Как сообщает пресс-служба Минэкономразвития, открыта регистрация по новой процедуре организации коллективного управления авторскими и смежными правами, которые намерены в дальнейшем осуществлять управление правами интеллектуальной собственности авторов и правообладателей.
С 22 апреля 2019 года будут прекращены полномочия ОКУ, до этого момента действовавших на территории Украины. Исключение составляют ОКУ, имеющие свидетельства уполномоченных в таких сферах коллективного управления, как воспроизведение в домашних условиях и в личных целях аудио- и видеозаписей, публичное исполнение аудио- и видеозаписей, трансляция аудио- и видеозаписей в эфир и через кабель. Полномочия ОКУ в данных сферах будут действовать до сентября.
Все ОКУ, которые хотят продолжать осуществлять коллективное управление, а также потенциальные новые ОКУ должны быть зарегистрированы Минэкономразвития по новой процедуре.
Организации коллективного управления (ОКУ) — это учреждения, которым авторы произведений или другие правообладатели могут передавать свои полномочия на управление авторскими или смежными правами. ОКУ могут от имени правообладателей заключать договоры с пользователями, согласовывать размер вознаграждения (роялти), собирать, распределять и выплачивать собранное вознаграждение. Именно они обеспечивают защиту прав интеллектуальной собственности музыкантов, писателей, художников и других правообладателей.
Необходимость регистрации ОКУ по новой процедуре определена положениями Закона «Об эффективном управлении имущественными правами правообладателей в сфере авторского права и (или) смежных прав». Реализация закона позволит установить в Украине эффективную и прозрачную систему коллективного управления имущественными правами в сфере авторского права и смежных прав.
Сейчас по новой процедуре Минэкономразвития уже зарегистрировало две ОКУ. Реестр ОКУ с детальной информацией о них содержится на официальном веб-сайте Минэкономразвития по ссылке.
Зарегистрированные ОКУ, которые хотят собирать роялти в сферах обязательного и расширенного коллективного управления, могут осуществлять такую деятельность только после аккредитации по результатам проведения открытого конкурса.
Прием заявлений для участия в конкурсе на аккредитацию ОКУ для сбора роялти в сферах расширенного или обязательного управления начнется уже в марте 2019 года.
Также ожидается, что до 22 октября 2019 года будет ликвидировано Украинское агентство по авторским и смежным правам, которое раньше выполняло функции государственной ОКУ. Это позволит разгрузить государство от несвойственных ему функций сбора роялти, а также дерегулировать сферу коллективного управления авторскими и смежными правами.
Минэкономразвития напомнило, что коллективное управление авторскими правами осуществляется в добровольной, расширенной и обязательной сферах.
Добровольное коллективное управление имущественными авторскими правами осуществляется по желанию правообладателями и в соответствии с договором с ОКУ в какой-либо сфере управления правами, кроме тех, в которых осуществляется расширенное или обязательное коллективное управление. При этом добровольное коллективное управление осуществляется исключительно в отношении объектов авторского права и (или) смежных прав, включенных в каталог соответствующей ОКУ.
Расширенное коллективное управление объектами авторского права и (или) смежных прав осуществляется исключительно в таких сферах, как:
— демонстрация произведения в реальном времени или «вживую» на публике, то есть декламирование стихотворения, танцы, игра, пение, когда используются музыка и/или текст песни, а также использование музыкальных произведений непосредственно в публичном заведении;
— звучание музыки по радио, живое исполнение в эфире, но вознаграждение собирается только за музыкальные произведения (тексты, музыка), включенные в эти записи;
— право на справедливое вознаграждение, общее для исполнителей и производителей аудио- и видеозаписей, за публичное исполнение аудиозаписей и зафиксированных в них исполнений или публичную демонстрацию видеозаписей и зафиксированных в них исполнений, опубликованных для использования с коммерческой целью;
— публичное исполнение аудиозаписей на публике (концерты, кафе, рестораны и т. п.), когда вознаграждение получают компании звукозаписи и исполнители;
— публичная демонстрация видеозаписей (кроме фильмов) публично на экране в специальных помещениях. Например, демонстрация видеозаписи музыкального концерта в кинотеатре.
Обязательное коллективное управление объектами авторского права и (или) смежных прав осуществляется исключительно в таких сферах:
— право следования в отношении произведений изобразительного искусства — это право художников или их наследников получать от аукционов, галерей, салонов, магазинов и т. п. определенный законом процент от цены перепродажи произведения изобразительного искусства;
— репрографическое воссоздание произведений — отчисления за ксерокопирование книг, брошюр, распечаток и т. п. (вознаграждение должны платить производители ксероксов и бумаги);
— воспроизведение в домашних условиях и в личных целях произведений, зафиксированных в аудио- и видеозаписях, — право субъектов авторского права и смежных прав получать вознаграждение за домашнее копирование для собственных потребностей правомерно приобретенных копий, например, аудиодисков, дисков с фильмами. Вознаграждение платят производители оборудования для копирования (CD-ROM с функцией записи, видеомагнитофон, телевизор с функцией записи и т. п.) и чистых носителей (диски, флешки и т. п.);
— кабельная ретрансляция объектов авторского права и смежных прав, кроме прав организаций вещания относительно их собственных программ (передач) вещания — вознаграждение платят кабельные операторы.
Напоминаем вам, что прежде чем заключить договор с ОКУ, ее статус можно проверить в системе проверки и мониторинга бизнес-партнеров CONTR AGENT.
Нинішня практика АТ «Укрпошта» щодо реалізації відправлення судових повідомлень рекомендованими листами має сталий характер, не відповідає вимогам законодавства та за певних обставин фактично унеможливлює розгляд судами справ, у яких передбачено виклик сторін, без порушення вимог цивільного процесуального законодавства.
Цивільне процесуальне законодавство (зокрема, положення ч. 5 ст. 74, ч. 1 – 3, 4, 8 ст. 76 ЦПК України 2004 року, а також ч. 6, п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 1, 4 та 9 ст. 130 зазначеного Кодексу (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»)) не передбачає можливості повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Така відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист і не передбачена як причина невручення судового повідомлення.
Отже, така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання.
Крім того, зі змісту ч. 8 ст. 128 ЦПК України випливає, які конкретно відмітки мають робитися щодо судових повідомлень особами, що здійснюють їх поштову доставку у вигляді рекомендованих листів.
Ані Закон України від 4 жовтня 2001 року № 2759-III «Про поштовий зв’язок», ані Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, не передбачають для судових повідомлень, направлених рекомендованим листом, довідки із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчується підписом працівника поштового зв’язку та відбитком календарного штемпеля. Зазначене за своїм сутнісним змістом не є причиною невручення, а є причиною повернення.
З урахуванням зазначеного Верховний Суд наголосив на тому, що у разі повернення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» мають зазначатися причини невручення, а не причини повернення такого рекомендованого листа.
Приведення АТ «Укрпошта» процедури направлення судових повідомлень рекомендованими листами, зокрема відміток про причини їх невручення, у відповідність до вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема ЦПК України, забезпечить судам можливість належним чином виконувати свої процесуальні обов’язки та ефективно здійснювати правосуддя. Це допоможе також усунути практику, яка дає недобросовісним учасникам судових спорів змогу суттєво зловживати процесуальними правами з метою затягування розгляду спорів у судах, уникнення участі в судових засіданнях або створення організаційно-процесуальних умов для скасування в майбутньому справедливих по суті судових рішень.
З повним текстом окремої ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 761/15565/16-ц (провадження № 61-7365св18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79805802.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 761/15565/16-ц (провадження № 61-7365св18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79805911.
Об этом стало известно из заявления Совета Евросоюза, который был обнародован на днях на официальном сайте.
Сообщается, чтобы получить специальное разрешение, нужно заплатить 7 евро и заполнить заявление-анкету через интернет.
Предоставленная информация будет проходить автоматически проверку по базам данных ЕС и Интерпола, чтобы определить, существуют ли основания для отказа в разрешении на проезд. При отсутствии запретов или замечаний, разрешение на въезд будет выдаваться автоматически.
Если возникнут подозрения или информация потребует дополнительного анализа, то заявка будет обрабатываться вручную компетентными органами. В любом случае, срок рассмотрения информации с вынесением соответствующего решения не будет превышать 96 часов.
Впрочем, наличие разрешения не означает автоматическое право на въезд в страны Евросоюза, поэтому окончательное решение будут принимать пограничные службы.
Предполагается, что систему в первую очередь внедрят в аэропортах и морских пунктах пропуска, а через три года это обязательство также будет применяться к международным автобусных перевозчикам.
Далее
Господарські суди розглядали спір між фізичними особами-підприємцями, що виник з невиконання договору поставки. Позивач просив суд стягнути з відповідача передоплату, пеню, інфляційні втрати, 3% річних та проценти за користування чужими грошовими коштами згідно зі ст.693 Цивільного кодексу України.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суди виходили з того, що доказів виконання зобов’язань по даному договору відповідач суду не надав, але відповідно до договору місцем відвантаження товару є склад продавця, тобто відповідача у справі. Позивач не надав суду належних і достатніх доказів своєчасного виставлення боржнику вимоги про поставку товару, а тому боржник не міг виконати свого обов’язку у строки, наведені в специфікації, що виключає наявність підстав стверджувати про прострочення виконання зобов’язання відповідачем по поставці товару. Тому суд, з посиланням на приписи ст. ст. 612, 613, 664, 689 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що позивачем не вчинено дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок.
Суд першої інстанції також зазначив, що зобов’язання сторін щодо поставки та прийняття товару згідно з укладеним між ними договором є чинними до повного виконання сторонами, а тому позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідача з вимогою про поставку товару.
Касаційний господарський суд скасував судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВС вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов укладеного договору, позивачем сплачено на користь позивача в якості передоплати за товар кошти, проте, покупцем не було отримано від продавця товар на суму передоплати. Та судами першої та апеляційної інстанцій вірно визначено правову природу сплаченої суми коштів як передоплати, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов’язань.
Але, відмовляючи у позові з посиланням лише на приписи статей 612, 613, 664, 689 Цивільного кодексу України, судами попередніх інстанцій не застосовано частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України в контексті реалізації позивачем свого права щодо стягнення коштів передоплати, на яку не було поставлено товар у визначений договором строк.
Міністерство економічного розвитку затвердило професію «трансплант-координатор» у державному Класифікаторі професій за кодом 2229.2. Про це йдеться на сайті МОЗу.
Трансплант-координатори забезпечуватимуть зв’язок між усіма учасниками процесу трансплантації, зокрема перевірятимуть та отримуватимуть згоди на донорство, вчасно та систематично оновлюватимуть інформацію у Єдиній державній системі трансплантації (ЄДІСТ), організовуватимуть оперативне та безпечне транспортування органів. Їхня робота матиме важливу психологічну складову, адже саме вони комунікуватимуть між донорами та їхніми родинами і реципієнтами, які очікують на трансплантацію.
Відповідно до закону про трансплантацію, трансплант-координатор повинен мати вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня у галузі охорони здоров’я, соціальної роботи чи соціальних та поведінкових наук.
«Трансплант-коордитанатори, як і єдина державна інформаційна система трансплантації, – це фундамент на якому розбудовується система трансплантації в Україні. Розробка ЄДІСТ виходить на фінішну пряму. Відтепер трансплант-координатори стали офіційною медичною професією в Україні. Міністерство охорони здоров’я рухається за планом. Це непростий і тривалий процес», – зазначив профільний заступник Міністра охорони здоров’я Роман Ілик.
Далее
Європейський суд з прав людини став на бік українця Микола Гарбуза у справі № 72681/10 «Garbuz v. Ukraine». Про це повідомила прес-служба суду.
Микола Гарбуз народився у 1952 році і помер у 2013 році.
У 2017 році його дружина вирішила подати заяву замість нього.
Суть справи
У 2002 році підприємець заявив поліції, що Гарбуз, який був директором муніципального житлово-комунального господарства, вимагав гроші у нього за дозвіл на використання деяких приміщень, якими управляло господарство.
Поліція, у присутності двох свідків, дала цьому підприємцю банкноти, позначені люмінесцентною речовиною, які він мав передати як хабар. Після того як підприємець вирушив до офісу Гарбуза, поліцейські, також у присутності свідків, виявили речовину на руці та кишені Гарбуза, а помічені банкноти – у сусідній кімнаті.
Того ж дня Гарбуз зізнався у прийнятті хабара, однак потім заявив, що зізнання у нього «вибили під фізичним і психологічним тиском». У результаті Гарбузу висунули обвинувачення у шахрайстві.
Під час суду Гарбуз заявив, що він не винний і що банкноти йому підкинула поліція. Свідків неодноразово викликали дати свідчення, але їх не знайшли за їхніми домашніми адресами. Судові засідання переносили щонайменше 33 рази, і лише тоді суд вилучив їхні покази.
У 2009 році районний суд визнав Гарбуза винним у шахрайстві і засудив його до двох років в’язниці. Одночасно суд звільнив чоловіка від виконання відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Гарбуз два рази оскаржував судове рішення, однак апеляції відхили.
Рішення
У скарзі до ЄСПЛ позивач заявив про порушення частини 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку) через тривалість кримінального провадження проти нього.
Суд у Страсбурзі встав на бік позивача і схвалив виплатити йому 1200 євро компенсації за моральну шкоду.
Далее
