П’ятий апеляційний адміністративний суд розповів про ключові зміни до Кодексу адміністративного судочинства України на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», що набув чинності 8 лютого 2020 року.
Відвід та самовідвід судді (ст.40 КАС України)
Спрощується порядок розгляду відводів судді у разі подання заяви напередодні або в день засідання (відвід розглядається тим же складом суду, що здійснює розгляд справи) — без зупинення провадження у справі і без передачі справи іншому складу суду для розгляду відповідної заяви. При цьому, оскаржити правомірність відхилення дозволяється в апеляційному або касаційному суді.
Так ст.40 викладено в наступній редакції:
«4. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу»;
«11. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду — не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження»;
Забезпечення позову (ст.151 КАС України)
Змінено види забезпечення позову.
Виключається можливість забезпечення позову шляхом встановлення обов’язку відповідача вчинити певні дії.
Не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, КДКП та органів, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов’язку вчиняти певні дії.
Не допускається забезпечення позову, які мають своїм наслідком припинення, відкладення чи зупинення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, які проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Зупинення провадження у справі (ст.236 КАС України)
Зі статті, як підставу для зупинення провадження, виключено: «надходження заяви про відвід – до вирішення питання про відвід» (п. 8).
Закриття провадження у справі (ст.239 КАС України)
Додано норму, якою передбачено, що у разі закриття провадження з підстав непідсудністю спору, у позивача є право протягом 10 днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду (ст.294 КАС України)
Виключено пункт, який передбачав право окремого оскарження до апеляції ухвал про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
Підготовка справи до апеляційного розгляду (ст.306 КАС України)
Надано право суду у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, залучати таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі (ст.319 КАС України)
Визначено правову норму, яка регламентує, що у випадку закриття провадження судом апеляційної інстанції у зв’язку із непідсудністю спору, такий суд за клопотанням позивача направляє справу до суду першої інстанції відповідної юрисдикції для продовження розгляду.
Право на касаційне оскарження (ст.328 КАС України)
Запроваджено систему фільтрів для касаційного оскарження, встановивши, що таке оскарження може мати місце у виключних випадках.
Форма і зміст касаційної скарги (ст.330 КАС України)
Встановлено обов’язок, при поданні касаційної скарги, зазначати в ній підстави, передбачені ст.328 КАС України.
Залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги (ст.332 КАС України)
Уточнено, що питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією з трьох суддів (а не суддею-доповідачем одноособово) не пізніше 20 днів.
Питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується не пізніше 20 днів (а не 10, як зараз).
Відмова у відкритті касаційного провадження (ст.333 КАС України)
Доповнено підстави відмови у відкритті касаційного провадження, зокрема, визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо ВС вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах, порушений в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене ч.1 ст.328 КАСУ, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Закриття касаційного провадження (ст.339 КАС України)
Доповнено підстави закриття касаційного провадження, зокрема, визначено, що ВС закриває провадження у разі:
1) якщо ВС вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
2) якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАСУ судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі (ст.354 КАС України)
Запроваджується нове правило, яке полягає в тому, що у випадку закриття провадження судом касаційної інстанції у зв’язку із непідсудністю спору, такий суд за клопотанням позивача направляє справу до суду першої інстанції відповідної юрисдикції для продовження розгляду.
Далее
Законодавством передбачено підстави та механізм повернення з державного бюджету сплачених сум судового збору. Про це повідомляє прес-служба Одеського апеляційного суду.
Судовий збір повертається за клопотанням особи на підставі ухвали суду відповідно до пунктів 1-5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (надалі – Закон), а саме:
Законом встановлено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі – Порядок).
Порядком передбачено, що у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.
Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Копія документу на переказ подається у разі знаходження оригіналу документа на переказ, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов’язковим зазначенням такої інформації:
Порядком визначено, що у заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.
Підсумуємо, для повернення судового збору з підстав, передбачених статтею 7 Закону платнику необхідно звернутися до органів ДКС України за місцем сплати судового збору з наступними документами:
У разі повернення судового збору, якщо такий був сплачений без подальшого звернення до суду, або був помилково сплачений на рахунок такого суду, такі кошти повертаються відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі Порядок).
Для повернення помилково сплаченого судового збору платнику необхідно звернутись до суду (на рахунок якого помилково перерахований судовий збір) із заявою про отримання подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком.
Зверніть увагу! В такій заяві слід обов’язково зазначити:
Після отримання такої заяви судом розглядаються отримані документи, перевіряється факт зарахування коштів на рахунок, визначений для сплати судового збору, та факт того, що заявник дійсно з позовною заявою до суду не звертався.
За результатами проведеної перевірки, при встановленні факту, що кошти дійсно були зараховані на відповідний рахунок, визначений для сплати судового збору, та встановлення факту, що судовий збір сплачено дійсно помилково — заявникові надається подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів складається судом за формою, згідно з додатком 1 до Порядку.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі – органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Згідно п.10 розд. І Порядку № 787, платник подає до відповідного органу Казначейства заяву разом з оригіналом платіжного доручення та подання, дата складання яких не перевищують 30 календарних днів.
Зверніть увагу, Заява з доданими до неї документами та подання подаються до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
При компенсації судового збору необхідно користуватися положеннями постанови Кабінету міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави (надалі – Постанова).
Постановою визначено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації.
Компенсація судових витрат особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах.
Підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.
При цьому, Постановою передбачено, що компенсація судових витрат у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення.
Тобто, у випадку винесення судом рішення, яким особі компенсовано судові витрати у справі, та набрання ним законної сили, у такої особи виникає право на компенсацію понесених нею судових витрат.
В такому випадку, особа має звернутися до суду, яким винесено рішення про компенсацію судових витрат, або до відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, якщо судове рішення по зазначеному питанню було винесено судом першої інстанції, із заявою про компенсацію понесених нею судових витрат у справі. До заяви необхідно додати копію судового рішення, яким компенсовано судові витрати, оригінал або копію документа на переказ або паперову копію електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, із зазначенням у заяві дати та номеру такого документу. Копія документу на переказ подається у разі знаходження оригіналу в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду.
В заяві слід обов’язково зазначити інформацію про:
Якщо роботодавець знав про відсутність належної освіти у працівника під час його прийняття на роботу, то сам по собі факт відсутності диплому про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Позивачку у справі було звільнено з посади виконуючого обов’язки завідувача дошкільного навчального закладу через невідповідність займаній посаді, оскільки вона не мала вищої педагогічної освіти не нижче рівня «спеціаліст», стажу педагогічної роботи у сфері дошкільної освіти не менш як три роки.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов: поновив позивачку на посаді виконуючого обов’язки завідувача дошкільного навчального закладу.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову. Рішення мотивовано тим, що позивачка не мала необхідних освіти та досвіду роботи, а була прийнята на роботу у зв’язку з виробничою необхідністю на посаду тимчасово виконуючого обов’язки.
Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу позивачки задовольнив: рішення апеляційного суду скасував, рішення суду першої інстанції залишив у силі й зазначив таке.
Апеляційний суд не встановив факт неналежного виконання трудових обов’язків позивачкою внаслідок недостатньої кваліфікації. Працівниця на момент призначення добросовісно повідомила про відсутність спеціальної освіти, і роботодавець призначив відповідачку виконуючим обов’язки завідуючого ДНЗ. Це була її основна робота, іншої роботи на умовах сумісництва чи суміщення вона не виконувала. Тож звільнення з цієї посади є позбавленням позивачки можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.
При цьому підставою для розірвання трудового договору згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді.
Якщо роботодавець на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, які є обов’язковими для виконання цієї роботи, і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт, неналежне виконання трудових обов’язків через недостатню кваліфікацію.
На особу, яка є виконуючим обов’язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.
З постановою об’єднаної палати КЦС ВС від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17 (провадження № 61-576сво18) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://reyestr.court.gov.ua/.
8 февраля 2020 года, вступил в силу Закон №460-ІХ, которым вносится ряд изменений в Хозяйственный процессуальный кодекс, Гражданский процессуальный кодекс, Кодекс административного судопроизводства относительно совершенствования порядка рассмотрения судебных дел.
Хозяйственный процессуальный кодекс
Изменено положение относительно отвода судьи.
Если суд приходит к заключению о необоснованности заявленного отвода и заявление о таком отводе поступило в суд за 3 рабочих дня (или раньше) до следующего заседания, решение вопроса об отводе осуществляется судьей, который не входит в состав суда, рассматривающегог дело, и определяется в порядке, установленном ч. 1 ст. 32 этого Кодекса. Такому судье не может быть заявлен отвод.
Если заявление об отводе судьи поступило в суд позже, чем за 3 рабочих дня до следующего заседания, такое заявление не подлежит передаче на рассмотрение другому судье, а вопрос об отводе судьи решается судом, рассматривающим дело.
Вопрос об отводе судьи Большой Палаты не подлежит передаче на рассмотрение другому судье (ранее такая возможность была) и рассматривается Большой Палатой.
Далее
?Постанова КГС ВС від 20.01.2020 № 910/4474/17:
http://www.reyestr.court.gov.ua/
⚡Ключові тези:
✔️9.2. Третя особа Міністерство інфраструктури України звернулась до Верховного Суду із заявою про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги та просить стягнути з скаржника понесені Міністерством судові витрати у розмірі 69 грн. До заяви додано розрахунок суми заборгованості, описи вкладень у цінні листи та копії фіксальних чеків на загальну суму 69 грн, які підтверджують направлення відзиву на касаційну скаргу сторонам у справі.
✔️9.3. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
✔️9.4. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
✔️9.5. Водночас, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК України).
✔️✔️9.6. Зважаючи на те, що позовні вимоги у цій справі задоволено та покладено судові витрати на відповідача-1 та третя особа не заперечувала проти задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви третьої особи.
?Постанова КГС ВС від 07.08.2019 № 910/4923/14:
http://www.reyestr.court.gov.ua
⚡Ключові тези:
✔️… Міністерство інфраструктури України звернулось із заявою про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги, а саме 57,72 грн пов`язаних з надсиланням копій відзиву учасникам справи.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
✔️До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
✔️✔️Водночас подання відзиву на касаційну скаргу: є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. З огляду на викладене Суд дійшов до висновку, що у задоволенні вимоги Міністерства інфраструктури України про розподіл судових витрат пов`язаних з надсиланням копій відзиву учасникам справи слід відмовити.
Большая Палата Верховного Суда решила проблему правового статуса банка после отмены судами решений о признании неплатежеспособным и введения временной администрации, а также решений об отозвании банковской лицензии и ликвидации банка и начале процедуры ликвидации, в частности, с учетом решений акционеров юридического лица о прекращение банковской деятельности и переименовывании банка.
Только банк имеет право требования к должникам
Дело касалось требования переименованного на кредитное учреждение банка взыскать долг по кредитному договору.
Большая Палата пояснила, что изменение названия банка без изменения его организационно-правовой формы, исключение из названия слова «банк», исключение из видов деятельности «деятельность коммерческих банков» не является ни превращением этого юридического лица, ни выделением, ни прекращением путем слияния, присоединения или разделения. Таким образом, только изменение наименования (типа) юрлица не означает его реорганизацию, в частности, превращение, если при этом не изменяется организационно-правовая форма.
Следовательно, в результате организационных изменений банка новое банковское учреждение не образовалось. Переход прав и обязанностей от банка к следующим лицам, которые заявляли о своем получении прав и обязанностей этого банка, не могло происходить лишь на основании исключения кредитным учреждением из своего названия слова «банк» и исключения из видов деятельности «банковской деятельности» без соблюдения требований банковского законодательства.
То есть, организационные изменения банка не отвечают требованиям банковского законодательства, а значит требования к должникам не может предъявить никто другой кроме банка, или уполномоченного Фонда.
Заключения о применении норм права
Далее
