Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України 4 серпня опублікувало рекомендації покрокових дій, необхідних для отримання компаніями висновків з оцінки впливу на довкілля (ОВД).
Про це повідомляє прес-служба Європейської Бізнес Асоціації.
«Фактично, ці роз’яснення розблоковують процес здійснення ОВД та повертають можливість отримати висновки з ОВД, яку було заблоковано у зв’язку з запровадженням карантинних заходів ще в березні», — йдеться в повідомленні.
Не дивлячись на те, що Закон №733-IX «Про внесення зміни до статті 17 Закону України „Про оцінку впливу на довкілля“ щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності ще 17 липня, офіційно користуватись передбаченими ним положеннями стало можливо лише починаючи з 4 серпня.
Зазначимо, що Міндовкілля пропонує 2 алгоритми дій для проходження процедури ОВД. Для компаній, які вперше проводять громадське обговорення звіту з ОВД:
Крім цього, для компаній, у яких всі необхідні документи були завантажені до Єдиного реєстру з ОВД до набрання чинності Закону №733-IX:
«При цьому, повторно платити за проведення громадського обговорення не потрібно. Разом із тим, бізнес стурбований, що у випадку повторного проходження процедури громадського обговорення, це призведе до подовження термінів реалізації інвестиційних проектів. Тож асоціація сподівається, що міністерством буде напрацьований індивідуальний підхід для цих випадків», — наголосили в ЄБА.
29.07.2020 вступили в силу изменения, предусмотренные постановлением Кабмина № 643 «О внесении изменений в Положение о Государственной налоговой службе Украины». Офис крупных налогоплательщиков ГНС сообщает, что документ предусматривает расширение прав налоговой для выполнения возложенных на нее задач.
Теперь ГНС имеет право также:
Кроме этого, ГНС в соответствии с возложенными на нее задачами:
— должна информировать органы местного самоуправления о состоянии расчетов с местными бюджетами;
— осуществлять контроль за своевременностью, достоверностью, полнотой начисления и уплаты части чистой прибыли (дохода) в бюджет государственными и коммунальными унитарными предприятиями и их объединениями, а также хозяйственными обществами, в уставном капитале которых государственная и / или коммунальная собственность, а также взыскание задолженности по указанным платежам в бюджет в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины;
— осуществлять контроль за своевременностью, достоверностью, полнотой начисления и уплаты в бюджет дивидендов на государственную долю хозяйственными обществами, в уставном капитале которых есть корпоративные права государства, а также хозяйственными обществами, 50 и более процентов акций (долей, паев) которых находятся в уставных капиталах хозяйственных обществ, доля государства в которых составляет 100 процентов.
Напомним, принятое постановление также закрепляет деятельность Государственной налоговой службы как единого юрлица.
Далее
Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. Про це нагадав Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/15101/16-ц.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 20 Закону України «Про відпустки» визначено виключний перелік документів, що подаються із заявою про надання відпустки, який розширеному тлумаченню не підлягає. На день виникнення спору, у відповідності до діючого законодавства, з урахуванням положень Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», позивач мав додати до заяви про надання відпустки по догляду за онукою лише довідку про вихід матері дитини на роботу. Інших документів роботодавець від позивача не був уповноважений вимагати.
16 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ із заявою про надання йому відпустки з 21 вересня 2016 року до 2 липня 2019 року по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку як діду, оскільки мати дитини ОСОБА_2 з 21 вересня 2016 року має намір вийти на роботу. В заяві зазначав, що підставою для подання заяви про надання відпустки слугувало те, що йому не надаються щорічні відпустки, не виплачується заробітна плата, не оплачуються листки непрацездатності, не виплачена компенсація за вимушений прогул, стягнута за рішенням суду про поновлення на роботі.
Листом від 20 вересня 2016 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні відпустки по догляду за онукою, посилаючись на відсутність довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона стала до роботи на умовах повного робочого дня.
Враховуючи встановлені у справі обставини про те, що АТ належним чином не розглянув заяву ОСОБА_1 про надання відпустки у зв`язку з вимогою надати довідку з місця роботи матері дитини про те, що вона стала до роботи на умовах повного робочого дня до закінчення терміну цієї відпустки, проте протиправність зволікання щодо видачі такої довідки АТ підтверджена судом в адміністративній справі, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що своєчасне отримання довідки про роботу ОСОБА_2 і надання її позивачем роботодавцеві у складі попередньо поданої заяви про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку породжувало б у відповідача обов`язок надати позивачу таку відпустку, а не звільняти його з роботи 24 жовтня 2016 року. Тобто станом на 24 жовтня 2016 року позивач мав перебувати у відпустці по догляду за онукою по досягненню нею трирічного віку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що позивача звільнено без законної підстави, що має наслідком його поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу й відшкодування моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Верховний Суд наголосив, що законодавство не надає право роботодавцю вимагати від працівника, який є дідом і має намір доглядати за онукою до досягнення нею трирічного віку, доведення ним фактичного догляду за онукою та надання з цього приводу письмових чи інших підтверджень.
Далее
Відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК та не породжує наслідків, передбачених ч. 12 ст. 290 КПК.
На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 128/3762/15-к.
Обставини справи
За вироком Вінницького районного суду Вінницької області особу_1 засуджено за за ч. 1 ст. 121 КК – до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців; за ч. 1 ст. 296 КК — до арешту на строк 5 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів особі визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого 5895,81 грн у рахунок відшкодування майнової та 5000 грн — моральної шкоди і 3600 грн – витрат на правову допомогу.
Вироком встановлено, що 1 травня 2015 року близько 20:30 біля будинку, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, демонструючи неповагу до загальноприйнятих норм моралі та правил поведінки, завдав ударів по голові особі_2, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Справа неодноразово розглядалась судами, врешті-решт ухвалою Вінницького апеляційного суду вирок місцевого суду змінено. На підставі ст. 74 п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особу звільнено від відбування покарання за ч. 1 ст. 296 КК у зв’язку із закінченням строків давності; виключено з резолютивної частини вироку рішення суду про призначення йому остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів.
Постановлено вважити особу засудженим за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
У касаційній скарзі захисник засудженого, зокрема стверджував, що висновок судово-медичної експертизи, на який послався суд у вироку на підтвердження вини особи у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, є недопустимим доказом, оскільки медичні документи, на підставі яких був зроблений зазначений висновок, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України) і вони не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК.
Висновок Верховного Суду
ВС підкреслив, що доводи захисника у касаційній скарзі щодо недопустимості як доказу висновку судово-медичної експертизи на підставі ст. 87 КПК безпідставні з огляду на відсутність з боку потерпілого заперечень з приводу використання його медичних документів при проведенні експертизи. У такому випадку неотримання відповідного дозволу за правилами глави 15 розділу II КПК не є порушенням у контексті цієї норми закону.
Також детальний аналіз медичної документації потерпілого викладений у судово-медичній експертизі, яку проведено на підставі відповідної постанови слідчого, було відкрито стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК та яку безпосередньо досліджено в судовому засіданні.
За таких обставин ВС зауважив, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК та не породжує наслідків, передбачених ч. 12 ст. 290 КПК.
Далее
