?Постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (14-254цс19):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85743708
⚡Ключові тези:
✔️Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
✔️Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
✔️Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
✔️Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
✔️✔️Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
✔️Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
✔️Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
✔️Суди встановили, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за Кредитним договором, яким їй надано кредит строком до 23 липня 2027 року. У зв`язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами з позичальниці та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які поручилися за виконання відповідачкою цього договору на підставі укладених із банком договорів поруки. Судовим рішенням від 24 листопада 2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальниці перед банком та його порушення. Виконавчий лист, виданий на підставі цього рішення, пред`явлений до примусового виконання та після тривалого виконавчого провадження добровільно виконано одним із боржників у наданий державним виконавцем строк до 23 квітня 2015 року.
✔️✔️Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
✔️Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2009 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 21 квітня 2015 року (дата останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до 21 квітня 2015 року.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
✔️Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
✔️Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
✔️✔️Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
✔️Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 21 квітня 2015 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання відповідачів перед банком за Кредитним договором припинилося.
✔️Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.
✔️✔️Таким чином, помилковим є висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості.
✔️✔️Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
21 октября 2019 Министерство юстиции совместно с Фондом государственного имущества издал приказ № 3207/5/1033, который вступил в силу в тот же день, изменив Методику товароведческой экспертизы и оценки колесных транспортных средств.
Документом введены следующие термины:
— аварийное повреждение — любые повреждения, кроме эксплуатационных, особенностью которых является механизм их образования в результате контакта с посторонними объектами, в том числе выбоинами или проседаниями дорожного покрытия на проезжей части, что привело к деформации или разрушению и в соответствии с необходимостью ремонта или замены составляющей, или контакта с агрессивной средой, что привело к необходимости ремонта (замены) составляющей. События, которые привели к аварийным повреждений, как правило, нуждаются в информировании о них соответствующих государственных органов в соответствии с законодательством;
— эксплуатационное повреждение — повреждение, образовавшееся в результате эксплуатации КТС и обусловлено его эксплуатационным износом (изменением первоначальных свойств) и условиями эксплуатации. К эксплуатационным повреждениям относятся простые деформации составных частей кузова, кабины, характеризующихся плавными формами, легко поддающиеся ремонту и расположены в легкодоступных местах, которые возникли в процессе эксплуатации КТС, скалывание лака окрашенного покрытия на лицевых поверхностях кузова, повреждения ЛКП в результате трения с уплотнителями. Общая площадь деформации (деформаций) не должна превышать 1,0 дм2. К эксплуатационным повреждениям в виде простой деформации составляющих кузова, кабины КТС принадлежат деформации, которые возникли от давления каких-либо предметов или тела человека (вмятины от рук, от падения града, каштанов и т.д.)
— коррозионные повреждения — результат физико-химического взаимодействия металлического материала с внешней средой, что приводит к снижению выносливости и прочности материала до его полного разрушения;
— местная коррозия — коррозия, которая охватывает отдельные участки поверхности металла;
— мопед — двухколесное транспортное средство, которое имеет двигатель с рабочим объемом до 50 куб. см или электродвигатель мощностью до 4 кВт;
— мотоцикл — двухколесное механическое транспортное средство с боковым прицепом или без него, имеющее двигатель с рабочим объемом 50 куб. см и более. К мотоциклам приравниваются мотороллеры, мотоколяски, трехколесные и другие механические транспортные средства, разрешенная максимальная масса которых не превышает 400 кг;
— сквозная коррозия — местная коррозия, которая вызвала разрушения металла насквозь.
Отныне определения материального ущерба или стоимости КТС без его осмотра лично экспертом, который составляет заключение, возможно только по решению органа (лица), который (которая) назначил (а) экспертизу (привлек (а) эксперта) (ранее — органа, который осуществляет досудебное следствие), в случае предоставления им данных, необходимых для проведения исследования.
Расширен перечень документов, которые владелец КТС (доверенное лицо) должен предоставить по требованию оценщика (эксперта) для выполнения оценки. Так-то документом отныне является счет на проведение ремонтных работ из специализированной станции технического обслуживания, данные дефектирования диагностики и тому подобное.
Появился альтернативный метод вычисления стоимости утилизации КТС. Да, такая стоимость определяется как сумма рыночной стоимости технически исправных частей и стоимости металлолома составляющих, которые остались, или с применением метода удельного веса отдельной составляющей КТС рыночной стоимости КТС.
Отмечено, что при определении цены КТС, который был в пользовании на территории американского континента, по формуле 17 с применением электронного справочника «NADA Official used car guide» — NADA, США (www.nadaguides.com) или электронного справочника «Used Car Guide «- Kelley Blue Book Auto market report, США (www.kbb.com) необходимо принимать цену категории» Average Trade-In «(справочник» NADA Official used car guide «) или цену категории» GOOD «(справочник» Kelley Blue Book Auto market report »).
Кроме того, при определении стоимости материального ущерба учитывается фактическое техническое состояние составных частей КТС до события (ДТП, страховой случай, стихийное бедствие, противоправные действия, разукомплектование и т.д.).
Принцип экономической целесообразности операции ремонта (замены) отдельного компонента КТС (включая кузовные составляющие) заключается в том, что экономически целесообразной есть та операция замены или ремонта, которая является экономически привлекательна в случае одновременного соблюдения принципов технической возможности ремонта и восстановления права человека пользоваться КТС в том техническом состоянии и с такими же потребительскими свойствами, которые имели место до повреждения.
Указано, что стоимость эксплуатационных жидкостей, моторного масла, трансмиссионных масел, масел гидравлических систем, охлаждающих жидкостей, хладагентов, тормозной жидкости и т.п. определяется на основании данных производителя и производителя КТС. Количество или объем указанных материалов определяется на основании данных производителя КТС.
Кроме того, документом отменяется приказ Министерства юстиции, Фонда государственного имущества Украины от 29 августа 2019 № 2726/5/856 «Об утверждении Изменений к Методике товароведческой экспертизы и оценки колесных транспортных средств».
Источник: enovosty
Далее
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 р. № 7-р передбачено, що керівники підприємств, установ та організацій, у яких установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу і неділю, зможуть перенести робочі дні з:
Таким чином на Новий рік українці відпочиватимуть 4 дні поспіль — з 29 грудня, неділі, по середу, 1 січня.
Крім того, з метою забезпечення раціонального використання робочого часу і створення сприятливих умов для святкування у 2020 році 7 січня — Різдва Христового, Розпорядженням Кабміну від 23 жовтня 2019 р. № 995-р рекомендовано перенести у 2020 році робочий день із понеділка 6 січня на суботу 11 січня.
Це означає, що ми отримаємо ще 4 вихідних — з суботи, 4 січня, по вівторок, 7 січня.
Переобладнання та перепланування жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання дозволу та введення в експлуатацію.
21 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 462/2845/16-а, адміністративне провадження №К/9901/38766/18 (ЄДРСРУ № 85804101) досліджував питання щодо отримання дозволу на переобладнання та перепланування квартири.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 150 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під`їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об`єктів благоустрою у формі попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб — від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 10 Житлового кодексу громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, дотримуватись правил користування жилим приміщенням. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини другої статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Правилами користування приміщеннями житлових будинків зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 (далі — Правила № 45) та Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитломунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 (далі — Правила № 76) встановлено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. До переобладнання належить улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Пунктом 1.4.1 Правил № 76 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається (пункт 1.4.4 Правил № 76).
Окрім цього, 18 грудня 2018 Кабінет Міністрів України затвердив відповідні зміни до Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що надають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію від 7 червня 2017 р. № 406 зокрема роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, — щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.
В той же час, пунктами 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 Правил № 76, передбачено, що переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі — улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків — дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року по справі № 463/3414/16-ц, провадження № 61-30997св18 (ЄДРСРУ № 82541679).
Згідно з положеннями статті 152 Житлового кодексу виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
ВИСНОВОК: З аналізу наведених правових норм вбачається, що отримання дозволу від виконкому міської ради необхідне, зокрема, для проведення переобладнання або перепланування жилих будинків, що передбачає виконання робіт, визначених Правилами № 45 та Правилами № 76.
Разом з тим, проведення робіт з переобладнання та перепланування жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання дозволу та введення в експлуатацію.
P.s. З огляду на те, що правова кваліфікація порушень, за які позивача притягнуто до відповідальності, ґрунтується на тому, що позивач виконав роботи, які є втручанням у несучі конструкції або та/або інженерні системи загального користування, то за умови недоведеності цієї обставини, підстав для притягнення позивача до відповідальності позивача немає. Цього достатньо для задоволення позову незалежно від оцінки інших підстав позову.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 820/2007/18.
Далее
Суть дела: истец просил суд исключить ответчика из хозяйственного общества.
Местный и апелляционный суды отказали в удовлетворении иска.
Коллегия судей Хозяйственного суда ВС согласился с таким решением.
В соответствии со ст. 59 Закона «О хозяйственных обществах» и ст. 145 Гражданского кодекса, исключение участника из хозяйственного общества относится к исключительной компетенции общего собрания его участников.
Верховный Суд отметил, что такое исключение является санкцией за невыполнение корпоративных обязанностей. Оно возможно лишь при наличии определенных оснований. Принятие такого решения относится к исключительной компетенции общего собрания участников, а суд лишь проверяет его обоснованность и законность в случае обжалования.
Соответствующее постановление по делу №916/34/18 ВС принял 19.09.2018.
Далее
Орган исполнительной власти не уполномочен и не вправе изменять перечень составляющих денежного обеспечения, установленных ст. 43 Закона № 2262-XII «О пенсионном обеспечении лиц, освобожденных от военной службы, и некоторых иных лиц».
Наличие у Кабмина права устанавливать порядок перерасчета пенсии не является тождественным и не определяет право устанавливать отсрочку или рассрочку выплаты пенсии, то есть изменять временные границы выплаты (статьи 51, 52, 55, 63 данного Закона).
К таким заключениям пришел Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного административного суда, пересмотрев в кассационном порядке дело № 826/3858/18 по иску получающего пенсию гражданина в соответствии с Законом «О пенсионном обеспечении лиц, освобожденных с военной службы, и некоторых иных лиц» к Кабмину.
Истец просил признать противоправными и недействительными п. 1, 2 постановления Кабмина № 103 и изменения в п. 5 Порядка проведения перерасчета пенсий и приложения 2 к нему, поскольку вопреки Закону 2262-XII действующими нормативными актами для учета размера пенсионного обеспечения не учтены ежемесячные дополнительные виды денежного обеспечения действующих военнослужащих (надбавки, доплаты, повышения и премии), безосновательно установлены поэтапная выплаты повышения до пенсии.
Суды первой и апелляционной инстанций иск удовлетворили. Коллегия судей Кассационного административного суда согласилась с заключениями судов предыдущих инстанций о том, что пункты 1, 2 постановления КМУ № 103 и изменения к п. 5 указанного Порядка и приложения 2 к нему является противоправными и не отвечающими правовым актам высшей юридической силы.
Верховный Суд разъяснил, что норма ст. 43 Закона № 2262-XII содержится в разд. V «Исчисление пенсии», то есть в общем разделе, и непосредственно определяет составляющие денежного обеспечения для исчисления пенсий. При этом под исчислением следует понимать процесс получения результата с помощью действий над числами, каждое из которых является конкретным цифровым выражением размера составляющих денежного обеспечения.
К полномочиям Кабмина не относится изменение структуры денежного обеспечения, а поводом для перерасчета пенсий является повышение денежного обеспечения соответствующих категорий (ч. 4 ст. 63 Закона 2262-XII), именно размер которого, а не составляющие, могут изменяться Кабмином.
Изменение условий или норм пенсионного обеспечения (в частности, определение видов денежного обеспечения для перерасчета пенсий) подзаконными нормативно-правовыми актами является нарушением закона.
Также Верховный Суд указал на отсутствие у ответчика права осуществлять рассрочку выплаты перечисленной пенсии. В п. 2 спорного постановления КМУ № 103 предусмотрено, что выплату перечисленных повышенных пенсий необходимо проводить с 1 января 2018 года в таких размерах:
— с 1 января 2018 года — 50 %;
— с 1 января по 31 декабря 2019 года — 75 %;
— с 1 января 2020 года — 100 % суммы повышения пенсии, определенного состоянием на 1 марта 2018 года.
Суд считает это ограничением выплат перечисленных сумм повышенных пенсий, являющихся собственностью лиц, которым такая пенсия начислена.
