5 червня Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 3-р(І)/2019 у справі за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА“ (далі – Товариство) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців двадцять четвертого, двадцять п’ятого, двадцять шостого розділу I Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні“ від 23 березня 2017 року № 1989–VIII (далі – Закон № 1989).
Цим Рішенням Суд визнав таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону № 1989, відповідно до яких „нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269–289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку“.
У Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що внесення абзацом двадцять шостим розділу I Закону № 1989 змін до Податкового кодексу України у частині скасування права на повернення платникам податків сум плати за землю, нарахованих та сплачених за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, було обумовлено необхідністю досягнення суспільно значущої мети, однак законодавець діяв непослідовно й не дотримав балансу між публічним та приватним інтересами, а обраний ним засіб (запровадження таких змін) не є пропорційним цілям, які переслідувалися. З огляду на зазначене, як вказано у Рішенні Суду, положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону № 1989 суперечать конституційному принципу верховенства права.
З матеріалів конституційної скарги вбачається, що Товариство з незалежних від нього причин не змогло захистити своє право власності у судовому порядку. Внесення абзацом двадцять шостим розділу I Закону № 1989 змін до Податкового кодексу України призвело до того, що легітимні очікування суб’єкта права на конституційну скаргу не справдилися, а його право власності було порушено.
У Рішенні Суду зазначається, що законодавець положеннями першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону № 1989 унеможливив не лише реалізацію набутого Товариством права вимоги майнового характеру щодо повернення сплачених ним сум плати за землю, а й повернення іншим платникам податків нарахованих та сплачених сум плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, незважаючи на продовження дії раніше запровадженої норми Податкового кодексу України про звільнення від обов’язку щодо сплати таких сум плати за землю.
Конституційний Суд України звертає увагу на те, що така практика негативно позначається на економічній свободі та розвитку підприємницької діяльності в Україні, а також на інвестиційному кліматі в державі. Хоча конституційно-правовий зміст поняття економічної свободи не передбачає отримання конкретних результатів від здійснення економічної діяльності, однак він включає і захист від ризиків, пов’язаних зі свавільними, непередбачуваними й необґрунтованими рішеннями та діями органів публічної влади, зокрема щодо податкового регулювання.
Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону № 1989 суперечать частині першій статті 8, частині четвертій статті 41 Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Далее
За закон №3433 проголосували 230 народних депутатів із необхідних 226.
Зазначається, що документом внесено зміни до Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про громадянство України».
Зокрема, змінами до Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено термін «участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості Україні» щодо іноземців та осіб без громадянства, які надавали практичну допомогу підрозділам які беруть участь в антитерористичній операції.
Законом також визнано іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності України такими, що перебувають на законних підставах у країні та надано можливість таким особам одержати посвідку на тимчасове проживання на час участі, поки вони захищають Україну.
Документом передбачається обмеження щодо добровільного або примусового повернення таких іноземців та осіб без громадянства до держави-агресора або країн, що не визнають територіальну цілісність України або підтримують агресію проти України.
Зміни до Закону «Про громадянство України» передбачають спрощений порядок прийняття у громадянство України іноземців та осіб без громадянства, які надавали практичну допомогу у захисті територіальної цілісності та недоторканості країни.
Зранку 6 червня під парламентом зібрались представники «Національного корпусу» з вимогою ухвалити законопроект №3433.
Уряд урегулював питання призначення пенсій державним службовцям, які не отримували пенсій на момент набрання чинності закону “Про державну службу” у 2015 році, інформує 1NEWS з посиланням на прес-службу Мінсоцполітики.
Відповідне рішення було ухвалено на засіданні уряду.
Прийнято постанову Кабінету Міністрів України “Про внесення зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб”, якою передбачено право на пенсію державним службовцям, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” займали посади державної служби і не одержували пенсію державного службовця, призначену раніше згідно із Законом України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ “Про державну службу”, а продовжували працювати на державній службі.
Далее
Верховна Рада України 6 червня ухвалила закон про Тимчасові слідчі комісії та Тимчасові спеціальні комісії парламенту. Це й же законодавчий акт регулює процедуру імпічменту.
За ухвалення документу проголосували 279 депутатів.
Згідно з законопроектом, до складу спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради входять народні депутати, спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Вони розслідують обставини вчинення президентом України державної зради або іншого злочину, викладених у підписаному більшістю нардепів від конституційного складу Ради поданні про ініціювання питання про усунення президента з поста в порядку імпічменту.
Свої висновки та пропозиції ТСК моє подати у визначений парламентом термін, та не пізніше ніж через два місяці після її утворення.
Далее
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме:
— наявність суб’єкта, здатного набути у власність певний об’єкт;
— законність об’єкта володіння;
— добросовісність заволодіння чужим майном;
— відкритість володіння;
— безперервність володіння;
— сплив установлених строків володіння;
— відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.
Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Таким чином, Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
Із повним текстом постанови ВП ВС від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) можна ознайомитися за посиланням – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82095858.
Правительство усиливает государственный надзор за соблюдением субъектами хозяйствования законодательства о занятости и трудоустройстве лиц с инвалидностью.
Соответствующие изменения внесены в:
Постановление принято сегодня, 5 июня, ознакомиться с ним можно будет в ИПС ЛІГА:ЗАКОН, заказав тестовый доступ.
Предусмотрено, что предприятиям, учреждениям, организациям, физическим лицам, использующим наемный труд, и хозяйственным объединениям, в состав которых входят предприятия общественных организаций лиц с инвалидностью, помогут рассчитать количество рабочих мест для трудоустройства лиц с инвалидностью с целью зачисления в норматив таких рабочих мест.
Также установлены основания и методика проведения плановых и внеплановых проверок предприятий, учреждений, организаций, физических лиц, использующих наемный труд, и хозяйственных объединений, в состав которых входят предприятия общественных организаций лиц с инвалидностью. Проверки по вопросам соблюдения субъектами хозяйствования законодательства о занятости и трудоустройстве лиц с инвалидностью проводит Гоструда и ее территориальные органы.
Далее
