Опубликовано director 22 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Президент Володимир Зеленський підписав Закон № 1601-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою».
Закон покликаний забезпечити фінансову стабільність виробників за несприятливих погодних умов, сприяти збільшенню застрахованих сільськогосподарських угідь та розширенню ринку страхування такої продукції, повідомила пресслужба ОП.
Що змінює законопроєкт?
Документ збільшує ставку податку на дохід за договорами страхування с/г продукції на 0,5 відсоткових пунктів. Кошти спрямують на підтримку страхування зазначеної продукції.
Законом визначається механізм надання державної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам для страхування їхньої продукції, а також вимоги до учасників ринку, яким може надаватися така допомога. Крім того, визначаються об’єкти страхування, страхові продукти, ризики та випадки страхування з державною підтримкою.
Розмір часткового відшкодування сільськогосподарським товаровиробникам страхових платежів встановили на рівні до 60% (конкретний розмір компенсації визначатиметься з огляду на можливості державного бюджету у відповідному порядку використання бюджетних коштів).
Водночас документ скасовує положення щодо страхування сільськогосподарської продукції через Аграрний страховий пул.
Джерело: https://ucap.io
Далее
Опубликовано director 22 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Президент України Володимир Зеленський підписав закон про тимчасову відміну штрафів за порушення порядку в’їзду-виїзду з тимчасово окупованої території.
Про це повідомляє пресслужба Офісу президента 22 липня.
Законопроєкт Рада ухвалила 29 червня.
«Цим законом передбачається, що до громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, на період дії карантину або на час блокування діяльності КПВВ не застосовуватимуться заходи адмінвпливу за адмінправопорушення, пов’язані з порушенням порядку в’їзду-виїзду з тимчасово окупованих територій, якщо такі порушення були здійснені в силу обставин гуманітарного характеру, визначених Кабміном», — йдеться в повідомленні.
Зокрема, мова йде про:
- повернення до місця проживання громадян України та членів їх сімей;
- возз’єднання сім’ї;
- важкої хвороби, смерті близьких родичів;
- необхідності забезпечення лікарськими засобами та виробами медпризначення або — проходження лікування при наявності важких і / або хронічних хвороб;
- виїзд з тимчасово окупованої території України особи, яка має документи, що підтверджують право на постійне або тимчасове проживання в іншій державі;
- перетин КПВВ дитиною, яка не досягла 16 років, в супроводі одного з батьків (усиновлювачів) або інших законних представників для оформлення дитині документів, що засвідчують особу і підтверджують громадянство України;
- необхідність прийняття спадщини.
Закон набуває чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Джерело: https://www.slovoidilo.ua
Далее
Опубликовано director 21 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Головне управління ДПС у Київській області інформує, що ст. 20 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» врегульовано, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше 15-ти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого ст. 20 Закону терміну.
Звернення від громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Якщо у зверненні поряд з питаннями, що належать до компетенції органу ДПС, порушуються питання, які підлягають вирішенню в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування, то при наданні відповіді на звернення роз’яснюється порядок вирішення таких питань (п. 4. розд. ІІІ Порядку).
Строки розгляду звернень громадян обчислюються у календарних днях, починаючи з дня їх надходження до органів ДПС. Якщо останній день строку виконання документа припадає на вихідний, святковий чи неробочий день, строком виконання документа вважається перший робочий день після настання строку виконання (п. 1 розд. ІV Порядку).
Звернення розглядаються та вирішуються у строк не більше ніж один місяць від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові й неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, невідкладно, але не пізніше ніж 15 днів від дня їх реєстрації (п. 2 розд. ІV Порядку).
Загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 календарних днів (п. 4 розд. ІV Порядку).
звернення, які підлягають поверненню відповідно до ст. 5 Закону, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через 10 днів, від дня надходження до органу ДПС.
У разі, якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органів ДПС, відповідно до ст. 7 Закону таке звернення в строк не більше ніж 5-ть днів, з дня його надходження пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється заявникові. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом ДПС, воно в той самий строк повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями (п. 7 розд. ІV Порядку).
Повідомлення про прийняття рішення про припинення розгляду звернення відповідно до ст. 8 Закону надсилається у строк, визначений ст. 20 Закону (п. 8 розд. ІV Порядку).
Далее
Опубликовано director 21 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
На сьогодні криптовалюта не має визначеного правового статусу в Україні, зокрема, відсутня нормативна база для її класифікації та регулювання операцій з нею, але у ВР зареєстровано проєкти законів про правове регулювання ринку віртуальних активів в Україні.
Однак податківці надали відповідь.Дохід, отриманий фізичною особою від продажу криптовалюти включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід, якщо джерело виплати цього доходу є іноземним, або як інший дохід, якщо виплата доходу здійснюється фізичною особою – резидентом на території України.
ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПКУ об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.
При цьому податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ пов’язує сплату ним податку (п. 37.2 ст. 37 ПКУ).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розд. ІV ПКУ, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та іноземні доходи – це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
При цьому оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПКУ.
Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Так, згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 %, визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору 1,5 %, встановлену пп. 1.3 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Водночас платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок і військовий збір з таких доходів (п.п. 168.2.1п. 168.2 ст. 168 ПКУ).
Порядок подання податкової декларації визначено ст. 179 ПКУ.
На сьогодні криптовалюта не має визначеного правового статусу в Україні, зокрема, відсутня нормативна база для її класифікації та регулювання операцій з нею.
Разом з тим, з метою врегулювання правовідносин щодо обігу, зберігання, володіння, використання та проведення операцій за допомогою криптоактивів в Україні, а також визначення загальних засад функціонування та правового регулювання ринку віртуальних активів в Україні на сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано відповідні проєкти законів.
Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою від продажу криптовалюти включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід, якщо джерело виплати цього доходу є іноземним, або як інший дохід, якщо виплата доходу здійснюється фізичною особою – резидентом на території України.
При цьому оподаткуванню підлягає сума коштів, яка отримується платником податків від операцій з криптовалютою.
Слід зауважити, що питання є ситуативним, а кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.
За матеріалами ГУ ДПС у Черкаській області.
Далее
Опубликовано director 21 Июл 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді місцевого суду щодо скасування постанови Генерального прокурора про видачу (екстрадицію) громадянина Російської Федерації.
У касаційній скарзі прокурор зазначив, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм міжнародних договорів України, однак ККС ВС визнав ці доводи необґрунтованими, залишивши без зміни судові рішення попередніх інстанцій.
Як зазначено в постанові ККС ВС, ухвала суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді місцевого суду про скасування постанови прокурора про видачу (екстрадицію) особи може бути оскаржено в касаційному порядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою (ст. 591 КПК України).
При цьому неправильне застосування норми міжнародного права може мати місце у випадках, коли судом не було застосовано норми міжнародного права, яка підлягала застосуванню, або, навпаки, суд застосував норму міжнародного права, яка не підлягала застосуванню, або коли судом було надано неправильне тлумачення норми міжнародного права.
Що стосується переваги зобов’язань за міжнародними договорами України, то колегія суддів ККС ВС зазначила таке. Під час прийняття рішення про можливість екстрадиції може виникнути конфлікт зобов’язань, передбачених різними міжнародними конвенціями. Заборона на видачу особи за міжнародним правом щодо біженців і прав людини має переважну силу перед зобов’язанням провести екстрадицію. При цьому пріоритет зобов’язань з прав людини не залежить від наявності конкретних положень про це в договорі, яким установлюється зобов’язання про екстрадицію. Перевага цих зобов’язань перед зобов’язаннями за договорами про екстрадицію зумовлена їхньою правовою природою і місцем в ієрархії міжнародного правопорядку.
На відміну від договорів, що створюють винятково суб’єктивні, взаємні права та обов’язки між Державами, акти з прав людини і захисту біженців установлюють особливий правопорядок, що включає об’єктивні зобов’язання захищати права людини.
Щодо реалізації принципу невислання колегія суддів ККС ВС зазначила, що підстав уважати, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм міжнародних договорів України у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, а також порядку отримання притулку, немає.
Крім того, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвалення Генеральним прокурором постанови про видачу особи на запит іноземної держави є передчасним.
Далее
Змінами, зокрема, передбачено:
виключити з чинної редакції постанови № 259 норми, якими регулювалися умови звільнення осіб від адміністративної відповідальності під час карантину;
