27 липня Мін’юст виніс на громадське обговорення проект наказу про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів для поліпшення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту. Метою є приведення Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань у відповідність до вимог законодавства. Зауваження та пропозиції до проекту наказу чекають на електронну адресу [email protected] до 14 серпня 2020 року.
Як пояснюють в Мін’юсті, у Правилах внутрішнього розпорядку як слідчих ізоляторів, так і установ виконання покарань потребують перегляду та розширення переліку продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які ув’язнені і засуджені можуть отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО, УВП та зберігати при собі.
Також з урахуванням положень Європейських пенітенціарних правил та Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями у ПВР СІЗО та ПВР УВП передбачено можливість встановлення у прогулянкових двориках додаткових знарядь для зайняття спортом особами, взятими під варту, можливість носіння ув’язненими та засудженими охайної зачіски, встановлюється право медичних працівників проносити з собою на територію СІЗО та УВП портативних відеореєстраторів для належної фіксації тілесних ушкоджень у ув’язнених та засуджених тощо.
Вносяться зміни до ПВР СІЗО та ПВР УВП, згідно з якими конкретизуються переліки продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які ув’язнені і засуджені можуть отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі. Також у слідчих ізоляторах ув’язненим та засудженим пропонується дозволити користуватися холодильниками з загальним об’ємом до 280 літрів (не більше одного на камеру або жилу секцію), а в УВП – мультиварками.
Так, згідно з пропозиціями змін до Правил у СІЗО пропонується, щоб ув’язнені і засуджені мали право залежно від можливості розміщення користуватися холодильниками з загальним об’ємом до 280 літрів (не більше одного на камеру або жилу секцію), у тому числі одержаними від родичів або інших осіб, придбаними через торговельну мережу.
У прогулянкових двориках встановлюється спортивний інвентар для занять фізичними вправами (перекладина, бруси), а також за можливості їх розміщення – стіл для гри в настільний теніс, велотренажер, кардіотренажер, силовий тренажер. Для неповнолітніх осіб у прогулянкових двориках додатково рекомендується обладнувати майданчики для гри у міні-футбол, баскетбол, волейбол тощо.
Захисникам та адвокатам або іншим фахівцям у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, дозволяється також проносити портативні комп’ютери, необхідні їм для здійснення повноважень, визначених законодавством, з обов’язковим їх оглядом на контрольно-пропускному пункті.
Вогнепальна зброя виключається з переліку заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, які дозволяється застосовувати «з дозволу лікаря» (зміни вносяться з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі «Корнейкова та Корнейков проти України» (Заява № 56660/12).
Медичним працівникам дозволяється проносити із собою портативні відеореєстратори для фіксації наявних тілесних ушкоджень в ув’язнених та засуджених.
Виключається пункт, згідно з яким у карцерах вдень відкидні ліжка закриваються на замок. «Поміщення до карцеру, дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) є покаранням самим по собі. Тому зайвими є додаткові каральні елементи, такі як неможливість лежати на ліжку протягом дня», — зазначається в поясненні.
Ув’язненим та засудженим чоловікам дозволяється носити коротку бороду та вуса за умови, що вони відповідають вимогам гігієни, а також охайну зачіску, з довжиною волосся не більше 5 сантиметрів.
Зміни вносяться з урахуванням положень пункту 16 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями.
«16. Для того щоб в’язні могли зберігати зовнішній вигляд, сумісний з їхньою людською гідністю, їм треба давати можливість дбати про свою зачіску і бороду, дозволяючи чоловікам регулярно голитися», — пояснюють в Мінюсті.
У розділі II додатку 2 до ПВР СІЗО пропонується дозволити ув’язненими і засудженим отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі холодильники з загальним об’ємом до 280 літрів, цифрові ефірні тюнери Т2, подовжувачі, гірлянди для новорічних свят фабричного (заводського) виготовлення тощо. Наразі подовжувачі і гірлянди належать до заборонених предметів.
Також вносяться зміни до Переліку продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які ув’язнені і засуджені можуть отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі.
Зокрема, до таких предметів першої необхідності, засобів особистої гігієни, інших речей та предметів пропонується віднести:
Відповідно до пропонованих змін до ПВР УВП засуджені матимуть право:
Для засуджених, які тримаються у ДІЗО, ПКТ (ОК), карцері та ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, у прогулянкових двориках встановлюються перекладина і брусся, лавка, яка надійно кріпиться до підлоги, а також за можливості їх розміщення – стіл для гри в настільний теніс, велотренажер, кардіотренажер, силовий тренажер.
Медичним працівникам дозволяється проносити із собою портативні відеореєстратори для фіксації наявних тілесних ушкоджень у осіб, взятих під варту, та засуджених.
Передбачено розширення переліку речей, які засуджені можуть брати із собою у ДІЗО, карцер, ПКТ (ОК), а саме дозволено брати книги, газети або журнали (не більше п’яти примірників).
Засудженим чоловікам дозволяється носити коротку бороду та вуса за умови, що вони відповідають вимогам гігієни, а також — мати охайну зачіску, з довжиною волосся не більше 5 сантиметрів.
Чоловікам дозволять мати крем, піну чи гель для гоління, крем після гоління, дезодорант (кульковий, сухий) не на спиртовій основі, а жінкам — додатково халати та сукні, хустки, головні убори, рейтузи, пояси, бюстгальтери, марлю, гігієнічні пакети, защіпки, вату, косметику не на спиртовій основі, крем для обличчя та рук, прикраси, виготовлені з некоштовних матеріалів.
Далее
З квітня по липень цього року 83 тисячі фізичних осіб-підприємців отримали 554 млн грндержавної допомоги на дітей віком до 10 років.
Виплати надавалися підприємцям, які працюють за спрощеною системою оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку.
«В умовах жорстких карантинних обмежень державну підтримку насамперед потребували фізичні особи-підприємці, оскільки їх діяльність була тимчасово обмежена. Найбільш уразливими стали сім’ї з дітьми», ‒ сказала міністр соціальної політики України Марина Лазебна.
Всього в рамках тимчасової державної програми вже забезпечено виплату допомоги на понад 107 тисяч дітей віком до 10 років.
Послаблення карантинних обмежень дало змогу більшості фізичних осіб-підприємців відновити свою діяльність. Про покращення умов провадження підприємницької діяльності свідчить також збільшення кількості громадян, які зареєструвались фізичними-особами підприємцями. Так, у червні — першій половині липня поточного року чисельність фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку, збільшилась майже на 5 тисяч.
Тому Кабінет Міністрів відповідною постановою №641 від 22 липня прийняв рішення припинити виплати тимчасової допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям з вересня цього року.
«Держава піклується про громадян. У період жорстких карантинних обмежень тимчасова державна програма допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям виявилася ефективною і успішною. Ми реально допомогли сім’ям підприємців з дітьми у складний період і підтримуємо зараз, ‒ сказала Марина Лазебна. ‒ У зв’язку з покращенням умов підприємницької діяльності ця тимчасова державна програма завершується у вересні».
Мати просила суд визнати батьком дитини теперішнього її чоловіка замість колишнього, оскільки останнього було записано батьком тому, що дитина народилася до спливу 10 місяців після припинення попереднього шлюбу позивачки (ст. 122 СК України).
Місцевий суд задовольнив позов, урахувавши, зокрема, визнання теперішнім чоловіком позивачки того, що він біологічний батько дитини.
Апеляційний суд це рішення скасував та відмовив у задоволенні позову, оскільки колишнього чоловіка позивачки, який записаний батьком дитини, не було залучено до участі у справі як відповідача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення апеляційного суду, вказавши на таке.
Згідно із ч. 3 ст. 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу 10 місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.
Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, регулюється ст. 126 СК України. Зокрема, в ч. 1 цієї статті зазначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності вищезгаданої заяви батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Така вимога матері, за ч. 2 цієї статті, може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Апеляційний суд встановив відсутність у справі відомостей щодо подання теперішнім чоловіком позивачки заяви про своє батьківство. А згідно зі змістом його апеляційної скарги своє батьківство щодо дитини він не визнає.
Позивачка звернулася до суду як з вимогою про визнання батьківства щодо дитини теперішнього чоловіка, так і з вимогою про оспорювання батьківства колишнього чоловіка.
Суд першої інстанції виключив з актового запису про народження дитини відомості про батька – колишнього чоловіка позивачки, який у справі є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог. Проте фактично вона оспорює його батьківство щодо дитини.
Сторонами в цивільному процесі, згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України, є позивач і відповідач.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб’єктами правовідносин, з приводу яких виник спір.
Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-яких матеріально-правових обов’язків, а також установлювати чи захищати їх права, тобто виносити рішення або ухвалу суду про права чи обов’язки цих третіх осіб.
Постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 766/20974/17 (провадження № 61-22940св19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/90562937.
Відсьогодні правила зонального карантину в Україні набрали чинності.
Нагадаємо, 31 липня, Україну поділили на чотири карантинні зони.
Було встановлено нові рівнів епідемічної небезпеки поширення COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2З:
«червоний»:
«помаранчевий»:
«жовтий»:
За останніми даним, епідемічна ситуація в країні погіршилась. Київ і 12 областей не відповідають показникам Міністерства охорони здоров’я для ослаблення карантину.
Жодний припис нормативних актів, якими врегульовано порядок проведення електронних земельних торгів, не виокремлює вихідні дні із загального періоду часу, визначеного для реєстрації учасників торгів (який розпочинається з моменту публікації оголошення і закінчується за три робочих дні до початку торгів). Також відсутнє положення законодавства, яке надає виконавцю право не розглядати заяви у разі якщо останній день їх подання припав на вихідний або святковий день.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 920/673/19.
За наслідками проведення 21.06.2019 земельних торгів по лоту № 2790 переможцем визначено Фермерське господарство «А», яке 21.07.2019 уклало з Держгеокадастром відповідний договір оренди земельної ділянки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «М» звернулось до суду з позовом до Держегеокадастру, ПП «Д», Державного підприємства «С» про визнання недійсними результатів земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки по лоту № 2790.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, бажаючи взяти участь у спірних земельних торгах, 04.06.2019 подав заявку про участь у торгах по лоту № 2790. Проте лише 14.06.2019 відповідач-2 відмовив позивачу в реєстрації учасником торгів з посиланням на надання неповного пакету документів, тоді як відповідно до пункту 4.10 Правил проведення електронних торгів у формі аукціону (затверджені наказом ДП «С» від 17.09.2018 №107, далі — Правила) виконавець мав надати обґрунтовану відмову не пізніше наступного дня після отримання заявки.
15.06.2019 позивач повторно направив заявку на участь в торгах, проте відповіді на неї не отримав взагалі. Отже, допущене відповідачем-2 порушення строків розгляду первинно поданої заявки позивача та подальше ігнорування повторної належно поданої заявки порушили права останнього, оскільки унеможливили його участь у спірному аукціоні, що у свою чергу вплинуло на формування ціни реалізації права оренди земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Сумської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у позові відмовлено.
ВС підкреслив, що частиною 7 статті 137 ЗК України встановлено, що особа, яка бажає взяти участь у земельних торгах, не пізніше ніж за три робочі дні до їх проведення подає виконавцю земельних торгів, зокрема, заяву про участь у земельних торгах, документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків.
Спірні торги по лоту № 2790 проводились відповідно до Порядку реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 688 (Порядок), який визначає механізм реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів територіальними органами Держгеокадастру під час здійснення ними повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Пунктами 20, 22, 25 Порядку визначено алгоритм дій та вимоги до потенційного учасника при подачі заяви на участь у торгах, а також виконавця торгів щодо розгляду такої заяви. Зокрема, зазначеними положеннями законодавства визначено, що етап реєстрації учасників торгів, тобто прийом відповідачем-2 (виконавцем) заяв про участь в електронних земельних торгах розпочинається з моменту розміщення оголошення про проведення торгів і закінчується за три робочих дні до початку їх проведення.
При цьому виконавець зобов`язаний розглянути всі своєчасно подані заяви на участь у торгах і не пізніше наступного дня після їх отримання вчинити одну з двох дій — (1) зареєструвати користувача як учасника та надіслати йому аукціонний вхідний квиток або (2) не допустити користувача до участі в торгах та надіслати йому повідомлення з обґрунтуванням підстави недопуску.
Не приймаються ж виконавцем тільки заяви, подані з порушенням присічного триденного строку, і у цьому випадку жодних дій з розгляду заяви останнім не вчиняється.
ВС зауважив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що оголошення про проведення спірних торгів 21.06.2019 опубліковано на вебсайті 17.05.2019 із зазначенням у самому оголошенні в якості кінцевої дати подання заявок 18.06.2019.
Позивач подав повторну заявку на участь в торгах 15.06.2019, а отже дотримався встановленого частиною 7 статті 137 ЗК України, пунктом 20 Порядку та пунктом 4.4 Правил строку для подання заявки, що не заперечувалось відповідачами. У зв’язку з чим відповідач-2 був зобов’язаний розглянути таку заявку у будь-якому випадку, за наслідками чого або зареєструвати позивача як учасника торгів, або відмовити в допуску до торгів.
Натомість відповідач-2 своєчасно подану заявку позивача у порушення визначеного законодавством порядку взагалі не розглянув, виправдовуючи свою бездіяльність тією обставиною, що день подання заявки та наступні два дні за ним були вихідними.
Верховний Суд критично ставиться до посилань як відповідачів, так і судів попередніх інстанцій на те, що позивач при поданні заявки мав передбачити тривалість вихідних днів, що передують присічному триденному строку подання заявок, і саме ця обставина дає підстави для висновку про відсутність у відповідача-2 обов’язку з розгляду такої заявки.
Верховний Суд наголосив, що жодний припис нормативних актів, якими врегульовано порядок проведення електронних земельних торгів, не виокремлює вихідні дні із загального періоду часу, визначеного для реєстрації учасників торгів (який розпочинається з моменту публікації оголошення і закінчується за три робочих дні до початку торгів). Також відсутнє положення законодавства, яке надає виконавцю право не розглядати заяви у разі, якщо останній день їх подання припав на вихідний або святковий день.
Більше того, колегія суддів КГС ВС звернула увагу, що у пункті 1.1 Правил зазначено, що веб-сайт-сторінка у мережі Інтернет (електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів Ліцитатора), на якій розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюються реєстрація користувачів, подання заявок на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів, і проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.
Отже, потенційному учаснику торгів забезпечено можливість подання електронної заявки на веб-сайті у визначений період часу (не пізніше трьох робочих днів до початку торгів) цілодобово, у тому числі у вихідні і святкові дні, а виконавець у свою чергу в силу прямої норми законодавства зобов`язаний розглянути таку заявку без будь-яких застережень.
Унаслідок невиконання відповідачем-2 свого обов`язку з розгляду своєчасно поданої заявки позивача спірні електронні торги по лоту № 2790 було проведено з порушенням принципу забезпечення конкурентних торгів із залученням якомога більшої кількості потенційних покупців, що знизило кількість потенційних бажаючих придбати актив (право оренди землі) за найвищою ціною.
Звертаючись до власної правової позиції в постанові від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17, Верховний Суд зазначив, що проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином. Відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Оскільки за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладання, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
Далее
Законопроектом № 3889 від 17.07.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності за корупційні злочини” посилюється відповідальність за корупційні злочини та встановлюються обмеження щодо внесення застави по кримінальних провадженнях з корупційних злочинів.
Основні положення проекту закону зведені до такого:
Така пропозиція виникла у зв’язку із казусом при обранні особі, звинуваченій у корупційному злочині, запобіжного заходу у вигляді застави. А саме при внесенні цією особою або іншою особою за неї застави — певної суми грошових коштів на спеціальний рахунок.
Казус полягає в тому, що сьогодні Закон не передбачає перевірки джерела походження коштів, які вносяться в якості застави за обвинуваченого. І це призводить до того, що суму застави може бути внесено за рахунок коштів, отриманих цією особою саме в результаті вчинення того чи іншого корупційного злочину.
Таке нововведення торкнеться порядку обрання застави лише за корупційні злочини. Крім того, автори законопроекту забули зазначити механізм перевірки походження коштів та орган, який буде таку перевірку проводити.
