Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України та практики, сформованої Касаційним цивільним судом, щодо можливості стягнення грошових коштів в іноземній валюті.
У постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-79цс14 ВСУ зазначив, що незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов’язання), валютою платежу є гривня. Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню й інші складові грошового зобов’язання, передбачені, зокрема, ст. 1048 Цивільного кодексу та при застосуванні ст. 625 ЦК.
У свою чергу, Касаційний цивільнй суд у рішенні від 25 липня 2018 року у справі №308/3824/16-ц вказав на те, що незалежно від визначеної сторонами валюти боргу у зобов’язанні валютою платежу є виключно гривня за умови відсутності у сторін відповідної ліцензії Національного банку України.
Натомість Велика Палата ВС дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов’язання у іноземній валюті, в якій воно зазначене у договорі, чинне законодавство не містить. «У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов’язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству», — йдеться у постанові ВП ВС від 16 січня 2019 року.
При цьому Велика Палата зауважила, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, оскільки належним виконанням зобов’язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, в розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Зазначимо, що висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, а також щодо можливості і порядку визначення у рішенні еквіваленту суми боргу в національній валюті сформульовані також у постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц.
Таким чином, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата Верховного Суду вказала на критерії віднесення інформації до категорії службової, тобто інформації з обмеженим доступом. У межах спору ВП ВС визначила, в наданні якої інформації особі не може бути відмовлено.
Крім того, ми висвітлювати рішення Великої Палати щодо умов перерахунку вартості комунальних послуг. Відповідно до тексту постанови ВП ВС, якщо тарифи були чинними на момент нарахування вартості послуги, але в подальшому скасовані судом, це є підставою для перерахунку нарахованих платежів.
Полное выполнение кредитного обязательства не требует дополнительного подтверждения от банка. Соответствующая правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда в составе коллегии судей Кассационного гражданского суда от 06 марта 2019 года № 286/1693/17.
Заемщик по кредитному договору обратился в суд с иском об обязательстве банка выдать справку об отсутствии задолженности по кредитному договору.
При рассмотрении дела Судом установлено, что банк воспользовался правом досрочного возврата кредитных средств путем обращения в суд с требованием о взыскании с должника всей суммы задолженности. В результате изменился срок выполнения основного обязательства, а по истечении срока кредитования прекратилось право банка начислять проценты по кредитному договору.
Поскольку заемщик выполнил соответствующее решение суда, он является таким, что полностью выполнил свои обязательства по кредитному договору.
Учитывая то, что результатами рассмотрения дела подтверждено отсутствие задолженности заемщика перед банком по кредитному договору, Верховный Суд пришел к заключению, что оснований для удовлетворения иска в части обязательства банка выдать справку об отсутствии задолженности нет. Наличие или отсутствие такой справки не влияет на права истца. Возобновление прав заемщика не требует воздействия со стороны суда на банк.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що позивач, керуючи транспортним засобом, рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот (розворот), в той час, коли праві інші смуги були не зайняті, чим порушив вимоги п. 11.5 Правил дорожнього руху України (ПДР).
Позивач покликався на те, що автомобіль під його керуванням здійснював рух по крайній лівій смузі, з метою здійснення розвороту ліворуч. Тобто, згідно п. 10.4 ПДР, він завчасно зайняв крайню ліву смугу для руху, з метою здійснення маневру, пов’язаного із зміною напрямку руху. При цьому, він не змінював смугу, з метою забезпечення можливості стежити за дорожньою обстановкою з урахуванням темного часу доби, погодних умов у вигляді дощу, недостатньої видимості у напрямку руху та для чіткого розпізнання елементів дороги у вигляді дорожньої розмітки п.1.7 або п. 1.11 ПДР.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що відеозаписом підтверджується порушення позивачем п.11.5 ПДР, а саме рух автомобіля позивача по крайній лівій смузі дороги, в той час, коли праві смуги дороги були не зайняті. Світловий покажчик повороту відповідного напрямку на автомобілі не був увімкнений, що спростовує доводи позивача про те, що він мав намір здійснити поворот (розворот).
Апеляційний адміністративний суд дійшов іншого висновку та позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наданий відповідачем у якості доказу відеозапис, не підтверджує факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки відеозапис не доводить створення водієм перешкоди або небезпеки руху для інших учасників дорожнього руху, що є складовою адміністративного правопорушення. Суб’єктивне сприйняття відповідачем певних обставин, не може вважатися належним доказом в адміністративній справі, адже такими можуть бути лише пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.
Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки відеозапис подій не доводить створення позивачем перешкоди або небезпеки руху для інших учасників дорожнього руху, що є складовою адміністративного правопорушення.
Далее
Комитет по вопросам национальной безопасности и обороны рекомендует принять за основу правительственный законопроект № 9402 относительно усиления контроля за въездом в Украину иностранцев и лиц без гражданства
Законопроектом предлагается ввести предварительное электронное уведомление иностранцами — гражданами государств миграционного риска или лицами без гражданства, которые постоянно проживают в этих государствах, об их намерении посетить Украину.
Государство миграционного риска — государство, для граждан которого и лиц без гражданства, постоянно там проживающих, по решению Кабинета Министров может устанавливаться особый режим въезда в Украину и выезда из Украины с целью противодействия нелегальной миграции.
Кроме того, наша страна будет собирать биоматематическую информацию, подаваемую иностранцами и лицами без гражданства во время оформления виз для въезда в Украину и транзитного проезда через нашу территорию.
Правила оформления визы иностранцам и лицам без гражданства, порядок представления ими своих биоматематических данных во время оформления визы и перечень документов, необходимых для ее получения, установит Кабинет Министров. Также Правительство сможет устанавливать особые требования к уровню защиты паспортных документов иностранцев и лиц без гражданства, которые въезжают в Украину в интересах обеспечения национальной безопасности.
Как пояснил Кабмин, законопроект направлен на обеспечение возможности въезда в Украину иностранцев исключительно по паспорту с бесконтактным электронным носителем. Цель проекта — введение украинских биоматематических виз.
Далее
З 2016 року Україна почала вживати важливі законодавчі кроки в напрямі забезпечення існування в державі реального судового захисту. Невід’ємною частиною судового захисту є обов’язковість виконання судових рішень. Про це передає прес-служба Міністерства юстиції.
Тому відомство з моменту запуску реформи у сфері правосуддя активно впроваджує заходи, аби зробити цю реформу ефективною та дієвою. На цьому наголосила заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби під час прес-конференції «Вдосконалення порядку допуску до професії приватних виконавців та порядку діяльності Дисциплінарної комісії приватних виконавців».
Із метою повноцінного старту у реформаційному процесі нами було розроблено всю необхідну нормативну базу і вже з 2017 році в Україні фактично запроваджена змішана система виконання судових рішень та інститут приватного виконавця.
«Сьогодні ми перебуваємо на шляху позитивних змін, які відбуваються у системі виконання судових рішень, завдяки передачі державою частини функцій у сфері примусового виконання рішень приватним виконавцям. Водночас є низка об’єктивних чинників, які потребують вдосконалення і пов’язані з незначною кількістю приватних виконавців в Україні», — зазначила Світала Глущенко.
Зокрема, з моменту запуску змішаної системи виконання судових рішень та створення нової професії було забезпечено понад 2,5 тисячі місць для отримання кандидатами у приватні виконавців знань про виконавче провадження. Понад 1500 осіб виявили бажання пройти відповідне навчання і більш ніж 1200 осіб його вже успішно завершили. Наразі понад 200 осіб отримали посвідчення приватних виконавців, 162 приватних виконавця внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців. Кількість діючих приватних виконавців — 158 осіб.
«Безперечно, така кількість приватних виконавців є недостатньою для успішної реалізації цієї ключової для нашої держави реформи. Тому є абсолютно логічним, що Міністерство переймається питаннями вдосконалення процедури допуску до цієї професії та роботи колегіальних органів, які задіяні в процесі становлення та розвитку нової інституції, зокрема Кваліфікаційної та Дисциплінарної комісій приватних виконавців. Сьогодні ми презентуємо ті реальні кроки, які будуть імплементовані у відповідні порядки, що затверджуються Мін’юстом», — повідомила заступник міністра.
Насамперед, оновлений порядок допуску передбачатиме для кандидатів у приватні виконавці можливість онлайн-навчання з подальшим складанням заліку у вищому навчальному закладі. На сьогодні до переліку закладів, які надають освітні послуги у частині примусового виконання рішень суду, включено 10 навчальних закладів, які знаходяться у Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові, Івано-Франківську, Сумах та місті Києві.
«Тобто з моменту внесення цих змін кандидату у приватні виконавці надається можливість вибору як місця навчання, так і його форми. Обидва варіанти передбачають надання відповідного свідоцтва. Цей онлайн-курс для нас готує наш надійний партнер — ОБСЄ», — наголосила Світлана Глущенко.
Особа звернулась з позовом до міської ради про скасування рішення щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.
Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлової прибудови до квартири, оскільки на запитуваній позивачем ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова, на яку правовстановлюючі документи відсутні.
Позивач вказувала на те, що на нежитлову прибудову вона має правовстановлюючий документ — свідоцтво про право власності на квартиру, в технічному паспорті якої зазначено балкон.
Позивач покликалась на те, що визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, оскільки нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено принцип цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований. Тому, до неї як до власника квартири до складу якої входить прибудова перейшло право користування земельною ділянкою та з метою добросовісності користування земельною ділянкою та сплати до місцевого бюджету орендної плати позивач бажає укласти договір оренди земельної ділянки під прибудовою.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Суди зазначили, що на земельній ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу позивача без задоволення.
Верховний Суд роз’яснив, що доводи касаційної скарги позивача про те, що їй на праві власності належить указана квартира разом із прибудованим на прибудинковій території багатоквартирного будинку балконом, у зв’язку з чим до неї, на підставі статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 ЗК України, перейшло право користування спірною земельною ділянкою і вона має право на розробку проектної документації на відведення земельної ділянки, є помилковими, оскільки відповідно до частини першої статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користування на земельну ділянку не переходить.
