Опубликовано director 18 Июн 2020 в Новости | Нет комментариев
17 червня 2020 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».
Законом чинне законодавство України приводиться у відповідність із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VІІІ (далі – Закон № 2617-VІІІ), який набирає чинності 1 липня 2020 року.
Для цього Законом внесено наступні зміни:
до статей 260, 266, 267 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме замінено слово «водій» на «особа що керує», виключено слова «транспортний засіб»;
до статей 368, 373, 374. 383, 387 Кримінального кодексу України та статей 3, 32, 33-1, 39-1, 100, 132, 170, 184, 199, 201, 244, 247, 284, 290, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 212, 313,477, 478, 484, 489, 491, 493, 499, 503, 504, 509, 511, Кримінального процесуального кодексу України, а саме: впровадження терміну «дізнавач» та «дізнання», замінено слова «злочин» на «кримінальне правопорушення»;
до законодавчих актів України, серед яких: Виборчий кодекс України, Кодекс цивільного захисту України, Закони України «Про державний кордон України, «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про боротьбу з тероризмом», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про Національну поліцію» та інші нормативно-правові акти.
Цими змінами в тексті законів слово «злочин» замінюється словами «кримінальне правопорушення», слова «злочин невеликої тяжкості» замінюються словами «кримінальний проступок», слова «злочин середньої тяжкості» замінюються словами «не тяжкий злочин».
Законом також внесено редакційні зміни для досягнення відповідності визначених законодавчих актів до Закону 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».
Далее
Опубликовано director 18 Июн 2020 в Новости | Нет комментариев
По собственному желанию школьники имеют право пройти Государственную итоговую аттестацию, в том числе и в форме внешнего независимого оценивания.
Верховная Рада приняла закон президента Украины Владимира Зеленского № 3669 об отмене Государственной итоговой аттестации для одиннадцатиклассников в 2020 году. За проголосовали 356 нардепов.
«Установить, что в связи с осуществлением мероприятий, направленных на предотвращение возникновения и распространения коронавирусной болезни (Covid-19), соискатели образования, которые завершают получение полного общего среднего образования в 2019/2020 учебном году, освобождаются от прохождения Государственной итоговой аттестации», — говорится в тексте проекта.
Отмечается, что по собственному желанию школьники имеют право пройти государственную итоговую аттестацию, в том числе и в форме внешнего независимого оценивания.
Напомним, Кабинет министров запретил проведение пробного внешнего независимого оценивания, запланированного на 15 и 17 июня.
В Минобразования заявили, что абитуриентам, зарегистрировавшимся на пробное ВНО, вернут средства, так как проведение его в учреждениях образования невозможно.
Далее
Опубликовано director 18 Июн 2020 в Новости | Нет комментариев
17 червня, на засіданні Верховної Ради прийнято Закон «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії». Інформує прес-центр ВРУ.
Закон визначає правові, економічні та організаційні засади, пов’язані з погашенням заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України.
Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України.
Законом запроваджуються наступні механізми погашенням заборгованості:
- проведення взаєморозрахунків;
- погашення (списання) заборгованості;
- відступлення права вимоги або заміна сторони у зобов’язанні;
- встановлення цільової надбавки до тарифу на розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електромережами операторам системи розподілу.
Проект Закону зареєстровано за №2386.
Далее
Опубликовано director 18 Июн 2020 в Новости | Нет комментариев
5 червня 2020 року у Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону № 3609 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів».
Метою і завданням проєкту Закону є комплексне врегулювання питань організації діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Крім того, законопроєкт має на меті удосконалення процесу примусового виконання рішень, а також запровадження протидії зловживанням сторонами своїми процесуальними правами у виконавчому провадженні.
Для підвищення ефективності діяльності приватних виконавців положення проєкту Закону передбачають низку змін до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», які спрямовані на:
запровадження початкової підготовки приватного виконавця (проходження навчання та стажування особи, яка має намір здійснювати діяльність приватного виконавця, після складання кваліфікаційного іспиту (стаття 211);
скорочення з шести місяців до трьох терміну, після закінчення якого особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, матиме право скласти його повторно (частина сьома статті 21 Закону);
запровадження можливості здійснення приватними виконавцями своєї діяльності у формі бюро чи об’єднання (стаття 27);
запровадження єдиного підходу до стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця (пропонується врегулювати питання стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця у статті 27 ЗУ «Про ВП», зокрема, визначити перелік випадків, коли основна винагорода приватного виконавця не стягується, врегулювати питання стягнення основної винагороди приватного виконавця та виконавчого збору при повторному пред’явленні виконавчого документа до виконання, встановити порядок виконання постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу);
унормування та удосконалення порядків здійснення перевірок діяльності приватного виконавця та притягнення його до дисциплінарної відповідальності (статті 34, 38-43);
визначення порядку відновлення діяльності приватного виконавця. Наразі таке питання взагалі не врегульовано (стаття 451);
визначення порядку виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника різними виконавцями (стаття 30 ЗУ «Про ВП»).
Для запровадження протидії зловживанням сторонами своїми процесуальними правами у виконавчому провадженні, проєктом Закону удосконалюються положення процесуальних кодексів (ЦПК, ГПК, КАС) та передбачається обов’язок суду застосовувати зустрічне забезпечення у разі прийняття судового рішення про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.
Крім того, змінами до Кримінального кодексу України запроваджується кримінальна відповідальність за втручання в діяльність державних та приватних виконавців, погрозу або насильство щодо державного чи приватного виконавця, умисне знищення або пошкодження майна державного чи приватного виконавця, а також посягання на їх життя. Запровадження такої відповідальності сприятиме не тільки протидії зловживанню сторонами своїми процесуальними правами, а й мотивації виконавців, їх захисту та неупередженому виконанню рішень (статті 343, 345, 347, 348 ККУ).
Для визначення єдиного підходу для нарахування заборгованості за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, проєктом Закону пропонуються зміни до статті 195 Сімейного кодексу України. Такі зміни дозволять уникнути зловживанням шляхом приховування доходу та неналежної сплати аліментів боржниками вказаної категорії.
Крім того, проєктом Закону удосконалюється існуючий порядок застосування до боржників тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Пропонується доповнити ЗУ «Про ВП» статтею 361, якою передбачатиметься обмеження боржника у праві виїзду за межі України за постановою виконавця.
Для діджиталізації процесу примусового виконання рішень та скорочення строків вчинення виконавчих дій проєктом Закону пропонується:
розповсюдження автоматизованого арешту коштів боржника не тільки на виконавчі провадження про стягнення аліментів, а й за всіма категоріями рішень, що сприятиме фактичному виконанню рішень (стаття 8 ЗУ «Про ВП»). Крім того, зміни до статті 8 ЗУ «Про ВП» передбачають удосконалення взаємодії органів державної виконавчої служби, приватних виконавців з державними органами, банками та іншими фінансовими установами через автоматизовану систему виконавчого провадження.
Для удосконалення порядку реалізації арештованого майна, зміни до статті 61 ЗУ «Про ВП» визначається мінімальна ціна продажу арештованого майна, конфіскованого за рішенням суду. Нереалізоване майно, конфісковане за рішенням суду, виставлятиметься на повторні електронні торги за ціною, не меншою, ніж сума загальнодержавних податків і зборів, що відповідно до Податкового кодексу України підлягають сплаті при операціях з реалізації такого майна.
Крім того, в проєкті Закону пропонується удосконалення законодавства за результатами моніторингу ефективності реалізації ЗУ «Про ВП» і Закону Украъни «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Так, положення проєкту Закону передбачають:
усунення колізії норм ЗУ «Про ВП» та процесуальних кодексів, а також встановлення єдиної процедури оскарження дій виконавців, зокрема, визначення кола суб’єктів, строків оскарження дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення (статті 339, 341 ГПК, статті 447, 449 ЦПК, стаття 287 КАС);
удосконалення порядку виконання рішень зобов’язального характеру та визначення чіткої процедури виконання рішень про витребування майна, передачу майна стягувачу. Так, змінами передбачається право стягувача повторно звернутися до виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження у разі, якщо після фактичного виконання рішення боржник вчинив дії, внаслідок яких рішення не може вважатися виконаним. Також проєктом Закону визначається строк вчинення виконавцем виконавчих дій у разі невиконання боржником без поважних причин рішення, яке не може бути виконано без участі боржника;
удосконалення Єдиного реєстру боржників, зокрема, щодо внесення до реєстру боржників за рішеннями зобов’язального характеру, визначення порядку виключення боржників із реєстру у разі, якщо виконавчий документ перебуває на виконанні повторно (стаття 9 ЗУ «Про ВП»);
уточнюючі зміни до Законів України «Про нотаріат», «Про іпотеку», «Про судовий збір».
Так, положення статей 89, 91 Закону України «Про нотаріат» пропонується узгодити із нормами Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого напису нотаріуса та строків його пред’явлення до примусового виконання.
З метою забезпечення реалізації іпотекодержателем права на задоволення визначених договором вимог запропонованими змінами до статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі, якщо розмір основного зобов’язання перевищує вартість предмета іпотеки, визначену суб’єктом оціночної діяльності, іпотекодержатель має право звернутись до суду про стягнення різниці між вартістю предмета іпотеки та розміром забезпечених вимог. Змінами до статті 43 цього Закону удосконалюється підготовка до проведення прилюдних торгів та передбачається публікація повідомлень про торги на власному вебсайті організатора електронних торгів;
уточнення переліку підстав для закінчення виконавчого провадження у зв’язку зі змінами до Закону України «Про виконавче провадження» (стаття 39 ЗУ «Про ВП»);
запровадження додаткових заходів примусового виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Проєктом Закону передбачено, що після встановлення виконавцем факту повторного невиконання рішення боржником державний виконавець виносить постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та при кожному наступному невиконанні боржником рішення державний виконавець виноситиме постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі (стаття 641 ЗУ «Про ВП»).
Далее
Опубликовано director 18 Июн 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, і дійшов висновку, що наведені позивачем обставини свідчать, що йому було завдано моральної шкоди, відшкодування якої є загальноприйнятою практикою Європейського суду з прав людини.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв’язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров’я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.
Оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров’я потерпілого. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача — органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується — обов’язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.
Зважаючи на ці обставини, КАС ВС дійшов висновку, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого та умисного нерозгляду його звернення перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з діями відповідача, а отже, завдають йому моральної шкоди.
Таким чином, Верховний Суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, що позивачу було завдано моральної шкоди шляхом тривалого невиконання судового рішення відповідачем.
Водночас ВС відхилив наведені у касаційній скарзі доводи про те, що моральна шкода має бути відшкодована позивачу за рахунок держави в особі Державної казначейської служби, а не відповідача як органу виконавчої служби, та зазначив, що відшкодування може здійснюватися відповідачем як органом державної влади, що виступає представником держави під час виконання ним владних управлінських функцій.
Постанова Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (адміністративне провадження № К/9901/17533/18) — http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88385320.
Далее
Опубликовано director 18 Июн 2020 в Новости | Нет комментариев
17.06.2020 Уряд продовжив дію адаптивного карантину до 31 липня.
⛔️ Заборонятиметься перебування в громадських будинках, спорудах та транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту. А в транспорті заборонятиметься перевезення пасажирів в кількості більше, ніж передбачено місць для сидіння.
Водночас оновлено механізми, за якими в регіонах зі значним поширенням COVID-19 може відбуватися посилення карантинних обмежень. Вони можуть встановлюватися щодо:
➖ проведення спортивних, культурних, релігійних та інших масових заходів;
➖ діяльності закладів, які надають послуги з розміщення;
➖ роботи метрополітену;
➖ перевезення пасажирів у всіх видах сполучень;
➖ відвідування закладів дошкільної освіти;
➖ роботи культурних закладів, фітнес-центрів та спортзалів;
➖ діяльності закладів харчування.
Регіоном зі значним поширенням COVID-19 вважатиметься регіон, в якому наявна одна з наступних ознак:
➖ завантаженість ліжок становить понад 50%
➖ середня кількість ПЛР- та ІФА-тестувань становить менш ніж 24 на 100 тис. населення протягом останніх 7 днів
➖ коефіцієнт виявлення випадків інфікування COVID-19 понад 11%
➖показник динаміки зростання випадків інфікування COVID-19 більш ніж 8 випадків 100 тис. населення.
Рішення про посилення чи послаблення обмежувальних заходів і надалі ухвалюватимуть регіональні комісії ТЕБ і НС на основі оцінки епідемічної ситуації.
Далее
