Ваші дії. Згадайте, чи казав що-небудь майстер про рівень глибини тону,
структуру і стан вашого волосся? Або про вміст фарби, якою буде пофарбоване волосся? Якщо майстер не попередив про це, ви вправі вимагати виправлення стрижки (перефарбування) або відшкодування збитків.
Правове підґрунтя. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Окрім того, відповідно до ст. 15 вищевказаного Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуг)
2. Пошкоджена шкіра внаслідок мікроблейдингу.
Ситуація. Після процедури мікроблейдингу шкіра почервоніла та свербить.
Ваші дії. Згадайте, чи проводив з вами майстер попередній тест на чутливість? Чи питав про наявність алергій? Переносимість тих чи інших засобів? Наявність хронічних хвороб? Якщо ні, то ви також маєте право на відшкодування шкоди. З огляду на те, що, наприклад, при поганому згортанні крові або при цукровому діабеті процедура мікроблейдингу не рекомендується. Однак, для цього необхідно довести причинно-наслідковий зв`язок між процедурою та шкодою, що завдана здоров`ю.
Отже, в будь-якому випадку, якщо внаслідок б`юті послуги, завдано шкоду здоров`ю, не відкладайте візит до лікаря, який надасть необхідні медичні висновки.
Правове підґрунтя. Відповідно до ст. 14
Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища.
3. Відлущується гель-лак через два дні після покриття нігтя.
Ситуація. За три дні весілля у найліпшої подруги. А гель-лак, який був нанесений у салоні нещодавно, починає відлущуватись від нігтя.
Ваші дії. Згадайте, чи говорив майстер про те, скільки протримається гель-лак на нігтях? Чи пояснював, яким чином доглядати за нігтями вдома, аби гель-лак протримався якомога більше? Якщо майстер запевняв у тому, що нігтьове покриття протримається три тижні, ви вправі вимагати від майстра, аби він переробив свою роботу, або відшкодував збитки.
Правове підґрунтя. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
Які права ви маєте у разі надання неякісної б`юті послуги?
– право на безоплатне усунення недоліків;
– право на зменшення ціни послуги, яка надається;
– право на виправлення завданих недоліків та повернення до попереднього стану, якщо це можливо.
Як довести факт неякісного надання б`юті послуги?
– по-перше, наполягайте на тому, аби факт надання салоном (або самозайнятим
майстром) послуг був зафіксований (наприклад, скріншоти листувань, аудіоповідомлення, записи телефонних розмов, які свідчать про намір отримати послугу; чеки про оплату послуг або виписка по картці/рахунку у випадку, якщо кошти були переведені на банківську картку; відео з камер відеоспостереження салону);
– по-друге, візьміть собі за правило робити фото «до» та «після» процедури;
– по-третє, зафіксуйте наявність свідків та їх контактні дані (наприклад, прізвище та ім`я та контактний номер телефону);
– по-четверте, у випадку, якщо внаслідок б`юті процедури завдана шкода здоров`ю, не зволікайте із візитом до лікаря, аби встановити причинно-наслідковий зв`язок між шкодою здоров`ю та наданою послугою;
– по-п`яте, залиште свій запис про порушені права у книзі відгуків і пропозицій.
Куди звернутись у випадку неякісного надання б`юті-послуги: покроковий алгоритм дій.
Крок 1. Зверніться із письмовою заявою до адміністрації закладу з проханням або безоплатно усунути недоліки, або зменшити ціну послуги, що надається, або виправити недоліки та повернути до попереднього стану, якщо це можливо.
При написанні заяви також не слід нехтувати основними вимогами до звернення, що викладені в Законі України «Про звернення громадян» – це прізвище, ім`я та по батькові заявника, місце його проживання, суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги, а також дата подачі заяви та підпис заявника (якщо вищевказані вимоги недотримані, заява не розглядається).
Крок 2. Якщо адміністрація закладу, де ви отримали послугу, не усунула недоліки або не повернула кошти — звертайтесь до територіального органу Держпродспоживслужби зі скаргою, яку також можна залишити онлайн за посиланням.
Крок 3. Зверніться до суду з вимогою про безкоштовне усунення недоліків або зниження ціни, безкоштовної повторної процедури або відшкодування компенсації за надану неякісну послугу. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.
У випадку, якщо неякісна послуга була надана надомним майстром, ви маєте право звернутись до органів Національної поліції України, а також до територіальних органів Державної фіскальної служби України із заявою про незаконне заняття підприємницькою діяльністю певною особою.
Також у БПД радять уникати користування б`юті-послугами на дому, хоча вони, на перший погляд, зручніші та дешевші, звертати увагу на сертифікати, посвідчення або будь-які інші документи, що підтверджують кваліфікацію майстра і дізнайтися про дезінфекцію та стерилізацію інструментів, якими працює майстер.
За матеріалами ЗіБ
ВІДСУТНІСТЬ ДОЗВОЛУ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ НЕ Є БЕЗЗАПЕРЕЧНОЮ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ ІПОТЕКИ НЕДІЙСНИМ
Саме з такими вимогами позивачка звернулась до суду у справі №520/15250/15-ц
Обґрунтувала тим, що її чоловік уклав договір іпотеки, предметом якого є квартира, де зареєстровані та проживали малолітні діти. При цьому згода органу опіки та піклування відсутня.
КЦС у позові відмовив, виходячи з наступного:
✔️ Ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачають заборону для батьків вчиняти правочини щодо майнових прав дитини без дозволу органу опіки та піклування.
✔️ Згідно з ч.4 та 5 ст.177 СК зазначений орган перевіряє заяву про вчинення правочину та надає дозвіл, якщо збереження права дитини на житло буде гарантоване.
При вирішенні таких справ необхідно встановити:
✅ наявність у дитини права користування житлом в момент укладення договору;
✅ добросовісність іпотекодавців щодо надання документів про права дітей;
✅ факт порушення договором прав дитини.
Підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, є порушення її майнових прав внаслідок укладення договору, а не сам по собі факт відсутності дозволу органу опіки та піклування.
У цій справі діти не є співвласниками. Вони набули право користування житлом як члени сім`ї власника. Договір іпотеки не зменшив і не обмежив права дітей, які продовжують користуватися квартирою.
Крім того, приховування батьками прав дитини на нерухомість у момент укладання договору позбавляє їх права визнати іпотеку недійсною, оскільки іпотекодавець надав довідку, яка не містить інформації про реєстрацію у квартирі дітей. Тож підстави для задоволення позову відсутні.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 6 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18.
Обставини справи
ПАТ звернулося до місцевого суду з позовом до ТОВ про зобов’язання відшкодувати вартість безпідставно набутого майна в розмірі 6 300 000 грн відповідно до статей 1212, 1213 ЦК, з врахуванням індексу інфляції в розмірі 2 174 546,46 грн та з нарахуванням 3 % річних у розмірі 572 400 грн. що становить 9 106 946,46 грн.
Позовна заява мотивована тим, що у зв’язку з розірванням договору купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників), укладеного між позивачем та відповідачем, та визнанням права власності на частку у спільній діяльності в розмірі 24 % за позивачем, а також неможливістю повернути майно у зв’язку з його фактичним знищенням, відповідач зобов’язаний повернути вартість цього майна відповідно до положень ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 ЦК.
Місцевий та апеляційний суд позов не задовольнили.
Позиція Верховного Суду
ВС не погодився з рішеннями попередніх судів.
Об’єктивними умовами виникнення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:
1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);
3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;
4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов’язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов’язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов’язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов’язання не вважається безпідставним.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди, зокрема, дійшли висновку, що договірний характер правовідносин, що існували між сторонами і на підставі яких виникло право вимоги та обов’язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК.
Однак, приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували вищенаведених вимог закону та невірно застосували їх до спірних правовідносин.
Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції
26 лютого відбулося засідання Великої Палати Верховного Суду, на якому було розглянуто заяву про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 2-82/09 у зв’язку зі встановленням Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) рішенням у справі «Якущенко проти України» порушень Конвенції. Так, ЄСПЛ встановив порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті порушення права заявника на справедливий судовий розгляд, зокрема через необґрунтоване відхилення важливих доказів, представлених заявником для доведення фіктивності продажу його квартири відповідачами.
Обставини справи
Заявник проживає у Голій Пристані (Херсонська область). З кінця 1970-х років до 2001 року жив та працював у місті Південно-Сахалінськ, Росія. Але при цьому володів квартирою в Одесі. У вересні 2000 року його знайомий продав квартиру. Ця угода була засвідчена українським нотаріусом в Одесі. Продаж був від імені заявника на підставі доручення від 1 серпня 2000 року, засвідченого нотаріусом Корсаковського району Сахалінської області.
Однак уже у квітні 2001 року заявник подав позов до Іллічівського районного суду Одеси, стверджуючи, зокрема, що його знайомий продав квартиру незаконно, оскільки відповідне доручення було підроблене.
У ході проваджень суд першої інстанції запитав у нотаріуса Корсаковського району (Сахалінська область, Росія) інформацію стосовно того, чи засвідчила вона оскаржуване доручення від 1 серпня 2000 року. У квітні 2001 року вона надала витяг з реєстру нотаріальних справ за відповідний період часу, у якому не містилося відповідне доручення.
Після цього суд першої інстанції наказав провести експертизу для визначення, зокрема, того, чи підписав заявник доручення від 1 серпня 2000 року. 22 жовтня 2001 року експерт дійшов висновку про те, що заявник не підписав це доручення.
У грудні 2001 року суд першої інстанції виніс рішення на користь заявника та анулював доручення від 1 серпня 2000 року та домовленість про продаж від 26 вересня 2000 року.
5 жовтня 2005 року Одеський апеляційний суд скасував це рішення на підставі того, що один з відповідачів, покупець квартири, не був належним чином проінформований про судові слухання. Справу було повернуто до суду першої інстанції для нового розгляду.
У березні 2007 року нові власники подали зустрічний позов до суду першої інстанції, прагнучи, зокрема, визнання їхнього права на володіння квартирою на підставі договору про продаж від 26 вересня 2000 року.
6 березня 2009 року Малиновський районний суд Одеси, діючи в якості суду першої інстанції, відхилив позов заявника як необґрунтований та визнав, що нові власники мали право на володіння квартирою.
Заявник оскаржив рішення, стверджуючи, зокрема, що суд не розглянув належним чином витяг російського нотаріуса з реєстру нотаріальних справ, який не містив інформацію про оскаржуване доручення. 11 листопада 2009 року Одеський апеляційний суд відхилив апеляцію заявника та залишив у силі рішення Малиновського районного суду Одеси від 6 березня 2009 року. Заявник подав апеляцію з питань права, у якій повторив свої аргументи щодо відсутності обґрунтування з боку судів нижчих інстанцій. 14 травня 2010 року Верховний Суд відхилив апеляцію заявника з питань права, постановивши, що рішення були законними та обґрунтованими.
За таких обставин заявник подав заяву до ЄСПЛ. Заявник скаржився на те, що його послідовні та важливі аргументи не були належним чином розглянуті національними судами в порушення статті 6 Конвенції та просив виплатити йому компенсацію сумою 60 тисяч євро. Розглянувши справу у 2019 році, ЄСПЛ виніс рішення: присудити заявникові 2400 євро як відшкодування моральної шкоди та 500 євро компенсації судових витрат.
«Національні суди відхилили позов заявника, постановивши, що заявник не довів ці твердження. Що стосується твердження нотаріуса про те, що вона не засвідчувала оскаржуване доручення, національні суди відмовилися брати це твердження до уваги, без надання жодних конкретних обґрунтувань. На думку Суду, беручи до уваги, що це твердження стосувалося центральної частини справи та прямо стосувалося законності оскаржуваної угоди, національні суди не повинні були виключати цей доказ таким загальним та зневажливим чином. Крім того, Суд зазначає, що національні суди обвинувачували заявника у тому, що він не викликав нотаріуса в якості третьої сторони, але вони не розписали у подробицях, що було підставою для надання нотаріусу цього процесуального статусу.
Після цього національні суди відмовилися розглянути зміст витягу з наданого нотаріусом реєстру, оскільки, на їх думку, цей документ повинен був бути засвідчений нотаріусом на кожній сторінці. Однак, національні суди не підтримали це технічне міркування будь-яким посиланням на відповідні процесуальні вимоги. Крім того, вони залишили без відповіді твердження заявника про те, що всі сторінки витягу були склеєні, прошиті та закріплені печаткою та підписом нотаріуса на останній сторінці.
Суд вважає, що було необхідно розглянути ці питання належним чином, беручи до уваги, що суди відхилили висновок експертизи, який спростовував достовірність підпису заявника на оскаржуваному дорученні. Отримавши експертну думку, в якій говорилося, що заявник не підписував доручення, суди відхилили її переважно на підставі того, що оригінал доручення не був наданий експертові та не був розглянутий в ході суду. Однак, вони не розглянули, чи мав заявник змогу представити оригінал доручення, яке, за його словами, він не підписував. Незважаючи на відсутність відповідного аналізу, суди використали відсутність оригіналу доручення проти заявника для відхилення його справи.
Беручи до уваги наведені вище міркування, Суд вважає, що національні суди не виконали свій обов’язок щодо надання обґрунтувань для своїх рішень та не розглянули послідовні та важливі аргументи, висунуті заявником. Кумулятивний ефект цих процесуальних недоліків змушує Суд дійти висновку про те, що позов заявника був відхилений довільно. Тому Суд вважає, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції», — зазначив ЄСПЛ.
Після рішення ЄСПЛ позивач звернувся до Верховного Суду. У разі, якщо суд дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення, позивач просив накласти арешт на квартиру, аби унеможливити її перепродаж.
Розгляд Великою палатою ВС
У ході розгляду у суддів ВП ВС виникла низка запитань. Зокрема, вони цікавилися у сторони позивача, чому він звернувся до суду, а не до нотаріуса. На це представник заявника зазначив, що, на його думку, немає підстав для звернення до нотаріуса.
Також у Суду було питання стосовно того, чи визначає сторона позивача відмінності між оцінкою дослідження доказів та оцінкою достатності доказів.
Представник заявника зазначив, що оцінка достатності доказів неможлива без їх дослідження. Зі свого боку судді вказали на той факт, що, відповідно до закону, Верховний Суд має право надавати правову оцінку доказам, а не досліджувати їх.
Рішення
Велика Палата Верховного Суду вирішила задовольнити вимоги позивача частково, скасувавши рішення Малиновського районного та Одеського апеляційного судів, направивши дану справу на розгляд до Малиновського районного суду Одеси.
З повним текстом рішення ЄСПЛ можна ознайомитися за посиланням.
Фабула судового акту: У справі оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду. Апеляційна скарга заявника була залишена без руху, оскільки до неї не було додано доказів сплати судового збору та доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи – порушення ст. 258 ГК України. Надалі недоліки не були усунуті, і апеляційна скарга була повернута без розгляду на підставі ст. 260 та 174 ГПК України.
Заявник подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, яка обґрунтовувалася тим, що заявник не був належним чином повідомлений судом про ухвалу апеляційного суду про залишення скарги без руху, проте якимось чином заявник узнав про ухвалу апеляційного суду про повернення скарги, яку він вчасно і оскаржив. (Ну грається розумник J). Саме ж поштове відправлення було повернуто органом зв’язку із відміткою «за закінченням терміну зберігання», і на думку заявника не свідчить поро початок строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Суд касаційної інстанції відмовив заявнику і на підставі ст. 120 ГПК України прийшов до наступного висновку.
У випадку якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв’язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв’язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об’єктивними причинами, а суб’єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Хлопчики та дівчатка припиняйте навантажувати судову систему дурнуватими скаргами, і скажіть свої працедавцям, які дають вам подібні завдання, що користуватися процесуальними правами потрібно добросовісно, інакше будете притягатися до відповідальності.
