Позивач оскаржив до суду постанову інспектора про накладення адміністративного стягнення за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до постанови позивач здійснив рух по тротуару, чим порушив пункт 11.13 ПДР України.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову. Суди встановили, що відповідно до оглянутого в ході судового засідання відеозапису з нагрудної камери поліцейського автомобіль позивача був припаркований на тротуарі біля будівлі закладу швидкого харчування, після чого, особа, керуючи транспортним засобом, здійснив рух по тротуару.
Касаційний адміністративний суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що позивач стверджував, що рухався на автомобілі тротуаром виключно у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто для здійснення заїзду, а потім і виїзду, на місце стоянки.
КАС зазначив, що приписами пункту 26.3 ПДР України передбачено, що у пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.
А відповідно до пункту 15.10 «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
ВС зауважив, що очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення — рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.
КАС дійшов висновку, що за таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил.
А висновки судів, які виходили виключно із факту здійснення автомобілем позивача руху тротуаром без передбачених у пункті 11.13 ПДР України підстав, ВС визнав поверхневими (постанова від 07.11.2019 у справі № 524/9162/16-а).
Далее
Позивач просила суд виділити їй в натурі 1/3 частину спадкового майна. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, з огляду на те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення про задоволення позову.
Касаційний цивільний суд скасував рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.
Суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 Цивільного кодексу України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
При поділі нерухомого майна в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.
ВС зауважив, що у матеріалах справи відсутні погодження з компетентними органами на можливість здійснення запланованих експертом перепланувань та переобладнань при виділенні кожному із співвласників належної йому частки у спірній квартирі згідно із запропонованими експертом варіантами, які повинні бути отримані та надані суду до ухвалення судового рішення, оскільки такі документи є однією з умов правильного вирішення спору.
Також суд касаційної інстанції зазначив, що у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна (постанова від 06.11.2019 у справі № 127/14320/15-ц).
Далее
Суть дела: наследник просил суд продлить срок для подачи заявления нотариусу о принятии наследства. Основанием пропуска шестимесячного срока истец указал длительное лечение ребенка.
Местный суд признал такую причину уважительной и продлил срок для подачи заявления. Апелляционный суд отменил это решение и отказал в удовлетворении иска. Коллегия судей Гражданского суда ВС согласилась с решением апелляции.
Согласно ч. 3 ст. 1272 Гражданского кодекса, в случае пропуска срока на принятие наследства по уважительной причине, суд может предоставить наследнику дополнительный срок для этого.
ВС указал, что уважительными являются причины, связанные с объективными, непреодолимыми, существенными трудностями для подачи такого заявления.
Суд отметил, что у истца не было препятствий для подачи соответствующего заявления в нотариальную контору, которое он мог подать лично или отправить по почте.
Соответствующее постановление по делу №136/200/17 ВС принял 12.11.2018.
Далее
Немало пьяных водителей избегают наказания. Главная причина — достаточно короткий срок для привлечения к административной ответственности.
Как следствие, с 30 000 административных производств, где преимущественно фигурируют пьяные водители за рулем, в этом году закрыто более 8200 и только 13000 признаны виновными, а 1666 — привлечены к ответственности. Как указано в пояснительной записке, это также связано с тем, что органы полиции несвоевременно передают материалы в суд, а иногда и сами судьи сознательно затягивают рассмотрение таких дел, информирует enovosty.com/news.
Авторы проекта «О внесении изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях относительно изменения сроков наложения административных взысканий …» (№2455) предлагают повлиять на такую практику. А для этого следует установить, что административное взыскание за совершение правонарушения, предусмотренного ст.130 КоАП, может быть наложено в течение одного года со дня его совершения.
Впрочем, вряд ли такие изменения исправят ситуацию, если речь идет о сознательном затягивании рассмотрения дел. Наверное, было бы проще привлекать к ответственности как работников органов полиции, так и судей, которые способствуют избежанию пьяными водителями предусмотренных законом взысканий.
Далее
Про це інформує пресслужба суду.
«Окружний адміністративний суд міста Києва завершив розгляд справи за позовом Станіслава Батрина до Кабінету міністрів України щодо прожиткового мінімуму на 2019 рік. Суд визнав протиправними дії Кабінету міністрів із встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік без проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, продовольчих продуктів і послуг», — йдеться в повідомленні.
Крім того, суд визнав протиправними дії уряду із розробки та схвалення проєкту закону «Про Державний бюджет на 2019 рік», його подання до Верховної Ради із порушенням порядку встановлення розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій.
У своєму рішенні Окружний адмінсуд Києва зобов’язав Кабмін встановити прожитковий мінімум відповідно до положень законів України «Про прожитковий мінімум» та «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Як повідомлялося, ОАСК у серпні відкрив провадження у справі за позовом правозахисника Батрина до Кабміну, в якому той просив суд визнати протиправними дії уряду при встановленні розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік.
Батрин заявив, що прожитковий мінімум у розмірі 1218 гривень, який встановлено урядом, не відповідає критеріям сучасного рівня життя українців. Він вважає, що прожитковий мінімум має бути на рівні близько 5-7 тисяч гривень.
Проект закону №2443 про внесення змін до статті 46 Житлового кодексу Української РСР щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які взяті на облік до 1 січня 1993 року та проживають у житлі тимчасового призначення, був запропонований «слугами народу» Олександром Літвіновим, Юрієм Здебським та іншими.
Чинний Житловий кодекс України був прийнятий ще в 1983 році. Наразі «слуги народу» планують доповнити статтю 46 Житлового Кодексу нормою про те, що поза чергою жиле приміщення надається: особам, які до 1 січня 1993 року взяті на облік, потребують поліпшення житлових умов, не мають власного житла, яким не надавалися житлові приміщення у постійне користування відповідно до чинного Житлового Кодексу Української РСР, які з незалежних від них причин не використали право приватизації житла з державного житлового фонду та проживають у житлі тимчасового призначення.
Ініціатори законопроекту нагадують, що досі залишається неврегульованим питання щодо наявності випадків проживання в багатоквартирному будинку осіб, які до 1 січня 1993 року взяті на облік, власного житла не мають та житлові приміщення у постійне користування відповідно до чинного Житлового Кодексу Української РСР яким не надавалися, які з незалежних від них причин не використали право приватизації житла з державного житлового фонду та проживають у житлі тимчасового призначення.
Нагадаємо, відповідно до чинної редакції ЖК України право на позачергове отримання житла мають:
Таким чином, як наголошують автори проекту закону, за державою залишається обов’язок у створенні належних умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.
Однак положення Житлового кодексу Української РСР вже давно не відповідають сучасним реаліям. Для прикладу, органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про взяття осіб на квартирний облік, пишуть «відписки» про відсутність у населених пунктах вільного житлового фонду, що унеможливлює реалізацію громадянами свого конституційно визначеного права. Чи працюватимуть у випадку ухвалення законопроекту пропоновані зміни і чи отримають особи, які свого часу не скористалися правом на приватизацію квартири з незалежних від них причин, гарантоване державою житло? Це питання залишається відкритим.
