Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису безпосередньо пов’язаний із позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України. Таким чином, загальний строк для такого звернення становить три роки незалежно від суб’єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи № 916/3006/17, передає офіційний сайт ВС.
У постанові від 17 травня 2018 року у справі № 307/1580/17 щодо застосування положень ч. 2 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.3 п. 3 гл. 16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій Верховний Суд дійшов висновку про те, що нарахування заборгованості, на стягнення якої вчиняється виконавчий напис, не обмежено трирічним строком за умови встановлення сторонами відповідно до ст. 259 ЦК України збільшеної позовної давності для відповідної вимоги. Тож позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку, зазначивши, що такий строк не може бути змінений договором. Так, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 п. 3 гл. 16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом і не може бути змінений домовленістю сторін.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що встановлення скороченого строку (1 рік) для звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису у відносинах за участю юридичних осіб має ознаки дискримінації.
Відповідно до висновків Великої Палати, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.
Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених ст. 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) можна ознайомитися за посиланням.
Далее
Плату за землю мають вносити власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні. Про це повідомляє прес-служба ДФС у Запорізькій області.
Юридичні особи самостійно обчислюють суму податкового зобов’язання щодо земельного податку. А нарахування сум податку фізичним особам проводиться фіскальними органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення про внесення суми.
Згідно зі статтею 281 ПК України, від сплати земельного податку звільняються інваліди першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати земельного податку для таких категорій фізичних осіб поширюється на земельні ділянки, визначені Кодексом.
Отже, якщо земельні ділянки приватизовані членами садівничого товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, то такі громадяни, крім тих, кому надані пільги щодо сплати земельного податку, визначені ст. 281 ПКУ, є платниками земельного податку.
Тобто при наявності у фізичних осіб — членів садівничого товариства приватизованих земельних ділянок (свідоцтва на право власності) земельний податок сплачується ними самостійно (або використовується пільга зі сплати податку).
Фізичні особи, які звільняються від сплати земельного податку, не є платниками податку за приватизовану земельну ділянку розміром 0,12 га.
Садівниче товариство є платником земельного податку за земельні ділянки, включаючи земельні ділянки загального користування, надані такому товариству для ведення садівництва і щодо яких члени товариства не оформили право на свою земельну ділянку.
Далее
Крім цього, ВП ВС зазначила: коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив відчуження, або використав його на свій розсуд проти волі іншого та не в інтересах сім’ї чи не на її потреби, або приховав його, таке майно або його вартість ураховується при поділі.
Також ВП ВС погодилася з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки під час спільного проживання позивача та відповідача однією сім’єю без реєстрації шлюбу придбано спірний транспортний засіб, то він є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин, з’ясувавши, що чоловік відчужив автомобіль без відома та згоди позивачки, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на її користь вартість 1/2 частки його ринкової вартості на момент продажу.
Кабінет міністрів України під час засідання 14 серпня змінив порядок виплати субсидій, повідомляє РБК-Україна.
Відтепер одержувач може самостійно обирати банк, у якому він отримуватиме виплати на оплату житлово-комунальних послуг. Утім, через які саме фінансові установи можна буде отримати монетизовані субсидії, поки не відомо. Раніше такі рахунки відкривали лише в «Ощадбанку».
Інформацію про платіжні реквізити пенсіонерів Пенсійний фонд передаватиме автоматично і пільговики зможуть отримувати субсидії разом з пенсіями.
Як повідомлялося раніше, від січня до квітня нинішнього року субсидій на оплату житлово-комунальних послуг призначили на 730,7 млн грн. У травні пенсіонери отримали майже 2 млн субсидій готівкою
Це на 37,5% більше, ніж за аналогічний період 2018 року.
Середній розмір призначеної виплати в містах — 750 грн, а у селах — 214 грн.
Національний банк України має намір унормувати низку питань, пов’язаних із порядком відкриття та закриття рахунків клієнтів банків, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
У напрацьованій постанові регулятор, зокрема, пропонує встановити порядок:
відкриття банками спеціального рахунку для здійснення керуючим санацією процедури санації боржника – юридичної особи;
відкриття банками спеціального/окремого рахунку для здійснення арбітражним керуючим процедури реструктуризації боргів/погашення боргів боржника – фізичної особи (фізичної особи-підприємця);
відкриття рахунків суб’єктам господарювання, що не мають рахунків у цьому банку, на підставі поданих його представником (фізичною особою, яка вже має в цьому банку рахунок, відкритий для власних потреб, ідентифіковану та верифіковану банком і сформовану справу з юридичного оформлення цього рахунку) за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем заяви про відкриття поточного рахунку в електронній формі, підписаної кваліфікованим електронним підписом цього представника;
закриття банками поточних рахунків фізичної особи-підприємця, який припинив підприємницьку діяльність (якщо на його рахунку немає залишку коштів);
здійснення банком зміни рахунків клієнта – фізичної особи, яка припинила свою підприємницьку діяльність та має залишок коштів на рахунках.
Окрім того, НБУ пропонує визначити вимоги до оформлення переліку осіб, які відповідно до законодавства України (установчих документів юридичних осіб-резидентів) мають право розпоряджатися рахунком і підписувати розрахункові документи.
Пропонується зобов’язати юридичних осіб-нерезидентів та представництва юридичних осіб-нерезидентів в Україні повідомляти банк про внесення змін до їхніх реєстраційних документів.
Нагадаємо, що Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21 квітня 2019 року та вводиться в дію з 21 жовтня 2019 року (з дня його введення в дію втрачає чинність Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).
Згідно з цим Кодексом керуючий санацією під час здійснення процедури санації боржника – юридичної особи зобов’язаний відкрити спеціальний рахунок для проведення процедури санації та розрахунків з кредиторами. Також Кодексом запроваджені процедури реструктуризації боргів та погашення боргів боржника – фізичної особи (фізичної особи-підприємця) під час яких арбітражний керуючий (керуючий реструктуризацією/керуючий реалізацією майна боржника) має відкрити у банку спеціальний/окремий рахунок.
Сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору. Про це нагадує Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Він укладається на строк, що не перевищує тривалості сезону, яка, у свою чергу, не може перевищувати шести місяців.
На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо). Відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.
Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої п. 2 ст. 36 КЗпПУ, – закінчення строку. При цьому днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи.
Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк.
Далее
