Особа оскаржував складений державним виконавцем розрахунок заборгованості за аліментами. Скаржник вважав, що державним виконавцем було допущено помилку, а саме було враховано до видів його доходів, з яких утримуються аліменти, проценти, отримані ним від банківських вкладів, що є порушенням норм Сімейного кодексу України і Закону України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги.
Апеляційний суд частково задовольнив вимоги скаржника. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що дії державного виконавця щодо нарахування аліментів з процентів за депозитними вкладами боржника є неправомірними, оскільки такі грошові кошти по своїй суті не є доходом, який включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146.
Друга судова палата Касаційного цивільного суду вважала, що вірним є висновок районного суду, оскільки відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. А пунктом 19 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб визначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у тому числі з інших видів заробітку.
Поряд з цим, раніше Перша судова палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що отримання доходу від відчуження корпоративних прав не є таким доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку розміру аліментів. А державний виконавець, визначаючи з яких видів заробітку (доходу) повинні утримуватись аліменти, повинен керуватись виключно визначеним Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не суперечить СК України та який є вичерпним.
Об’єднана палата КЦС погодилась з ухвалою суду першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасувала.
Відповідно до висновків ВС щодо застосування норм права положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.
ВС зазначив, що при цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.
9 октября Кабинет министров запускает в работу законопроект, который отменит обязательность трудовых книжек. Об этом в Facebook сообщил министр Дмитрий Дубилет.
Если же удастся реализовать реформу, то украинцы не должны будут при найме на работу подавать работодателю свою трудовую книжку. Работодателям не нужно ее проверять или сохранять.
.JPG)
.JPG)
Источник: Судебно-юридическая газета
Далее
Очільник Львівської юстиції Микола Станіщук розповів, що все частіше трапляються випадки, коли молоді люди приймають рішення зареєструвати шлюб до досягнення ними встановленого законодавством шлюбного віку.
Частиною 1 статті 21 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану
Відповідно до статті 22 СК України шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
Для отримання неповнолітніми права на шлюб, їм необхідно звернутися до суду. Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 СК України за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Згідно ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) справи про надання права на шлюб розглядаються у порядку окремого провадження.
Проте, на відміну від більшості інших категорій справ, що розглядаються в порядку окремого провадження, ЦПК України точно не встановлюється підсудність справ про надання права на шлюб, зміст заяви, зміст рішення, порядок відкриття провадження по справі та розгляд справи.
Тож заява про надання права на шлюб повинна відповідати вимогам, передбаченим ст.175 ЦПК України. Разом з тим, у заяві про надання права на шлюб необхідно зазначити прізвище, ім’я, по батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу.
Також у заяві про надання права на шлюб доцільно викласти обставини, які обґрунтовують відповідність укладення шлюбу інтересам неповнолітньої особи. До таких обставин можна віднести, зокрема, фактичне створення сім’ї, народження в такій сім’ї дитини, вагітність неповнолітньої жінки.
Далее
Державне підприємство звернулось до суду з позовом до працівників про стягнення пропорційно спричиненої товариству матеріальної шкоди.
Позивач обґрунтовував позов тим, що нестача виникла у результаті неналежного виконання відповідачами своїх обов`язків про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих їм для зберігання передбачених договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Вина відповідачів в нестачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується актами раптової перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у позові, з чим погодився і Касаційний цивільний суд.
Суди зазначали, що керівництвом підприємства не було створено належних умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого працівникам майна, що в свою чергу сприяло втраті та зникненню товарно-матеріальних цінностей,начальник цеху не мав повноважень щодо видання розпоряджень на встановлення колективної матеріальної відповідальності на працівників, не було отримано погодження виборного органу первинної профспілкової організації (профспілковим представником) позивача тому договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність були укладені з порушенням частини другої статті 135-2 КЗпП України і підстав для покладення матеріальної відповідальності на відповідачів немає.
ВС зауважив, що згідно з частиною першою статті 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. А відповідно до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції зазначив, що тлумачення наведених норм дозволяє зробити висновок, що при вирішенні питання про покладення на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків, та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, з`ясуванню та доведенню підлягають обставини щодо наявності прямої дійсної шкоди та її розміру; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Що стосується колективної матеріальної відповідальності, ВС звернув увагу, що результат аналізу частин першої та другої статті 135-2 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що для встановлення колективної матеріальної відповідальності та укладення з колективом відповідного договору про це, обов`язковою є наявність двох умов: 1) колективна матеріальна відповідальність установлюються власником або уповноваженим ним органом; 2) установлення колективної матеріальної відповідальності проводиться за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Відсутність хоча б однієї з цих умов слід вважати порушенням порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності.
Украинским нотариусам планируют увеличить штрафы за нарушение законодательства при государственной регистрации юридических и физических лиц. Соответствующий законопроект «О внесении изменений к некоторым законодательным актам Украины на счет защиты права собственности» Рада приняла 3 октября, но президент его еще не подписал, сообщает УНН.
Документ, как предполагается, устраняет основные юридические пробелы, создающие проблемы владельцам недвижимости и бизнеса.
«Законом внедряется принцип одновременности совершения нотариального действия и государственной регистрации прав, когда регистрационное действие проводится нотариусом, который удостоверил соответствующий документ о вещном праве. Законом увеличены штрафы за нарушение законодательства о государственной регистрации юрлиц, физлиц-предпринимателей и гражданских формирований», – говорится в документе.
Также отмечается, что на должностных лиц, в частности нотариусов, будет налагаться штраф за незаконную регистрацию от 400 (6,8 тыс. грн) до 600 (10,2 тыс грн) необлагаемых минимумов доходов граждан. Ранее штраф составлял от 200 (3,4 тыс грн) до 400 (6,8 тыс грн) минимумов. Если же лицо совершит преступление повторно на протяжении года – получит штраф на 500 до 1 тыс. необлагаемых минимумов.
Далее
В Украине могут запретить продавать молочную продукцию, содержащую растительные ингредиенты, вместе с натуральной молочкой. Соответствующие инициативы содержит законопроект №2188, который на днях внесла в Верховную Раду группа внефракционных нардепов.
Они полагают, что нынешняя практика, когда производители называют свои товары двусмысленными словосочетаниями вроде «творожный продукт», вводит потребителей в заблуждение. Потому первым делом они предлагают прописать законодательно термин «молокосодержащий продукт». Под таким предлагают понимать любую молочку, при производстве которой используются какие-либо заменители составляющих натурального молока.
Производители должны будут четко маркировать такую продукцию соответствующей пометкой, а торговцы должны будут размещать ее на отдельной полке, чтобы не путать покупателей.
Кроме того, тем же законопроектом авторы инициативы хотят установить запрет на производство молочки, в которой содержание молочных жиров меньше 50%. А чтобы защитить покупателей от неизбежного роста цен, считают целесообразным разрешить правительству вводить временное ценовое ограничение на молочную продукцию.
Подумали авторы и о штрафах для ослушавшихся предпринимателей. К примеру, за нарушение правил маркировки производителю могут выписать санкции в размере 100% стоимости изготовленного с нарушениями товара. А несоблюдение установленных правил торговли обойдется предпринимателям в 50-200 необлагаемых минимумов доходов граждан (850-3 400 грн).
Далее
