податкової змінилася, 3-річний строк (1095 днів) почав обраховуватися не з моменту виникнення обов’язку подати звіт, а з моменту останньої дії платника. Наприклад, якщо платник мав подати декларацію в 2017 році, а подав 2020 року, то штраф може застосовуватися протягом 3 років, які обраховуються з 2020 року. Тобто такий штраф може бути накладений до 2023 (Постанова ВСУ від 24.07.2023, справа №821/850/18).
Цей принцип діє за аналогією з перериванням строку позовної давності, коли, наприклад, законом визначено три роки, протягом яких кредитор може звернутися до суду, але якщо боржник вчинив якусь дію, яка вказує про визнання ним боргу, наприклад, він направив якийсь лист кредитору чи зробив оплату, то ці три роки перериваються та починають обраховуватися з нової дати.
4. Визнання договору недійсним
Контролюючий орган у встановленому законом порядку може визнати договір, укладений між суб’єктами господарювання недійсним або нікчемним, тобто укладеним з порушенням істотних умов. Такими істотними умовами можуть бути: відсутність ціни договору, строків або суперечність його умов вимогам закону. Податкова може не визнати такий договір, відтак здійснені за ним операції не будуть враховуватись при визначенні податкового зобов’язання. Тобто платник податків може втратити право на внесення таких розрахунків до витрат або право на податковий кредит з ПДВ.
Позиція Верховного Суду щодо недотримання вимог щодо істотних умов договору як підстави для невизнання операції для обрахунку бази оподаткування, викладена у постанові від 23.03.2023 у справі №640/4924/20.
Це були чотири негативних новели в законодавстві, але давайте все-таки закінчимо на позитивній ноті та розглянемо три позитивні кейси для платників податків.
5. Щодо штрафів при застосуванні РРО
Суб’єкти господарювання у своїй діяльності використовують різні апарати програмного забезпечення, які інтегрують РРО та банківський платіжний термінал в одному пристрої. У деяких випадках РРО та термінал можуть бути окремими.
Застосування розділеної системи призводить до видачі двох чеків, що, за твердженням податкової, є незаконним та порушує законодавство про РРО, тягнучи за собою штрафні санкції.
Однак Верховний Суд у своїй постанові від 03.11.2023 у справі №640/23582/21 дійшов висновку, що використання двох окремих пристроїв та видача двох чеків є законними та не є порушенням. Відповідно застосування штрафів є протиправним.
6. Часткове визнання зобов’язання недійсним
Податкова чи суд можуть частково визнати протиправним рішення щодо неврахування певної суми штрафних санкцій. Якщо це рішення в частині, в якій воно визнано недійсним, не може бути виокремлено чи ідентифіковано, тобто є неподільним, то таке рішення буде повністю незаконним і скасовується. Якщо неможливо чітко виокремити частину суми зобов’язання, то і суд не наділений такими повноваженнями, відповідно й не можна накладати штраф. Така позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19.
7. Продаж товарів за ціною нижче собівартості
Раніше була практика, згідно з якою податкова не вважала господарською операцією продаж товару виробником нижче собівартості. Це позбавляло суб’єкта господарювання права на податковий кредит. Однак, з огляду на нестабільність ринку, інфляційні та інші процеси, ВС у постанові від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а дійшов висновку, що продаж товару в мінус може бути виправданим. Отже, якщо виробник продає товар нижче собівартості, такі операції визнаються господарськими. Це дає виробнику / постачальнику право на податковий кредит для зменшення податку з доданої вартості.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Під час воєнного стану тривалість навчального року встановлює Кабінет Міністрів України. Він визначив, що 2023/2024 навчальний рік триває з 1 вересня 2023 до 28 червня 2024 року. Водночас це не суперечить призупиненій у дії нормі Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо закінчення навчального року не пізніше 1 липня.
❗️Тобто, як і раніше, навчальний рік триває до кінця червня (29‒30 червня цьогоріч — вихідні).
▪️Згідно з цим законом педагогічна рада закладу освіти визначає структуру й тривалість навчального року, тобто дату завершення занять, періодичність і тривалість канікул тощо. Вона має орієнтуватися на час, передбачений освітньою програмою, обсяг навантаження в навчальному плані й брати до уваги вікові особливості, фізичний, психічний та інтелектуальний розвиток дітей, особливості регіону тощо.
▪️Сумарна кількість календарних днів канікул протягом навчального року має становити не менш як 30.
Щоб визначити дату завершення освітнього процесу та форми його організації влітку, педагогічні ради й керівники шкіл мають зважати й на те, наскільки навчання в умовах війни вплинуло на учнів, чи є в них освітні втрати та які активності будуть найбільш дієвими для їхнього подолання.
У червні школи можуть продовжити стандартний освітній процес, проводити додаткові заняття, консультації, екскурсії тощо.
✅ Підсумуємо: заклад освіти самостійно визначає тривалість навчального року (тобто дату завершення занять), спираючись на встановлені урядом дати його закінчення. Також школа визначає дати канікул, необхідність і день проведення свята останнього дзвоника тощо.
Джерело:https://kyiv.ukrainianwall.com
Далее
13 лютого 2024 року набрав чинності наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури від 18 листопада 2023 року № 1048, яким унесено зміни до Типового статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Серед іншого, змінено пункти 5 — 11 розділу III Статуту «Статутні органи об’єднання, їхні повноваження та порядок формування».
Установлено, що загальні збори об’єднання скликаються і проводяться правлінням об’єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
Повідомлення про проведення загальних зборів об’єднання направляється ініціатором загальних зборів об’єднання не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення таких зборів. Повідомлення в письмовій формі надається кожному співвласнику під власноручний підпис або надсилається реєстрованим поштовим відправленням на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку. За складеною у довільній формі письмовою заявою (у тому числі у формі електронного документа) співвласника до ініціатора загальних зборів об’єднання, отриманою не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня проведення загальних зборів об’єднання, повідомлення про проведення загальних зборів об’єднання надсилається такому співвласнику на іншу поштову адресу або на адресу електронної пошти чи з використанням інших технічних засобів електронних комунікацій, зазначених у такій заяві.
У повідомленні про проведення загальних зборів об’єднання повинна міститися інформація про:
1) ініціатора загальних зборів об’єднання;
2) дату, час та місце проведення загальних зборів об’єднання;
3) порядок денний загальних зборів об’єднання;
4) наявність/відсутність технічної можливості для участі співвласників в загальних зборах об’єднання дистанційно в режимі відеоконференції із зазначенням інформації щодо підключення до неї.
До повідомлення про проведення загальних зборів об’єднання можуть додаватися додаткові матеріали або інформація, що розглядатимуться на зборах.
Дата, час та місце проведення зборів об’єднання обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.
Загальні збори об’єднання приймають рішення з питань порядку денного з можливістю їх обговорення.
За технічної можливості може бути організовано участь у загальних зборах об’єднання окремих співвласників (їх представників) (за їхнім бажанням) дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій у режимі відеоконференції.
Голосування таких співвласників (їх представників), крім голосування за обрання голови загальних зборів об’єднання, здійснюється шляхом заповнення ними листків опитування. Загальні збори об’єднання веде голова зборів.
Рішення про обрання голови загальних зборів об’єднання приймається більшістю голосів присутніх співвласників (їх представників), крім тих, які беруть участь у загальних зборах об’єднання дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій у режимі відеоконференції. При прийнятті такого рішення кожний присутній співвласник (його представник) має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки, належної співвласнику площі квартири або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, крім випадків обрання голови загальних зборів об’єднання та пункту 4 розділу III Статуту.
Якщо квартира або нежитлове приміщення належить співвласникам на праві спільної часткової власності, належна кожному співвласнику площа квартири або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки у праві спільної часткової власності. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, такі співвласники вважаються власниками рівних часток.
Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Воно вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення).
Рішення загальних зборів об’єднання про відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами вважаються прийнятими, якщо за них проголосували співвласники, які разом мають більше ніж 75 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників (кваліфікована більшість голосів).
Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої пунктом 8 розділу III Статуту, ініціатором зборів (правлінням або ініціативною групою) проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.
Письмове опитування співвласників проводиться протягом не більше ніж 45 календарних днів з дня проведення зборів співвласників. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, рішення вважається неприйнятим.
Рішення загальних зборів об’єднання, прийняте відповідно до Статуту, є обов’язковим для всіх співвласників.
Рішення загальних зборів об’єднання мають вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління об’єднання. Загальні збори своїм рішенням можуть у будь-який час скасувати або визнати таким, що втратило чинність, рішення будь-якого іншого статутного органу об’єднання, зокрема, правління та ревізійної комісії (ревізора) об’єднання.
Рішення загальних зборів об’єднання оформлюється протоколом, який повинен містити відомості про:
1) ініціатора загальних зборів об’єднання;
2) дату, час, місце проведення загальних зборів об’єднання (у тому числі інформацію про технічні засоби електронних комунікацій, з використанням яких співвласники брали участь в загальних зборах об’єднання дистанційно в режимі відеоконференції);
3) загальну кількість співвласників багатоквартирного будинку;
4) загальну площу квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку;
5) кожного співвласника (його представника), який взяв участь в загальних зборах об’єднання, у тому числі дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій у режимі відеоконференції, або письмовому опитуванні, а саме:
прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) співвласника та його представника (у разі представництва особи);
номер квартири або нежитлового приміщення;
загальна площа квартири або нежитлового приміщення;
документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника);
6) обраного голову загальних зборів об’єднання;
7) порядок денний загальних зборів об’єднання;
8) підсумки голосування щодо кожного питання порядку денного загальних зборів об’єднання.
Протокол загальних зборів об’єднання підписує голова загальних зборів об’єднання або інша уповноважена зборами особа.
Рішення загальних зборів об’єднання доводяться до відома співвласників ініціатором загальних зборів об’єднання.
Співвласники мають право ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) загальних зборів об’єднання, затвердженими такими рішеннями документами та за власний рахунок робити з них копії та виписки.
Рішення загальних зборів об’єднання може бути оскаржене в судовому порядку.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
