2 жовтня Верховний суд України підтримав рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, який залишив лося у Червоній книзі.
Про це повідомляє прес-служба Верховного суду.
«На засіданні відбувся перегляд у касаційному порядку справи за позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України. У ньому йдеться про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання погодженими лімітів добування мисливських тварин, зобов’язання відповідачів вжити заходів щодо усунення порушень прав позивача та його інтересів, визнання нечинним зазначеного наказу», – йдеться в повідомленні.
8 квітня Шостий апеляційний адміністративний суд скасував попереднє рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та заборонив полювання на лосів.
Далее
Президент 30 сентября подписал Указ № 721/2019 «О некоторых вопросах обеспечения прав и законных интересов детей-сирот, детей, лишенных родительской заботы, развития и поддержки семейных форм воспитания детей».
Кабинету Министров поручено за 6 месяцев разработать законопроект о сокращении процессуальных сроков судебного рассмотрения дел, касающихся усыновления, установления опеки, лишения родительских прав, отобрания ребенка от родителей без лишения их родительских прав. Законопроект должен учитывать положения Европейской конвенции об осуществлении прав детей.
Кроме того, до 1 декабря Президент ожидает предложений относительно присоединения Украины к Конвенции о защите детей и сотрудничестве по вопросам межгосударственного усыновления вместе с проектом о соответствующих законодательных изменениях.
С 2020 года планируется увеличить размер государственной социальной помощи на детей-сирот, детей, лишенных родительской опеки, денежного обеспечения родителям-воспитателям и приемным родителям за предоставление социальных услуг в детских домах семейного типа и приемных семьях.
Также поручено ввести эффективный механизм получения информации о соблюдении прав усыновленных детей, проживающих вне Украины, действенного реагирования на выявленные факты нарушения их прав.
До 1 января 2020 года должны проверить условия содержания, проживания, учебы, воспитания детей-сирот, детей, лишенных родительской заботы, в школах-интернатах, детских домах, домах ребенка, детских домах-интернатах, убежищах для детей, центрах социальнопсихологической реабилитации детей, других заведениях воспитания детей.
В случае выявления нарушений будут употреблять неотложные мероприятия реагирования относительно возобновления прав детей.
Далее
Судами розглядалася справа за позовами особи до стоматологічної поліклініки про визнання незаконним і скасування наказу про оголошення догани та про звільнення її з посади лікаря-стоматолога-терапевта на підставі п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України, поновлення на роботі.
Позивач зазначала, що за час роботи будь-яких порушень трудової дисципліни не допускала, належно виконувала посадові інструкції і професійні обов`язки. Накладення стягнення і звільнення з роботи відбулось з грубим порушенням трудового законодавства.
Суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги, визнав незаконним, скасував наказ про звільнення позивача та поновив її на роботі.
Суд зазначив, що в обов`язки лікаря стоматолога не входить сприяння кількісним показникам праці, лікар не повинен самостійно шукати пацієнтів, забезпечення його роботою належить до обов`язків адміністрації лікарні, а тому наказ, в якому йшлось про систематичне невиконання зі сторони позивача норм навантаження умовних одиниць, що призвело до безпідставно виплаченої їй заробітної плати, підлягає скасуванню.
Суд відмовив у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки особа не надала докази на підтвердження конкретних форм їх прояву, а сам факт скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі є однією із форм відшкодування можливої завданої моральної шкоди. Також суд першої інстанції дійшов висновку про законність оголошення позивачу догани, оскільки доведено факт порушення зі сторони особи Положення про стоматологічний кабінет.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що систематичне і тривале невиконання позивачем встановлених норм виробітку є порушенням трудових обов`язків, які привели до зриву попередження стоматологічних захворювань неповнолітніх та ненадання належної медичної допомоги студентам ліцею і як наслідок до безпідставного отримання позивачем у державній установі коштів у значному розмірі в якості зарплати. Тому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Касаційний цивільний суд не погодився з рішенням апеляційного суду, яке скасував. Також скасував і рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування догани та відшкодування моральної шкоди з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
ВС нагадав, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Суд касаційної інстанції зауважив, що саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
А при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Позивач покликалась на те, що вона не була обізнана з Положенням про стоматологічний кабінет, невиконання вимог якого мало наслідком оголошення їй догани.
Далее
У провадженні господарського суду перебувала справа за позовом заступника керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю про витребування на користь територіальної громади квартири.
Інше товариство звернулося з позовною заявою в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до відповідача про визнання права власності на квартиру . Заяву обґрунтовано тим, що товариство отримало від відповідача в оренду з правом викупу квартиру за договором оренди майна.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, повернуто позовну заяву товариства і додані до неї документи без розгляду.
Господарські суди виходили з того, що спільний розгляд позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору з первісним позовом заступника керівника місцевої прокуратури про витребування на користь територіальної громади спірної квартири є недоцільним, оскільки товариство не протиставляє свої вимоги вимогам позивача у справі про витребування квартири, не заперечує вимогу заступника керівника місцевої прокуратури та не переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Касаційний господарський суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, скасував судові рішення та направив справу до господарського суду для подальшого розгляду. Суд визнав необґрунтованими, передчасними та такими, що не базуються на матеріалах справи висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що товариством заявлені вимоги поза предметом спору і, як наслідок, вони не можуть бути розглянуті як вимога третьої особи, а мають бути здійснені через подання самостійного позову.
ВС зазначив, що за змістом частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, повинно бути дотримано декілька критеріїв:
1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);
2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам );
3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Суд зауважив, що саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці при прийнятті рішення щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами.
Далее
Далее
Велика Палата Верховного Суду у справі №569/15646/16-ц роз’яснила, чим поворот виконання відрізняється від безпідставно набутого майна.
Обставини справи
У листопаді 2016 року ВЧ А0796 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 65 431,13 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що скасовано постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 8 липня 2011 року у справі №2-а-282/11 за адміністративним позовом до ВЧ А0796 про зобов`язання відповідача донарахувати і виплатити грошове забезпечення, на виконання якої ВЧ А0796 виплатила відповідачу спірну суму коштів.
Після цього ВЧ А0796 звернулася до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, однак у задоволенні заяви було відмовлено.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 7 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 6 червня 2017 року, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вважав, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства на підставі статей 265, 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України).
При цьому суди зазначили, що позивач має право звернутися до суду із заявою про поворот виконання судового рішення в указаній адміністративній справі.
Висновки ВП ВС
Велика Палата Верховного Суду вирішила за можливе вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України та частково задовольнити касаційну скаргу.
Поворот виконання рішення — це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть — у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року №3-рп/2011 поворот виконання рішення — це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.
Відповідно до статті 265 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову до суду та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі (частина перша цієї статті).
У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання (частина друга вказаної статті).
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання (частина третя названої статті).
За змістом указаної статті КАС України, якщо обов`язок щодо вирішення питання про поворот виконання судового рішення не був виконаний судом апеляційної чи касаційної інстанції, відповідач має право в межах річного строку звернутися до суду, у якому перебуває справа, із заявою про поворот виконання рішення. При цьому відлік строку починає обраховуватись з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким відмовлено в задоволенні позову, чи задоволено позовні вимоги у меншому розмірі, чи закрито провадження у справі, чи залишено заяву без розгляду.
Статтею 266 КАС України (у зазначеній редакції) установлено, що поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
Поворот виконання рішення — це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення, мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення — нормами процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права.
Тлумачення статті 1215 ЦК України свідчить, що вона є нормою матеріального права, а відтак не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення.
Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14 (провадження №61-14640сво18).
Як раніше повідомлялося, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП є такими, що поширюються на всі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.
