Верховный Суд в составе коллегии судей Первой судебной палаты Кассационного гражданского суда пересмотрел дело № 212/3829/15-ц, касающееся трудового спора пастора с епископатом лютеранской церкви о восстановлении на работе.
ВС постановлением от 24 января оставил в силе решение апелляционного суда об отказе в удовлетворении иска пастора, подтвердив, что священнослужитель не может быть восстановлен в должности, поскольку на день принятия решения суда действует и не отменено решение Церковного руководства, на основании которого и был выдан приказ Епископа об увольнении падре.
Пастора Церковного управления (Епископат) Немецкой Евангельско-лютеранской Церкви Украины уволили за прогул: приказ Церковного Управления о выговоре был изложен в новой редакции (которая и предусматривала увольнение) по обращению Президента Президиума Синода Церковного управления на основании решения руководства церкви об увольнении.
Кроме того, Епископат сообщил суду, что пастор, «заручившись поддержкой некоторых сотрудников канцелярии, которые впоследствии помогали ему в оформлении необходимых документов, пытался в способ, противоречащий КЗоТ Украины, уставу церкви и действующему законодательству перебрать на себя функции Президента Синода и сформировать состав Церковного руководства (Синодного комитета), которое будет служить реваншистским настроениям старой администрации и не будет препятствовать попыткам обогащения третьих лиц за счет церкви».
Верховный Суд отметил, что в соответствии со статьями 7, 25, 26 Закона «О свободе совести и религиозных организациях», устава Немецкой Евангельско-лютеранской Церкви Украины и служебной инструкции пастора правовой статус пастора в религиозном объединении определяется трудовым законодательством Украины, а потому на него распространяются нормы трудового законодательства.
Согласно уставу Церкви, епископ уполномочен назначать и освобождать от должности пасторов по решению Церковного руководства и по согласованию церковной общины или регионального церковного округа согласно внутрицерковному каноническому праву, если это ним установлено.
Вместе с тем, пастор, обращаясь в суд с иском о восстановлении на работе, не обжаловал решение Церковного руководства, на основании которого и был издан приказ епископа об увольнении. То есть суд апелляционной инстанции правильно отказал в иске, поскольку пастор освобожден не по решению епископа, а на основании решения руководства церкви (синодного комитета), которое действует и никем не обжаловано. ВС разъяснил, что обжалование указанного решения не является вмешательством суда в деятельность религиозной организации.
Учитывая, что истец не обжаловал решение, на основании которого он уволен, Верховный Суд согласился, что требование о восстановлении на работе с предъявлением требований лишь об отмене приказа епископа, который вынесен на основании решения Церковного руководства, является преждевременным.
Национальный банк распространил на операторов почтовой связи порядок выдачи и отзыва лицензии на перевод средств в национальной валюте без открытия счетов и предусмотрел возможность предоставления им такой лицензии.
Об этом говорится в сообщении НБУ, передают Українські Новини.
Такое решение обусловлено введением в действие закона о валюте, которым установлено право операторов почтовой связи предоставлять финансовые услуги по переводу средств, если они являются валютными операциями, на основании лицензии Национального банка.
Условием для получения оператором почтовой связи лицензии на валютный перевод является предоставление им услуг по переводу средств в гривне.
Эта лицензия позволит операторам почтовой связи предоставлять услуги по переводу средств в национальной валюте без открытия счетов.
Это будет способствовать расширению доступа населения к финансовым услугам и увеличению количества пользователей таких услуг.
Постановлением №25 также установлены требования к операторам почтовой связи в части структуры собственности, деловой репутации, профессиональной пригодности и финансового состояния.
Соответствующее постановление вступает в силу с 7 февраля 2019 года.
Как сообщали Українські Новини, Национальный банк решил выдавать валютные лицензии операторам почтовой связи для валютообменных операций в рамках валютной либерализации.
Далее
За змістом ст. 7 Господарського кодексу України та статей 1, 9 Цивільного кодексу України до господарських правовідносин щодо припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників підлягають застосуванню положення ст. 365 ЦК України.
Для припинення права суб’єкта господарювання (юридичної особи) на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умов, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України – відповідач та ТОВ «Укрнасінняпром» – позивач уклали договір пайової участі, відповідно до умов якого сторони зобов’язалися шляхом об’єднання майна, зусиль, матеріально-технічних ресурсів, що належать сторонам на відповідних правових засадах, у межах чинного законодавства відповідно до їхніх статутів спільно побудувати об’єкт – сучасний завод «CIMBRIA» з доробки та сортування насіння і зерна на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Інституту.
Позовні вимоги ТОВ «Укрнасінняпром» обґрунтовані тим, що Інститут не виконує обов’язків співвласника та не бере участі в поточній діяльності, експлуатації й управлінні спільним майном, де 213/214 часток у праві власності належить позивачу, а 1/214 частка – відповідачу. Тобто, на думку позивача, відповідач чинить перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності з експлуатації, управління та отримання доходів від користування майном, що є підставою для припинення права відповідача на відповідну незначну частку в такому спільному майні відповідно до положень ст. 365 ЦК України.
Велика Палата ВС зазначила, що предметом позову в цій справі є припинення права Інституту на частку у спільному майні – цілісному майновому комплексі заводу, присудження на його користь грошової компенсації за цю частку та визнання права власності на неї за позивачем. Між сторонами справи – юридичними особами – суб’єктами господарювання склалися господарські правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Приписи актів господарського законодавства України не містять норм права, які регулюють відносини щодо припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників. Такі господарські правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні врегульовані нормами цивільного законодавства. До цих відносин підлягають застосуванню відповідні приписи ЦК України, зокрема, положення ст. 365 цього Кодексу.
Велика Палата ВС звернула увагу, що майновий комплекс заводу «CIMBRIA» розташований на державній земельній ділянці площею 3,14 га, яка належить Інституту на праві постійного користування, тому відчуження належної Інституту 1/214 частки у спільному нерухомому майні (цілісному майновому комплексі заводу «CIMBRIA»), яка є об’єктом державної власності, призведе до фактичної остаточної втрати Інститутом можливості користуватися зазначеною земельною ділянкою. Це спричинить припинення права Інституту як заснованої на державній власності наукової установи на належну йому спірну частку в спільному нерухомому майні (цілісному майновому комплексі заводу «CIMBRIA»), розташованому на закріпленій за ним на праві постійного користування земельній ділянці державної власності, завдасть істотної шкоди як його інтересам, так і інтересам держави.
Враховуючи, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, Велика Палата ВС дійшла висновку про відсутність підстав для припинення права Інституту на належну йому спірну частку в спільному нерухомому майні на вимогу іншого співвласника (ТОВ «Укрнасінняпром») відповідно до ст. 365 ЦК України, а, як наслідок, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про присудження на користь Інституту грошової компенсації за цю частку, а також про визнання права власності на неї за позивачем.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977551.
Якщо покупець машини не бажає мати проблеми з підтвердженням права власності, йому з документами мудрувати не варто. Такий висновок випливає з постанови Верховного Суду від 22.01.2019.
На прохання чоловіка жінка передала свій автомобіль іншій особі на підставі довіреності на розпорядження. За час дії документа користувач автомобіля продав транспортний засіб. Однак, аби не переоформлювати авто, він передовірив її новому власнику.
Коли чоловік помер, жінка забажала повернути майно та скасувала дію довіреності. Оскільки машину вже було продано й новий власник відмовився її повертати, жінка звернулася до суду. У свою чергу до Феміди звернувся й новий власник, вимагаючи визнати дійсним договір купівлі-продажу.
Перша інстанція відмовила в задоволенні первісного позову та задовольнила вимоги нового власника. Апеляційний суд зважив на махінації з правовстановчими документами та повернув автомобіль попередній власниці.
У постанові №145/145/17 ВС зазначив, що продаж передбачає оформлення договору купівлі-продажу, зняття ТЗ з обліку, отримання свідоцтва про його реєстрацію. Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження авто без укладення договору купівлі-продажу не вважається здійсненою відповідно до закону та не є підставою для набуття права власності.
С 2019 года украинские землевладельцы должны будут платить налог на доходы физлиц, полученные от сдачи в аренду сельхоз наделов, по месту нахождения самого участка, а не по прописке собственника. Такое разъяснение на днях сделала Государственная фискальная служба, добавив, что изменения вызваны новациями, которые нардепы внесли в Бюджетный кодекс в конце прошлого года. Эксперты уверяют, что кроме прочего такое решение позволит уменьшить налоговые махинации, но обернется головной болью для многих владельцев земельных участков.
«Если физлицо сдает земельный участок в аренду юрлицу, то налоговым агентом становится юрлицо. Если же физлицо -¬ другому физлицу, то по итогам года физлицо-арендодатель самостоятельно должно заполнить и подать декларацию об имущественном состоянии и доходах. НКУ предусмотрено, что такая декларация предоставляется по месту нахождения (налоговому адресу) физлица. Здесь же проводится и оплата (погашение) налогов (НДФЛ и ВС). Однако, с 2019 года изменения в ст.168 Налогового кодекса обязывают налогоплательщика (в данном случае физлицо-арендодателя или его налогового агента) уплачивать НДФЛ по местонахождению земельного участка, а не по месту нахождения налогоплательщика. Важно, что это изменение не касается ВС. Его, как и раньше, следует уплачивать по месту нахождения (налоговому адресу) налогоплательщика», — рассказала UBR.ua Ирина Голошевич, руководитель Киевского подразделения АФ «Инфо-сервис-аудит».
Норма, очевидно, направлена на поддержку местных бюджетов. Если земельный налог платят по месту нахождения участка, то логично, что и другие доходы с этой земли должны облагаться налогом по месту.
«Таким образом перераспределяются ресурсы в пользу местных бюджетов, которые борются за каждую копейку. Если, к примеру, землей владеет арендатель, зарегистрированный, в Киеве, то прежде налог поступал в киевский, а не местный бюджет. Теперь же это меняется», – пояснила UBR.ua налоговый консультант Киевского центра поддержки и развития бизнеса, генеральный директор компании Е.С.Консалтинг Александра Томашевская.
Фермеры решительно поддерживают эту норму. Они обращают внимание, что прежняя практика создавала «налоговую дыру», которой охотно пользовались собственники, получившие землю по наследству, а также недобросовестные представители местных властей, которые оформляют землю на географически удаленных родственников, фактически владея ею сами.
«Все платежи, связанные с землей, должны совершаться по местонахождению участка земли. До сих пор владельцы, которые получили землю по наследству и сдавали ее в аренду, находясь в Киеве, Харькове или Польше, часто вообще не платили НДФЛ. Сейчас же деньги пойдут в село», – рассказал UBR.ua президент Ассоциации фермеров и частных землевладельцев Украины Николай Стрижак, ранее сам занимавший должность главы сельсовета.
По новым правилам отвертеться от уплаты НДФЛ будет куда сложнее, ведь налог поступает в местные бюджеты, и именно тот сельсовет, в чьем ведении находится земля, сможет проконтролировать, уплачен ли НДФЛ с арендных доходов или нет.
Налоговые эксперты не спорят с выгодой для местных бюджетов, однако обращают внимание на подводные камни этой затеи. Ведь по общей практике граждане обязаны платить НДФЛ по налоговому адресу, который, как правило, является адресом прописки. Тут же следует и подавать декларацию.
«Декларация об имущественном состоянии и доходах одна, ее не может быть несколько. Физлицо обязано подать ее по месту своей регистрации, своего налогового адреса. Куда человек декларацию сдает, там и проводят начисление денежного обязательства по декларации, соответственно, там же контролируют его погашение. Исходя из внесенных изменений, предстоит решить вопрос о «снятии» с контроля в налоговой по месту регистрации (налоговому адресу) сумм НДФЛ, уплаченных по месту нахождения земельного участка», – пояснила Ирина Голошевич.
С 2019 года мораторий на проверки бизнеса отменяется – к кому нагрянут ревизоры
Александра Томашевская считает, что в принципе возможно подать декларацию по месту регистрации, а уплатить налоги по местонахождению земельного участка, как настаивает ГФС, однако при этом нужно быть готовым к сюрпризам, ведь у отдельных налоговых могут быть разные взгляды на проблему.
«Таким плательщикам лучше к отчету приложить платежку об уплате налога в другой бюджет. Конфликты между двумя налоговыми – местной по регистрации человека и местной по земле, когда они претендовали на право получения этого налога – обычное дело. Из сообщения ГФС следует, что ситуация вокруг НДФЛ вроде бы разрешена, но лучше перестраховаться», – считает она.
Впрочем, время поломать голову над этой проблемой еще есть. Ведь закрытие 2018 года, уточняет ГФС, пройдет еще по старой схеме, а отчитываться за 2019 год с учетом нововведений придется уже при подаче деклараций в 2020 году. К тому времени, надеются эксперты, налоговики сумеют утрясти все формальности и дадут четкие разъяснения, как быть украинским землевладельцам.
По материалам: ubr.ua
Далее
Кількість шлюбів з іноземцями стрімко зростає. Так само як і чисельність сімейних сварок, унаслідок яких один з батьків наважується таємно вивезти дитину в іншу країну. Що легше — повернути дитину з-за кордону чи сховати в Україні?
Розшук, мирні процедури, медіація
Гаазькі конвенції 1980 та 1996 років діють в Україні з 2006-го, тож за цей час було напрацьовано великий досвід їх застосування, а також ухвалено низку резонансних судових рішень. Експерти у свою чергу стверджують, що в питанні повернення викраденої дитини людський фактор важливіший за норми закону. Про це адвокати говорили на засіданні комітету з цивільного, сімейного та спадкового права Асоціації правників України.
