Опубликовано director 6 Ноя 2023 в Новости | Нет комментариев
Поділ майна подружжя, напевно, є тією частиною відносин між чоловіком та жінкою, яка продовжуватиме продукувати цікаву судову практику, в тому числі і у Верховному Суді. Робота наших судів не припиняється ні на день, незважаючи на триваючу війну, і черговим прикладом цього є постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19. Справи про поділ майна розглядаються роками і цю справи теж не оминула така участь.
Правники знають, що подружжя ділить між собою не тільки активи, а й пасиви. Так чому згадана постанова заслуговує на увагу широкого загалу?
Насамперед вона цікава та важлива своїм правовим висновком щодо кредитних зобов’язань, взятих на себе одним із подружжя до шлюбу, але які виконувалися під час нього та відповідно долею нерухомого майна на придбання якого були використані такі кредитні кошти.
Давайте ж розглянемо цю постанову більш детально.
Оскільки, мова йде про судове рішення суду касаційної інстанції, необхідно повернутися до витоків цієї цивільної справи та дослідити перебіг подій у судах першої та апеляційної інстанцій.
Короткий опис позовних вимог та зміст рішень судів попередніх інстанцій
Сторони перебували у шлюбі майже 6 років. До суду звернулася колишня дружина, яка вказала, що сторонами було нажито за час спільного проживання до фактичного припинення шлюбних відносин таке майно:
Легковий автомобіль;
Гараж, право власності на який було зареєстровано на відповідача;
Інвестиція в квартиру;
Внесок в статутний капітал ПП.
Позивачка просила суд визнати згадане майно об’єктом спільної сумісної власності та стягнути з відповідача грошову компенсацію половини вартості автомобіля та гаража, а також доходів від діяльності ПП.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, визнав гараж спільним майном подружжя, стягнув з відповідача грошову компенсацію, а також вирішив питання розподілу судових витрат.
Так, суд стягнув з відповідача на користь позивачки половину суми, за яку автомобіль був відчужений останнім без її згоди. Гараж був визнаний спільним майном подружжя з огляду на набуття права власності на нього під час перебування сторін у шлюбі. Втім, доказ, поданий позивачкою на підтвердження вартості цього майнового об’єкту, не був прийнятий судом через неможливість його визнання таким, що «містить експертну оцінку вказаного гаража, проведену з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки суб’єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна за завищеною ціною, у зв’язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за частину спірного гаража.»
Тобто, навіть, незважаючи на визнання цього об’єкту спільним майном суд вирішив відмовити у задоволенні вимог в частині (компенсації) стягнення половини його вартості, оскільки вважав оцінку, проведену позивачкою неналежною. Та сама доля спіткала і вимоги щодо доходів ПП.
Щодо квартири суд першої інстанції встановив, що частина коштів для погашення особистих зобов’язань відповідача за кредитним договором, укладеним останнім до шлюбу, було сплачено за рахунок спільних коштів подружжя в період шлюбу. Суд не знайшов законних підстав для визнання квартири спільним майном сторін, але визнав, що позивачка має право на відшкодування половини сплачених коштів саме в період шлюбу на погашення таких кредитних зобов’язань.
Джерело:https://jurliga.ligazakon.net
