??ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІГРАФУ НЕ Є НАЛЕЖНИМ ДОКАЗОМ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ З ОПЛАТИ ЗА ДОГОВОРОМ:
?Постанова КГС ВС від 04.12.2018 по справі № 911/3494/16:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/78325580
⚡Ключові тези:
✔️У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов’язку щодо проведення розрахунку за продаж частки в статутному капіталі товариства (на всю суму — 140000,00 грн), як у встановлений договором строк, так і станом на час розгляду справи.
✔️✔️При цьому, надані відповідачем висновки за результатами дослідження з використанням поліграфу від 07.02.2016 (т. 1, а.с. 21-24) не є належними доказами виконання нею зобов’язань з оплати за договором від 28.11.2012, оскільки відповідно до умов цього договору (п. 2.3) належним підтвердженням оплати може бути нотаріально посвідчена заява продавця, якої матеріали справи не містять, як не містять і інших первинних фінансових документів, що б підтверджували проведення оплати відповідачем належної позивачу частки.
??ПОЛІГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ДОКАЗ У СПРАВІ ОЦІНЮЮТЬСЯ В СУКУПНОСТІ З ІНШИМИ ДОКАЗАМИ:
?Постанова КГС ВС від 16.01.2019 № 910/21717/17:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/79354439
⚡Ключові тези:
✔️Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Вказує, що … судами не перевірено наявність кворуму на зборах учасників 20.01.2015 та необґрунтовано не прийнято до уваги результати поліграфічних досліджень від 16.05.2018 як доказ у справі.
✔️✔️Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги, щодо протиправного неприйняття до уваги результати поліграфічних досліджень від 16.05.2018 як доказів у справі, оскільки вказані доводи позивача зводяться передусім до переоцінки доказів, тоді як згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
??ЗАКОНОДАВСТВОМ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО ДОВЕДЕННЯ ПРАВДИВОСТІ ПОКАЗАНЬ СТОРІН ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ ДО НИХ ПОЛІГРАФА
?Постанова КЦС ВС від 14.06.2018 № 753/21049/16-ц (61-92св17):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/74848144
⚡Ключові тези:
✔️ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа — житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-20» (далі — ЖБК «Молодіжний-20») про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та права власності на його частку.
✔️Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
✔️Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
✔️✔️Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неправомірної відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про застосування до сторін поліграфа на предмет правдивості їх показань, оскільки норми ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційний судом, не передбачено вчинення вказаний дій.
??ВІДМОВА У ЗАДОВОЛЕННІ КЛОПОТАННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ З ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІГРАФА З МЕТОЮ ДОВЕДЕННЯ НЕВИНУВАТОСТІ ПІДЗАХИСНОГО, НЕ ПОРУШУЄ ПРАВА НА ЗАХИСТ
?Постанова ККС ВС від 06.03.2018 № 686/12914/16-к (51-173км18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/73219595
⚡Ключові тези:
✔️В касаційній скарзі захисника ставиться питання про скасування судових рішень відносно ОСОБА_2 та закритті кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді у вчиненні інкримінованого йому злочину і вичерпаністю можливостей їх отримання. Зокрема, вважає порушенням права на захист засудженого ОСОБА_2 відмову судів першої та апеляційної інстанцій в задоволенні клопотання сторони захисту в проведенні комплексної психолого-психіатричної експертизи з використанням комп’ютерного поліграфа.
✔️✔️Твердження захисника про порушення судами кримінального процесуального закону, оскільки їй було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення комплексної психолого-психофізіологічної експертизи відносно ОСОБА_2 із застосуванням комп’ютерного поліграфа, чим порушено його право на захист, є безпідставними, вони були предметом дослідження судами, та ними детально проаналізовані, й висновки по ним докладно викладенні в оскаржуваних рішеннях.
??УХВАЛА ПРО ВІДМОВУ У ЗАДОВОЛЕННІ КЛОПОТАННЯ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ У СПРАВІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ З ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІГРАФА ОСКАРЖЕННЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ
?Постанова КЦС ВС від 14.03.2019 № 476/638/17 (61-36110св18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/80487339
⚡Ключові тези:
✔️У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.
✔️Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2018 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 — ОСОБА_6, про призначення у справі судової психологічної (психофізіологічної) експертизи з використанням комп’ютерного поліграфа (детектора брехні) /з метою доведення факти сплати орендної плати/ відмовлено.
✔️Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 — ОСОБА_6, на ухвалу Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2018 року повернуто заявнику.
✔️У частині першій статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Зазначений перелік є вичерпним.
✔️✔️У переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, є ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи. Водночас ухвала про відмову в призначенні експертизи в цьому переліку відсутня.
✔️Частиною другою статті 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
✔️За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано з дотриманням вимог пункту 4 частини п’ятої статті 357 ЦПК України повернув апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 — ОСОБА_6, на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
??ОПИТУВАННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПОЛІГРАФУ НЕ Є ОБОВ’ЯЗКОВИМ ПРИ ВИРІШЕННІ ПИТАННЯ ЩОДО ПРИЙОМУ ОСОБИ НА РОБОТУ ДО МИТНОГО ОРГАНУ, А ЙОГО МЕТОЮ Є ОТРИМАННЯ ЙМОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ВИЯВЛЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ, ЗНАТТЯ БЕЗПІДСТАВНИХ ЗВИНУВАЧЕНЬ АБО ПІДОЗР
?Постанова КАС ВС від 24.10.2019 № 810/4369/16 (К/9901/24616/18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85154798
⚡Ключові тези:
✔️1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просив:
— визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці та Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка виявилася в затягуванні процесу видання/погодження наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Управління організації митного контролю Київської міської митниці на умовах строкового трудового договору на час відсутності у зв`язку з вагітністю та пологами ОСОБА_2 , в порядку переведення із Апарату Верховної Ради України та застосувати наслідки такого призначення до умов проходження позивачем державної служби в органах доходів і зборів (фіскальних органів);
— зобов`язати відповідачів видати (включаючи відповідні погодження) наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Управління організації митного контролю Київської міської митниці на умовах строкового трудового договору на час відсутності у зв`язку з вагітністю та пологами ОСОБА_2 , в порядку переведення із Апарату Верховної Ради України, а також застосувати наслідки такого призначення до умов проходження позивачем державної служби в органах доходів і зборів (фіскальних органів) з 19 квітня 2016 року;
— стягнути з Київської міської митниці на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу.
✔️5. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві не було подано жодних доказів наявності правових підстав для проведення опитування позивача із застосуванням поліграфу, відсутні перешкоди для погодження управлінням внутрішньої безпеки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проекту наказу Київської міської митниці про призначення ОСОБА_1 на посаду. У зв`язку з наведеною бездіяльністю відповідачів позивача не було прийнято на роботу в установлені трудовим законодавством строки.
✔️35. Інструкція щодо застосування комп`ютерних поліграфів у роботі Міністерства доходів і зборів України, затверджена наказом Міндоходів України від 02 серпня 2013 року №329 «Про використання поліграфів у діяльності Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів» (далі — Інструкція №329).
✔️Пункт 2 розділу ІІІ. Перевірки кандидатів із використанням поліграфа можуть проводитися в процесі вирішення питань щодо прийому особи на роботу (службу) до Міндоходів, його територіальних органів, підпорядкованих установ та організацій.
✔️Використання поліграфа у роботі з кандидатами здійснюється за допомогою основних блоків тестів для отримання інформації про: анкетні дані, що приховуються або викривлені; наявність алкогольної або наркотичної залежності; прояви девіантної поведінки та їх особливості; конфліктні зони особистості, схильність до суїциду; приховані мотиви вступу (переходу, поновлення) на службу (роботу), навчання; кримінальне минуле, зв`язки з криміналітетом.
✔️Пункт 2 розділу І. Під психофізіологічним інтерв`ю із застосуванням поліграфа розуміється опитування з використанням комп`ютерного технічного засобу (поліграфа), під час якого здійснюється аналіз (оцінка) динаміки психофізіологічних реакцій опитуваної особи у відповідь на психологічні стимули, задані у вигляді варіантів відповідей, предметів, схем, фото тощо.
✔️✔️Пункт 3 розділу І. Метою проведення опитування є отримання ймовірної та орієнтувальної інформації, яку іншим шляхом отримати неможливо, для її використання в діяльності щодо попередження та виявлення корупційних та інших протиправних дій з боку працівників, гарантування їх безпеки та захисту від незаконних посягань, пов`язаних із виконанням службових обов`язків, зняття з них безпідставних звинувачень або підозр.
40. Приписами пункту 6 розділу І Інструкції №329 передбачено, що підставою для необхідності застосування поліграфа є документально підтверджені сумніви у правдивості інформації, що надається особою щодо обставин, які є предметом розслідування або перевіряються у встановленому законодавством порядку службовими (посадовими) особами Міндоходів, його територіальних органів та належать до сфер, визначених у розділі ІІІ цієї Інструкції, коли іншим шляхом отримати будь-які відомості щодо них неможливо.
✔️41. Однак Головним управлінням Державної фіскальної служби в м. Києві не надано до суду будь-яких доказів наявності у позивача документально підтверджених сумнівів у правдивості інформації, яка була надана ним для призначення на посаду заступника начальника Управління організації митного контролю Київської міської митниці.
✔️✔️42. При цьому, суди обґрунтовано зазначали, що дане опитування із застосуванням поліграфу не є обов`язковим при вирішенні питання щодо прийому особи на роботу до митного органу, у той час як інших причин відмови позивачу у призначенні на посаду відповідачами не наведено.
✔️44. Наведені обставини спростовують твердження касатора про неможливість видання наказу про призначення на посаду до проведення перевірки кандидата, направленої на протидію корупції, оскільки звільнений у порядку переведення працівник в обов`язковому порядку повинен бути працевлаштований на новому місці роботи.
??ЧЛЕНИ ГО «ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ПОЛІГРАФОЛОГІВ» МАЮТЬ ПРОВОДИТИ ДОСЛІДЖЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІГРАФУ З УРАХУВАННЯМ ДСТУ 8692:2016 «ПОЛІГРАФИ» ТА ВІДПОВІДНО ДО МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІГРАФА
?Постанова КЦС ВС від 22.05.2019 № 757/75494/17-ц (61-2080 св 19):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82188150
⚡Ключові тези:
✔️Відповідно до підпункту 1.1. Статуту громадської організації «Всеукраїнська асоціація поліграфологів» вказана громадська організація є всеукраїнською громадською неприбутковою організацією, яка створена на засадах професійної належності та об`єднує представників професії «поліграфолог» — науковців, практичних робітників, інших осіб, участь яких в Асоціації визначається згідно з положеннями статті 4 Статуту Асоціації.
✔️✔️Згідно з наказу Президента ГО «ВАП» Дубровського О. Є. від 01 квітня 2017 року № 9 з метою забезпечення якісного проведення судових експертиз з використанням поліграфа членами ГО «ВАП» та недопущення порушення законодавства України, наказано:
✔️✔️1. Всім членам ГО «ВАП» проводити судові експертизи з використанням поліграфа виключно з урахуванням ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи» та законодавства України;
✔️✔️3. Всім членам ГО «ВАП» проводити судові експертизи з використанням поліграфа з застосуванням Методики проведення психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа, прийнятої у 2015 році, що була апробована членами ГО «ВАП», рецензована науковцями та схвалена керівництвом ГО «ВАП».
✔️Наказом Президента ГО «ВАП» Дубровського О. Є. від 20 вересня 2017 року № 8/ос ОСОБА_1 . було виключено із членів ГО «ВАП» та припинено його повноваження в якості керівника відокремленого підрозділу (відділення, представництва) ГО «ВАП» в Закарпатській області.
✔️За змістом вищевказаного наказу його видано на підставі підпункту 9.15. Статуту, у відповідності до пунктів 4.10., 4.12. та 5.3. Статуту ГО «ВАП», оскільки протягом 2017 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника відокремленого підрозділу (відділення, представництва) ГО «ВАП» в Закарпатській області, своїми діями неодноразово порушував обов`язки члена ГО «ВАП», передбачені Статутом, та допустив дії, що дискредитують ГО «ВАП», а саме: використання у ході судової експертизи з використанням поліграфу обладнання, що не відповідає ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи»; систематична торгівля на території України поліграфами іноземного виробництва, що не відповідають ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи»; застосування неапробованої та не схваленої ГО «ВАП» методики проведення досліджень з використанням поліграфа (а. с. 10, 188).
✔️Колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що питання застосування, чи незастосування «Методу взаємних виключень» при проведенні досліджень з використанням поліграфу членами ГО «ВАП», є виключною компетенцією членів об`єднання. Крім того, порушення порядку проведення досліджень при проведенні судової експертизи в рамках кримінальної справи має бути предметом оцінки суду, який розглядає кримінальну справу, під час провадження якої проведено відповідне дослідження (експертизу).
Позивач просив суд визнати недійсним шлюб, оскільки під час укладення шлюбу між сторонами було порушено принцип одношлюбності.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що на час пред`явлення позову про визнання шлюбу недійсним, шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення районного суду. При цьому, обставини, встановлені у судовому рішенні свідчать про те, що позивач наполягав на збереженні шлюбу, виходячи з факту його дійсності, доводів щодо можливості недійсності укладеного між ним та відповідачем шлюбу з підстав перебування дружини в іншому зареєстрованому шлюбі, не наводив.
Відповідач у судовому засіданні підтвердила факт перебування у шлюбі з іншим чоловіком, проте просила врахувати, що вказаний шлюб укладено у місті Кельн, Федеративна Республіка Німеччина та його не було легалізовано в установленому порядку, а тому він є нечинним на території України.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Позивач зазначав, що судами неправильно застосовано частину другу статті 43 Сімейного кодексу України, зважаючи на те, що на момент пред`явлення позову про визнання шлюбу недійсним, рішення про розірвання шлюбу ще не набрало законної сили.
Касаційний цивільний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій.
Суд касаційної інстанції зазначив, що частиною першою статті 39 СК України визначено, що недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.
Згідно з частиною другою статті 43 СК України якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред`явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
Суд роз’яснив, що з системного аналізу вказаних норм чинного законодавства України слід дійти висновку, що не може існувати два рішення суду з приводу спору між тим самим подружжям, як про розірвання шлюбу, так і про визнання цього шлюбу недійсним. При цьому вирішуючи конкуренцію між нормами частини першої статті 39 СК України та частини другої статті 43 СК України підлягає застосуванню остання норма, оскільки саме вона містить спеціальну умову для визнання шлюбу, який розірвано за рішенням суду, недійсним, а саме скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
Оскільки рішення районного суду, залишене без змін ухвалою апеляційного суду, яким шлюб між сторонами розірвано, набуло законної сили та в касаційному порядку позивачем не оскаржувалось, ВС визнав вірним застосування судами попередніх інстанцій положення частини другої статті 43 СК України (постанова від 23.10.2019 у справі № 756/8186/17).
Далее
Ухвалою слідчого судді встановлено строк в 1 місяць, із дня проголошення ухвали, для закінчення проведення досудового розслідування та для прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень у кримінальному провадженні за підозрою особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Прокурор оскаржив ухвалу, але апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на підставі ч.4 ст. 399 КПК України у зв’язку з тим, що дана ухвала відповідно до положень ст. 309 КПК України не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.
Прокурор звернувся до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій зазначав, що відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України суперечить загальним засадам кримінального провадження, закріплених у статтях 19, 124, 129 Конституції України та статтях 7, 9, 24 КПК України, зокрема, щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, в даному випадку ухвали слідчого судді, яка не передбачена кримінальним процесуальним законом.
Проте Друга судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду не визнала доводи прокурора обґрунтованими.
Суд зазначив, що суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 307, ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, правильно встановив, що оспорювана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, належним чином умотивувавши своє рішення.
Також Друга судова палата ККС ВС дійшла висновку, що ухвала слідчого судді була постановлена на підставі статей 3, 28, 114 КПК України.
ККС зазначив, що відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя — суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченого цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадження.
А частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Водночас ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Далее
⚖️ КСУ надав Висновок у справі щодо скасування адвокатської монополії.
☑️Цим Висновком Конституційний Суд України визнав законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Конституційний Суд України виходить із того, що запропоновані розділом I Законопроекту зміни до Конституції України розширюють можливості здійснення представництва в суді.
У Висновку зазначено, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб’єктом. З аналізу частини першої статті 131-2 Конституції України у системному зв’язку з її статтею 59 випливає позитивний обов’язок держави, який полягає в гарантуванні участі адвоката у наданні професійної правничої допомоги особі з метою забезпечення її ефективного доступу до правосуддя за рахунок коштів держави у випадках, передбачених законом.
Деталі за посиланням: http://www.ccu.gov.ua/…/ksu-nadav-vysnovok-u-spravi-shchodo…
Далее
?Постанова КЦС ВС від 18.10.2019 № 352/342/17 (61-40790св18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85135525
⚡Ключові тези:
✔️У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП).
✔️Позовна заява мотивована тим, що вона визнана потерпілою у кримінальному провадженні за наслідками смерті у ДТП її чоловіка ОСОБА_5 .
✔️Досудовим слідством встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 23 год. на автодорозі Стрий-Чернівці між населеними пунктами м. Івано-Франківськ та с. Павлівка Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «БМВ-316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на своїй смузі руху вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який внаслідок наїзду впав на смугу зустрічного руху, де на нього було вчинено наїзд зустрічним автомобілем марки «Кіа Rio», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 ; від отриманих тілесних ушкоджень її чоловік помер на місці події.
✔️Відповідно до постанови старшого слідчого ОВС відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Івано-Франківській області від 14 листопада 2012 року кримінальну справу № 0329834 порушену за даним фактом за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України було закрито на підставі пункту 2 статті 6 КПК України (у редакції 1960 року) — за відсутності складу злочину.
✔️Позивач вважає, що водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були порушені пункти 2.3, 12.3 ПДР України, внаслідок чого загинув пішохід ОСОБА_5
ОСОБА_2 на відшкодування шкоди надав їй 17 000,00 грн, які були витрачені на поховання чоловіка та встановлення пам`ятника, ОСОБА_3 матеріальної допомоги не надавав.
✔️Втративши чоловіка, вона змушена самостійно виховувати та утримувати дитину, за відсутності підтримки чоловіка зменшився час на відпочинок, суттєво змінилися умови життя. Крім того, вона пережила стрес та душевні страждання внаслідок смерті чоловіка, у неї порушився сон, погіршився стан здоров`я, виникла невпевненість у майбутньому.
✔️✔️Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь спричинену їй моральну шкоду у розмірі 4 608 000,00 грн.
✔️Рішенням Тисменицького районного суду від 03 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2018 року, позов задоволено частково.
✔️✔️Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави по 352,40 грн судових витрат з кожного.
✔️Судові рішення мотивовані тим, що відповідачами не доведено наявності умислу пішохода або наявності непереборної сили, тому на них як на володільців джерел підвищеної небезпеки відповідно до норм статей 1167, 1187 ЦК України покладається обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди незалежно від їх вини. Зі змісту постанови про закриття кримінальної справи вбачається, що дана ДТП сталася внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_5 , тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є підставними.
✔️✔️Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди виходили з того, що позивач безсумнівно зазнала моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати чоловіка, однак заявлений розмір моральної шкоди є явно завищеним, тому, враховуючи відсутність вини відповідачів, те, що загиблий знехтував правилами безпеки руху, перебував у нетверезому стані, виходячи з принципу розумності і справедливості, стягнуто з відповідачів у солідарному порядку 50 000,00 грн моральної шкоди.
✔️Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
✔️✔️Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
✔️✔️Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
✔️✔️При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
✔️Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, — також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
✔️Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
✔️Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
✔️Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
✔️Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відповідачі, як особи, яка керували джерелом підвищеної небезпеки, повинні нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності їх вини.
✔️Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
✔️Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
✔️Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
✔️✔️Ураховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновками судів про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої загибеллю її чоловіка. При визначенні розміру моральної шкоди суди виходили із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача та з урахуванням матеріального та сімейного стану відповідачів, їх осіб та обставин, що вони не мали технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що судом не досліджено обставин наявності вини загиблого не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, оскільки звичайна необережність або вина, допущені потерпілим у ДТП не можуть впливати на розмір відшкодування або на звільнення від відшкодування в розумінні вимог статті 1193 ЦК України. Доказів грубої необережності пішохода ОСОБА_5 судом не встановлено.
