Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19:
Суддя-доповідач: Селіваненко В.П.
Суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань
Ключові тези:
1. Позов було подано про стягнення 267 186, 15 грн. — 3% річних та 3 481 297, 99 грн. «інфляційних втрат».2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/3528-БО-17 (далі- Договір) у частині своєчасної оплати спожитого у 2013 році газу.
3. Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Компанії 266 951,89 грн. — 3% річних, 3 457 291,05 грн. втрат від інфляції, а також 55 863,64 грн. судового збору; в задоволенні решти вимог відмовлено.
4. Прийняті судові акти мотивовані тим, що 3% річних та «інфляційні втрати» Компанією нараховано виключно на суму заборгованості, яка не була предметом договорів про організацію взаєморозрахунків, а сплачувалася за власні кошти Підприємства. Здійснивши перевірку наданих Компанією розрахунків 3% річних та «інфляційних втрат», нарахованих на суму заборгованості за спожитий у квітні 2013 року газ, суди попередніх інстанцій встановили, що Компанія частково здійснила нарахування на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі — Закон), тобто на заборгованість, на яку згідно з нормами частини третьої статті 7 названого Закону не здійснюється нарахування неустойки (штраф, пеня), «інфляційних втрат», процентів річних, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. На підставі встановленого суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, здійснив перерахунок сум 3% річних та «інфляційних нарахувань», виходячи із суми заборгованості, яка не була погашена до набрання чинності вказаним Законом.
20. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2020: справу № 911/19/19 разом із касаційною скаргою Підприємства передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Зазначену ухвалу мотивовано тим, що у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та «інфляційних витрат» після набрання чинності Законом (30.11.2016), оскільки якщо вже (після набрання чинності Законом) відповідач добровільно погасив усю заборгованість або її частину власними коштами або іншим чином, наприклад взаємозаліком однорідних вимог, повністю або частково усувається необхідність укладати: договір про організацію взаєморозрахунків, що вимагало б витрат коштів державного бюджету; договір про реструктуризацію, що по суті б розтягло виплату заборгованості на 5 років (60 місяців). З урахуванням визначених пунктом 6 статті 3 та частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, незважаючи на відсутність укладення та належного виконання договору про реструктуризацію заборгованості в даному випадку і саме на підставі частини першої статті 7 Закону відсутні підстави для здійснення будь-яких нарахувань на цю заборгованість, оскільки таке неукладення стало наслідком добровільного погашення заборгованості боржником. Тому судова колегія вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у праві №922/939/19 та від 20.11.2019 у справі № 926/34/19, в яких зазначено, що, оскільки станом на час набрання чинності Законом (30.11.2016) частина заборгованості не була сплачена відповідачем, то нарахування штрафних санкцій та виплат передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, відповідно до статей 530, 610, 611, 612 ЦК України, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України слід здійснювати з дня, наступного за тим днем, коли зобов`язання мало бути виконане.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Відповідно до умов укладеного Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) Договору (з урахуванням додаткових угод до нього):
— продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Компанією за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України, підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);
— газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (пункт 1.2);
— оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).
22. Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень — квітень 2013 року та жовтень — грудень 2013 року продавець передав покупцю природний газ на загальну суму 12 640 386,02 грн.
23. Відповідач сплачував за газ, спожитий у 2013 році, несвоєчасно та з порушенням встановлених Договором строків.
24. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором. Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2014 у справі № 911/4090/14: позов задоволено, стягнуто з Підприємства на користь Компанії 7 338 098,94 грн. основного боргу, 920 161,99 грн. пені, 1 490 512,11 грн. «інфляційних», 443 291,83 грн. — 3% річних.
25. 14.10.2014 Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем укладено договір № 787/30 про організацію взаєморозрахунків предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету та врегульовано процес погашення заборгованості за Договором у сумі 4 575 374,28 грн.
18.12.2015 Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір № 544/375-в, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» і Порядком та умовами надання у 2015 році субвенції з державного бюджету. Зазначеним договором врегульовано процес погашення заборгованості за Договором у сумі 346 537,50 грн.
18.12.2015 Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір № 515/375-в, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» і Порядком та умовами надання у 2015 році субвенції з державного бюджету, яким врегульовано процес погашення заборгованості за Договором у сумі 2 641 810,77 грн.
09.11.2017 Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір № 107/332-в, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» і Порядком та умовами надання у 2017 році субвенції з державного бюджету, яким, зокрема, врегульовано процес погашення заборгованості за 2013 рік за Договором у сумі 917 297,56 грн.
26. Відповідач заборгованість за Договором за газ, спожитий у 2013 році, сплачував несвоєчасно, повністю розрахувався (за рахунок субвенцій з бюджету та власних коштів) лише у 2017 році.
27. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 267 186,15 грн. — 3% річних та 3 481 297,99 грн. «втрат від інфляції», нарахованих за періоди, що не охоплені рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2014 у справі № 911/4090/14.
28. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з обставин та висновків, зазначених у пункті 4 цієї постанови.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Спір у справі виник з приводу наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача 3% річних та «інфляційних», через те, що відповідач за спожитий у 2013 році газ розраховувався з порушенням встановлених Договором строків.
30. 30.11.2016 набрав чинності Закон, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно із статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до статті 5 Закону:
— реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року (частина перша);
— реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення (частина друга);
— на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
— виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету). Для підприємств, що не належать до комунального сектору економіки, фінансові та/або інші гарантії на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету) надає державний орган, підприємство, установа, організація, до сфери управління якого (якої) належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, або будь-який вид забезпечення, передбачений законодавством України, на виконання договору реструктуризації надається суб`єктом господарювання, заборгованість якого підлягає реструктуризації, на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету; частина четверта);
— реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування (частина шоста);
— типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України (частина сьома);
— кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості (частина восьма).
Тобто теплопостачальні та теплогенеруючі організації з метою участі у процедурі реструктуризації мають узгодити розмір кредиторської заборгованості із відповідним органом, бути включені до Реєстру та укласти договір про реструктуризацію заборгованості.
Отже, укладення договору про реструктуризацію є обов`язковим, та саме на підставі такого договору здійснюється реструктуризація заборгованості.
Відповідно до статті 7 Закону:
— на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості (частина перша);
— на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (частина третя).
Частина третя статті 7 вказаного Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.
31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір про реструктуризацію заборгованості не укладено, а заборгованість відповідача за отриманий природний газ погашена вже після набрання Законом чинності.
32. Отже, зазначеними нормами Закону передбачено, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню тільки у двох випадках: 1) на реструктуризовану заборгованість за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості; 2) на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, тобто до 30.11.2016; тому в даному разі відсутні підстави для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у праві №922/939/19 та від 20.11.2019 у справі № 926/34/19.
33. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
З огляду на вимоги частини п`ятої статті 236, статті 237 і статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України) господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
34. Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги у цій справі, зазначили, зокрема, що позивач передав відповідачу природний газ за Договором на загальну суму 12 640 386, 02 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за період з січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року та що відповідач за спожитий в 2013 році природний газ розрахувався несвоєчасно та з порушенням встановлених Договором строків. При цьому судами попередніх інстанцій не визначено суму заборгованості, на яку позивачем здійснено нарахування 3% річних та «інфляційних витрат», та, відповідно, не з`ясовано, виходячи з якої суми заборгованості ними здійснено перевірку та перерахування наданих позивачем розрахунків 3 % річних та «інфляційних витрат», і не зазначено відповідних періодів нарахування.
35. Вказуючи, що 3% річних та «інфляційні витрати» позивачем нараховано виключно на ті суми заборгованості, які не були предметом договорів про організацію взаєморозрахунків та сплачувались за рахунок субвенцій з державного бюджету, а, навпаки, сплачувались за власні кошти відповідача, — суди попередніх інстанцій не визначили, на підставі оцінки яких доказів вони встановили такі обставини справи.
При цьому судами в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено:
— за який період прострочення та на які суми заборгованості за Договором позивачем при зверненні з позовом у цій справі нараховано 3% річних та «інфляційні втрати»;
— яка саме сума заборгованості за Договором та коли саме була погашена Підприємством власними коштами та якими доказами це підтверджується ;
— яка сума заборгованості була погашена відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків зазначених у пункті 25 цієї постанови;
— яка саме сума заборгованості була сплачена відповідачем до набрання чинності Законом.
37. З`ясування зазначених вище питань і встановлення відповідних обставин, оцінка доказів, зокрема розрахунку «інфляційних» та трьох відсотків річних, є необхідними складовими для належного розгляду справи, тому висновки судів попередніх інстанцій по суті спору є передчасними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. З урахуванням викладеного об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Підприємства слід задовольнити частково, оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
40. У новому розгляді справи судам необхідно врахувати наведене, з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши подані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.
