Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №761/21776/16-ц визнав правомірним зазначення розміру заробітної плати в іноземній валюті.
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ про стягнення заробітної плати.
Під час розгляду справи ТОВ подало зустрічний позов до позивача про визнання недійсною додаткової угоди до трудового договору та визнання розміру заробітної плати.
Проблема полягала в тому, що в пункті 1 цієї додаткової угоди зазначено, що пункт 3.3 трудового договору між ТОВ та позивачем викладено у наступній редакції: «За виконання обов`язків, передбачених цим трудовим договором, заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів товариства заробітна плата в розмірі 6 500 євро після відрахування всіх належних податків та платежів, що виплачується в національній валюті України — гривні, відповідно до готівкового курсу продажу грн/євро станом на фактичну дату виплати».
Шевченківський районний суд м. Києва у задоволенні позову ТОВ відмовив. Рішення суду мотивоване тим, що чинне законодавство України передбачає можливість визнання недійсними саме умов трудового договору в контексті погіршення становища працівника. Аналіз умови спірної додаткової угоди щодо виплати заробітної плати свідчить про те, що працедавець та працівник домовились, що такі виплати здійснюються у національній валюті України — гривні.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що визначення розміру оплати праці працівника віднесено законом до компетенції особи працедавця, яка наділена правом прийому на роботу і не може бути визначена рішенням суду, як про те просить позивач. Отже, укладена сторонами додаткова трудова угода щодо оплати праці ґрунтується на статті 21 КЗпП України.
Касаційна інстанція вважає, що сторони трудового договору визначили розмір заробітної плати у гривні із зазначенням еквівалента суми в іноземній валюті, що не суперечить статтям 192, 533 ЦК України.
Закон передбачає обов`язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, однак не містить заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов`язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.
Далее
?Постанова КЦС ВС від 24.06.2019 № 757/44801/15-ц (61-28565св18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669334
⚡Ключові висновки КЦС:
✔️У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київської міської адміністрації, Комунального підприємства з утримання зелених насаджень Печерського району м. Києва про відшкодування майнової та моральної шкоди.
✔️Позов мотивовано тим, що 30 вересня 2015 року, він залишив належний йому на праві власності транспортний засіб HYUNDAI i30, 2010 року випуску, днз НОМЕР_1 на краю проїжджої частини біля будинку № 17 по вул. Іванова у м. Києві. Приблизно о 10-50 год. у вказаному транспортному засобі спрацювала сигналізація, про що він повідомив працівник охорони будинку. Повернувшись до свого автомобіля, він виявив, що на автомобіль впала частина дерева, тим самим завдавши транспортному засобу механічні пошкодження, чим спричинено майнову шкоду на його думку у розмірі 93187,66 грн. Крім того, вказаними подіями йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 5000 грн. Особами винними у спричинені йому такої шкоди вважає відповідачів, оскільки утриманням в належному стані зелених насаджень вздовж вулиці на якій впало дерево займається Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району, яке в свою чергу підконтрольне Київській міській державній адміністрації.
✔️У зв`язку з вищезазначеним, просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку 93 187,66 грн — на відшкодування майнової шкоди та 5000 грн — у відшкодування моральної шкоди.
✔️Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, залишене без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства з утримання зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_1 56 221,43 грн — на відшкодування майнової шкоди, 500 грн — на відшкодування моральної шкоди та 900 грн — витрат за проведення експертного дослідження. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
✔️Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд виходили з того, що заподіяна позивачеві майнова шкода має бути відшкодована відповідачем, як балансоутримувачем прибудинкової території на якій відбулося падіння дерева, оскільки статутом та діючим законодавством на Комунальне підприємство з утримання зелених насаджень Печерського району м. Києва покладено обов`язок належного догляду за зеленими насадженнями на об`єктах благоустрою комунальної власності.
✔️Судам апеляційної інстанції встановлено, що 30 вересня 2015 року представниками Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району складено акт, в якому зазначено, що 30 вересня 2015 року о 10-50 год. по вул. А. Іванова біля перехрестя з вул. Аніщенко ймовірно від пориву вітру впала зламана гілка дерева каштану, яке росло на луночному облаштуванні на тротуарі біля будинку № 17. Зріз гілки частки біля стовбура дерева мають ознаки внутрішньо-серцовинної гнилі (хвороби). Від падіння гілки були пошкодженні три легкових автомобіля припаркованих біля бордюрів та тротуару біля вул. А. Іванова. На місці події працювали працівники органів міліції, які з`ясовували обставини та наслідки падіння гілки і пошкодженого майна власників.
✔️Як встановлено судами, відповідно до висновку дільничного інспектора Печерського РУ ГУМВС в м. Києві ОСОБА_2 від 28 жовтня 2015 року опитаний ОСОБА_1 пояснив, що 30 вересня 2015 року, припаркував свій автомобіль Хюндай, днз НОМЕР_1 червоного кольору по вул. Іванова в м. Києві, біля будинку № 17, та пішов по справах. Приблизно в 11-00 год. в автомобілі спрацювала сигналізація. Вийшовши до автомобіля побачив, що на автомобіль впала частина дерева каштану, внаслідок чого автомобіль зазнав пошкоджень.
✔️Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль марки HYUNDAI, модель І30, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 .
✔️Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до звіту ТОВ «Експертно — Асистуюча Компанія «Фаворит» про визначення вартості матеріального збитку від 12 жовтня 2015 року № 4237/4, на підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ HYUNDAI I30, дрн НОМЕР_1 , станом на 30 вересня 2015 року дорівнює 56221,43 грн.
✔️✔️Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
✔️Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
✔️За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
✔️Статтею 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що зокрема елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях
✔️Згідно з п.3.1.4. Правил благоустрою міста Києва, прийнятих рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року, утримання та благоустрій територій, підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
✔️Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі — Правила), затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
✔️Правилами визначено, що балансоутримувач — спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
✔️Відповідно до п.3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.
✔️Згідно з п.5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.
✔️Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів (п.5.5. Правил).
✔️Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що подія відбулась по вул. Іванова, яка територіально знаходиться у Печерському районі м. Києва, а тому балансоутримувачем який відповідає за утримання та збереження зелених насаджень на цій території є Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району.
✔️Згідно з п. 4 Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 2011 року №2715, метою і предметом його діяльності є: утримання в належному стані парків, скверів, зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць та інших зелених насаджень загального користування, здійснення всього комплексу робіт по озелененню, догляду за зеленими насадженнями та їх охороні і захисту на закріпленій за комунальним підприємством території.
✔️Під час догляду за деревами залежно від стану дерева застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне й омолоджувальне (п.9.1.11. Правил).
✔️Судами, на підставі досліджених матеріалів справи встановлено, що за даними Українського гідрометеорологічного центру щодо погодних умов 30 вересня 2015 року з 09-00 год. до 12-00 год. швидкість вітру становила 4-5 м/с, тобто була слабкою та незначною, цілком безпечною, така слабка сила вітру не могла спричинити повалення частини дерева чи його руйнування через вітер, оскільки за нормативними документами прийнятими в Гідрометслужбі України небезпечним явищем вважається вітер швидкістю 15-24 м/с.
✔️Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд прийшли до дійшов висновку, що саме з вини Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району у формі неналежного виконання обов`язку щодо контролю стану дерев та їх догляду, позивачу була спричинена матеріальна шкода у вигляді пошкодження його майна, яка підлягає відшкодуванню її завдавачем.
✔️В частині відшкодування Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Печерського району ОСОБА_1 спричиненої йому матеріальної шкоди у розмірі 56221,43 грн. суди виходили з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
✔️Як встановлено судами, відповідно до звіту ТОВ «Експертно — Асистуюча Компанія «Фаворит» про визначення вартості матеріального збитку від 12 жовтня 2015 року № 4237/4 сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням зазначення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу становить 56221,43 грн., а сума на яку посилається позивач у розмірі 93187,66 грн. розрахована без врахування такого зносу.
✔️А тому, суд першої та апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відшкодування Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Печерського району ОСОБА_1 спричиненої йому матеріальної шкоди у розмірі 56221,43 грн.
✔️✔️З приводу позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 5000 грн. суд першої та апеляційної інстанції виходили з положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
✔️Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
✔️Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
✔️Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
✔️Відповідно до абзацу 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
✔️Отже, в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн, суди дійшли до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
✔️Апеляційний суд, покладаючи вину за спричинену шкоду на Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району, виходив з матеріально-правових складових відповідальності у деліктних правовідносинах та з того, що саме відповідач повинен довести, що шкода спричинена не з його вини (стаття 1166 ЦК України). Як встановлено апеляційним судом, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини. Зазначені доводи касаційної скарги були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та отримали належну правову оцінку.
✔️Крім того, апеляційний суд надав оцінку актам від 30 вересня 2017 року, від 21 жовтня 2014 року, від 14 листопада 2014 року та 14 квітня 2015 року, аналізуючи їх зміст суд обґрунтовано зазначав, що наявність обстежень не свідчить про якість таких обстежень. Крім того, із їх змісту не вбачається і те, що обстеження проводились на вул. Іванова, 17 в м. Києві.
✔️Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Звільнити українську молодь від необхідності сплати податку на доходи фізичних осіб до досягнення ними 26 років закликають народні депутати. Мовляв, це стимулюватиме мігрантів повертатися додому.
Проект «Про внесення зміни до статті 165 Податкового кодексу України» (№10413) щодо звільнення молоді від сплати податку на доходи фізичних осіб подано до Комітету з питань податкової та митної політики.
Припинити копіювати в європейців ціни на газ і комунальні послуги та скопіювати досвід Польщі закликає автор проекту. Мовляв, в умовах, коли уряд сусідньої країни оголосив про початок програми нульового PIT для молоді до 26 років, саме
час запроваджувати аналогічні зміни в Україні. Зокрема, поляки звільнятимуть від сплати податку тих молодих людей, річні доходи яких не перевищуватимуть $22 тис. В Україні ж пропонують звільнити від податку на доходи всіх.
Проте сумнівно, що запропонованих змін достатньо, аби затримати в Україні молодь, а також заохотити мігрантів до повернення на батьківщину
Обставини справи №761/46018/16-ц:
У грудні 2016 року група осіб звернулися до суду з позовом до європейської авіакомпанії в особі представництва в Україні про захист прав споживачів послуг повітряного перевезення.
Позовна заява мотивована тим, що між позивачами та відповідачем було укладено договір повітряного перевезення пасажира та багажу за маршрутом слідування Київ — Амстердам — Валенсія — Париж — Київ, за яким відповідач згідно з квитками, які підтверджують факт укладення договору, зобов’язаний був здійснити перевезення позивачів з Києва до Валенсії через Амстердам за маршрутом: Київ — Амстердам, Амстердам — Валенсія.
Після проходження позивачами реєстрації, працівники відповідача повідомили, що рейс на Амстердам затримується, тому не буде виконаний вчасно. Через затримку вказаного рейсу, позивачі не змогли скористатись оплаченою ними послугою перевезення всього маршруту слідування Амстердам — Валенсія та не прибули вчасно у м. Валенсія (Іспанія), тобто в кінцевий пункт подорожі. Позивачам було запропоновано рейс на наступний день за зміненим маршрутом з пересадкою в Лондоні, яким вони скористались.
Пасажири вважали, що відповідач має сплатити їм компенсацію за затримку рейсу та неможливість скористатися оплаченою послугою згідно з вимогами статті 104 Повітряного кодексу України та Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №735. Вони зазначали, що відповідач відмовив їм у перевезенні за придбаними авіаквитками у погоджений день та час відправлення повітряного судна, не виконав умови договору щодо часу виконання рейсу, маршруту слідування та часу прибуття в кінцевий пункт призначення, а лише наступного дня здійснив їх перевезення. Також зазначали, що, прилетівши у м. Валенсія (Іспанія), вони отримали свій багаж із затримкою. Такі дії (бездіяльність) відповідача завдали їм моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 400 євро компенсації за затримку авіарейсу; стягнути з відповідача на користь по 50 доларів США кожному за затримку багажу; стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також компенсувати судові витрати.
Рішення попередніх інстанцій:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що авіарейс за маршрутом Київ (Бориспіль) — Амстердам, який було затримано. Під час підготовки повітряного судна для здійснення рейсу було виявлено непередбачувану технічну несправність, яка загрожувала безпечному виконанню польотів, що було зафіксовано пілотами після запуску двигунів. Вказану несправність усунули, проте для безпечного польоту вищевказане повітряне судно було замінене іншим, рейс не скасовано, а лише змінено час відправлення. Відтак, рейс був затриманий відповідачем через непередбачувані та випадкові обставини, які перешкоджали безпечному польоту та загрожували життю та здоров’ю пасажирів зазначеного рейсу. Позивачам в обмін на їхні квитки були видані квитки на наступний день.
Отже, авіаперевізник вжив усіх розумних заходів, щоб запобігти скасуванню рейсу та його затримці, затримка рейсу сталась з поважних та незалежних від волі відповідача причин, рейс було затримано, але здійснено, а позивачі добровільно погодились на заміну квитків на наступний день і скористались послугами авіаперевезення. Крім того, позивачі не надали належних і допустимих доказів того, що їхній багаж було затримано з вини відповідача та що останній повинен нести відповідальність за затримку багажу. Також суд зазначив, що нормами Монреальської конвенції та Повітряного кодексу України, умовами договору перевезення, укладеного з позивачами, не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу представника відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позиція ВС:
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності в Україні 06 травня 2009 року (далі — Монреальська конвенція), Повітряним кодексом України (далі — ПК України) та Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №735.
Судом встановлено, що рейс за маршрутом Київ — Амстердам було затримано на 3 години 28 хвилин та все ж виконано.
Тобто обставин, зазначених в частині першій статті 104 ПК України, які б передбачали застосування частини четвертої, п’ятої статті 104 ПК України (виплата компенсації у розмірі 400 євро — для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів), суд не встановив.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку докази сторін, врахувавши наведені вище норми права, суди дійшли правильного висновку, що авіаперевізник вжив усіх розумних заходів, щоб запобігти скасуванню рейсу та його затримці. Затримка рейсу сталась з поважних та незалежних від волі відповідача причин, рейс було затримано з технічних причин, але здійснено із запізнення на 3 год. 28 хв., а позивачі добровільно погодились на заміну квитків на наступний день, скориставшись послугами авіаперевезення. Доказів про понесені ними збитки внаслідок затримки рейсу позивачі не надали. Крім того, позивачі не надали доказів подання претензій до авіаперевізника у зв’язку із затримкою багажу, як і доказів понесених ними внаслідок цього збитків. У зв’язку із недоведеністю вини авіаперевізника у завданні позивачам шкоди внаслідок затримки рейсу вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу позивачів та залишив її без задоволення.
Далее
Неможливість змінити прізвище, навіть якщо така заборона ґрунтується на національних традиціях і міститься у законодавстві, становить порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Питання відмови у зміні прізвищ розглядав ЄСПЛ у справі «Актас і Асланіскендер проти Туреччини» (№№ 18684/07 та 21101/07). Про це повідомляє інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.
Під час отримання другого громадянства у Швейцарії турок Нурі Актас, що належав до ассирійської етнічної групи, як прізвище у новому паспорті вказав ассирійське ім’я Амно. Коли він забажав змінити прізвище з Актас на Амно у турецькому паспорті, національний суд відмовив у задоволенні заяви на тій підставі, що нове прізвище не є турецьким, а, відповідно до закону, іноземні імена не можуть обиратися як прізвища. Оскарження цього рішення успіху не мало.
Після офіційної зміни в документах релігії з ісламу на буддизм Падмапані Асланіскендер забажав змінити ім’я та прізвище на Падмапаніс Леоналександрос або Падмапані Парамабінду, що краще б відповідало його релігійним переконанням. Але судові процеси врешті також не принесли йому перемоги.
Посилаючись, зокрема, на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), Актас і Асланіскендер поскаржилися на Туреччину до Європейського суду з прав людини.
Відмову змінити прізвища заявників у реєстрі актів цивільного стану суд у Страсбурзі оцінив як порушення конвенційних гарантій та присудив кожному по 1,5 тисячі євро справедливої компенсації за заподіяну моральну шкоду.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Актас і Асланіскендер проти Туреччини» (№№ 18684/07 та 21101/07) можна ознайомитися за посиланням.
Далее
