Опубликовано Karina 19 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
На офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України з’явився сервіс, який допоможе заповнити електронну декларацію про доходи без помилок.
Скористатись новим сервісом можна через електронний кабінет. Назва сервісу – «Отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків».
Відомості про доходи за допомогою сервісу зможуть отримати тільки фізичні особи.
Щоб отримати інформацію в електронному вигляді, достатньо надати електронний цифровий підпис. Необхідно виконати такі кроки:
увійти до електронного кабінету на офіційному порталі Держфіскальної служби;
обрати акредитований центр сертифікації ключів (АЦСК);
завантажити особистий електронний ключ з електронного носія чи персонального
комп’ютера;
вказати пароль захисту та натиснути «Зчитати». Після завантаження ключа натиснути
«Увійти»;
увійти до розділу «Заяви, запити для отримання інформації»;
обрати «Запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків».
Далее
Опубликовано director 19 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на сайт Главного сервисного центра МВД, раньше в процессе заказа номеров автовладелец был вынужден обязательно посетить Главный или территориальный сервисные центры МВД (первый раз — чтобы заказать, а второй — чтобы забрать готовый номерной знак).
«Теперь всю процедуру заказа номерного знака (ИНЗ) гражданин может пройти или в удобном по расположению территориальном сервисном центре МВД (независимо от места его регистрации), или пользуясь онлайн-услугами собственного электронного кабинета водителя», — говорится в сообщении.
Также сообщается, что личное присутствие заказчика или уполномоченного им лица в Главном сервисном центре МВД необходимо лишь, когда гражданин забирает уже готовый номерной знак.
Далее
Опубликовано director 19 Фев 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
До суду звернулась особа з позовом про поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу дійсним. Особа зазначала, що вона та її чоловік придбали автомобіль Ford Fusion за спільні кошти, що підтверджується розпискою, яку склала продавець та власник придбаного подружжям транспортного засобу.
У зв’язку з відсутністю коштів у подружжя на переоформлення транспортного засобу з продавця на покупця, вони разом із продавцем автомобіля прийняли рішення щодо оформлення довіреності на розпорядження автомобілем. Продавець отримала грошові кошти за продаж автомобіля та передала усі необхідні документи, у тому числі і реєстраційне посвідчення водія. Довіреність була оформлена на її чоловіка.
Згодом її чоловік звернувся з позовом про розірвання шлюбу, а позивач дізналася, що він продав спірний автомобіль без її згоди та перереєстрував його на свого батька.
Позивач просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля Ford Fusion; визнати недійсним наступний договір купівлі-продажу автомобіля Ford Fusion; визнати автомобіль спільним майном подружжя, набутим за час шлюбу; зобов’язати чоловіка сплатити їй 1/2 частину вартості вказаного автомобіля
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, визнав автомобіль спільним майном подружжя, набутим за час шлюбу, визнав дійсним договір купівлі-продажу автомобіля та зобов’язав сплатити позивачу 1/2 частину вартості автомобіля.
Суд першої інстанції виходив із того, що видачею нотаріально посвідченої довіреності було приховано інший правочин, а саме договір купівлі-продажу спірного автомобіля, оскільки було передано грошові кошти за вказаний автомобіль у розмірі 8 490 доларів США, а продавець в свою чергу передала автомобіль та довіреність з правом відчуження транспортного засобу. Суд дійшов висновку, що автомобіль було придбано за час перебування сторін у шлюбі, він є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки частки майна дружини та чоловіка рівні, тому особа має право на половину вартості автомобіля, який відповідач відчужив без її згоди.
Апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд вказав на те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Враховуючи те, що під час укладення довіреності на ім’я відповідача останній не набув права власності на спірний автомобіль, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання вказаного автомобіля спільною власністю подружжя.
Верховний Суд визнав законним рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно зі статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
А Пленум Верховного Суду України у пункті 25 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснював, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інших правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Верховний Суд визнав безпідставними покликання апеляційного суду на те, що відповідач у передбаченому законом порядку не набув права власності на автомобіль, а отримання довіреності не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб, оскільки позов пред’явлено не про визнання права власності на автомобіль, набутим за довіреністю, а про дійсність договору й про поділ майна подружжя за час шлюбу, що не заперечується.
Суд касаційної інстанції вказав на те, що за нотаріально посвідченою односторонньою угодою був прихований інший правочин — договір купівлі-продажу автомобіля, оскільки за цією угодою подружня пара передала власнику автомобіля грошові кошти за придбаний автомобіль, що підтверджується, зокрема, розпискою, а продавець передала автомобіль та генеральну довіреність з правом його відчуження. Отже, фактично вони вчинили дії з виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля, що призводять до правових наслідків, які настають за договором купівлі-продажу.
Також ВС нагадав про правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16, відповідно до якої коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Оскільки автомобіль було продано без згоди позивача, ВС дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування їй 1/2 частки його вартості (постанова від 30.01.2019 у справі № 444/848/16-ц).
Далее
Опубликовано director 18 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413.
Зокрема, Постановою № 413 визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи ФОП-СГД до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Норми статті 24 КЗпП України та постанови № 413 поширюються на всі випадки, коли працівник виконує роботу на умовах трудового договору, при цьому працівник не може бути допущений до роботи без повідомлення до Державної фіскальної служби та її територіальних органів, оскільки в названих законодавчих актах чітко визначено, що повідомлення до ДФС подається до початку роботи працівника. У додатку до постанови №413 у графах №8 і 9 форми повідомлення про прийняття працівника на роботу подається інформація про дату видання наказу й дату виходу на роботу та зазначається дата формування повідомлення. Тож повідомлення про прийняття на роботу є частиною укладання трудового договору.
У листі від 10.08.2015 р. № 1038/13/84-15 Мінсоцполітики акцентує, що до початку роботи працівника інформація про його зарахування має бути подана до Державної фіскальної служби або її територіальних органів. Крім того, у вказаному листі Мінсоцполітики нагадує про нюанси подання такого повідомлення, зокрема:
1) дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника не співпадають;
2) подання повідомлення про прийнятих працівників за допомогою підприємств поштового зв’язку не передбачено. Про це фахівці Мінсоцполітики говорили також в листі від 19.08.2015 р. № 1069/13/84-15;
3) встановлено реквізити, які дають можливість подання уточнюючого повідомлення у разі необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу або допущення помилки роботодавцем — тип: початкове або скасовуюче.
Тобто, у разi якщо роботодавцем було подано повідомлення про прийняття працiвника на роботу, але працiвник так i не приступив до виконання обов’язків, то роботодавцем подається повiдомлення про прийняття працiвника на роботу типу «скасовуюче» (лист Мінсоцполітики від 29.04.2016 №492/13/84-16).
Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: Засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган (особа) чи фізична особа подає повідомлення про прийняття працівників на роботу на паперових носіях за умови, якщо на дату формування такого повідомлення у страхувальника трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма найманими працівниками.
Тобто, у повідомленні заповнюються рядки не більше ніж на п’ятьприйнятих осіб, незалежно від кількості уже працюючих на підприємстві найманих працівників(лист ДФСУ від 05.10.2015 р. № 21095/6/99-99-17-03-03-15).
Далее
Опубликовано director 18 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
Законодавець вирішив уточнити правила гри на кредитному ринку: 4 лютого ц. р. набрав чинності закон про солідарну відповідальність боржників та поручителів. Він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію і продовжують існувати після введення його в дію, крім ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», котра застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Відтепер Законом встановлюється, що ліквідація солідарного боржника-юридичної особи, смерть солідарного боржника-фізичної особи не припиняють обов’язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсяги та умови виконання.
Особи, які за одним чи кількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного й того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Припинення основного зобов’язання внаслідок ліквідації боржника-юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов’язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника-юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред’явлення вимоги.
Ліквідація боржника-юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника-юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання.
Законом встановлюються також строки дії поруки:
- Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання. У разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником у обсязі, що існував до такої зміни зобов’язання.
- Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.
- Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі, або якщо кредитор протягом 3 років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позов до поручителя.
- Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом 3 років з дня укладення договору поруки не пред’явить позов до поручителя.
- Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення або настання строку виконання відповідної частини такого зобов’язання.
Далее
