Сегодня, 21 февраля, вступил в силу Закон № 2680-VIII «О внесении изменений в Конституцию Украины (относительно стратегического курса государства на приобретение полноправного членства Украины в Европейском Союзе и в Организации Североатлантического договора)».
Согласно Выводу КСУ № 3-в/2018 от 22 ноября 2018 года изменения отвечают требованиям статей 157 и 158 Конституции Украины. Вместе с тем, шестеро конституционных судей изложили особые мнения по этому вопросу. В частности, судья Тупицкий считает, что Конституционный Суд Украины должен был указать, что изменять внеблоковый статус Украины следует через всеукраинский референдум.
Законом изменено не только тело Конституции, но и Преамбулу, в которую включено подтверждение европейской идентичности Украинского народа и необратимости европейского и евроатлантического курса государства.
Верховная Рада наделена полномочиями определять принципы внутренней и внешней политики, реализации стратегического курса государства на приобретение полноправного членства Украины в Европейском Союзе и в Организации Североатлантического договора.
Президент Украины является гарантом реализации стратегического курса государства на приобретение полноправного членства Украины в ЕС и НАТО.
Реализацию стратегического курса государства на приобретение полноправного членства Украины в этих организациях обеспечивает Кабинет Министров.
Кроме того, из Переходных положений исключен пункт о возможности использования существующих военных баз на территории Украины для временного пребывания иностранных военных формирований на условиях аренды.
Далее
До суду звернулося Товариство з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради про визнання протиправним та скасування приписів та постанов.
Посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил комунальним підприємством. За результатами перевірки було прийнято приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил по об’єкту та винесено постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на Товариство — підрядника.
Позивач не погодився із рішеннями відповідача та зазначив, що висновки акту позапланової перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах виконання будівельних робіт.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги. Суд виходив з того, що акт перевірки комунального підприємства не може бути носієм доказової інформації про вчинені позивачем порушення. Протоколи і приписи стосовно Товариства, складені на підставі такого акту, не є наслідком перевірки позивача, тому вони не можуть бути підставою для прийняття постанов про визнання позивача винним у вчиненні правопорушень норм містобудівного законодавства, а також про застосування до нього санкцій.
Апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив частково. Апеляційний суд зазначив, що виявлене під час перевірки замовника по відповідному об’єкту будівництва порушення позивача як підрядника вимог законодавства, що регулює містобудівну діяльність, може слугувати підставою для прийняття протоколу, припису про усунення порушень та постанови про застосування санкцій.
Верховний Суд погодився з позицією суду першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасував.
Суд касаційної інстанції вказав на те, що виявлені посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил фіксуються у відповідних актах, які складаються відносно кожного конкретного суб’єкта містобудування (адже у п. 18 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зазначається, що акт надається керівникові кожного суб’єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки), який виконує (або виконував) відповідні роботи на об’єкті будівництва, який підлягає перевірці.
Далее
Уповноважений Верховної Ради з прав людини роз’яснив роботодавцям, як уникнути дискримінації в оголошенні про вакансії.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Положення цього Закон визначають, що заборона дискримінації поширюється на всі сфери суспільних відносин, зокрема й сферу праці.
Крім того, стаття 2-1 Кодексу законів про працю також встановлює обов’язок дотримуватись рівності трудових прав громадян.
Закон України «Про зайнятість населення» гарантує захист від дискримінації та також забороняє дискримінацію в оголошеннях про вакансії, а саме вказувати вимоги, які віддають перевагу тому чи іншому кандидату через його/її стать, вік, інвалідність, місце проживання та расу.
Також статтею 24-1 Закону України «Про рекламу» забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) зазначати вік кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі, представникам певної раси, кольору шкіри (крім випадків, визначених законодавством, та випадків специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі), щодо політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об’єднаннях громадян, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною третьою цієї статті передбачено відповідальність у вигляді сплати до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Далее
Пайову участь власників тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в утриманні об’єктів благоустрою планують замінити на обов’язковий місцевий збір.
Відповідний проект закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України» (№10048) передбачає запровадження місцевого збору за місця розміщення тимчасових споруд для підприємницької діяльності.
Досі власники МАФів були зобов’язані самостійно забезпечувати належне утримання прилеглої території. Або ж мали право брати пайову участь в утриманні цього об’єкта благоустрою на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем.
Верховный Суд в составе коллегии судей Первой судебной палаты Кассационного гражданского суда при рассмотрении иска о взыскании задолженности по выплате заработной платы пришел к выводу, что для получения даже минимальной зарплаты рабочий должен выполнить нормы труда.
В постановлении от 11 февраля по делу № 736/675/17 разъяснено, что оплата труда не ниже уровня минимальной заработной платы не является безусловной гарантией и требует от работника выполнения нормы труда.
Комитет по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности рекомендует принять за основузаконопроект № 9353 касаемо осуществлением специального досудебного расследования. Таким образом пытаются обеспечить неотвратимость наказания правонарушителей, которые с целью избежания ответственности находятся в других странах или на временно оккупированных территориях Украины.
Законопроектом предлагается в части первой статье 281 Уголовного процессуального кодекса предусмотреть два основания для объявления розыска подозреваемого:
1) когда местонахождения подозреваемого неизвестно;
