Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.
При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справах № № 6-1449цс15, 6-2947цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1061цс15, від 16 грудня 2015 року
у справі № 6-1469цс15 та від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2830цс15.
Також вказаний висновок міститься й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).
Суди попередніх інстанцій встановивши, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є іпотечним майном, проте не був придбаний за рахунок кредитних коштів, наданих ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 відповідно до укладеного між ними кредитного договору від 13 травня 2008 року № MKL6GA00000031, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідачів із будинку без надання їм іншого постійного житлового приміщення, що відповідає положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР.
?Постанова КЦС ВС від 10.04.2019 № 522/9562/16-ц:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81234647
⚡Ключові висновки КЦС:
✔️Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
✔️Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
✔️Позивач вважала, що при укладенні спірного договору було узгоджено надання відповідачем догляду та матеріальної допомоги їй, як особі похилого віку. Таким чином, фактично позивач помилилася відносно правової природи правочину.
✔️Похилий вік впливає на можливість правильного сприйняття позивачем певних фактів та обставин. Крім того, неможливість особисто прочитати текст договору свідчить і про складність у сприйнятті змісту укладеного договору на слух, що вплинуло на неправильне сприйняття позивачем природи укладеного правочину та прав та обов’язків, які ним обумовлені.
✔️Також, будучи особою похилого віку, позивач за станом здоров’я дійсно потребувала стороннього догляду, тому, укладаючи спірний договір, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов’язків, які виникнуть після його укладення між сторонами. Суд, не змінюючи предмету спору, керуючись положеннями частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року правильно застосував до спірних правовідносин частину першу статті 229 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.
✔️Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач є особою похилого віку, яка за станом здоров’я потребує стороннього догляду, укладаючи договір дарування квартири зі своїм сином, помилилась щодо правової природи правочину, прав та обов’язків, які виникнуть після його укладення між сторонами.
?Постанова КЦС ВС від 11.04.2019 № 464/799/17:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81234792
⚡Ключові висновки КЦС:
✔️Проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов’язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
✔️До майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім’єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.
✔️Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
✔️Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
✔️Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частина четверта статті 368 ЦК України.
✔️Установивши, що у період спільного проживання була придбана спірна квартира, яка зареєстрована за відповідачем, суд дійшов висновку про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини цієї квартири, оскільки сторони проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу та в будь-якому іншому шлюбі вони не перебували.
Становище на ринку послуг таксі виглядає геть сумним, особливо після ознайомлення з інформацією з пояснювальної записки до законопроекту №10404, котрий нещодавно був зареєстрований у Верховній Раді.
Близько 96% ринку знаходиться у «тіні», при річному обсягу цього ринку в 40 мільярдів гривень. Перевізники працюють без ліцензій та реєстрації в якості підприємців.
Щодня служби таксі та приватники перевозять до 2 мільйонів пасажирів, за кермом перебуває 220 тисяч водіїв, близько 200 тисяч авто при цьому використовуються незаконно, і навіть можуть бути конфісковані. Головною проблемою такого стану справ автори згаданого документа вбачають складність легального ведення бізнесу з перевезень та несприятливе податкове середовище.
Таксистам – першу групу «спрощенки»
У законопроекті запропоновано прирівняти перевізників на таксі або на замовлення до продавців на ринках. Тобто, надати їм можливість сплачувати найнижчу з існуючих ставок єдиного податку (першої групи) – 192 грн за місяць (станом на 2019 рік). Зараз, якщо перевізник використовує другу групу спрощеної системи (на якій дозволена така діяльність), розмір єдиного податку становить 835 грн/міс.
Звісно, крім цього підприємцю доведеться сплачувати і ЄСВ (918 грн), це обов’язково для всіх «спрощенців». Не зміниться і річний ліміт доходу для першої групи – 300 000 грн. Якщо більше – доведеться змінити першу групу ЄП на іншу.
Нове авто зі знижкою
Наступна пропозиція не менш цікава: до 31 грудня 2022 року не стягувати ПДВ при купівлі нового легкового автомобіля, якщо він буде використаний в якості таксі. Але поверніться назад, до екрану: ми теж було рвонули в автосалон за чималою знижкою… Однак, щоб нею скористатись, доведеться виконати низку вимог.
Покупець має бути зареєстрований як фізична особа-підприємець (ФОП) з головним видом діяльності за КВЕД 49.32 або 49.39 (послуги таксі або перевезення на замовлення, їх ще немає, проектом лише пропонується додати такі до класифікатора). У податковій доведеться взяти довідку про відсутність заборгованості. Також до папки паперів треба буде покласти копію дозвільного документа (ліцензії) на право здійснення перевезень, причому такий документ має бути виданий не раніше як за 6 місяців до моменту покупки нового авто з пільгою.
Ще кілька невеликих нюансів. Машину не можна продавати наступні 5 років. Точніше, в принципі можна, але при цьому доведеться сплатити суму ПДВ, на яку була надана знижка, – та ще й у п’ятикратному розмірі. І останнє: знижка надаватиметься виключно на легковики вітчизняного виробництва. А згідно з даними «Укравтопрому», таким виробником наразі є лише «Єврокар», який продукує автівки марки «Шкода».
А схеми?
Так, знову з’явиться чимало прихильників «свіжої» ідеї, що, мовляв, варто буде знайти таксиста і домовитись із ним про те, аби купив «на себе» машину, зі знижкою. А там якось та й буде – йому без різниці, ліцензію має, а нам трохи економії… Однак, як вже згадувалось, можна буде купити будь-яке авто, за умови що це «Шкода», що трохи обмежує коло вибору.
А навіть якщо і кинути оком на «Октавію» чи то «Суперба», або ж на якогось чеського кросовера, то податківці точно знатимуть, скільки таких машин є у кожного підприємця. І якщо кількість сплачених податків не дорівнюватиме кількості машин таксі, куплених зі знижкою, напевно, у фіскалів почнуть виникати питання. А це зовсім небажаний побічний ефект. Тому, імовірно, знижкою користуватимуться лише ті, хто справді займається перевезеннями на таксі. І, звісно, лише після прийняття закону.
Далее
Так, як повідомляється на сайті українського парламенту, ініціаторами зареєстровано проект закону «Про протидію лихослів’я», який спрямований на очищення української мови від мату.
Автором даного документа №10414 значиться народна депутатка Ольга Богомолець.
Треба зазначити, що повний текст законопроекту поки на огляд не представлений.
Раніше Ольга Богомолець тему про очищення рідної мови від лихослів’я підняла в Facebook ще два тижні тому.
«Життя триває гострим бажанням змінити чергові реалії. Скажіть, а чи є серед моїх друзів і підписників на фб ті, хто не використовує і не терпить лихослів’я і лайки в мережі, медіа-просторі і взагалі в повсякденності? Хочу зрозуміти погляди і форму комунікацій сучасних українців. На вашу думку, наскільки згубно впливає лихослів’я від публічних осіб на культуру життя і чи варто боротися за «дематюкацію» публічного простору?», — запитувала на своїй сторінці народна депутатка України.
Минюст обновил Порядок совершения нотариальных действий нотариусами Украины.
Соответствующий приказ от 24 июня 2019 года № 1923/5 министерство зарегистрировало в тот же день, пишет «Юрлига».
Приказ принят во исполнение Указа Президента от 20 июня 2019 года № 418 «О признании утратившими силу некоторых указов Президента Украины», которым отменен Указ Президента Л. Кучмы от 10 июля 1998 года № 762 «Об упорядочении взимания платы за совершение нотариальных действий».
Указом № 762/98 устанавливалось, что размер платы, взимаемой за совершение нотариальных действий частными нотариусами, не мог быть меньше размера ставок государственной пошлины, взимаемой государственными нотариусами за аналогичные нотариальные действия.
Со дня вступления в силу приказа Минюста частные нотариусы за совершение нотариальных действий будут взимать плату, размер которой определяется по договоренности между частным нотариусом и физическим или юридическим лицом. Была убрана норма о том, что указанная плата должна была быть не меньше размера ставок государственной пошлины, взимаемой государственными нотариусами за аналогичные нотариальные действия.
Приказ вступит в силу со дня официального опубликования.
Далее
