Юридическая Компания

Новости

Киевский районный суд г.Одессы применил меру присечения в виде содержания под стражей нотариусу, который обоснованно подозревается в мошеннических действиях, связанных с недвижимостью

Опубликовано 30 Янв 2019 в Новости | Нет комментариев

Киевский районный суд г.Одессы применил меру присечения в виде содержания под стражей нотариусу, который обоснованно подозревается в мошеннических действиях, связанных с недвижимостью

Киевский районный суд г. Одессы избрал меру пресечения в виде содержания под стражей на срок 57 дней подозреваемой в мошенничестве и злоупотреблении полномочиями. Размер залога составляет более миллиона гривен. Об этом 25 января сообщила пресс-служба суда. Отметим, определение следственного судьи может быть обжаловано в течение пяти дней со дня объявления.

По версии следствия частный нотариус составила и заверила заведомо поддельный договор дарения двухкомнатной квартиры с целью получения неправомерной выгоды.

В результате таких действий наследница умершего потеряла право собственности на жилье, стоимость которого составляет более 1 млн. грн.

 

Далее

Невстановлення судами фактичних обставин справи на підставі допустимих доказів унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування норм матеріального права.

Опубликовано 29 Янв 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Невстановлення судами фактичних обставин справи на підставі допустимих доказів унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування норм матеріального права.

Під час здійснення розгляду справи в суді першої інстанції, до матеріалів справи судом було залучено заперечення Відповідача-2 проти позову, в якому зазначено, що всупереч вимогам частини 2 статті 36 ГПК України  надана Прокурором до матеріалів справи копія договору є неналежним доказом. Про наведене було вказано Відповідачем-1 також і в апеляційній скарзі.

Однак, місцевий господарський суд на зазначене уваги не звернув. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що Відповідачами не зазначається в чому відмінність між умовами укладеного ними договору та копією, яка надана Прокурором, а тому оскільки надана Прокурором копія договору отримана ним в ході вивчення стану законності додержання законодавства навчальними закладами, невідповідність її оригіналу Відповідачами не спростована, в силу  статті 91ГПК України  суд вважає, що Прокурором надано належний та допустимий доказ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що  не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячі з наступного.

Відповідно до ст. 32 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення Прокурора до суду з даним позовом, до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками суд. експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статею 34 ГПК України  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 ГПК України).

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 “ДСТУ 4163-2003”, відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом “, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч зазначеним вимогам законодавства, місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов Прокурор.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами вирішено спір за належними, проте недопустимими доказами у справі, наданих Прокурором в обґрунтування позовних вимог.

Невстановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи на підставі допустимих доказів унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.

В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України  підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв’язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Доводи касаційної скарги по суті заявлених позовних вимог не можуть бути досліджені судом касаційної інстанції, оскільки це виходить за межі касаційного перегляду.

Варто відзначити, що позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з питання засідчення/ правильності засвідчення наданих сторонами копій документів співпадає з позицією висловленою неодноразого ВГСУ у своїх поставновах. У той же час залишається лише висловити сподівання, що колегія Касаційного цивільного суду матиме таку ж однозначну позицію з цього питання.

Джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/75368697

Далее

ВС: щодо економічного обгрунтування цін

Опубликовано 29 Янв 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС: щодо економічного обгрунтування цін

У справі № 903/46/18 ТОВ «Радивилівмолоко» звернулося до господарського суду з позовом до обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі — Відділення) про визнання недійсним та скасування рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі – Рішення АМК).

Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове — про задоволення позову.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постанову суду апеляційної інстанції скасував, а рішення місцевого господарського суду залишив в силі, з огляду на таке.

Так оскаржуваним Рішенням АМК визнано ТОВ «Радивилівмолоко» таким, що за результатами діяльності протягом січня-серпня 2017 року займало монопольне (домінуюче) становище з часткою 100% та частками, що перевищують 35% (на ринку заготівлі молока коров’ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення) у територіальних межах певних населених пунктів. Дії ТОВ «Радивилівмолоко», які полягали в необґрунтованому, поетапному зниженні у квітні-серпні 2017 року заготівельних цін на молоко коров’яче незбиране для промислової переробки від населення з 6,00 грн/кг до 4,00 грн/кг (33,3%) за відсутності відповідного економічно обґрунтованого перерахунку оптово-відпускних цін на готову молочну продукцію, визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем в межах окремих населених пунктів шляхом встановлення таких цін придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За вказане порушення на ТОВ «Радивилівмолоко» накладено штраф у розмірі 20 000 грн.

В свою чергу, за висновком колегії суддів Верховного Суду, хоча Закон України «Про Антимонопольний комітет України» не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю у сфері застосування вільних цін і тарифів, водночас за п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

Апеляційний господарський суд наведеного не врахував, як і того, що Відділенням у Рішенні було здійснено дослідження регіональних ринків молока коров’ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення, та визначено наявність адміністративних, економічних бар’єрів вступу на ринок інших суб’єктів господарювання, що призвело до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення місцевого господарського суду, який з’ясував наявність у діях ТОВ «Радивилівмолоко» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку шляхом встановлення таких цін придбання або реалізації товару (молока коров’ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79221955.

Далее

ВС: Фізична особа и фізична-особа підприємець мають різний правовий статус

Опубликовано 29 Янв 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС: Фізична особа и фізична-особа підприємець мають різний правовий статус

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Це положення однаково стосується прав і обов’язків фізичної особи-підприємця.

Про це зазначив Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду, розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця до податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкової інспекції, яким йому визначено грошове зобов’язання з ПДВ у розмірі 49 100 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 12 275 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач як фізична особа-підприємець має право на формування податкового кредиту у зв’язку з отриманням в користування автомобіля за договором лізингу. Окрім того, позивач зазначив про порушення процедури проведення перевірки.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Податковий орган оскаржив їхні рішення, зазначивши, що згідно з актом перевірки суть порушення полягає в тому, що фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерського обліку та не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх первісну та залишкову вартість, а також частку їх використання саме в господарській діяльності. Такі платники не можуть включати до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ суми, сплачені у зв’язку з придбанням (спорудженням) та утриманням основних засобів.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на те, що суди не встановили, яку систему оподаткування обрав позивач, тоді як «фізична особа-підприємець» та «фізична особа» мають різний податковий та правовий статус. Такі доводи, вказані відповідачем, залишились поза увагою судів, але їхнє дослідження має важливе значення для правильного вирішення цієї справи.

Здійснюючи перевірку, податковий орган посилався на приписи ст. 177 Податкового кодексу України, яка визначає оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Натомість у договорі фінансового лізингу зазначено, що позивач є платником єдиного податку.

Таким чином, без з’ясування обраної позивачем системи оподаткування суди не мали змоги застосувати відповідні норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Суди залишили поза увагою дослідження тих обставин, з якими податковий орган пов’язує недотримання податкового законодавства в зазначених правовідносинах.

Окрім цього, Суд зауважив, що оскільки відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними або фізичними особами, то у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. Отже, як вбачається зі змісту цієї норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена.

Тобто суди дійшли передчасного висновку, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ст. 198 ПК України.

Постанова Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 810/1726/16 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78626568.

Далее

Судей обяжут проверять и оценивать работу друг друга. А о тех, кто откажется от этой миссии, — будут сообщать куда следует.

Опубликовано 29 Янв 2019 в Новости | Нет комментариев

Судей обяжут проверять и оценивать работу друг друга. А о тех, кто откажется от этой миссии, — будут сообщать куда следует.

Загалом проект Порядку і методології оцінювання та самооцінювання судді, який запропонували до обговорення у Вищій кваліфікаційній комісії суддів, передбачає 4 суб’єкти оцінювання. З Національною школою суддів начебто все логічно та зрозуміло. Суддя проходить тренінги в межах програми підготовки й отримує оцінки від викладачів.

Об’єктивність самооцінки залежить від здатності судді до самокритики. Проте за наявності певних навичок із цим теж можна впоратися. Тим більше, що самобичуванням доведеться займатися тільки після двох років роботи на посаді.

Водночас чималу частину проекту присвячено регламентації оцінювання колегами. У кожному суді мають скласти графік: хто, за ким і коли має спостерігати. Саме так кожні 3 роки відбуватиметься оцінювання. Причому кожен суддя за цей період зобов’язаний оцінити щонайменше двох колег.

За результатами спостереження потрібно заповнити анкету, в якій дати оцінку кваліфікації та професійній діяльності колеги. І додати до неї фото чи відео, за наявності. Не анонімно, а за власним підписом. Потім усі анкети узагальнюватимуться, а висновки обговорюватимуться на зборах суддів із затвердженням результатів.

При цьому голова установи повинен звітувати перед комісією про суддів, які відмовляться від виконання цього почесного обов’язку. Проте не передбачено, що час, необхідний для виконання такого завдання, ураховуватиметься в модельному навантаженні на суддю. Та й відповідальність за небажання долучатися до процедури оцінювання прямо не прописана.

Долучатимуть до оцінювання й представників громадських об’єднань. Тільки спочатку їх зареєструють і допустять до цієї процедури. Потім вони самостійно оберуть, якому судді дошкулятимуть візитами. Хоча для об’єктивності було б логічно застосовувати автоматичний розподіл, аби ніхто не був обділений увагою активістів.

Щоправда, є й обмеження — одне ГО може спостерігати не більше ніж за 5 провадженнями одного судді, але його представники мають відвідати не менш як 3 судові засідання в межах однієї справи. Також громадським діячам прямо заборонено збиратися більш ніж у трьох на одному засіданні.

Прикметно, що результати долучатимуть до суддівського досьє та враховуватимуть під час кваліфікаційного оцінювання.

Наразі у ВККС збирають зауваження до проекту. Затвердити його планують уже в березні

Далее

Виробникам продуктів планують заборонити отримувати надприбутки

Опубликовано 28 Янв 2019 в Новости | Нет комментариев

Виробникам продуктів планують заборонити отримувати надприбутки

Коли відсутні реальні справи, саме час удаватися до популізму. Тож до Верховної Ради подали черговий документ, покликаний захистити громадян від зубожіння.

Автор проекту «Про внесення змін до статті 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення» щодо повноважень Кабінету Міністрів України у сфері державного цінового регулювання» (№9497) переймається зубожінням населення та пропонує примусово встановлювати межу допустимої рентабельності для виробників.

Далее