10.10.2022 набрав чинності Закон України «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» №2518-ІХ від 15.08.2022 (далі – Закон), яким визначено особливості цивільного обороту об’єктів незавершеного будівництва і майбутніх об’єктів нерухомості з метою гарантування речових прав на такі об’єкти.
Статтею 4 Закону вводяться нові терміни, а саме визначаються об’єкти спеціального майнового права, якими є:
Закон вносить зміни до низки нормативних актів, зокрема, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV).
Як розповіла заступниця начальника відділу розгляду скарг у сфері державної реєстрації нерухомого майна Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України Софія Ковальчук, важливих змін зазнала стаття 27 Закону № 1952-IV, яка доповнена новими підставами для державної реєстрації прав та їх обтяжень:
Щодо державної реєстрації прав:
Щодо державної реєстрації обтяжень:
Крім того, Закон № 1952-IV доповнений новими статтями 27-2 та 27-3.
Зокрема, стаття 27-2 Закону № 1952-IV встановлює особливості щодо державної реєстрації спеціального майнового права на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості, яка проводиться вперше.
Так, державна реєстрація спеціального майнового права на неподільний об’єкт незавершеного будівництва, яка проводиться вперше, здійснюється за таких умов:
Державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об’єкт незавершеного будівництва, яка проводиться вперше, здійснюється:
Одночасно з державною реєстрацією спеціального майнового права на подільний об’єкт незавершеного будівництва, яка проводиться вперше, здійснюється державна реєстрація обтяження речових прав на подільний об’єкт незавершеного будівництва.
Крім того, державна реєстрація спеціального майнового права на об’єкт незавершеного будівництва, яка проводиться вперше, здійснюється виключно за замовником будівництва.
Державна реєстрація на всі майбутні об’єкти нерухомості, яка проводиться вперше, здійснюється (частина четверта статті 27-2 Закону № 1952-IV):
Державна реєстрація спеціального майнового права на майбутні об’єкти нерухомості, яка проводиться вперше, здійснюється одночасно щодо всіх таких об’єктів у складі подільного об’єкта незавершеного будівництва.
Крім того, одночасно з такою державною реєстрацією здійснюється державна реєстрація обтяження речових прав на майбутні об’єкти нерухомості, які включені до гарантійної частки, визначеної відповідно до Закону № 2518-ІХ.
Дія обтяження речових прав на майбутні об’єкти нерухомості, включені до гарантійної частки (у подільному об’єкті незавершеного будівництва, черзі, пусковому комплексі), припиняється автоматично програмними засобами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у день отримання з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта (черги, пускового комплексу).
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее18 жовтня ц.р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про приєднання України до Конвенції про екстрадицію» (законопроєкт № 0158).
Ратифікація Конвенції створить правові підстави для співпраці з компетентними органами держав-учасниць щодо видачі з метою притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку осіб, які, намагаючись ухилитися від відповідальності за вчинені злочини, переховуються на території однієї з них.
Ухвалюючи рішення про приєднання до Конвенції про екстрадицію, Україна зробила низку застережень та заяву:
Конвенція про екстрадицію була укладена в Монтевідео, Республіка Уругвай, 26 грудня 1933 року.
Державами – учасницями Конвенції є Аргентинська Республіка, Республіка Чилі, Республіка Колумбія, Домініканська Республіка, Республіка Еквадор, Республіка Сальвадор, Республіка Гватемала, Республіка Гондурас, Республіка Казахстан, Мексиканські Сполучені Штати, Республіка Нікарагуа, Республіка Панама та Сполучені Штати Америки.
Згідно з текстом документа, зокрема, встановлюється зобов’язання держав – учасниць Конвенції видавати осіб, які можуть перебувати на їхніх територіях та які є обвинуваченими або засудженими, а також розпочати провадження проти особи у разі відмови від видачі з підстав громадянства.
ДалееНаціональний банк України врегулював порядок організації, проведення та оформлення результатів інспекційних перевірок колекторських компаній. Йдеться про компанії, які не мають статусу небанківської фінансової установи, включені до реєстру колекторських компаній, що здійснюють в інтересах кредитодавця чи нового кредитора врегулювання простроченої заборгованості споживачів фінансових послуг.
Про це повідомляє пресслужба НБУ.
Зокрема, затверджено:
Національний банк здійснюватиме позапланову інспекційну перевірку без попереднього повідомлення об’єкта перевірки. Сама інспекційна перевірка здійснюватиметься на підставі розпорядчого акта Національного банку про проведення інспекційної перевірки.
Національний банк має право ухвалити рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки колекторської компанії за наявності таких підстав:
Крім того, розширено повноваження Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг (далі – Комітет). Так, Правління Національного банку України має право делегувати Комітету розгляд рішення про застосування заходів впливу до колекторських компаній, які не є фінансовими установами, за порушення вимог законодавства щодо взаємодії зі споживачами під час врегулювання простроченої заборгованості (етичної поведінки).
Зазначені вимоги передбачені постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2022 року № 220, що набирає чинності з 19 жовтня 2022 року.
ДалееКонституційний Суд України 12 жовтня 2022 розглянув справу за конституційними скаргами Жиденка Володимира Вікторовича, Петренка Віктора Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI(щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) та ухвалив Рішення № 7-р(ІІ)/2022, яким визнав оспорювані приписи Закону № 3668 неконституційними. Про це повідомила прес-служба Суду.
КСУ вважає, що зі змісту частин першої, другої, п’ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв’язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов’язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
КСУ перевірив на відповідність Конституції України обмеження встановленням максимального розміру пенсії, призначеної (перерахованої) за Законом „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та дійшов висновку, що пенсійне забезпечення як основний складник соціальних гарантій високого рівня стосовно громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, не може бути скасоване або обмежене.
У Рішенні Суд наголосив, що оспорювані приписи Закону № 3668, які обмежують максимальним розміром пенсії, призначеної (перерахованої) за Законом № 2262, зокрема особам, на яких поширено приписи частини п’ятої статті 17 Конституції України, не відповідають сутності соціальних гарантій високого рівня для таких осіб.
Конституційний Суд України також зазначив, що приписи Закону № 3668, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення та зобов’язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Рішення КСУ є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Джерело:https://jurliga.ligazakon.net
ДалееВідповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), зокрема, є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.
Так, згідно з абзацом першим п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 тимчасово, з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пп. 4, 5 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовується.
При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався (абзац другий п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее