Народные депутаты намерены уточнить нормы относительно уплаты судебного сбора за подачу заявлений о пересмотре судебных решений и об освобождении от уплаты такого сбора.
Соответствующий законопроект № 2427 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно уплаты судебного сбора», поданный Р. Горбенко и И. Аллахвердиевой («Слуга народа»), был зарегистрирован в Парламенте 13 ноября.
В законопроекте предложено внести изменения в ГПК Украины и законы «О судебном сборе» и «О защите прав потребителей» для согласования норм об освобождении от уплаты судебного сбора лиц, обращающихся с заявлениями о пересмотре судебных решений в связи с исключительными обстоятельствами.
В проекте Закона также предусмотрено:
— изменить формулы расчета ставки судебного сбора за подачу апелляционных и кассационных жалоб с установлением предельного размера такого сбора для физических лиц, а также взять за основу расчета ставку, подлежавшую уплате исключительно за обжалуемую часть исковых требований;
— снизить размер судебного сбора за подачу апелляционных и кассационных жалоб на определения в порядке административного судопроизводства.
В частности, за подачу в административный суд апелляционной и кассационной жалобы на определение суда; заявления о присоединении к апелляционной или кассационной жалобе на определение суда субъект властных полномочий, юридическое лицо или физическое лицо — предприниматель согласно проекту будут платить 1 размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц; физическое лицо — 0,2 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
За подачу в административный суд апелляционной жалобы на решение суда, заявления о присоединении к апелляционной жалобе на решение суда, заявления о пересмотре судебного решения в связи с нововыявленными обстоятельствами предлагают установить сбор в размере 150 % ставки, которая при подаче искового заявления, другого заявления и жалобы подлежала уплате за оспариваемую часть требований, но не больше 7,5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц (для физических лиц и физических лиц-предпринимателей).
За подачу в административный суд кассационной жалобы на решение суда, заявления о присоединении к кассационной жалобе на решение суда могут установить ставку сбора в размере 200 % ставки, которая при подаче искового заявления подлежала уплате за оспариваемую часть требований, но не больше 10 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц (для физических лиц и физических лиц-предпринимателей);
— дополнить перечень лиц, которые освобождены от уплаты судебного сбора, внутренне перемещенными лицами, потребителями, действующими или бывшими работниками по вопросам защиты их трудовых прав, а также лицами, которые обращаются в суд за защитой своих прав на основании образцовых решений Верховного Суда;
— освободить от уплаты сбора лиц, которые пытаются установить факты, имеющие юридическое значение и имевшие место на временно оккупированных территориях АР Крым, г. Севастополь, Донецкой и Луганской областей.
Также в законопроекте прописана возможность для отсрочки и рассрочки уплаты судебного сбора, уменьшения его размера или освобождения от его уплаты не только для истцов, но и для других участников судебного процесса.
Далее
Ухвалою слідчого судді районного суду надано дозвіл слідчим Державного бюро розслідувань на тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження, яке перебуває у володінні НАБУ, з можливістю його вилучення.
Директор НАБУ подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, але апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі представник НАБУ як юридичної особи, у володінні якої перебувають речі та документи, тимчасовий доступ до яких було надано за ухвалою слідчого судді, — просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в апеляційному суді.
Касаційний кримінальний суд ВС задовольнив касаційну скаргу.
Аналізуючи правовий припис п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, колегія суддів звернула увагу , що процесуальним законом визначено можливість оскарження в апеляційному порядку не всіх ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, а лише тих, якими дозволено виїмку (вилучення) речей і документів, які мають такі властивості:
1) посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності;
2) інших, за відсутності яких фізична особа — підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.
Суд касаційної інстанції роз’яснив, що для вирішення питання, чи може бути оскаржено ухвалу слідчого судді про надання тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку, важливо з`ясувати, чи позбавляється орган досудового розслідування (у цьому випадку — відповідний підрозділ детективів НАБУ) можливості здійснювати свою діяльність у разі вилучення у такого органу матеріалів кримінального провадження, в якому він проводить досудове розслідування.
А можливість органу досудового розслідування (підрозділу детективів НАБУ) здійснювати свою діяльність необхідно розглядати через призму завдань, виконання яких покладено на нього за ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», а також ст. 2 КПК.
Крім того, ККС зауважив, що також необхідно враховувати специфіку та особливості правового статусу такого об`єкта тимчасового доступу до речей і документів, як матеріали кримінального провадження. По-перше, такі матеріали збираються у кримінальному провадженні з метою використання їх як доказів обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відсутність їх у кримінальному провадженні внаслідок виїмки не даватиме можливості органу досудового розслідування здійснювати свою діяльність із виконання завдань, визначених законом. По-друге, варто зважати на особливості регулювання недопущення розголошення відомостей досудового розслідування згідно зі ст. 222 КПК.
Далее
На официальном портале электронных услуг Пенсионного фонда Украины появился новый сервис «Электронная трудовая книжка».
Он доступен для зарегистрированных физлиц при наличии ЭЦП.
Таким образом, застрахованные лица уже могут посмотреть информацию о своих трудовых отношениях по основному месту работы в «Электронной трудовой книжке».
Читайте также: трудовой договор могут позволить заключать в электронной форме
Однако пока это доступно только о трудовых отношениях по основному месту работы за период с 2011 года. Поэтому, если трудовые отношения физлица по последнему месту работы были начаты в работодателя до 2011 года, то данные на веб-портале ПФУ будут отсутствовать.
Далее
Инспектор Гоструда разъяснил, как действовать работницам, если работодатель отказывает в выплате пособия по беременности и родам.
Выплату помощи осуществляют по месту работы в размере 100% от средней зарплаты и предоставляют сразу за весь период отпуска по беременности и родам.
Инспектор напомнил, что порядок финансирования Фондом страхователей определено в ст. 34 Закона № 1105. Рабочие органы Фонда осуществляют финансирование страхователей в течение 10 рабочих дней после поступления заявления.
Обратите внимание!
Страховые средства, зачисленные на отдельный счет, могут быть использованы страхователем исключительно на предоставление материального обеспечения и социальных услуг застрахованным лицам.
Финпомощь в связи с беременностью и родами выплачивают сразу за весь период декретного отпуска в ближайший после дня назначения пособия срок, установленный на предприятии для выплаты зарплаты.
Итак, если работодатель Вам не выплачивает пособие по беременности и родам, на основании ст. ст. 55, 124 Конституции Украины, ст. ст. 232, 238 КЗоТ, ст. 17 Закона № 1105 Вы имеете право обратиться непосредственно в суд, подав соответствующее заявление в порядке Гражданского процессуального кодекса Украины.
Далее
Украинцы — физические лица — имеют право кредитовать без дополнительных лицензий и документов кого захотят. Как других людей, так и компании (юрлиц), причем в тех валютах, в которых пожелают. Соответствующую правовую позицию выдала Большая палата Верховного суда, рассматривая дело №723/304/16-ц.
«Люди не обязаны получать финансовую лицензию, как считают некоторые. Они имеют право кредитовать без нее, оформляя все простой распиской или договором. Как захотят. Верховный суд внес ясность, и никакой двусмысленность быть не должно», — объяснил «Стране» старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.
Судебная тяжба по делу №723/304/16-ц касалась двух частных лиц и ЧП «Свитвуд Украина». Спор разворачивался вокруг тела кредита на $42,3 тыс. и процентов по нему на $36,4 тыс., начисленных с 2012 по 2016 годы.
Еще один важный момент из правовой позиции Верховного суда: человек может выдавать кредиты не только в гривне, а в любой валюте. И выдавать, и насчитывать в ней проценты. Проценты не должны взыскиваться обязательно в гривне — это четко сказано в выводе БП-ВС.
Далее
Позивач просив суд встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 серпня 2005 року по 28 грудня 2009 року.
Позивач вказував на те, що у 2004 році він познайомився з відповідачкою, яка влітку 2005 року переїхала до нього, і вони спільно проживали в будинку його батьків однією сім`єю без реєстрації шлюбу: вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та спільно вирішували всі побутові проблеми.
Навесні 2009 року вони придбали квартиру, покупцем згідно з договором купівлі-продажу квартири є відповідач. Проте фактично квартира придбана за його кошти, оскільки в 2008 році він зняв з депозитного рахунку 33 тис. дол. США, які призначені для покупки житла для його родини та під час оформлення купівлі-продажу вказаної квартири він особисто передавав покупцю гроші за квартиру.
Після придбання квартири сторони зареєстрували шлюб, у них народилося два сини, які зареєстровані у спірній квартирі з часу народження, позивач зареєструвався у квартирі у листопаді 2015 року, але протягом всього часу їх сім’я проживає у спірній квартирі.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову за недоведеністю. З цим погодився і суд касаційної інстанції.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду нагадав, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Суд зазначив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно — правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до реєстрації шлюбу, сторони не вели спільного господарства, не мали спільного сімейного бюджету та спільно не вирішували побутові проблеми. Доказів проживання однією сім`єю, спрямованого на довготривалі відносини в спірний період, крім своїх пояснень та пояснень свідка, яка є його сестрою, позивачем не надано (постанова від 30.10.2019 у справі № 643/6799/17).
