У Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надали роз’яснення про те, які кроки потрібно зробити для введення в експлуатацію приватного будинку.
Першим кроком, який потрібно зробити власнику, – отримати техпаспорт на будинок. «Для отримання техпаспорта можна звернутися до юридичної особи або приватної особи-підприємця, що надає послуги, пов’язані із створенням архітектурних об’єктів, та укласти договір. Обов’язкова умова – такі особи мають пройти професійну атестацію та мати кваліфікаційний сертифікат на право проводити технічну інвентаризацію», – розповів заступник Міністра регіонального розвитку Лев Парцхаладзе.
Спеціаліст має провести технічну інвентаризацію, звірити дані будівельного паспорта на будинок і перенести їх у техпаспорт, відмітивши при цьому всі зміни.
Другий крок – подання декларації. Необхідно подати примірник заповненої декларації про готовність будинку до введення в експлуатацію в місцевий структурний підрозділ Державної архітектурно-будівельної інспекції або через місцевий ЦНАП, або направивши напряму рекомендованим листом з описом вкладень. «Місцевий підрозділ ДАБІ розглядає документи протягом 10 робочих днів з моменту її подачі. Це безкоштовно. Обов’язковий елемент реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації – запис в технічному паспорті об’єкта «введений в експлуатацію», – підкреслив Парцхаладзе.
Ще одним важливим етапом є присвоєння адреси. «Раніше це питання вирішувалося органами місцевої влади на власний розсуд. Відтак не було чіткої процедури присвоєння адрес і по строках це займало не менше місяця! З 1 липня цього року діє тимчасовий експериментальний порядок присвоєння адрес, який передбачає можливість присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна на безоплатній основі», – пояснив заступник Міністра.
Це можна зробити:
під час отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки;
після отримання документа, що надає право на виконання будівельних робіт;
після прийняття об’єкта в експлуатацію.
Якщо адреса присвоюється після введення будинку в експлуатацію, необхідно підготувати такі документи:
засвідчену (нотаріусом або організацією, що видала оригінал) копію права власності або права користування земельною ділянкою;
заповнену декларацію про готовність об’єкта до експлуатації;
копію геодезичної зйомки ділянки (отримати її можна, звернувшись до територіального відділення Держгеокадастру або у відповідний структурний підрозділ у органі місцевого самоврядування);
засвідчену (нотаріусом або організацією, що видала оригінал) копію техпаспорта.
«Звернутися необхідно до місцевого ЦНАП, або безпосередньо до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження будинку. Рішення про присвоєння адреси приймає орган місцевого самоврядування протягом 5 робочих днів. Безкоштовно», – підсумував Лев Парцхаладзе.
Выявлены типичные ошибки, которые допускают работодатели в отношениях с наемными работниками. А именно: принятие работника на стажировку до начала оформления с ним трудового договора.
Соответственно, инспекторами труда были даны разъяснения, что согласно ст. 29 Закона «О занятости населения» право проходить стажировку по профессии (специальности) на предприятиях, в учреждениях и организациях независимо от формы собственности, вида деятельности и хозяйствования, на условиях, определенных договором о стажировке в свободное от учебы время имеют студенты высших и учащиеся профессионально технических учебных заведений, получившие профессию (квалификацию) по образовательно-квалификационному уровню «квалифицированный рабочий», «младший специалист», «бакалавр», «специалист» и которые продолжают учиться на следующем образовательно-квалификационном уровне, по которому приобретается образование. Запись о прохождении стажировки работодатель вносит в трудовую книжку.
Типовая форма договора о стажировке студентов высших и учащихся профессионально-технических учебных заведений утверждена постановлением КМУ от 16.01.2013 г. № 20.
Другим случаем, когда действующим законодательством предусматривается возможность стажировки лица, является случай профессиональной подготовки, переподготовки и повышения квалификации зарегистрированных безработных.
Так, в соответствии с Порядком профессиональной подготовки, переподготовки и повышения квалификации зарегистрированных безработных, утвержденного приказом Минсоцполитики Украины, МОН Украины от 31.05.2013 г. №318/655, стажировка — это повышение квалификации безработного с целью приобретения практических умений и навыков для выполнения профессиональных обязанностей по профессии или должности, на которую претендует безработный у работодателя.
Во всех остальных случаях — работодатель обязан оформить работника на работу в установленном порядке — с первого дня выполнения им трудовой функции. Действующим трудовым законодательством не предусмотрено заключения между предприятием и наемным работником договора на стажировку и принятия работника на стажировку.
С целью проверки соответствия работника работе, которая ему поручается, руководителем может устанавливаться испытание. В соответствии со ст. 26 КЗоТ, условие об испытании должно быть отражено в приказе (распоряжении) о принятии этого работника на работу. В период испытания на таких работников распространяются все требования законодательства о труде.
Согласно ч. 1, 3 ст. 24 КЗоТ, трудовой договор заключается, как правило, в письменной форме. Соблюдение письменной формы является обязательным. Работник не может быть допущен к работе без заключения трудового договора, оформленного приказом или распоряжением собственника или уполномоченного им органа, и уведомления ГФС о приеме работника на работу.
По материалам ГУ Гоструда в Винницкой области
Далее
Президент України Володимир Зеленський підписав указ про спрощення процедури набуття українського громадянства для іноземців й осіб без громадянства, які брали (беруть) участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони України, та громадян Росії, що зазнали переслідувань через політичні переконання.
Документ оприлюднений на сайті президента 13 серпня.
Своїм указом Зеленський збільшив перелік документів, які можуть бути підставою для набуття громадянства України.
Крім того, президент доручив Кабінетові міністрів розробити і невідкладно внести на розгляд Верховної Ради проєкт закону, «спрямований на спрощення порядку набуття громадянства України громадянами Росії, які зазнали переслідувань через політичні переконання, та іноземцями й особами без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходили (проходять) військову службу за контрактом у Збройних силах України та/або брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях».
У тримісячний строк уряд має внести до парламенту проєкт закону про порядок надання притулку.
Крім того, Кабміну доручено забезпечити оптимізацію процесу розгляду заяв громадян Росії про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, й ухвалення в установленому порядку відповідних рішень.
Згідно з указом, уряд також має організувати і провести за участю Служби безпеки України перевірку дотримання Державною міграційною службою, Міністерством закордонних справ, дипломатичними представництвами і консульськими установами вимог законодавства у сфері громадянства під час ухвалення рішень щодо набуття громадянства України.
Минулого місяця в Офісі президента України повідомили, що Володимир Зеленський виступає з ініціативою надавати друге громадянство етнічним українцям із дружніх до Києва країн.
У президентській канцелярії також зазначили, що Зеленський доручив розробити механізм спрощеного надання українського громадянства «людям, які потерпають від порушення прав і свобод у своїх країнах».
Пропозиція Зеленського з’явилася через кілька годин після того, як президент Росії Володимир Путін вчергове розширив категорії громадян України, які можуть претендувати на спрощене отримання російського громадянства.
Далее
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову у зв’язку з тим, що позивач пропустив строк позовної давності та не просив його поновити.
Позивач оскаржив рішення судів в касаційному порядку та зазначав, що суди не звернули уваги на наявність непереборної сили, а саме те, що відповідачка тривалий час перебувала за кордоном, виїхала до Південної Кореї, що відповідно до статті 263 Цивільного кодексу України є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду не визнав такі доводи обґрунтованими.
Суд зазначив, що заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин, передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, оскільки термін повернення коштів було відстрочено до 01 серпня 2011 року, а позивач з позовом звернувся у травні 2017 року.
Заперечуючи проти застосування до спірних правовідносин позовної давності, позивач посилався на те, що пред`явленню позову відповідно до пункту першого частини першої статті 263 ЦК України перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила), що є підставою для зупинення перебігу позовної давності. Непереборною силою позивач вважав перебування відповідача за межами країни у Південній Кореї.
ВС нагадав, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята стаття 267 ЦК України), проте позивач із заявою про поновлення строку позовної давності не звертався.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).
Суд касаційної інстанції погодився із судами попередніх інстанцій, що перебування відповідача за межами країни не є непереборною силою у розумінні статті 263 ЦК України та не може бути підставою для зупинення позовної давності (постанова від 01.08.2019 у справі № 657/1079/17).
Далее
Фабула судового акту: Згідно норм статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. При цьому відповідно до ст. 29 КпШС України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. У даній справі чоловік звернувся до суду із позовом до своєї колишньої жінки про визнання останньої такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Такі вимоги було вмотивовано тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 3 грудня 2002 року є власником квартири. У цій квартирі зареєстровані позивач, його діти та відповідач. Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який 21 вересня 2011 року розірвано. Позивач зазначає, що його колишня дружина з вересня 2010 року за місцем реєстрації не проживає. Відповідач добровільно залишила квартиру, та проживає у іншій квартирі, має інше місце проживання, з позовом про поділ майна подружжя до суду не зверталась та у встановлений законом строк своїм правом про поділ майна подружжя не скористалася, її реєстрація у квартирі спричиняє для позивача додаткові витрати, добровільно знятись з реєстраційного обліку відповідач не бажає.
Рішенням суду першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні позову відмовлено на підставі того, що зазначена квартира є спільним сумісним майном, набутим подружжям у шлюбі, тому відсутні правові підстави для позбавлення відповідача права користування квартирою, яка знаходиться у спільній сумісній власності сторін. Таку ж позицію зайняв і Касаційний цивільний суд. Обґрунтовуючи такий висновок КЦС вказав наступне.
Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Спірна квартира є спільним сумісним майном набутим подружжям у шлюбі, отже, відповідач є співвласником вказаної квартири.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не є власником спірної квартири, не ґрунтуються на законі, оскільки судами встановлено, що відповідно до статті 22 КпШС України спірна квартира є спільним сумісним майном, набутим подружжям у шлюбі.
Отже, зазначені позивачем обставини про те, що відповідач була відсутня в квартирі за місцем своєї реєстрації понад 1 рік, не свідчать про відмову від права власності на нерухоме майно та не є підставами для припинення права власності на нього.
Сам факт незвернення відповідача до суду із позовом про розподіл майна подружжя не є підставою, з якою закон пов’язує (визначає) припинення права власності на спільну сумісну власність.
Далее
Украинцам готовят защиту от рейдеров. При любом регистрационном действии с недвижимостью или бизнесом человеку на телефон будет приходить соответствующее уведомление в мессенджер или смс-сообщение. После чего у жертвы рейдерской атаки будет возможность затормозить процесс.
О новых наработках рассказал советник и.о. главы Службы безопасности Украины, сооснователь онлайн-банка monobank Дмитрий Дубилет.
По словам Дубилета, цель антирейдерской рабочей группы до конца 2019 года добиться, чтобы случаев рейдерства стало меньше на 80-90%. Некоторые наработки получится внедрить без изменений законов и нормативной базы. Но в дальнейшем без этого не обойтись, говорит эксперт.
«Первая и главная проблема, на которой сейчас фокусируюсь в составе рабочей группы — это рейдерство. В нашей стране творится какой-то жесткий сюр, когда можно переписать чужое имущество, бизнес. Для этого государство практически не создало никаких преград. Наша группа работает над быстрыми решениями, которые можно внедрить. В целом, мы себе выписали 15-20 ключевых направлений», — рассказал UBR.ua Дмитрий Дубилет.
