16 липня набуває чинності закон про українську мову, який став причиною яскравих обговорень в соціальних мережах та гучних дискусій серед політиків і громадських діячів. Впровадження закону, втім, досить поступове і не повинно викликати дискомфорту в громадян. Проте державні службовці, президент, депутати всіх рівнів, прокурори, судді, адвокати, нотаріуси, освітяни, медичні працівники під час виконання службових обов’язків уже від завтрашнього дня зобов’язані послуговуватися саме українською мовою. Тобто новий парламент, як і Президент України, мають говорити виключно українською.
Проте всім іншим, хто поки що недосконало володіє державною мовою, не варто в паніці бігти скуповувати українські словники. Часу на зміни вистачить. А саме:
Фабула судового акту: Питання захисту власності є актуальним на усьому загальноєвропейському правовому просторі, а отже й в Україні.
І. Адже виключно законами України визначається правовий режим власності (пункт 7 частини першої статті 92 Конституції України).
На підставі цих приписів Основного Закону України Конституційний Суд України сформулював ряд юридичних позицій, відповідно до яких:
– правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2000 року № 14-рп/2000);
– для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб’єктів правовідносин (третє речення абзацу четвертого підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002);
– виключно законами України встановлюється правовий режим власності, в основі якого – конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності (четверте речення абзацу другого підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2007 року № 5-рп/2007);
– правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном (землею) визначаються законом (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 листопада 2008 року № 25-рп/2008).
ІІ. Наведені положення національного законодавства та практики його застосування загалом кореспондують положенням міжнародних документів у сфері захису прав людини. Так Стаття 1 (Захист власності) Першого Протоколу встановлено, що
“Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.”
Разом з тим і Європейський суд з прав людини зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз’яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Європейською конвенцією з прав людини («Конвенція»), що сприяє дотриманню державами зобов’язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. the United Kingdom, § 154). Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markinv. Russia [ВП], § 89).
Страсбурзький суд вказав, що Стаття 1 Протоколу № 1 гарантує право власності. У справі Marckx v. Belgium, §§ 63-64, Суд вперше зазначив, що:
“… Визнаючи, що кожен має право на мирне користування своєю власністю стаття 1, по суті, гарантує право власності. Це чітке враження було залишене словами «власність» і «використання власності» (французькою мовою: «biens», «propriété», «usage des biens»); travaux préparatoires, зі свого боку, однозначно підтверджують це: розробники постійно говорили про «право власності» або «право на власність» для того, щоб описати предмет наступних проектів, які були попередниками цієї статті 1. Дійсно, право розпоряджатися власністю складає традиційний і фундаментальний аспект права власності…
Проте другий пункт статті 1 уповноважує Договірну Державу «вводитив дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів». Таким чином, цей пункт призначає Договірні Держави самим визначати «необхідності» такого закону …Стосовно «загальних інтересів», то ця норма в деяких випадках може спонукати законодавчий орган до здійснення «контролю за користуванням майном» «
ІІІ. Натомість національні суди не завжди належним чином застосовують положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та відповідної практики Європейського суду з прав людини. одним з таких нещодавніх прикладів є справа Садоча проти України.
Коротко про факти.
22 липня 2011 року заявник вилітав з аеропорту Київ Жуляни до Польщі. Він пройшов через «зелений коридор», перевозивши 41 000 євро готівкою в ручній поклажі. Під час перевірки безпеки його ручний багаж був проскановаий. За словами заявника, як тільки офіцер запитав його, чи не перевозить він ніяких грошей, він визнав, що у нього є гроші в багажі і показав його офіцеру.
Відповідно до протоколу про митні правопорушення, підготовленого Державною митною службою на місці, заявник порушив процедури митного контролю у спрощеній зоні митного контролю, перевозивши товари (готівку), які підлягали обов’язковій декларації, і не подав письмову заяву щодо повної суми грошей, яку він проносить з собою. Він був звинувачений у порушенні статей 339 і 340 Митного кодексу. Працівник митниці вилучив 31 000 євро як об’єкт правопорушення, дозволяючи заявникові залишити при собі 10 000 євро.
10 серпня 2011 року у Солом’янському районному суді м. Києва (далі — районний суд) відбулося слухання за участі прокурора та адвоката заявника. Під час слухання адвокат заявника визнав, що заявник не оголосив гроші митним органам при виїзді з України, але стверджував, що він цього не зробив, тому що не знав, яку суму він повинен оголосити, і яку суму можна було б провезти як незадекларовану. Адвокат також повідомив районний суд, що заявник отримав гроші через приватний кредит у Києві і був зобов’язаний повернути його протягом двох місяців після запозичення. Він подав до суду угоду про позику між заявником і К., фізичною особою, що проживає в Україні, від 22 липня 2011 року. Угода, яка була рукописним документом, передбачала, що заявник позичив від 31 тисяч євро терміном на два місяці і зобов’язався виплатити відсотки за простроченнями у разі, якщо він не зможе погасити суму в строк. У той самий день районний суд ухвалив, що митний протокол є достатнім свідченням про правопорушення і видав постанову про конфіскацію суми у розмірі 31 000 євро.
Апеляційна скарга заявника була залишена без задоволення
Право.
Ретельно проаналізувавши доводи сторін, дослідивши матеріали спарви та посилаючись на свою попередню прецедентну практику (Болєвіч проти Хорватії, Габріч проти Хорватії, Гирлян проти Росії, Гріфхорст проти Франції, Денисова і Моісеєва проти Росії, Ісмайлов проти Росії, Руммі проти Естонії) Страсубрзький суд встановив порушення Україною вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки конфіскація всієї незадекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення.»
Скадовський районний суд Херсонської області роз’яснив особливості відвідування кафе та закладів розваг дітьми до 16 років.
Що каже законодавство
Стаття 20-1 Закону України «Про охорону дитинства»
Діти віком до 16 років з двадцять другої до шостої години можуть перебувати у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування лише в присутності принаймні одного з батьків чи іншого законного представника дитини або особи, яка її супроводжує і несе за неї персональну відповідальність.
Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи
— зобов’язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без супроводження батьків чи іншого законного представника або особи, яка дітей супроводжує і несе за них персональну відповідальність;
— мають право у період з двадцять другої до шостої години вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують досягнення ними 16-річного віку.
Що таке заклади, у яких провадиться діяльність у сфері розваг
Діяльність у сфері розваг — господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, що полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо (стаття 14 Податкового Кодексу України)
Що таке заклади громадського харчування
Заклад громадського харчування — ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам (п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»)
Слід звернути увагу на те, що вказані переліки діяльності закладів не є вичерпними.
Відповідальність за порушення закону
За порушення вимог законодавства щодо порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування передбачена відповідальність як для суб’єктів господарювання, так і для батьків.
Так, суб’єкти господарювання (посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян — власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності) несуть відповідальність за статтею 180-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
— Якщо таке порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування вчинене суб’єктом господарювання вперше, то законом передбачено штраф у розмірі від 340 до 850 грн.;
— за вчинення такого правопорушення вдруге протягом року – штраф складатиме вже від 850 до 1700 грн.
Що стосується батьків, або законних представників дитини
У разі виявлення дитини віком до 16 років у розважальному закладі та/або закладі громадського харчування після 22:00 год. без супроводу дорослих, батьків дитини може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення):
— вперше, до батьків можуть застосувати попередження або накладення штрафу від 850 до 1700 грн.;
— за вчинення такого правопорушення повторно протягом року передбачено штраф від 1700 до 5100 грн.
Контроль за дотриманням вказаних положень закону здійснюється працівниками органів Національної поліції України, які мають право у разі виявлення правопорушень у цій сфері складати щодо осіб протоколи про адміністративні правопорушення, а розглядати ці протоколи буде суд
Далее
Теперь предоставлять статус участника боевых действий будут лицам, признанным борцами за независимость Украины в XX веке.
Кабмин принял соответствующий порядок на своём последнем заседании.
Согласно документу, статус участника боевых действий предоставляется лицам, которые участвовали во всех формах вооруженной борьбы за независимость Украины в XX веке в составе Украинской повстанческой армии, Украинской повстанческой армии атамана Тараса Боровца (Бульбы) «Полесская Сечь», Украинской народной революционной армии (УНРА), Организации народной обороны «Карпатская Сечь», Украинской военной организации (УВО), вооруженных подразделений организации украинских националистов .
Для получения статуса участника боевых действий необходимо обратиться в комиссию по месту регистрации или проживания с заявлением в произвольной форме. В нём указывается период пребывания лица в составе организаций, структур и формирований, указанных выше.
К заявлению прилагаются :
Отметим, что указанные архивные материалы и другие документы должны быть заверены подписью руководителя или уполномоченного лица учреждения, выдавшего документ, и скреплены печатью такого учреждения.
Далее
МОН создал Концепцию развития английского в университетах: уровень В1 — обязательное Условие поступления, В2 — выпуска, преподавание профильных дисциплин на иностранном языке и «языковые скрининг».
Министерство образования и науки разработало и утвердило Концепцию развития английского языка в университетах. Документ предполагает организацию языковых курсов и интенсивов, владение английским языком на уровне не менее В1 станет обязательным условием для поступления, В2 — для выпуска, часть профильных дисциплин предлагают сделать англоязычными и проводить регулярные «скрининги знаний», в частности, внедрить обязательное ВНО по иностранному языку после бакалавриата.
Далее
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України планує внести низку нових обов’язкових вимог щодо проектування та будівництва сучасних та безпечних вуличних дитячих майданчиків. Про це повідомив заступник Міністра регіонального розвитку Лев Парцхаладзе.
«За статистикою, щороку сотні дітей, граючись на дитячих майданчиках, отримують травми різного ступеня тяжкості. Наше завдання, зокрема, у нових ДБН щодо благоустрою, прописати обов’язкові сучасні вимоги, щоб нові та реконструйовані дитмайданчики були безпечними для здоров’я та життя дітей.
Діючі норми щодо благоустрою застарілі, тому зараз ми працюємо над створенням нового проекту ДБН, де були б прописані всі обов’язкові вимоги безпеки, сучасні матеріали та кращі зарубіжні практики щодо влаштування безпечного та комфортного простору на дитмайданчиках», – зазначив він.
Парцхаладзе також підкреслив важливість врахування при проектуванні нових дитячих майданчиків вимог безбар’єрності, щоб сучасний ігровий простір був інклюзивним і доступним для кожного, у тому числі – дітей з інвалідністю.
«В Україні вже є перші пілотні проекти зі створення інклюзивних парків, де діти з інвалідністю можуть гратися і займатися поруч з однолітками. І я бачу, що в майбутньому всі парки, ігрові майданчики і дитячі зони мають бути такими», – наголосив заступник Міністра
Далее
