Миссия Украины в Европейском Союзе на своей официальной странице в Facebook разъяснила, что гражданам Украины нужно знать о безвизовых поездках в ЕС с 2021 года.
1. С 2021 года Европейский Союз вводит Европейскую информационную систему авторизации путешествий (ETIAS). Это означает внесение изменений в условия безвизовых путешествий в ЕС для граждан третьих стран (с 2021 года эти изменения будут касаться не только Украины, но и Австралии, Бразилии, Великой Британии, Канады, США и Японии и т.д.).
2. Инициатива по созданию ETIAS возникла еще в апреле 2016 года в рамках подготовки Европейской Комиссией предложений по усилению безопасности на внешних границах ЕС. Осенью 2018 года ЕС одобрил необходимые законодательные решения об Европейской информационной системе авторизации путешествий — она будет распространяться на граждан третьих стран, пользующихся правом безвизового въезда на территорию Евросоюза.
3. Это будет работать следующим образом:
С 2021 года перед поездкой в государства — члены ЕС гражданам Украины необходимо будет получить предварительное разрешение на поездку путем подачи онлайн-заявки.
Выдача авторизации на путешествие будет занимать несколько минут в случае отсутствия предостережений у правоохранительных органов ЕС или элементов, требующих дальнейшего изучения.
За каждое обращение заявитель должен будет уплатить комиссию в размере 7 евро (для лиц младше 18 и старше 70 лет — бесплатно).
Авторизация будет действительна в течение 3 лет или до завершения срока действия проездного документа, зарегистрированного при подаче заявки.
4. В Миссии Украины в ЕС отметили, что Европейская информационная система авторизации путешествий не является аналогом визовой системы. Речь идет только о простом разрешении к поездке. В случае отказа во въезде из-за ETIAS человек будет иметь право подать апелляцию на решение системы.
5. Предварительная авторизация позволит Европейскому Союзу заблаговременно идентифицировать лиц, которые могут представлять миграционную (безопасностную) угрозу, и значительно повысит безопасность внешних границ ЕС. Новая система также позволит существенно уменьшить количество отказов во въезде в ЕС непосредственно при пересечении границы, ведь путешествующие будут знать заблаговременно, нет ли у государств — членов ЕС предостережений относительно их поездки.
При этом отмечено, что требование о наличии предварительного разрешения с 2021 года будет касаться всех граждан третьих стран, на которых распространяется требование о получении разрешения на поездку (независимо от вида транспорта, на котором осуществляется поездка).
Наличие действительного предварительного разрешения будут проверять не только пограничные службы государств-членов при пересечении границы, но и перевозчики, обеспечивающие следующие поездки:
— на первом этапе это будет касаться авиаперевозчиков и морских перевозчиков;
— через три года после вступления в силу ETIAS данное требование также будет распространяться и на международных перевозчиков, которые перевозят группы людей сухопутным транспортом.
То есть, например, если вы будете путешествовать самолетом, перед вылетом авиакомпания тоже будет обязана проверить наличие у вас предварительного разрешения.
Далее
Особа звернувся з позовом до Товариства, в якому просив визнати дії дискримінацією за віковою ознакою, відшкодувати майнову та моральну шкоду.
Позивач зазначав, що він перебував на обліку в районному центрі зайнятості та отримав направлення на працевлаштування до відповідача за вакансією «розмітник по дереву», однак відповідач безпідставно відмовив у працевлаштуванні та усно повідомив, що він не підходить за віком, оскільки йому потрібні працівники на цю вакансію віком до 45 років. Позивач вважав таку відмову відповідача у працевлаштуванні незаконною та звернувся зі скаргою до Управління держпраці, яке підтвердило незаконність дій відповідача, зокрема порушення ним вимог частини першої статті 11 Закону України «Про зайнятість населення».
Позивач покликався на те, що відмовою відповідача йому завдано майнову шкоду, яка полягає в неотриманні заробітної плати та моральної шкоди.
Суди першої та апеляційної інстанції частково задовольнили позовні вимоги особи.
Суди зазначили, що відповідач дійсно безпідставно відмовив позивачу в прийнятті на роботу, порушуючи вимоги статей 2, 2-1 КЗпП України, статті 11 Закону України «Про зайнятість населення». Суд першої інстанції дійшов висновку, що порушенням законних прав позивача йому завдано моральну шкоду, яку суд оцінив у 3 000 грн. Суд також зазначив, що вимога позивача щодо встановлення факту дискримінації через неприйняття на роботу за віковими ознаками задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку є зайвою, не відносяться до встановлення юридичного факту, і ці обставини встановлюються судом під час розгляду справи.
Щодо відшкодування майнової шкоди суди виходили з того, що у матеріалах справи відсутні та не надані позивачем докази того, що він міг і повинен був отримати доходи у сумі 11 200 грн., які він не отримав у зв`язку з неправомірними діями відповідача. Та, здійснюючи розрахунок завданих збитків, позивач не довів належними доказами, чому саме розрахунок здійснюється за 56 днів, оскільки навіть якщо позивача було б прийнято на роботу, це не дає підстав вважати, що він пропрацював би 56 днів. Тому суд дійшов висновку, що сума упущеної вигоди у розмірі 11 200 грн. є абстрактною та не підтверджується належними доказами.
Касаційний цивільний суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги позивача. Суд зазначив, що поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права. Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Лікар-психіатр звернулася до суду із заявою про примусову госпіталізацію особи до психіатричного закладу.
У заяві зазначала, що за направленням лікаря-психіатра до психіатричної лікарні особа госпіталізований з діагнозом: «Шизофренія, галюцинаторно-параноїдний синдром». Згідно з висновком комісії лікарів-психіатрів останній страждає на тяжкий психічний розлад, відмовляється від добровільного лікування, внаслідок чого виявляє реальні наміри вчинити дії, що виявляють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, а тому його необхідно примусово госпіталізувати до психіатричного стаціонару.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення заяви.
Особа оскаржив рішення судів в касаційному порядку. КЦС ВС дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги особи з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Суд касаційної інстанції зауважив, що без встановлення того факту, що поведінка особи є небезпечною для нього чи оточуючих, неможливо застосувати до неї такий захід, як примусова госпіталізація до психіатричного закладу, що відповідає положенням статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.
Верховная Рада предварительно одобрила законопроект о внесении изменений в Конституцию Украины об отмене адвокатской монополии.
Соответствующий законопроект №1013 на заседании во вторник поддержали 295 народных депутатов.
По словам представителя президента в Конституционном суде Федора Вениславского, «этот законопроект направлен на расширение возможностей человека получить специальную юридическую помощь по своему собственному выбору и не быть ограниченным в выборе этой помощи».
По мнению Вениславского, какие-либо ограничения в выборе адвоката являются негативными.
Как сообщалось, Рада на заседании 3 сентября 2019 года направила в Конституционный суд 7 законопроектов о внесении изменений в Конституцию Украины: №1013 об отмене адвокатской монополии, №1014 о полномочиях президента создавать регуляторные органы, назначать и увольнять директоров НАБУ и ГБР, №1015 о законодательной инициативе народа, №1016 о парламентских уполномоченных в разных сферах, №1017 об уменьшении количества нардепов до 300 и закреплении пропорциональной избирательной системы, №1027 о лишении нардепов полномочий за неперсональное голосование и прогулы и №1028 о праве парламента создавать консультативные и совещательные органы.
1 ноября КС предоставил заключение по законопроекту №1013 и признал его соответствующим требованиям статей 157 и 158 Конституции Украины.
После получения вывода КС парламент может предварительно одобрить (принять в первом чтении) такой законопроект не менее 226-ю голосами. После этого, на следующей очередной сессии, Рада может рассматривать его для принятия в целом. Для этого потребуется не менее 300 голосов парламентариев. Такая процедура установлена Конституцией Украины.
Инициатор законопроекта – президент Украины Владимир Зеленский – предлагает парламенту отменить нормы о том, что исключительно адвокат представляет интересы гражданина в суде.
Далее
Починаючи з четверга, 16 січня, набувають чинності норми статті 32 закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який Верховна Рада України ухвалила 25 квітня минулого року і який набув чинності 16 липня. Ця стаття регламентує використання державної мови у сфері реклами.
Як повідомила прес-служба Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, починаючи з цієї дати вся реклама на телебаченні, радіо, а також у друкованих виданнях має бути виконана лише українською мовою.
Водночас телерадіоорганізації закордонного мовлення, телерадіоорганізації, що ведуть мовлення однією або кількома офіційними мовами Європейського союзу (ЄС), поряд із державною мовою можуть розміщувати рекламу офіційними мовами ЄС. У друкованих ЗМІ, що видаються однією з офіційних мов ЄС, допускається розміщення реклами тією мовою, якою видається таке видання.
При цьому зазначимо, що особливості використання в рекламі кримськотатарської мови, інших мов корінних народів, національних меншин України встановлюються законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України.
Щодо інших видів реклами, то стаття 32 мовного закону вказує, що мовою реклами в Україні є державна мова.
Порушення вимог мовного закону щодо застосування державної мови у сфері реклами каратимуться штрафом від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн) або попередженням, якщо порушення вчинене вперше.
Далее
В Украине планируют изменить правила налогообложения недвижимого имущества. Об этом сообщил председатель комитета Верховной Рады по вопросам финансов, налоговой и таможенной политики Даниил Гетманцев в эфире Радио НВ.
“Налогообложение метров — это несправедливое налогообложение, ибо один и тот же метраж может стоить по-разному. Поэтому, мне кажется, что более справедливым является подход, который сегодня действует при налогообложении земли, когда есть определенная нормативно-денежная оценка земли и соответственно от этой оценки собственник уплачивает налог в бюджет. И на сегодня уже совершенствуется база, которая есть в распоряжении Фонда госимущества, которая может оценивать стоимость объектов недвижимого имущества. Если мы усовершенствуем ее настолько, чтобы эта стоимость была справедливой и верной, то, безусловно, мы сможем использовать возможность этой базы для определения объекта налогообложения недвижимости”, — говорит Гетманцев.
Пока власть только разрабатывает план изменения налогообложения.
Стоит отметить, что размер налога на недвижимое имущество устанавливает местная власть. Размер налога не должен превышать 1,5% от минимальной заработной платы.
