Опубликовано director 28 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Із 1 серпня до введення в дію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі – ЄДЕСБ) у частині створення інвентаризаційних справ, матеріалів технічної інвентаризації, технічних паспортів закінчених будівництвом об’єктів та їх частин (житлових та нежитлових приміщень), об’єктів незавершеного будівництва, укладення електронних договорів про проведення технічної інвентаризації та вчинення інших дій щодо цих документів: фізособи-підприємці або юрособи, які відповідно до ч. 2 ст. 393 Закону від 17.02.11 р. № 3038-VI проводять технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна, вносять до електронного кабінету (далі – е-кабінет) користувача ЄДЕСБ відомості про проведену технічну інвентаризацію об’єкта нерухомості; суб’єкти державної реєстрації прав під час надання послуги у сфері держреєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень використовують із ЄДЕСБ дані про об’єкт нерухомості, право на який підлягає реєстрації.
Із 1 серпня набув чинності п. 88 Порядку ведення ЄДЕСБ, затвердженого постановою КМУ від 23.06.21 р. № 681 (далі – Постанова № 681).
Тепер проєктна документація на будівництво об’єкта в електронній формі завантажується до ЄДЕСБ генеральним проєктувальником (проєктувальником) з накладенням ним електронного підпису. На проєктну документацію накладається підпис головного архітектора та/або головного інженера, а на окремі розділи проєктної документації на будівництво об’єкта накладається також електронний підпис осіб, які їх розробляли. Після завантаження та накладення електронних підписів замовник вносить відомості про затвердження проєктної документації через е-кабінет та накладає свій електронний підпис.
Для забезпечення функціонування ЄДЕСБ до 31 серпня Міністерство розвитку громад та територій, Міністерство культури та інформаційної політики, Держпраці та Держгеокадастр мають виконати відповідні заходи, передбачені Постановою № 681.
Із 1 серпня по 31 грудня застосовуються: Тарифи на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою, крім видань, що доставляються на території Донецької та Луганської областей, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження; Тарифи на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою, що доставляються на території Донецької та Луганської областей, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження (наказ Мінінфраструктури від 10.06.21 р. № 323).
Із 2 серпня набувають чинності зміни, внесені постановою КМУ від 09.07.21 р. № 592 до Переліку виробничих і технологічних операцій, за якими визначається країна походження товару (додаток до постанови КМУ від 20.12.06 р. № 1765).
Зокрема, розширено перелік товарів групи 2 (м’ясо та їстівні субпродукти); Перелік доповнено групою 11 (продукція борошномельно-круп’яної промисловості; солод; крохмалі; інулін; пшенична клейковина) тощо.
Із 8 серпня набувають чинності зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва та ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м на секунду; виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу, затверджених постановою КМУ від 02.12.15 р. № 1000 (далі – Умови № 1000), зокрема: установлено, що вимоги Умов № 1000 поширюються на місця провадження господарської діяльності ліцензіата, які зазначені в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії (далі – заява).
А саме: на магазин, де здійснюється торгівля зброєю, боєприпасами до неї, спеціальними засобами; майстерню з ремонту зброї; виробниче приміщення; уточнено перелік документів, що додаються до заяви та оновлено її форму; Умови № 1000 доповнено формами додатків 12–111 (серед них, зокрема, відомості про вид продукції, що буде вироблятися; повідомлення про відкриття/закриття місця провадження діяльності; заяви про переоформлення/анулювання/зупинення дії/відновлення дії/ ліцензії; заяви про розширення/звуження провадження виду господарської діяльності); Умови № 1000 доповнено нормою, згідно з якою керівник здобувача ліцензії, ліцензіата отримує згоду найманих працівників на обробку персональних даних з метою укладення з ними трудових договорів (постанова КМУ від 02.06.21 р. № 571).
До 14 серпня банки повинні привести свою діяльність у відповідність до вимог постанов Правління НБУ від 11.06.21 р. № 47, № 48 та № 49, згідно з якими нормативні акти НБУ приведено у відповідність до Закону від 19.03.21 р. № 1349-IX щодо захисту споживачів під час урегулювання простроченої заборгованості.
Так, Постановою № 48 уточнено деякі моменти Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.17 р. № 49 (далі – Правила № 49).
Зокрема, уточнено, що: банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до Правил № 49; чиста сума кредиту – це сума коштів, які видаються споживачеві або перераховуються на рахунок отримувача в момент видачі кредиту, розрахована як загальний розмір кредиту, визначений за умовами договору про споживчий кредит, мінус сума всіх платежів споживача за супровідні послуги за кредитом на дату його видачі, у тому числі комісії та інші обов’язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб, сплачені за рахунок власних коштів споживача та за рахунок споживчого кредиту.
Із 17 серпня набуває чинності Порядок проведення професійної атестації осіб, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження інженерних систем (далі – кандидат, Порядок).
Кандидат може подати заяву про допуск до професійної атестації у сфері забезпечення енергоефективності та обстеження інженерних систем будівель (далі – заява) за формою додатка 1 до Порядку та документи, передбачені п. 3 Порядку, атестаційній комісії особисто, листом з описом вкладення або через е-кабінет користувача ЄДЕСБ або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з ЄДЕСБ. У разі відсутності підстав для відмови у допуску до професійної атестації атестаційна комісія приймає рішення про допуск до атестації. Видача, відмова у видачі та анулювання кваліфікаційного атестата енергоаудитора чи фахівця з обстеження інженерних систем здійснюється на підставі рішення атестаційної комісії або судового рішення шляхом внесення комісією запису до Реєстру будівельної діяльності. Кваліфікаційний атестат має строк дії 5 років з дати його видачі, видається безплатно. Рішення атестаційної комісії про видачу, анулювання або відмову у видачі кваліфікаційного атестата може бути оскаржене у суді (постанова КМУ від 09.06.21 р. № 600).
Із 23 серпня набуває чинності Закон від 30.03.21 р. № 1368-IX, яким законодавчо закріплюються поняття «електронний паспорт» та «електронний паспорт для виїзду за кордон», а також можливість використання е-паспортів громадянами України після 2021 року. Е-паспорт та е-паспорт для виїзду за кордон особа пред’являє замість паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, документів (відомостей, даних) про реєстраційний номер облікової картки платника податків, про місце проживання. Відповідні зміни унесено до Закону від 20.11.12 р. № 5492-VI.
Робочий день 23 серпня (понеділок) Кабмін рекомендував перенести керівникам підприємств, установ та організацій (крім органів ПФУ, Укрпошти, Держказначейства та банків) на 28 серпня (суботу). Перенесення відбувається з метою раціонального використання робочого часу і створення сприятливих умов для святкування у 2021 році Дня незалежності України (24 серпня) і стосується працівників, яким установлено 5-денний робочий тиждень із двома вихідними днями в суботу та неділю (розпорядження КМУ від 30.09.20 р. № 1191-р).
Із 23 серпня на 28 серпня перенесено робочі дні банківської системи України. Міжбанківські перекази через систему електронних платежів (далі – СЕП) 28 серпня здійснюються датою банківського дня 28 серпня.
Із 21 до 24 серпня міжбанківські перекази через СЕП здійснюються датою банківського дня 25 серпня. 23 серпня банки можуть здійснювати касові операції з клієнтами без відкриття операційного дня банку (за потреби) (постанова Правління НБУ від 22.06.21 р. № 56).
Із 26 серпня набуває чинності Технічний регламент енергетичного маркування вентиляційних установок для житлових приміщень, затверджений наказом Міненергетики від 26.10.20 р. № 684 (далі – Техрегламент № 684). Вентиляційні установки для житлових приміщень, введені в обіг до 26 серпня 2021 року, які не відповідають усім чи окремим вимогам Техрегламенту № 684, можуть бути надані на ринку протягом по 26 серпня 2022 року.
Із 27 серпня набувають чинності зміни до Порядку надання документів великого платника податків в електронній формі при проведенні документальної перевірки, затвердженого наказом Мінфіну від 07.11.11 р. № 1393 (далі Порядок), зокрема: уточнено, що електронні документи (інформація) (далі – е-документи) великого платника податків (далі – ВПП) надсилаються до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв’язку; під час приймання інформації від ВПП контролюючий орган розшифровує її, перевіряє кваліфікований електронний підпис, визначає відповідність е-документів ВПП, надісланих засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженому формату, здійснює їх автоматизовану перевірку відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 06.06.17 р. № 557; контролюючий орган зберігає отримані е-документи ВПП до закінчення процедури узгодження результатів перевірки або спливу строку оскарження результатів в адміністративному та судовому порядку, але не менше строку зберігання акта документальної перевірки, під час якої використовувались зазначені е-документи ВПП; підтвердженням прийняття та реєстрації або відхилення контролюючим органом е-документів ВПП є повідомлення, направлене платнику податків у вигляді е-документа засобами телекомунікаційного зв’язку. У разі неодержання від контролюючого органу протягом 2 робочих днів повідомлення про прийняття і реєстрацію або про відхилення е-документа ВПП відправник вживає додаткових заходів з використанням інших засобів зв’язку для одержання від адресата відповідного повідомлення; у разі виникнення у посадових осіб контролюючого органу під час перевірки необхідності у розгляді і дослідженні е-документів ВПП, не наданих платником податків, ВПП зобов’язаний забезпечити доступ цих посадових осіб до е-документів ВПП за місцезнаходженням платника та його підрозділів (при документальних виїзних перевірках) або додатково надати е-документи ВПП, що належать або пов’язані з предметом перевірки, на вимогу контролюючого органу, не пізніше 2 робочих днів, наступних за днем отримання відповідного запиту, в порядку та обсязі, визначених у запиті. Порядок доповнено додатком, що визначає структуру надання е-документів ВПП (стандартний аудиторський файл (SAF-T UA)) (наказ Мінфіну від 15.09.20 р. № 561).
Із 30 серпня набуває чинності Технічний регламент засобів індивідуального захисту, затверджений постановою КМУ від 21.08.19 р. № 771 (далі – ЗІЗ, Постанова № 771).
Установлено, що надання на ринку ЗІЗ, які відповідають вимогам Техрегламенту, затвердженого постановою КМУ від 27.08.08 р. № 761, та були введені в обіг до 30 серпня, не може бути заборонено або обмежено з причин невідповідності таких ЗІЗ вимогам Техрегламенту, затвердженого Постановою № 771.
Із 30 серпня унесено зміни до уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планової (позапланової) перевірки призначеного органу з оцінки відповідності чи визнаної незалежної організації щодо відповідності вимогам до призначених органів з оцінки відповідності чи визнаних незалежних організацій і виконання ними своїх обов’язків, установлених Законом від 15.01.15 р. № 124-VIII та відповідними технічними регламентами, затвердженої наказом Мінекономрозвитку від 14.05.20 р. № 879.
А саме – Постанову № 771 включено до переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких складено перелік питань щодо проведення перевірки (наказ Мінекономрозвитку від 22.12.20 р. № 2725).
Не пізніше 30 серпня ліцензіати-юрособи, а також фізособи-підприємці, які здійснюють охоронну діяльність, повинні подати до органу ліцензування (МВС України) документи, зазначені у пп. 2, 21 і 22 п. 6 Ліцензійних умов, затверджених постановою КМУ від 18.11.15 р. № 960 (далі – Умови № 960): копії документів, що підтверджують відповідність установленим умовам прийняття на роботу та відсутність обмежень стосовно фахівця (фахівців) з організації заходів охорони здобувача ліцензії (пп. 2); відомості про засоби провадження охоронної діяльності: відомості про наявність спеціальних засобів (додаток 21); відомості про наявність транспорту реагування (додаток 22) (пп. 21); відомості про доступність місць провадження господарської діяльності для маломобільних груп населення (додаток 4) (пп. 22) (постанова КМУ від 28.04.21 р. № 431).
До 31 серпня для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України установлено режим надзвичайної ситуації у зв’язку з поширенням COVID-19, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (постанова КМУ від 16.06.21 р. № 611).
До 31 серпня 2021 року (починаючи із 19 грудня 2020 року) на території України діє карантин, установлений з метою запобігання поширенню COVID-19, та обмежувальні протиепідемічні заходи, запроваджені постановою КМУ від 09.12.20 р. № 1236.
До 1 вересня відповідно до пп. 69.8.3 Податкового кодексу фінансові агенти зобов’язані подати до ДПС звіти про підзвітні рахунки за 2020 рік та інформацію, яка стосується звітних періодів з 2014 по 2019 роки (повідомлення Мінфіну від 18.11.20 р.).
Джерело: https://uteka.ua/ua
Далее
Опубликовано director 27 Июл 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Суд ЄС постановив, що роботодавець може заборонити носіння мусульманського хіджабу на робочому місці, коли існує потреба забезпечити нейтральний образ для клієнтів, щоб запобігти соціальним суперечкам», – повідомляє вебсайт eubusiness.
Однак обґрунтування такої заборони повинно відповідати справжній потребі роботодавця. Національні суди можуть враховувати конкретні національні положення щодо захисту свободи релігії своєї держави.
Справа стосувалася двох осіб, які працювали в різних компаніях, діяльність яких регулюється німецьким законодавством.
Компанія WABE, де одна з позивачок (IX) працювала доглядальницею за дітьми, прийняла рішення заборонити своїм працівникам носити будь-які видимі політичні, філософські чи релігійні знаки на робочому місці, коли вони контактують з дітьми або їхніми батьками. Після відмови позивача дотримуватися цього правила роботодавець двічі тимчасово відсторонював її від виконання своїх обов’язків та зробив попередження.
Схожа ситуація виникла в іншої позивачки (MJ). Компанія Müller Handels GmbH, яка керує мережею аптек, відмовилася перевести жінку на іншу посаду, на якій вона могла носити хіджаб, а потім наказала відвідувати робоче місце без помітних елементів, що демонструють будь-які політичні, філософські чи релігійні переконання.
IX звернулася з позовом до обласного суду з питань праці, щоб WABE вилучила з її особової справи попередження щодо носіння хіджабу. Що стосується MJ, вона вимагала визнання недійсним розпорядження роботодавця та вимагала відшкодування заподіяної шкоди. Позов MJ був підтриманий, але згодом компанія подала апеляцію у Федеральний суд з питань праці в Німеччині.
Наразі обидва суди вирішили направити запитання до Суду ЄС стосовно тлумачення Директиви 2000/78, яка встановлює загальні межі рівного ставлення до роботи та занять. Суди також запитували, чи може існувати внутрішнє правило підприємства, що забороняє працівникам носити будь-які видимі ознаки політичних, філософських та релігійних переконань на робочому місці, чи свідчить це про пряму або непряму дискримінацію за ознаками релігії чи переконань, за яких обставин може бути виправдана різниця в поведінці роботодавця, що ґрунтується на релігії чи переконаннях, а також які елементи повинні бути враховані у процесі дослідження доцільності такої різниці у ставленні роботодавця до працівника.
Насамперед, Суд ЄС у справі C-804/18 звернув увагу на те, чи існує внутрішнє правило підприємства, що забороняє працівникам носити будь-які видимі ознаки політичних, філософських та релігійних переконань, а також чи є така заборона формою дискримінації за ознаками релігії або переконань, що заборонена Директивою 2000/78. В цьому питанні Суд ЄС зазначив, що носіння знаків чи одягу для вияву релігії або переконань охоплюється свободою думки, совісті та релігії.
Суд навів свою практику, згідно з якою така норма не є прямою дискримінацією, за умови, що вона охоплює будь-які прояви таких переконань та однаково стосується всіх працівників підприємства. Суд вважає, що цей висновок не ставиться під сумнів тим фактом, що деякі працівники дотримуються релігійних приписів, які вимагають носити певний одяг. У цій справі оскаржуване правило роботодавця застосовувалося загально і недиференційованим чином. Суд дійшов висновку, що за таких обставин норма, яка розглядається в основному провадженні, не передбачає прямої дискримінації щодо працівників, які дотримуються певних правил одягу, що базуються на релігійних заповідях, на підставі релігії чи переконань.
Також Суд перевірив, чи може правило заборони носіння окремих елементів одягу працівників бути виправданим бажанням роботодавця проводити політику політичного, філософського та релігійного нейтралітету щодо своїх клієнтів чи користувачів, з метою врахування їхніх законних побажань. Суд ЄС відповів на це запитання ствердно. Насамперед, Суд зазначив, що бажання роботодавця демонструвати у відносинах з клієнтами політику політичного, філософського чи релігійного нейтралітету може розглядатися як його законна мета. Однак Суд звертає увагу, що недостатньо одного лише бажання, щоб обґрунтувати об’єктивну різницю у ставленні компанії до працівника. Тому відповідними елементами для виявлення такої потреби є права та законні побажання споживачів або користувачів. У цьому випадку це бажання батьків залишати своїх дітей під наглядом осіб, які не виявляють своєї релігії чи переконань під час контакту з дітьми. Обґрунтовуючи необхідність цього правила, роботодавець надав докази того, що за відсутності такої політики нейтралітету його бізнес зазнає несприятливих наслідків.
Потім Суд зазначив, що різниця у ставленні роботодавця до працівника повинна відповідати цілям належного застосування політики нейтралітету, що передбачає послідовне та систематичне проведення цієї політики. Заборона носити будь-які видимі ознаки політичних, філософських чи релігійних переконань на робочому місці повинна бути обмежена враховуючи фактичний масштаб і тяжкість негативних наслідків, яких роботодавець прагне уникнути, прийнявши цю заборону.
У справі C-341/19 Суд ЄС розглянув, чи непряма дискримінація на основі релігії або переконань є наслідком внутрішнього правила підприємства, що забороняє носити видимі ознаки політичних, філософських та релігійних переконань на робочому місці з метою забезпечення політики нейтралітету в межах цього підприємства. Суд постановив, що така заборона може бути виправданою лише в тому випадку, якщо вона охоплює всі видимі форми демонстрації політичних, філософських чи релігійних переконань або якщо заборона реалізується послідовно та систематично.
Суд вважає, що національні положення, які захищають свободу релігії, можуть бути враховані як більш сприятливі положення у процесі дослідження доцільності різного ставлення роботодавця до працівника, який демонструє свої релігійні переконання.
Рішення у спільних справах C-804/18 та C-341/19 WABE та MH Mueller Handel
Джерело: https://yur-gazeta.com/
Далее
Опубликовано director 26 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Відповідно до абзацу першого п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фінансова допомога – це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розд. ХІV «Спеціальні податкові режими» ПКУ.
Згідно з п. 291.2 ст. 291 ПКУ спрощена система оподаткування обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів.
Види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання, зокрема, фізичним особам – підприємцям бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення, наведено у п. п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Так, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ. (п. п. 6 п. п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення».
Таким чином, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої-третьої груп не можуть надавати фінансову допомогу, у тому числі безповоротну, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.
При цьому платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Джерело: Головне управління ДПС у Тернопільській області https://tr.tax.gov.ua
Далее
Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про позивача як батька дітей є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дітей, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.
