4 жовтня о 10.00 Велика палата Конституційного Суду України у формі усного провадження розпочне розгляд справи за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145–VIII.
У конституційному поданні автори клопотання наводять аргументацію щодо неконституційності ряду положень оспорюваного Закону, які, на їхню думку:
звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод осіб (прав осіб, які належать до національних меншин та корінних народів України, на навчання рідною мовою в комунальних закладах освіти для здобуття загальної середньої освіти);
порушують принцип юридичної визначеності як складової верховенства права;
встановлюють «дискримінаційні переваги» за мовними ознаками та етнічним походженням.
Далее
Державне підприємство звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства заборгованості (боргу, пені, інфляційних втрат) за договорами про відшкодування витрат на проведення земельних торгів.
Позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за проведені повторні земельні торги з продажу прав оренди на земельні ділянки.
Товариство звернулося до ДП із зустрічним позовом про визнання недійсними договорів про відшкодування витрат на проведення земельних торгів, у якому зазначало, що не мало намір приймати участь у земельних торгах та укладати договір оренди земельних ділянок, а такі дії були вчинені за ініціативою колишнього директора з перевищення власних службових повноважень.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо спірних правовідносин та, відповідно, щодо задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.
Місцевий господарський суд виходив із того, що кожен із спірних договорів укладено на суму 34000 грн., що не перевищує 50000 гривень (сума, до якої директор має право укладати правочини самостійно), з чого вбачається, що на момент укладення оспорюваних договорів директор Товариства діяв в межах наданих йому повноважень, а тому Суд відхилив доводи позивача за зустрічною позовною заявою, а первісний позов задовольнив.
Далее
Следователь, прокурор или суд обеспечивает участие переводчика в уголовном производстве, если заинтересованное лицо нуждается в услугах перевода. Об этом говорится в постановлении коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного уголовного суда в составе Верховного Суда, которая рассмотрела кассационную жалобу защитника осужденного мужчины по ч. 1 ст. 121 Уголовного кодекса Украины (Умышленное тяжкое телесное повреждение) на приговор апелляционного суда.
Согласно решению местного суда лицо получило наказание в виде лишения свободы сроком на 5 лет. Апелляционный суд отменил приговор первой инстанции в части назначенного наказания и вынес новый приговор: мужчину лишили свободы сроком на 7 лет.
В кассационной жалобе адвокат просил отменить приговор апелляционного суда, считая, что назначенное судом первой инстанции наказание является достаточным для исправления осужденного. Кроме того, защитник указал на ошибочность установленного судами обеих инстанций обстоятельства, что мужчина является гражданином Украины, поскольку он является гражданином Российской Федерации. По мнению адвоката, в связи с этим в процесс рассмотрения указанного уголовного производства нужно было привлекать переводчика, поскольку осужденный плохо владеет украинским языком, о чем в апелляционном суде последнему не предоставили возможности сообщить.
Далее
Постановлением апелляционного суда Одесской области к участнику судебного процесса применены меры процессуального принуждения в виде штрафа и взыскан в доход государственного бюджета штраф в сумме одного размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц, который составляет 1762 грн.
В связи с тем, что мужчина обратился с повторной апелляционной жалобой, тождественной по содержанию апелляционной жалобе, которая была им представлена 23 февраля 2018 года и которая была предметом рассмотрения суда апелляционной инстанции, а других доводов апелляционная жалоба, поданная 26 июля 2018 года, не содержит, суд пришел к выводу, что участник судебного процесса подал апелляционную жалобу для решения вопроса, которое уже решено судом, при отсутствии других оснований или новых обстоятельств, и которая представлена помимо прочего с процессуальными нарушениями (не уплачен судебный сбор, не заявлено мотивированное ходатайство о восстановлении срока на апелляционное обжалование), суд считает такие действия участника судебного процесса злоупотреблением процессуальными правами, направленным на безосновательное затягивание и препятствование рассмотрению дела, которое противоречит задаче гражданского судопроизводства.
Учитывая вышеизложенное, суд обращает внимание всех участников гражданского процесса о недопустимости злоупотребления процессуальными правами.
Поиск процессуальных решений по данному делу можно осуществить в Едином государственном реестре судебных решений по номеру: 509/6837/18.
Источник: «Судебно-юридическая газета»
Далее
Большая Палата Верховного Суда 19 сентября, рассмотрев дело № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), обязала миграционную службу оформить и выдать паспорт гражданина Украины в форме книжечки в соответствии с Положением о паспорте гражданина Украины. При этом БП отметила, что отказ выдать паспорт в форме книжечки соответствовал Закону о едином государственном демографическом реестре. В этом случае суд пришел к выводу, что законодатель, изменив Закон, не сдержал требований, согласно которым изменения должны быть понятными и выполняемыми, не иметь двойного толкования, не сужать права граждан способом, не предусмотренным Конституцией и не допускать дискриминации зависимо от времени возникновения правоотношений по получению паспорта гражданина Украины.
Полный текст постановления доступен в системе анализа судебных решений Verdictum — уже можно ознакомиться с аргументами Большой Палаты.
Большая Палата Верховного Суда пришла к выводу, что лишение лица возможности получения паспорта в традиционной форме — в виде книжечки, и вызванные этим опасения отдельной общественной группы о том, что получение паспорта в виде ID-карты может нанести ущерб частной жизни, составляет вмешательство государства, которое не было необходимым в демократическом обществе, и оно является непропорциональным целям, которые должны быть достигнуты без возложения на лицо такого личного чрезмерного бремени.
Далее
Особа звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з онуками, встановлення порядку участі діда у вихованні та спілкуванні з онуками.
Позивач зазначав, що донька з чоловіком та онуками проживали з ним у квартирі. У зв’язку з його наміром одружитися та відмовою дарувати доньці частку квартири, дочка разом з чоловіком та дітьми переїхала до іншої квартири та стала перешкоджати йому у зустрічах та спілкуванні з онуками.
Позивач зазначав, що після неодноразових звернень до дочки стосовно організації зустрічей з онуками, вона продовжувала перешкоджати йому зустрічатися з ними та порушувала його право приймати участь у вихованні дітей та просив суд зобов’язати відповідача не перешкоджати йому брати участь у спілкуванні з онуками та встановити порядок спілкування.
Відповідно до висновку районної у місті державної адміністрації про визначення участі діда у вихованні онуків орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити участь у вихованні онуків позивача у присутності батьків дітей, за попередньою домовленістю діда з батьками дітей. З метою уникнення конфліктних ситуацій зобов’язано позивача дотримуватись режиму навчання, харчування, розвитку та відпочинку онуків, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно їхньої матері. Та зобов’язано відповідача не перешкоджати дідові брати участь у вихованні онуків та спілкуванні з ними, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно діда дітей. Також у висновку зазначено, що під час обстеження умов проживання відповідача службою у справах дітей було заслухано думку старшої із дітей, яка відмовляється бачитися з дідом.
Далее
