Особа, якого засуджено до довічного позбавлення волі, звернувся з позовом до виправної колонії про відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 грн через порушення його права на таємницю кореспонденції із суду.
Позивач зазначав, що працівник виправної колонії вручив йому листи, направлені з міськрайонного суду, в яких повідомлялося про розгляд справи за його позовом до колонії у відкритому вигляді, чим порушено його право на таємницю кореспонденції із суду. Також особа вважав, що незаконними діями посадових осіб виправної колонії йому завдано моральну шкоду, оскільки він втратив спокій, сон і працездатність, порушився його нормальний хід життя та посилились душевні страждання.
Суди першої та апеляційної інстанцій не знайшли підстав для задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виправна колонія вчинила умисні дії щодо перегляду кореспонденції позивача, надісланої йому із суду.
Апеляційний суд вказав на те, що кореспонденція із суду була отримана представником виправної колонії для вручення позивачу у відкритому вигляді. А тому суд дійшов висновку, що відповідач не вчинив протиправних дій щодо перегляду кореспонденції позивача, а відтак у діях відповідача не встановлено усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки.
Далее
Позивач зазначала, що її звільнення фактично відбулось у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників (ст. 40 ч.1 п. 1 КЗпП України), а відповідач незаконно її звільнив за ч. 6 ст. 36 КЗпП України.
Позивач працювала провідним юрисконсультом підприємства. Директор запропонував виключити посади «провідного юрисконсульта» (1 од.) і «юрисконсульта» (0,5 од.) та включити посаду «юрисконсульта» (1 од.). Голова профкому не надав згоди на заплановані звільнення юрисконсультів та зауважив, що позивач є членом виборного профспілкового органу – профспілкового комітету та згідно зі ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 252 КЗпП України, не може бути звільнена з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу, членом якого вона є.
Згодом відповідач видав наказ «Про зміни істотних умов праці», яким виключено посади юрисконсультів та провів засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів по ініціативі адміністрації та по соціальному захисту працівників, на якому позивачу повідомили про скорочення її посади. Позивачу запропонували отримати копії вакантних посад, але ні наказу про зміни в організації виробництва та праці, ні попередньої згоди виборного органу не було надано.
Особа покликалась на те, що незважаючи на ненадання згоди профспілковою організацією відповідач в порушення вимог законодавства видав наказ про її звільнення, у зв’язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України).
Далее
Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного административного суда признал незаконным решение Высшей квалификационной комиссии судей касаемо заблаговременного ознакомления судьи или кандидата с негативным выводом Общественного совета добропорядочности для предоставления пояснений. Такое решение обусловлено тем, что у ОСД нет полномочий на получение контактных данных судей.
Решение ВККС от 29 декабря 2017 года № 140/зп-17 о внесении изменений в Регламент было отменено в этой части постановлением ВС от 18 сентября, с полным текстом которого можно ознакомиться в Verdictum.
Также суд отменил пункт 4.10.3 Регламента, устанавливающий требования к содержанию и оформлению информации или заключения ОСД, в случае несоблюдение которых ВККС вправе не рассматривать предоставленные документы. Отменен и п.п. 4.10.6, предусматривающий обязательное документальное подтверждение полномочий представителя совета на заседании ВККС.
Далее
Верховный Суд в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, рассмотрев дело № 592/9058/17-ц, разъяснил, что пропуск наследником срока для принятия наследства без уважительных причин не свидетельствует о наличии у такого наследника нарушенного, непризнанного или оспариваемого права, которое подлежит защите в судебном порядке.
Истица просила установить дополнительный срок для принятия наследства в связи с тем, что до смерти отца переехала жить в Швейцарию и в связи с семейными обстоятельствами не имела возможности приезжать в Украину и поддерживать связь с отцом. О его смерти узнала уже после истечения срока принятия наследства. В связи с тем, что из-за разного рода причин у нее с отцом были прерваны отношения, ей не было известно о его смерти, потому что никто об этом не сообщил.
Далее
Коли мінімальний рівень прояву жорсткості може спричинити застосування ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод? Навіть тоді, коли до насилля вдалися керівники жертви, а правоохоронні органи не побачили підстав для відкриття кримінального провадження.
Суворе керівництво
Інакше начальника, який не хотів, щоб заявниця у справі «Hovhannisyan v. Armenia» написала зауваження на його звіт, і не назвеш. Не хотів так сильно, що налякав її своїм криком настільки, що жінка намагалася втекти й зачинитись у власному кабінеті. На жаль, їй цього зробити не вдалось, а керівник силою, погрозами та за допомогою особистих образ змушував віддати спірні папери.
Їй нічого не залишилось, окрім як кликати на допомогу. На крик прибіг заступник начальника відділу. Аїда Ованесян не знала, що в той самий час загроза помножилася на 2. Чоловіки схопили її за руки, намагалися вирвати зловісний документ і довели жінку до втрати свідомості. Такий неочікуваний наслідок, імовірно, був пов’язаний з тим, що вона має проблеми із серцем.
Далее
Велика Палата Верховного Суду захистила право особи на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки. Як зазначили у ВС, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 806/3265/17, захистила право особи, передбачене ст. 32 Конституції України, якою, зокрема, закріплено заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім законом визначених випадків
Далее
