Позивач зазначала про те, що після розірвання шлюбу син залишився проживати з нею та повністю знаходиться на її утриманні, а відповідач у добровільному порядку відмовляється приймати участь в утриманні та вихованні дитини та просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку відповідача до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково та стягнув з відповідача аліменти на утримання сина, у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але неменше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Cуд першої інстанції виходив з того, що дитина сторін потребує матеріального забезпечення, а відповідач зобов’язаний виконувати обов’язки по утриманню дитини. При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я відповідача та інші обставини, які мають істотне значення.
Далее
Изменение размера помощи по рождению ребенка и отмена выплат до достижения малышом трех лет соответствует Конституции.
Такой вывод сделал Конституционный Суд Украины в решении от 7 ноября по делу № 9-р/2018 относительно конституционности отдельных положений Закона № 1166-VII «О предотвращении финансовой катастрофы и создании предпосылок для экономического роста в Украине», который был принят в июле 2014 года. Уже в декабре 2014 года в КСУ поступило представление от депутатов, которые считали Закон неконституционным.
Закон объединил в один вид помощь при рождении ребенка и по уходу за ребенком до достижения ним трех лет: сумма была зафиксирована и с тех пор не зависит от очередности рождения.
«Верховная Рада Украины может устанавливать, модернизировать или возобновлять виды государственной помощи семьям с детьми, изменять размер этой помощи, механизмы ее начисления и предоставления, поскольку они не закреплены в Конституции, а определяются в законах в соответствии с социальной политикой государства. Однако такие законодательные изменения не могут быть направлены на уклонение государства от его обязанностей, определенных, в частности, в статьях 3, 24, 51 Основного Закона Украины», — идет речь в Решении Суда.
Далее
Верховный Суд в составе судьи-докладчика Кассационного административного суда Яна Берназюка вернул управлению Пенсионного фонда кассационную жалобу, так как в ней не изложены предусмотренные КАС основания для обжалования судебного решения в кассационном порядке.
Пенсионный фонд обжаловал отказ в открытии апелляционного производства по делу № 826/13030/18. Согласно пункту 4 части второй статьи 330 КАС в кассационной жалобе указываются, в частности, обоснования требований жалобщика со ссылкой на то, в чем заключается неправильное применение норм материального права или нарушение норм процессуального права.
Вместе с тем, жалобщик не сослался на допущенные судом ошибки или нарушения.
ВС разъяснил, что основания обжалования должны излагаться в кассационной жалобе с указанием на конкретные заключения суда, решение которого обжалуется, с одновременным указанием положений (пункта, части, статьи) закона или другого нормативно-правового акта, который суд применил, делая заключение. Это позволяет суду кассационной инстанции во исполнение требований статьи 341 КАС проверить правильность применения норм материального и процессуального права по конкретному делу.
Далее
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу засудженого на ухвалу апеляційного суду. Про це повідомила прес-служба суду.
Останнім судовим рішенням його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Військового суду Центрального регіону України залишено без задоволення.
Так, відповідно до вироку Військового суду Черкаського гарнізону чоловік був засуджений за п. «б» ст. 254-2 Кримінального кодексу України в редакції 1960 року (перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень). Військовий суд Центрального регіону України залишив вирок місцевого суду без змін.
Як зазначається в постанові ВС, у заяві про перегляд судового рішення засуджений вказав на наявність нововиявлених обставин, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути), − висновку лінгвістичної експертизи.
В результаті проведення такого дослідження з урахуванням лексичних і граматичних вимог до оформлення текстів нормативно-правових документів був зроблений висновок про таке тлумачення п. «б» ст. 254-2 КК України в редакції 1960 року, яке, на думку скаржника, свідчить про безпідставність засудження його за вказаним пунктом статті кримінального закону.
Колегія суддів ККС ВС зауважила: апеляційний суд розглянув заяву засудженого відповідно до положень гл. 34 КПК України й послався на те, що згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права, а зроблене тлумачення не є офіційним у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України. Тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви чоловіка про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Далее
Вироком суду особу було засуджено за за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років. Особу було визнано винним у тому, що під час спільного вживання спиртних напоїв у ході словесного конфлікту, що переріс у бійку, діючи з прямим умислом на позбавлення потерпілого життя, завдав йому не менше 16 ударів кухонним ножем в область поперекової ділянки спини справа, спричинивши потерпілому численні проникаючі колото-різані поранення живота та грудей з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою, від яких особа помер.
У касаційній скарзі, серед іншого, засуджений вказував на суворість призначеного йому покарання та на те, що суди не врахували обставин, що пом’якшують покарання, — щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, висловлену ним згоду на відшкодування шкоди, наявність на утриманні матері, яка є інвалідом, а також того, що він є учасником АТО. Засуджений просив пом’якшити призначене йому покарання до семи років позбавлення волі
Колегія суддів ККС ВС не знайшла підстав для пом’якшення покарання засудженому та визнала покарання таким, що відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Далее
ТОВ-1 звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ-2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №910/17423/17), передає прес-служба суду.
Позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості відповідача в розмірі 250 тис. грн, яка складається з суми позики за договором позики грошових коштів, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки шляхом продажу позивачем предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки та з можливістю здійснення позивачем усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, із встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 250 тис. грн, визначеної за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем у договорі іпотеки.
Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.
Далее
