Державна фіскальна служба України повідомила про основні зміни в оподаткуванні податком на прибуток підприємств у 2019 році.
Змінами доповнено та уточнено деякі норми, визначені Податковим кодексом України:
Введено поняття активу з права користування — визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди (п.п. 14.1.12 Кодексу);
Визначено поняття нормативу витрат на виплати страховим посередникам — гранично допустима величина будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування, встановлена для цілей Кодексу за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.п. 14.1.1251 Кодексу).
Уточнено поняття деривативу (п.п. 14.1.45 Кодексу), зокрема:
-вилучено визначення деривативу як стандартного документа;
-не передбачається затвердження Кабінетом Міністрів України стандартної (типової) форми дерйвативів;
-платежі за угодами своп розраховуються на підставі ціни (котирування) базового активу, також з урахуванням процентних ставок у межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежу;
-визначено, що форвардний контракт не є стандартизованим цивільно- правовим договором, та передбачено, що такий контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.
Уточнено умови включення юридичних осіб до Реєстру неприбуткових установ та організацій
Внесено зміни в частині вимог до установчих документів (п.п. 133.4.1 Кодексу), зокрема:
-для цілей розподілу отриманих доходів (прибутків) термін «учасники» неприбуткової організації застосовується у розумінні Цивільного кодексу України;
-для недержавних пенсійних фондів передбачена можливість передання активів у разі ліквідації такого фонду іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону.
При цьому п. 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2628 встановлено, що зміни до п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу застосовуються до податкових періодів, починаючи з 01 липня 2017 року.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
Доповнено новим п. 138.4 Кодексу відповідно до якого, вимоги пп. 138.1 — 138.3 ст. 138 Кодексу, якими визначені різниці для коригування фінансового результату до оподаткування та порядок розрахунку амортизації, не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди.
Уточнено вартісний показник для застосування визначених Кодексом мінімально допустимих строків корисного використання, встановлений для основних засобів 4 групи, який складає понад 6000 гривень замість раніше визначеного у розмірі 2500 гривень (п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).
Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій
Уточнено, що при визначенні різниць, передбачених п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу для коригування до збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 30 відсотків вартості придбаних товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, не враховуються активи з права користування за договорами оренди.
Уточнено, що вимоги із застосування різниці відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу не поширюються також на вартість товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у Накопичувального фонду та недержавних пенсійних фондів.
Доповнено новою різницею для коригування фінансового результату до збільшення при перевищенні виплат (винагород) страховим посередникам понад встановлений норматив витрат, а саме:
на позитивну різницю між сумою будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування та сумою нормативу витрат на виплати страховим посередникам, розрахованих за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пп. 141.1.3 Кодексу).
Застосування прискореної амортизації
Внесеними до п. 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу змінами на 1 рік продовжено дію норми щодо права на застосування для розрахунку амортизації за прямолінійним методом мінімально допустимого строку амортизації (два роки) щодо основних засобів четвертої групи, якщо витрати на їх придбання понесені (нараховані) платником податків після 01 січня 2017 року та якщо для таких основних засобів забезпечується одночасне виконання встановлених Кодексом вимог, зокрема, основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року.
Далее
У Державній фіскальній службі пояснили, чим відрізняється запит на інформацію і звернення громадян.
Запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації, надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).
Відтак, вони відрізняються між собою, в першу чергу, своїм змістом: запит — прохання надати інформацію, звернення – прохання вчинити певні дії, викладені у пропозиціях, заявах чи скаргах.
Варто також мати на увазі, що запит на інформацію подається з метою реалізації конституційного права на отримання інформації, передбачене ст.34 Конституції України і детально врегульоване Законом України «Про доступ до публічної інформації», звернення – з метою реалізації низки конституційних прав. А саме, за допомогою пропозицій громадяни можуть реалізовувати не тільки право на звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, але й право брати участь в управлінні державними справами. Із заявами звертаються щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
І основною відмінністю, що має практичне значення, є строк надання відповіді. На запити – 5 робочих днів, на звернення – 30 календарних днів
Далее
Большая палата Верховного суда при рассмотрении дела №464/3790/16-ц пришла к выводу, что кредиторы имеют право получать проценты и пеню в валюте, если одалживали средства также в валюте.
Суть дела: одно физлицо одолжило другому сумму в долларах под расписку. Когда деньги не вернули, кредитор обратился в суд, насчитав проценты за пользование средствами и пеню в 3%. Эти средства кредитор хотел получить в долларах, без пересчета в гривню. Суды первых инстанций отказали в иске, Но Большая палата ВС дала на это свое разрешение.
«Конвертация суммы займа в иностранной валюте для определения размера процентов на уровне учетной ставки НБУ в национальную валюту Украины будет противоречить частям первой и третьей статьи 1049 Гражданского кодекса относительно обязанности заемщика», — говорится в постановлении Верховного суда.
В нем также есть правовое разъяснение, которое разрешает выносить решения в пользу валютных выплат. «Суд вправе принять решение о взыскании денежной суммы в иностранной валюте. Учитывая положения части первой статьи 1046 ГК, а также части первой статьи 1049 ГК, надлежащим исполнением обязательства со стороны заемщика является возврат суммы средств в сроки, в размере и именно в той валюте, которая определена договором займа, а не во всех случаях и безусловно в национальной валюте.» Тем самым Большая палата отступила от позиции Верховного суда Украины, который настаивал на выплатах по валютным кредитам в гривне.
Судьи ВС также дали новое разъяснение начисляемым 3%: «Предусмотренное частью второй статьи 625 ГК начисление 3% годовых имеет компенсационный, а не штрафной характер, поскольку выступает способом защиты имущественных прав и интересов, который заключается в получении компенсации от должника».
Далее
Частина 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов’язок стягувача додати до заяви про примусове виконання рішення квитанцію про сплату авансового внеску та визначає категорії осіб, які від сплати авансового внеску звільняються.
Позивач звернувся до адміністративного суду, оскаржуючи відмову Управління державної виконавчої служби (далі – УДВС) відкрити виконавче провадження за його заявою.
Суд встановив, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС було надіслано позивачу повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв’язку з ненаданням стягувачем документів на підтвердження сплати авансового внеску.
Позивач не заперечував, що він не належить до осіб, які звільнені від сплати авансового внеску. Проте у своїй заяві до УДВС позивач, зокрема, зазначав про те, що на даний час він не працює, кошти на життя він змушений позичати, причому розмір отримуваних позик є навіть меншим за прожитковий мінімум. Заявник вимушено не працює з 2005 року з причин, які пов’язані із захистом ним і його сім’єю своїх прав і свобод.
Суд першої інстанції вирішив позов задовольнити частково, визнав протиправними дії УДВС в частині надіслання повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Також суд зобов’язав Управління ДВС вирішити питання про відкриття виконавчого провадження, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вказав на те, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають сенс.
Далее
Кабинет министров ввел с 1 апреля ежемесячную выплату в размере 1,7 тыс. гривен многодетным семьям за третьего и последующего ребенка в возрасте до 6 лет. Соответствующее решение принято на заседание правительства в среду, 13 марта, передают «Українські новини».
«Каждая многодетная семья получит на третьего, четвертого, пятого и следующего ребенка до 6 лет ежемесячную помощь от государства в размере прожиточного минимума для детей до 6 лет. С 1 апреля — 1 тыс. 626 гривен на месяц на одного ребенка, с 1 июля — 1 тыс. 699 гривен, с 1 декабря — 1 тыс. 779 гривен», — сказал министр социальной политики Андрей Рева, представляя документ.
Отметим, что по состоянию на 1 января, в Украине стоит на учете 334 тыс. многодетных семей, в которых воспитывается 1,1 млн детей. По словам министра, выплаты предусмотрены для 158,8 тыс. детей до 6 лет (третий и более ребенок в семье). Ежемесячная помощь будет выплачиваться за счет субвенций местным бюджетам в рамках утвержденного бюджета на текущий год. Потребность в средствах — 200 млн гривен ежемесячно или 2,4 млрд гривен ежегодно.
В свою очередь премьер-министр Владимир Гройсман предложил не повышать выплату несколько раз в году, а сразу установить ее на уровне 1,7 тыс. гривен. Документ принят на заседании с доработкой.
Далее
Тривала оренда не гарантує права переважного викупу квадратних метрів, якщо цього не прописано в нотаріально посвідченому договорі. На цьому в постанові від 6.03.2019 наголосив Верховний Суд.
Чоловік придбав кімнату в комуналці. Однак інші пожильці почали чинити йому перепони в доступі до помешкання, зокрема змінили замки без відома нового власника. З вимогою забезпечити доступ до кімнати чоловік звернувся до суду.
Перша інстанція зобов’язала пожильців надати ключі своєму сусідові та забезпечити йому можливість вільно користуватися майном. Апеляційний суд залишив рішення без змін.
До касаційного суду звернулась одна з мешканок квартири. Вона повідомила, що
хотіла викупити кімнату й мала на це переважне право, адже тривалий час орендувала її. Разом з тим громадянка зазначала, що є ліквідатором аварії на ЧАЕС і звільнена від сплати судового збору. Однак, перша інстанція, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, стягнула з неї кошти.
У постанові №761/42887/16-ц ВС зазначив, що договір оренди житла з викупом підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Аргументи ж із приводу судового збору, на думку ВС, заслуговують на увагу. Проте заявниця не повідомила про свій статус ні в першій, ні в апеляційній інстанції.
